Що робити з Майданом?

Сьогодні це чи не головне питання, яке лунає зусібіч: що робити з Майданом? Який результат буде його перемогою, а що може стати поразкою? І як треба діяти далі?

Перше. ЄвроМайдан – то велике щастя України. Нині в Україні погано, але якби не Майдан – було б набагато гірше. Він - убезпечення народу від повного свавілля, і він – надія на зміни. Сьогоднішній ЄвроМайдан відбувся попри заяви скептиків про те, що люди розчарувалися і вже ніколи більше не вийдуть.

Так, спочатку на ньому справді покричали «Банду – геть», але чим далі, тим більше він раціоналізувався. Сьогодні йде осмислення його безпосередніми учасниками того, що має буди після. На наших очах відбувається пошук бачення нової країни.

Тобто, перезавантаження України, про яке говорила «Третя Українська Республіка», тепер лунає в повний голос.

Майдан уже не розійдеться ніколи, бо він вже в нашій голові.

Друге. Яких форм він має набути?

Майдан однозначно має бути переформатований новими формами прикладення зусиль та енергії. Звісно, столичний Майдан має залишитися і відігравати надважливу інформаційну роль. Він має залишитися місцем, де будуть проголошуватися та ухвалюватися плани та ідеї.

А далі головною стає ініціатива про формування Народного Фронту України.

Для вирішення ключових проблем економічного політичного та соціального порядку необхідне широке об’єднання напередодні президентських виборів у єдиний фронт політичних, громадських, студентських, профспілкових та всіляких інших існуючих та нових організаційних форм. Тільки разом ми можемо перемогти банду, яка незаконно узурпувала владу в Україні.

Нас вже звинуватили в тому, що Майдан хоче незаконно змінити конституційний лад. Хочу підкреслити: це саме Янукович у незаконний спосіб – рішенням Конституційного суду, а не Верховної Ради - змінив Конституцію та узурпував владу. Ми ж маємо завданням відновити в Україні конституційний лад.

Третє. Наріжним завданням для формування такого широкого фронту є порозуміння громадського і політичного сектору ЄвроМайдану. Їм сьогодні некомфортно разом, вони мають обґрунтовані підозри один до одного. Проте без такого об’єднання нинішня влада окремо розтопче політичний сектор і окремо розтопче сектор громадський. І в Україні запанує Білорусь, а то ще й щось гірше.

Четверте. Правдою є те, що люди, котрі вийшли на ЄвроМайдан, значно випередили політиків. Тому Народний фронт не має починати свою діяльність у поході за свободою з обрання вже сьогодні обрати єдиного лідера. Проте саме формат Народного фронту може народити отого єдиного кандидата в президенти, якого вже наполегливо вимагає суспільство.

Занадто широкий початковий формат не має нікого ні тішити, ні лякати – полова швидко відпаде. Реальні ж лідери громадянського суспільства, командири, які народилися на Майдані, проб’ють собі дорогу. А завдання вже існуючих політиків – давати їм дорогу. Без нових активістів нинішні політики вже нічого не зроблять.

Так само громадський сектор має зрозуміти, що він має далі йти з політиками. Рух має відбуватися на зустріч один одному. Це справді складне завдання, але без такого порозуміння діла не буде.

Кожен, хто претендуватиме на беззаперечне лідерство, буде осмикуватися і відторгатися.

П’яте. Чи вистачить часу, що залишився до президентських виборів, для переможного результату?

У нас немає іншого виходу. Активістам, які пройшли Майдан, належить збудувати потужну мережу тих, хто хоче вільного життя. Насправді територіального поділу України в надуманих вчорашніми політиками межах вже давно не існує. Схід і Південь України – особливо, їхня молодь - з великою надією дивляться на те, що відбувається на Майдані.

ЄвроМайдан – це шанс для всієї України і для кожного українця.