Для Путіна відлік часу розпочався у зворотному напрямку

Пошкодження Кримського мосту, незаконно спорудженого на окупованій Росією території України, не було  неочікуваним. Було очевидно, що рано чи пізно з ним щось станеться. І от це «щось» вже почалося. Путін дуже пишався цією своєю іграшкою, а в Москві неодноразово запевняли, що його зруйнувати неможливо. Тепер виявляється, що дуже можливо, і лише питання часу, скільки йому судилося ще простояти в напівдіючому стані. 

Образно кажучи, Кримський міст – це початок закінчення «епохи Путіна», щоб про це не говорили пропутінські телевізійні пропагандисти. Будувати подібні гігантські споруди на чужій території взагалі було дуже необачно з боку Москви, а особливо під час війни. Це дуже серйозний посил російському диктатору на день його народження – ти не такий всесильний, як ти думаєш, і не можеш контролювати все, як би тобі цього не хотілося.

Не залежно від того, хто у майбутньому візьме на себе відповідальність за спробу руйнування цього мосту, для Путіна відлік часу розпочався у зворотному напрямку. І, можливо, що найбільше шокувало його у цій «мостовій операції», з якою легкістю вдалося її провести. А якщо це було організовано російськими силовими елітами, то удар, що відбувся, є частиною тактики тиску на диктатора. Показуючи йому наочно, – зараз він сам по собі.

Ще нещодавно він продемонстрував всьому світу свою «силу» в формі подальших анексій територій України, а нині отримує поразки від українських військових на усіх фронтах і почав втрачати свій контроль над окупованим Кримом. Цілком ймовірно, що після цієї акції, представники російських еліт почнуть більше задумуватись над тим, чи варто і далі зберігати лояльність правителю, який ставить збереження своєї влади вище їх добробуту та майбутнього їхніх дітей.

Зараз Кримський міст є основним військовим активом Росії. А коли «хтось» вже намагався його  ліквідувати, то зовсім не факт, що він не спробує завершити цю роботу. Дуже схоже, що атака на міст мала дві цілі: класична пропагандистська перемога, щоб ошелешити Путіна, завдати шкоди символу його влади і престижу в день його народження та показати йому, що «ми можемо дістати тебе, де завгодно».

У військовому плані йдеться більше про підрив, ніж про бажання знищити. Ці невідомі, якби вони хотіли завершити свою справу, принаймні б знищили цілий сегмент мосту і вивели його з ладу на тривалий час. Виглядає, що вони намагалися перевірити вразливість мосту, і наскільки він може бути пошкоджений, якщо вони вирішать його повністю зруйнувати.

Знаменно, що через Кримський міст пролягає один із двох залізничних шляхів постачання до окупованих Росією районів півдня України та до Херсона. Інший із Ростова має обмежену пропускну здатність через пошкодження мосту під Мелітополем у серпні, яке приписують українським партизанам. Залізничне сполучення через Дніпро не працює, тому російські окупанти у Херсоні покладається на понтонні пороми, що є для них ризиковано.

Залізниця до позавчорашнього дня була основною можливістю  транспортування важкої техніки та боєприпасів до Херсона. Це було призупинено, коли відбувся потужний вибух на Кримському мосту.

Залишається з’ясувати, які наслідки матиме вибух та пожежа, що охопила кілька прольотів залізничного мосту, але швидкість, з якою вони частково повернули його до експлуатації, дає зрозуміти, що він вкрай їм потрібен. Подібні пошкодження в розвинутих країнах потребували б тижнів перевірки та тестування, було б проведене ретельне, детальне обстеження й аналіз для визначення реальних структурних пошкоджень та, можливо, місяці ремонту перед тим, як дозволити рух. Але росіяни усе це просто проігнорували. Хоча вибух на Керченському мосту, який з’єднує окупований Крим з Росією не порушить назавжди критичні російські лінії постачання до Криму, але, ймовірно, значно посилить проблеми у військовій логістиці.

З огляду на важкі бої в Херсонській області і успішне визволення ЗСУ українських територій, російській терористичній армії там буде потрібно постійно поповнювати запаси зброї, боєприпасів, пального і продовольства, які мають тенденцію закінчуватись. Українські війська щонайменше місяць завдавали ударів з HIMARS по ключовим російським військовим об’єктам на Херсонщині і  Херсоні – по складах боєприпасів, центрам управління,  штабам та лініям постачання. У зв’язку з тим, що там відбувається, окупантам дуже бракує запасу міцності.

І якщо ЗСУ зможуть перекрити лінії постачання ворога, навіть лише на тиждень-два, повільно просуваючись і оточуючи Херсон, цього може бути достатньо для перемоги у цій битві. Можна припустити, що як тільки місто Херсон буде звільнено українськими військами, вони зможуть досить оперативно деокупувати решту Херсонської та Запорізької області та повернути під контроль України ці території.

Лише п’ять місяців тому російська пропаганда стверджувала, що Кримський міст неможливо атакувати через 20 різних засобів захисту, включно з військовими бойовими дельфінами.  А тепер такий колосальний провал. Та в Москві ще не готові подивитися правді в очі, і визнати що Росія фактично програла свою геноцидну війну в Україні.

Сьогодні Путін скликає Раду безпеки Російської Федерації, очевидно, що одними з її головних тем буде пошкодження Кримського мосту і ядерний шантаж України. А ракетний обстріл Києва вранці 10 жовтня вказує на те, що диктатор пішов на загострення і різко підвищує ескалацію війни з Україною.

 Але які б рішення там не прийняли, навіть терорист і прибічник знищення України Ігор Гіркін почав вже розуміти чим це закінчиться. Адже на його думку: «Війна в Україні триватиме до повної поразки Росії. Ми вже програли, решта – лише питання часу». Але сам Путін цього розуміти не хоче.