Сирійська трагедія: коли приборкають «хімічного Башара»?

Світ губиться у здогадах: коли й де саме опуститься американський караючий меч на режим Башара Асада після нової хімічної атаки проти мирного населення та якою буде реакція асадівського патрона — Москви — у відповідь? 

Всесвітня організація охорони здоров'я підтвердила використання хімічної зброї військами Асада в місті Дума, а отже світова спільнота має з цим щось робити, інакше сирійський диктатор остаточно увірує у власну безкарність.

Індикатор настроїв господаря Білого дому — Твіттер — свідчить про високу вірогідність того, що Америка впродовж найближчих днів завдасть сильних ударів по військових об'єктах Асада і ще одного, економічного, удару — по путінській Росії. 

Агентство Reuters, посилаючись на американських чиновників, які говорили на умовах анонімності, не розкриваючи жодних конкретних планів, повідомляє, що вони визнали: військові варіанти справді розглядаються. 

Опитані агентством експерти не виключають, що цілями ударів можуть стати сирійські об'єкти, які пов'язані з програмою хімічної зброї Сирії. Серед можливих цілей вони назвали авіабазу сирійських ВПС у Думайрі та аеродром Хмеймім, де базуються російські військові сили.

Посол США в ООН Ніккі Гейлі різко розкритикувала Російську Федерацію через блокування нею в Раді безпеки будь-яких рішень, які стосуються злочинів режиму Асада в Сирії. Американська представниця підкреслила: «Російський режим, чиї руки в крові сирійських дітей, нездатний відчувати сором при вигляді зображень своїх жертв». Ніккі Гейлі нагадала, що Москва вже 11 разів скористалася своїм правом вето, аби не дати Раді безпеки діяти у зв'язку зі злочинами проти цивільних у Сирії, і що Росія поклала край роботі так званого «спільного механізму» з розслідування атак із застосуванням зброї масового ураження.

Діаметрально протилежною була реакція російської сторони на хімічну атаку в Сирії. Так, за інформацією агентства РИА Новости, російські офіцери хімзахисту досліджували сирійське місто Дума. Військові оглянули місцеву лікарню, поспілкувалися з жителями і не виявили жодних слідів отруєнь.

«Під час відвідин лікувального закладу встановлено, що потерпілі з симптомами ураження отруйними речовинами типу зарин і хлор у госпіталь не надходили», — зазначив начальник військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту Міноборони РФ Олександр Родіонов.

А російський постпред при ООН Василь Небензя, виступаючи на засіданні Ради безпеки, попередив США про можливі наслідки застосування сили в Сирії. Він заявив: «Відповідними каналами ми вже доводили до американської сторони, що силові дії під хибними приводами проти Сирії, де, на прохання законного уряду цієї країни, перебувають російські військовослужбовці, можуть призвести до найтяжчих наслідків». При цьому він закликав західних політиків «послабити яструбину риторику» і припинити «безглузді наміри», що кидають виклик глобальній безпеці. 

Втім, Захід не вперше має справу з тим, що Москва вперто називає чорне — білим, а біле — чорним, а в Кремлі вважають, що можуть робити на світовій арені все що їм заманеться, сподіваючись, що це сходитиме їм із рук. 

Та після хімічної атаки, через яку в сирійському місті Дума загинуло, щонайменше, 70 осіб, до «спільного фронту» і президента США Дональда Трампа приєднався лідер Франції Еммануель Макрон, також пригрозивши режимові сирійського диктатора Башара Асада «застосуванням сили». Готується підтримати американських союзників і британський уряд на чолі з Терезою Мей. Євросоюз же устами речниці зовнішньополітичної служби ЄС Майї Косьянчич «найрішучішим чином» засудив використання хімічної зброї: «Ми як ЄС підкреслюємо велику необхідність відповідальності за всі військові злочини, скоєні в Сирії, особливо що стосується використання хімічної зброї. Використання хімічної зброї є військовим злочином і злочином проти людяності».

Але поки що триває гра на нервах, і між Росією та США йде інформаційна «війна попереджень». Так, наприклад, Андрій Кортунов, генеральний директор Російської ради з міжнародних справ — підтримуваного державою аналітичного центру, застерігає: «Ескалація напруженості між Росією та Заходом в останній місяць на широкому фронті різко підвищила ризик зіткнення, яке, в гіршому варіанті, викликає бачення ширшого конфлікту. Я не хочу, щоб це звучало апокаліптично, — ми ще не там. Але ми рухаємося в цьому напрямку». 

Своєю чергою, Майкл Айзенштадт, директор з військових програм і вивчення питань безпеки Вашингтонського інституту близькосхідної політики, підкреслює, що «Вашингтон повинен використовувати загрозу повітряного удару для перевірки потенціалу багатосторонньої дипломатії. Ця загроза може допомогти вбити клин між Дамаском і Москвою та, ймовірно, створити нові можливості тиску на Сирію для ліквідації її незареєстрованих запасів хімічної зброї й дотримання нею припинення вогню з різними силами повстанців по всій країні, хоча досвід не дає підстав для оптимізму». 

Вірогідність удару по сирійських військових об'єктах досить висока. І, з великою ймовірністю, можна спрогнозувати, що росіяни не зможуть адекватно відповісти на нього в Сирії. Але тим часом існує загроза ескалації з боку Росії конфлікту в Україні. 

Цікаво, що «хімічна провокація» трапилася через декілька днів після того, як президент Трамп висловився щодо своїх намірів вивести американські війська з Сирії. Черговий тест для західного світу на переконливість його «червоної лінії»?

Ключовим елементом хімічних атак Асада, як і тривалої війни в Сирії, є те, що Росія — визнаний покровитель сирійської влади. Проблема хімічної зброї невід'ємна від питання припинення існування асадівського режиму, який для Кремля є провідником його гегемоністських цілей у близькосхідному регіоні. 

Після кількох хімічних атак Асада цілком правомірно можна вважати військовим злочинцем. І намагання Росії захищати його режим, зокрема і в ООН, — це неприкритий захист терористичної діяльності, яка реалізується від імені сирійської держави. 

Але якщо у відповідь на цю акцію «хімічного Башара» не буде вжито швидких і потужних дій, то в Російській Федерації вирішать, що Захід, крім резолюцій та осуду, нічого не здатен протиставити своїм противникам. 

Нинішній режим у Сирії, після всіх його злочинів проти власного населення, так само «законний», як і нацистська влада гітлерівської Німеччини. Ця влада, котра винищує своє населення, підтримується Москвою. Тому, якщо президент Трамп справді має намір ліквідувати режим Асада, йому не уникнути конфронтації з Росією. 

Але якщо удар по сирійських військових об'єктах справді буде, то важливо не тільки знищити всі авіабази та військові склади в Сирії, а й унеможливити в майбутньому повторення «хімічних» інцидентів. 

Якщо ж цього не зробити, режим Асада, відчуваючи свою безкарність, під патронатом Москви та Тегерана продовжуватиме використовувати цю смертельну зброю, де-факто повертаючи хімічну війну.

Тож чи не настав нарешті час для США та їхніх союзників провести узгоджені військові дії, щоб приборкати «тварину Асада» (як назвав сирійського диктатора Дональд Трамп) і позбавити його задоволення вбивати громадян Сирії? 

І, хоча союзницьке військове втручання, можливо, трохи запізнилося, все ж краще його зробити зараз, ніж ніколи. Унеможлививши цим майбутні звірства, зберегти життя невинних людей та нейтралізувати режим, який своїми жорстокими діями перекреслює віру в права людини як універсальну цінність, світовий порядок і міжнародне право. 

За 7 років сирійської війни втрати серед мирного населення становлять уже 500 тис. людей. Тому мінімальна реакція західного світу має полягати в повному знищенні авіації Асада і всієї артилерії, котра була б здатна доставляти смертельні хімічні речовини. 

Коли сирійські урядові сили використовують смертельно отруйний газ, Захід мав би відповісти на це крилатими ракетами. І дати зрозуміти, що наступного разу ці ракети можуть летіти вже безпосередньо на диктатора і будуть здатні досягти цілі.

Москва ж своїми діями нарощує глобальну напругу і затягує конфлікт у Сирії ще на багато років. Росія й Іран хочуть контролювати весь Близький Схід. Якщо нічого не робити, то це тільки посилить їхні апетити. Наприклад, Іран нападе на Саудівську Аравію і її союзників, а Путін може дійти висновку, що НАТО не стане захищати держави Балтії на випадок російського вторгнення. 

Хоча Кремль постійно наголошує, що протидія йому на якомусь із напрямів здатна призвести до ядерної війни, бездіяльність — це саме те, що справді може її, зрештою, спровокувати. 

Головна причина багаторазового ігнорування Росією й Тегераном західних попереджень полягає в тому, що вони добре знають: максимум, на який західні країни досі спромоглися, — це чергове «засудження» дій Сирії, без подальших реальних серйозних кроків. 

Сирійська трагедія, крім усього іншого, вкотре висвітлює неефективність Організації Об'єднаних Націй, яка в такому архаїчному форматі 
своєї діяльності практично нічого не здатна змінити ні під час втручання Росії у війну в Сирії, ні під час військової агресії Російської Федерації на сході Україні та анексії Криму. 

Хоча, з погляду міжнародного права, цілком було б логічно, якби країна-агресор Росія, що є постійним членом Ради безпеки ООН, не мала права голосувати й накладати вето, коли розглядається питання держави, на території якої вона веде військові дії чи територію якої вона незаконно анексувала. 

Так само цілком логічно було б, якби кількість можливостей накладати вето для кожної держави-члена РБ ООН істотно обмежувалася. Це не давало б шансів таким країнам, як Росія, використовувати його для прикриття агресії або незаконних дій своїх союзників і накладати вето, що, наприклад, зробила РФ недавно з американським проектом резолюції Ради безпеки ООН про механізм розслідування хімічної атаки в Сирії. 

Невтручання у винищення Асадом сирійського народу аморальне й неприйнятне. 

Можна багато абстрактно говорити про гуманність та співчуття. Але без зовнішнього втручання сирійський конфлікт не вдасться закінчити ніколи. Тож чи варто чекати, поки кількість жертв серед цивільного населення в Сирії сягне мільйона?..