Шоймер Ізраель, або Сторожа України

Колись давно, ще в совєцькій Одесі я добирався вночі з побачення до рідної общаги. Ну, було діло... Та я не про те, власне...

І от серед нічного, вщент зрусифікованого, міста раптом почув прекрасну соковиту українську мову. По бруківці, між заплетених виноградом стін йшли двоє чоловіків і про щось розмовляли.

Я вже геть не пам'ятаю про що була та розмова, але я просто йшов за ними, як та миша із мультика про Чіпа і Дейла, яка чула запах сиру.

Давно я пропустив поворот на свою вулицю Комсомольську (раніше і,тепер знову, Старопортофранківську), а сили відірватися від того чистого джерела української мови не було..

Це зараз я вже розумію що слово - то найсильніший вплив і наймогутніша зброя у світі.

У вдячному єврейському псалмі співається про шоймера (оборонця), який ніколи не засне, не злякається і захистить Ізраїль

Ізраїль відбувся як держава саме тоді, коли одна людина примусила вивчити івріт цілу націю, яка розмовляла мовами всього світу. І тепер в обороні народу стоїть їхня мова, яка була зовсім зникла і знову відродилася і не засне і не злякається ніколи.

В основі багатовікової агресії Московського Ординського Улусу проти України, його ненависті і цієї війни, якраз лежить мова.

Пошкреби самого інтелігентного і просунутого жителя Московії - і, з-під культурних нашарувань університетської освіти і поезії срібного віку, вилізе наколка "Разгаварівай па- чєлавєчєскі, хахол!"

Ви думаєте, що росіяни не здатні вивчити українську мову, тому не розмовляють нею, навіть проживши в Україні по тридцять років? Здатні. Коли треба отримати грін-карту чи вид на проживання в клятій Гейропі, то вивчають прокляту англійську і німецько-хвашистську мову аж бігом. А тільки стає питання про українську (білоруську також.Сябри знають), то весь інтелект ніби кудись зникає. Як у другокласника перед дошкою.

Краще бути згвалтованою ніж українізованою - це їхній принцип і основа співіснування з нами. Альтернативи для них не існує. Або ми перейдемо на російську, або нас уб'ють. Різними способами.

Можна швидко - залпами Граду із-за кордону, а можна повільно, але не менш ефективно - повзучою русифікацією. І, хоч в другому випадку міста і села не будуть вкриті гниючими трупами, але українців там також не залишиться.

Так як сталося на Кубані, куди перебралися запорожські козаки - сіль землі і нації української. А тепер їхні нащадки, російськомовні "казачкі" з українськими прізвищами, приїздять на Донбас "убівать хахлов".

Захистом України є не тільки артилерія, ракети і армія, і не тільки добровольчі батальйони із волонтерами, а в першу чергу українська мова.

Не вихолощена, максимально спрощена і примітизована щоб наблизити її до російської, а багата і красива. Так як я чув тоді в Одесі. Із своїми гарними словами і зворотами. Із перлинами,такими як - розгардіяш, шарварок, замурзаний, бешкетник, подружжя, чимало, олія, смар, олива, мастило, обрій, небокрай, кохання, шкереберть, дошкуляти, міркувати, ну і нехай щастить врешті-решт! )))

А фраза українських військових розвідників в прямому ефірі про те, як вони "нишпорили в запіллі, чигали в шелягах і аби не панькатися, зметикували і крадькома налаштували тенета цоб від манівця в царині, в які врешті-решт, спірвали якесь велике кацапське цабе, і наразі човгають домів навпрошки чагарями проз кавунове бадилля, з цим недорікуватим покидьком у лантусі" начисто вирубає кацапських шифрувальників.

От зараз згадайте і напишіть українські слова-перлини, яких ординці не зрозуміють, або яким немає відповідників в російській мові.

Бережіть їх, не забувайте,вживайте і вчіть дітей.

Тільки мовою твориться український світ. І напівміри і угодовство тут неприпустимі.

По аналогії із крилатим виразом "скромність-найкоротший шлях у невідомість" - "російськомовність - найкоротший шлях до зникення українців".

Дивно і трошки соромно спостерігати за тим, як україномовна жіночка переходить на спілкування російською із такою ж україномовною жіночкою в маршрутці чи на базарі.

Оце і є та сама повзуча русифікація, яка починається із запопадливого переходу на російську в спілкуванні між українцями,а закінчується сепаратистами,окупованими територіями і качам,яке пливе по містах і селах України.

Не треба примусової українізації.

Треба не заважати природній. Просто віддавати дітей в українські садочки і школи. Просто українцям розмовляти між собою українською.

Нас в Україні абсолютна більшість, тому все стане на своє місце. Не за рік чи за два, а от за десять точно. І тоді ніяка Орда нічого не вдіє.

Бо на сторожі коло них поставлю Слово !,- говорив Пророк української нації.

Він знав що казав, бо Слово дійсно ніколи не засне і не злякається.

Аби лиш ми не заспали, не злякалися і використовували свою Божественну Зброю,своє Слово в обороні України.

І для нас, при всій нашій толерантності, лагідності і терпимості, це Слово було, є і має буде українським!

Источник: Facebook