Перезаснування держави – утопія чи ні?

Політична ситуація в Україні є іншою, аніж у 2004 році. Це не розкол вдовж кордонів електоральної мапи. Це розрив між генераціями і шарами носіїв різної політичної культури. При цьому слід розуміти, що закони історії (звісно, багато хто сумнівається, чи вони існують взагалі, а тим не менш!) грають на боці Майдану. Минуле, реакція – ніколи не перемагає. Носії реакційних поглядів можуть шаленим напруженням зусиль законсервувати ситуацію, що їм вигідна, на певний проміжок часу. Іноді, за допомогою багнетів іноземців.

Але попри візантійське крутійство та підривну діяльність з боку єдиної в світі держави, яка до сих пір підтримує групу Віктора Януковича – Росії, божевільні біля керма не спостерігаються (за виключенням, звісно Дмитра Рогозіна, який погрожує світові ядерною бомбою). Роботодавці іншого Дмитра - Кисельова, в чиїй голові марширують мільйони бандерівських вояків, чудово розуміють, що в умовах, коли більшість євроорієнтованих в Україні наближаються до двох третин, військова кампанія проти українського народу приречена на поразку. Тим більш за жалюгідного стану ЗС РФ. З подібних причин США відмовилися від інтервенції до Ірану – він занадто великий, щільно населений і не любить американців. Під жодним соусом.

Але, на жаль, решту способів впливу давно задіяно, і одіозні кроки Віктора Януковича ніби проклали Москві дорогу в Україну для постійного підвищення тиску.

Росія, таким чином, підставилася під необхідний в контексті національного будівництва образ Іншого. Хтось скаже, що цього було не уникнути. Я так не вважаю. Тим більше, що Рух опору, серцем якого є відроджена Січ – Майдан Незалежності в столиці України місті Києві – містить і виразні антифеодальні та антирадянські елементи. Тим не менш, сталося, як сталося – зберігати білі рукавички слід для балів.

Інша справа, що козацька стилістика української революції продиктована часом: другу республіку було створено згори, малоросійською номенклатурою, під тиском національно свідомих галичан і частково киян та наддніпрянців. Урешті-решт ця відновлена скоропадщина виродилася у неофеодальну державу, але паралельно відбувалася європеїзація і модернізація суспільства. Рано чи пізно жадібний та запроданський гетьманат і масові козацькі низи мали зіштовхнутися у безкомпромісному герці. Це відбулося. Що далі?

Нагадаю, що за дещо інших обставин – війни з польським королем, Богдан Хмельницький звернувся до московського царя, і так само як Янукович – вибачте за порівняння – бачив у Переяславській угоді вигідний військовий союз із політичними зобов’язаннями, що їх можна було уникнути, скориставшись порушенням з боку царя наших звичаїв – а саме його відмови принести присягу нашій шляхті (як приклад). Що сталося потім, знають усі – старшина перетворилася на російську «аристократію», торгуючи Україною направо і наліво, погоджуючись із положенням країни як васальної держави Москви, права якої постійно скорочувалися.

Постмодерн прискорив у рази подієвий темп розвитку історичних подій.

Тому зараз ми переходимо у фазу Гайдамаччини (пом’якшеної гандізмом), масового низового повстання проти феодальних кривд, яка цього разу має шанс на успіх.

Фактори цього успіху наступні – тепер за спиною українського козацтва стоїть вся потужна західна цивілізація і спільний біль українського суспільства, а чиновники-феодали спираються лише на кілька тисяч посіпак та миги з Москви. Виривання з корінням цього прошарку, який щиро ненавидить український народ, розглядаючи його лише як дійну корову – спільне завдання всього суспільства, від Сяну до Дону.

Яка держава виникне на руїнах Другої республіки – сказати поки що важко, але певний абрис вже вгадується.

На чиєму боці так звані «олігархи» -- зрозуміло. І в них майже не залишилося часу, щоби уникнути гніву повсталого народу. Як казав гуситський воєначальник Прокоп Голий в романі Анджея Сапковскького, словами ветхозавітного пророка – "Тому що я кликав - і ви не відповідали, - пояснив Прокоп Голий, який стояв поруч --. Казав, а ви не слухали, але робили лихе в очах моїх, і вибрали те, що було мені небажане»[Ісайя 65:12] Тому я призначаю вас під меч. Всі ви загинете "

Тому, на відміну від 1991 року, Третя республіка отримає гарну економічну базу з експортованих капіталів публічно таких боягузливих, але направду обкрадачів національного бюджету, які корчать з себе бізнес-геніїв.

Втручання Росії на боці Януковича в українські справи прогнозовано штовхає Київ у відкриті обійми НАТО.

А вибух творчого потенціалу українського народу, нехай у чужих заздрісних очах він і здається enfant terrible – зробить Україну базою експансії демократичних цінностей на Схід і Північ.

Іншими словами, нічні жахи Партії Регіонів часів завершення президентства Кучми та генераторів облудної ідеології на кшталт московського контрреволюціонера Владислава Суркова – реалізовуються на десять років пізніше. Адже і Суркову, який пише під псевдонімом Натан Дубовицький постмодерністські новели, давно слід було задуматися, чому Олександр Дюма віддавав перевагу романам з продовженням.