Ситуація на фронті. Російське командування «прокинулось»

Ще два дні тому стало очевидно, що криза у противника південно-західніше Сватово не тільки «не купируется», а починає все більше розростатися.

Про «оборону по Осколу» вже ніхто не згадував, стало очевидно, що якщо так піде й надалі, під загрозою опиниться й саме Сватовське угрупування противника.

Однак, якогось значного перегрупування сил й засобів противника на Сватівський напрямок, або в район Кремінної не спостерігалось. І це виглядало, м'яко кажучи, трохи дивно.

Адже навіть сліпому було помітно, що залишки 144-ї мсд 20-ї ЗВА, на які російським командуванням було покладене завдання, утримати рубежі західніше та північно-західніше Сватово – «не витягують» (ЗСУ почали успішне просування у бік Сватово зі своїх оскільських плацдармів), а те що залишилось від 2-х БТГр-ів 59-го тп та 254-го мсп дивізії відповідно почали відступати.

Так, в районі Красноріченського у противника були певні резерви зі складу 201-ї «военной базы ВС РФ в Таджикистане» (1.5-2 БТГр), які російське командування могло швидко залучити на загрозливих для нього ділянках, але воно чогось цього не робило, а меланхолічно так спостерігало, як усі його локальні контратаки в районі Рідкодуба та Шандриголово закінчуються безрезультатно. І порепаним підрозділам 144-ї мсд доводиться відступати на північ та північний схід, від «потужного рубежу оборони по Осколу». Логіку таких рішень російського командування, я навіть не візьмусь пояснити.

Але, ось нарешті, коли стало вже «дуже припікати», у російських штабах прокинулись й таки знайшли необхідні резерви у допомогу 20-й ЗВА.

На сьогоднішній момент, доля всього «Лиманського угрупування» військ противника (а це – 2 батальйона БАРС-у – 13-й та 16-й, а також «тактична група» «окремого кубанського мсп 2-го АК», це десь ще до 1.5 бтн), а відповідно й подальше становище всього Сватовського угрупування військ противника, залежатиме від 2-х «недовідновленних» БТГр 21-ї мсбр 2-ї гв. ЗВА, які, я так розумію, спробують зупинити передові підрозділи ЗСУ по рубежу Зарічне – Кремінна.

Але, щось мені підказує, що «особливо чіплятися» за Лиман та Ямпіль російське командування навряд чи буде. «По уму» йому набагато важливіше зупинити «укрупнення» плацдармів ЗСУ у Петропавлівки та Дворічного. Це явно є для нього більш небезпечним, ніж рятування залишків своїх «барсиків» під Лиманом.

Справа полягає в тому, що одночасно це робити (утримувати й Лиман, й контратакувати позиції ЗСУ у Куп'янська та Дворічної) – у росіян навряд чи вийде, навіть за умови введення у бій 2-3-х додаткових БТГр зі складу 2-ї гв. ЗВА.

Але найцікавіше, що одним Лиманом проблеми у російського командування у північній частині Луганської області не обмежуються. «Штурмовий» батальйон російської ПВК у районі Верхньокам'янки, а також «зведена тактична група» 2-го АК в районі Спірного (до 2-х батальйонів зі складу 2-ї та 4-ї МСБР корпусу), явно відчуває деякий «дискомфорт».

Очевидно, що якщо ЗСУ вийдуть принаймні до Золотарівки, чи навіть до ЛНПЗ. Ситуація для противника у всій цій зоні (Кремінна – Рубіжне – Сєверодонецьк – Лисичанськ) скажімо так, різко загостриться. А передумов до того, вже сьогодні – цілком достатньо (звісно, перераховувати їх я не буду).