В Україні зараз твориться нова цивілізація

Мені подобається теза, що в Україні зараз твориться нова цивілізація замість тієї, яка не спрацювала. І я сподіваюся, що разом із старою цивілізацією в небуття підуть усі варіації культу Побєди та гітлер/нацизм як мірило всього на світі. І закон Ґодвіна перестане діяти, угу.

Пітер Померанцев колись розповідав, що через російську пропаганду деякі пострадянські люди, особливо літні, зараз (ну, це було сім років тому) переконані, що війна між Гітлерівською Німеччиною і Радянською Росією триває, і оце за вікном бухає – це нємци і наши. В Україні, здається, теж ніяк не можуть без наших і нємцев, тільки нємцами оголосили росіян.

Це так тупо. На нашу мирну землю прийшла величезна російська армія, вона ґвалтує, палить, убиває, паплюжить, перетворює квітучі міста на пустку. За спиною в російської армії російське суспільство малює на пузі букву Z і хизується, як йому не соромно за «спецоперацію». Українська армія успішно дає російській в табло, ламаючи загарбницькі плани й змушуючи офігівати військових експертів в усьому світі. За спиною української армії українське суспільство мобілізує всі можливі ресурси, щоб ми вистояли…

І над усім цим лунає:

– Ви нацисти!

– Ні, це ви нацисти!

– Ви, ви нацисти! Ми у вас свастику в торгівельному центрі бачили!

– Ні, це ви нацисти, промова Путіна – це майже дослівна промова Гітлера…

– Нацисти! Денацифікуємо вас!

– Вас денацифікуємо! Російсько-фашистські війська!

– А «Азов»!

– А Мілонов! Мізуліна! Мільчаков!

– Гітлер!

– Гітлер!

Добалакаємося до того, що в російській агресії винен уже навіть не «тільки Путін», а «тільки Гітлер».

Я дуже хочу, щоб друга світова стала нарешті частиною історії – зі знанням реальних фактів і контексту, без повторення патріотичних міфів, без святкування спільних із Росією побєд, звеличування краснознамьонних дивізій і намагання запхати будь-яке зло, яке існує в цьому світі, в трафарет Гітлера. Гітлер здох. Це сталося давно. Росія – самобутнє зло, яке загрожує нам тут і зараз, і вона ще не здохла.

Коли нам і всьому цивілізованому світу вдасться її перемогти, ми не будемо цього святкувати, бо цивілізований світ не святкує перемог у війнах, а згадує жертв і каже «ніколи знову».