Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Мир з Росією неможливий - люди не змінюються

    • Павло Казарін

      Журналіст

    • Розсилка
    Портрет президента Росії Володимира Путіна у вікні магазину. Крим, Сімферополь, жовтень 2014 року<strong></strong> - Мир з Росією неможливий - люди не змінюються
    Портрет президента Росії Володимира Путіна у вікні магазину. Крим, Сімферополь, жовтень 2014 року

    При владі в Росії залишаться все ті ж люди. Які вірять у «план Даллеса» і цитують фальшивки

    Люди не змінюються. Саме тому мир з Росією неможливий.

    Хоча на це сподівається багато хто. На це сподіваються в Європі. Тій самій, яка болісно хоче повернутися в 2013-й. У якому не потрібно забивати голову санкціями, Кримом, Донбасом і суперечками про Nord Stream. У якому не потрібно витрачатися на армію і скидатися на НАТО.

    На це сподіваються в Україні. Ті, хто не хоче змінювати бізнес-ланцюжки. Ті, хто їздить до Росії на гастролі. Ті, хто виправдовує інтереси гаманця ‒ риторикою «боротьби за мир». Тому що своя сорочка завжди ближча до тіла.

    На це сподіваються всі ті, кому Росія платила офіційно і з-під поли. Ті, хто запевняв себе, що цінності й цінники приречені збігатися. Ті, хто мріє про повернення до зони комфорту. Яка безнадійно пішла в небуття п’ять років тому.

    Але тільки є одна проблема. А чому ми вирішили, що миру хоче сама Росія?

    Змінюваність влади гарантує осудність влади. Будь-який політик рано чи пізно стає заручником своїх поглядів. Будь-який політик рано чи пізно починає вимірювати реальність по собі. Вибори ‒ це спосіб ротації влади, в результаті якого важелі отримують ті, хто відчуває «Zeitgeist». Той самий «дух часу» і «порядок денний епохи».

    Будь-яка країна, в якій іде ротація еліт, приречена змінюватися. Тому що змінюються настрої, надії та запити. Ми чітко бачимо це в Україні, в якій у значної частини людей «порядок денний добробуту» витісняє «порядок денний суверенітету». На це відгукуються кандидати в президенти, які в спробі здобути симпатії говорять про платіжки й тарифи, ціни та пенсії. А ще наголошують на тому, що ми просто неправильно домовлялися з Кремлем. А якщо почати робити це правильно ‒ мир повернеться.

    Але в тому й річ, що в самій Росії нічого не змінилося. Тому що ніяких виборів ‒ так само як і ніякої ротації влади ‒ в цій країні не буде.



    Володимир Путін перебуває при владі двадцять років. За цей час він пересидів трьох американських президентів і твердо має намір пересидіти четвертого. За цей час він звик, що навколо змінюються уряди, режими й архітектури, а він ‒ залишається. Суспільні настрої не визначають його поглядів ‒ просто тому, що він живе у своїй власній реальності. Яка може не мати нічого спільного з реальністю російського обивателя.

    Так, свій перший термін він починав із розмов про єдину Європу від Лісабона до Владивостока. Але в його анамнезі ‒ Революція троянд у Грузії і перший Майдан в Україні, «мюнхенська промова» й придушення Болотної площі. Він ‒ заручник своєї картини світу. В якій Захід послідовно воює проти Росії, забирає у неї «зони впливу» і відмовляється бачити в Москві столицю імперії. У його свідомості саме Захід почав цю війну: розваливши СРСР, забравши країни Балтії, відколовши Грузію й Україну. А сам Володимир Путін лише «відновлює статус-кво», «завдає удару у відповідь» і «дає здачі».

    Який сенс йому бажати закінчення війни, якщо будь-який компроміс для нього ‒ поразка?

    Який сенс йому повертатися в ситуацію миру, якщо в ній немає місця його мрії? Який сенс йому обнуляти останні п’ять років, якщо він хоче обнулити останні 28?

    Російська політика приречена бути незмінною ‒ поки залишається беззмінним російський президент. Той самий, для якого вся новітня історія ‒ це одна довга шахова партія. В якій він відновлює імперію, обороняється від Заходу і вписує себе в підручники історії.

    У всіх інших країнах економіка може визначати політику, а настрої людей ‒ політичну риторику. Але ця формула не працює в Росії. Тому що тут усе цілком навпаки. І та ж російська економіка ‒ лише скарбничка для реалізації мрії однієї людини.

    Українська політика може змінитися ‒ разом із новим президентом і новим парламентом. Може змінитися Європа ‒ якщо її виборець вирішить, що загроза від Москви перебільшена. Але у нас немає ні найменших підстав думати, що зміниться Росія.

    Тому що при владі в Росії залишаться все ті ж люди. Які вірять у «план Даллеса» і цитують фальшивки. Які розмірковують про ядерні удари і зрежисованість будь-якого протесту. Які звикли називати силу ‒ слабкістю, чорне ‒ білим, а неминуче ‒ поправним.

    Навіщо їм хотіти у 2013-й, якщо для них родова травма ‒ це 1991-й?

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Володимир Ар`єв
    Володимир Ар`єв

    Народний депутат

    Сергій Фурса
    Сергій Фурса

    Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

    Віктор Каспрук
    Віктор Каспрук

    політолог

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Єгор Соболєв
    Єгор Соболєв

    Народний депутат України

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ