Погляд на удар Парасюка з боку моральності

Цього тижня мав бути довгоочікуваний звіт прокуратури про розслідування злочинів януковичівських силовиків і їхніх поплічників-бандитів на Майдані. Замість цього ми побачили сцену, якою переймається чи не увесь інтернет. Вирішувати справу за допомогою бійки не вихід. Битися погано, треба діяти правовими методами.

Але давайте подивимося на цю справу не з точки зору права, а з боку моральності. Право в нашій молодій демократії чомусь гальмує щодо «колишніх» правовиків, силовиків, очільників місцевих адміністрацій. Губляться документи, втікають підозрювані й свідки, а дехто з винуватців розстрілів і катувань тепер посідають високі посади у міліції, прокуратурі, СБУ, владних кабінетах, дехто з них відверто насміхається з ідеалів, за які гинули й віддавали здоров’я сотні українців-патріотів. Колись відомий адвокат п. Плевако, захищаючи судимого за бійку, звернувся до присяжних з пропозицією не витирати обличчя, якщо вам плюнули в очі (щоб не знищити доказ), а мерщій бігти в найближчий околоток і подавати там скаргу на кривдника. І присяжні винуватця виправдали.

Не можна битися, але не можна й терпіти, коли тобі й твоїм співгромадянам плюють у вічі. Маємо роковини Майдану. Майдан був мирним. Був протест проти диктатури, авторитаризму, на який ми мали й маємо право. Як маємо право на те, щоб ті, хто цей Майдан зробили кривавим, понесли справедливу відповідальність. А ми будемо відстоювати це право. Не кулаками, а здоровою громадянською силою. Ми переможемо.