Чи можна довіряти рейтингам університетів України?

Адже не важко проголосити, що університетські рейтинги - результат багатолітньої копіткої праці на рівні світових стандартів, які виносить на своїх плечах незалежна громадська організація європейського типу. А якже! Без прозахідної маркетингової розкрутки не обійтися аж ніяк. Бо ж проазійська прив’язка не дуже приваблива. А що ж маємо насправді?

От 4 червня свій проект «Рейтинг вищих навчальних закладів «Топ-200 Україна 2018» презентував Центр міжнародних проектів «Євроосвіта», як зазначено, в партнерстві з міжнародною групою експертів за методикою доповненою і вдосконаленою протягом останніх дванадцяти років. Склали та й склали, запустили в медіа та й запустили. Чому ж мусимо йому довіряти? Це ж розраховано на обивателя. Однаково ж неможливо перевірити його підрахунки і виявити на всіх стадіях помилки через людський чинник.

Не про те мова. Вражає передусім помічений конфлікт інтересів.

Центр міжнародних проектів «Євроосвіта», як пишуть на його сайті, створено за ініціативою і підтримкою Науково-дослідного інституту прикладних інформаційних технологій Кібернетичного центра НАН України. Насправді у відкритій базі даних йдеться про Приватне акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій», що знову ж таки за базою даних «Відкриті публічні фінанси» міністерства фінансів України чи не щомісяця отримує багатомільйонні замовлення від державного підприємства «Інфоресурс» зі сфери управління міністерства освіти і науки України. Втім, наразі нас не цікавить зауважений кругообіг частини державних грошей.

І ЦМП «Євроосвіта», і ПрАТ «НДІ ПІТ» вказують одну і ту ж адресу. Кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, тобто громадської організації «Центр міжнародних проектів «Євроосвіта», є Линовицька Олеся Вікторівна. Це проректор із міжнародних зв’язків і науково-педагогічної роботи, доктор філософських наук, професор кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету ім. О. Богомольця. Нам, звісно, тяжко уявити як доктор філософських наук знайшов себе на кафедрі стоматологічних дисциплін. Одначе в умовах прискореного розвитку окремих університетів України подібне цілком можливо, не належить до курйозів. Цього року університет Богомольця, котрий постійно потрясають різноманітні скандали, у рейтингу громадської організації його проректора 7-й у країні. Минулого і позаминулого року теж був сьомим. Видно, просто цифра фартовіша. Бо у 2014 і 2015 роках його розміщували на восьмій сходинці.

Як випливає із відкритих баз даних й електронних декларацій проректора Олесі Линовицької, вона не тільки власник «Євроосвіта» з його рейтингом «Топ 200 Україна», але й упродовж років отримує заробітну плату за сумісництвом у тому ж ПрАТ «НДІ ПІТ», де й за основним місцем працює її чоловік. https://public.nazk.gov.ua/declaration/ad1a176f-0def-4d87-acbd-bae494cb77e7 https://public.nazk.gov.ua/declaration/84170ca9-ece3-4e31-a5c3-429ed61f56da

Отож невинне питання про те, чи можна довіряти рейтингам університетів України, здатне винятково засмутити. Адже виходить, що доволі розрекламований з них, безпосередньо формують проректор одного з державних закладів вищої освіти й тісно фінансово пов’язані з профільним міністерством громадська і приватна структури. Можливо, інакше не буває. Комусь цей рейтинг до вподоби, хтось уперто хоче в нього вірити. Вірити, в принципі, можна, але не довіряти. Занадто заплутаний конфлікт інтересів його виконавців.