Вкрадено два мільярди. Ніхто не винен

В операції з «Брокбізнесбанком» Курченка, яку проводила компанія Валерії Гонтарєвої, і в результаті якої Нацбанк втратив 2 млрд грн., винних не буде.

Ну що ж, гучна історія із арештом заступника голови НБУ Бориса Приходька і майже арештом голови правління Аграрного фонду Олександра Кірюка потрохи обростає м’ясом фактів.

Вочевидь, через кілька місяців ми дізнаємось, що ніхто ні в чому не винен. Судячи із рішення госпсуду Києва, усі учасники схеми почали готувати собі індульгенції від того, що офіційною мовою називається «заволодіння державними коштами у сумі 2 млрд. грн.».

Саму операцію вже описували в ЗМІ, відтак просто її нагадаємо, додавши деталі із судового рішення. Отож.

Учасники: «Брокбізнесбанк» Курченка, Аграрний фонд, Нацбанк і ТОВ «Інвестиційний Капітал Україна» (ICU) –

співвласницею якого до призначення головою Нацбанку у червні була Валерія Гонтарєва. Час операції – лютий 2014, останні дні перед втечею Януковича.

Дія перша. Аграрний фонд вирішив заробити трохи грошей за допомогою операції РЕПО. Суть її полягає в тому, що АФ продає банку цінні папери, а за якийсь час викуповує їх назад. Заробіток з’являється від того, що зворотній викуп проходить за нижчою ціною: платить за це банк, який користувався цінними паперами. Операція цілком легальна і популярна.

Банком-партнером Аграрний фонд обрав «Брокбізнесбанк» Курченка. І 12 лютого передав йому цінні папери – облігації внутрішньої державної позики, отримавши натомість 2,069 млрд грн.

Зворотній викуп мав статись 6-13 травня, за ціною в 2,067 млрд грн. Тобто заробіток мав скласти за три місяці близько 2 мільйонів. Кому цікаво – вийшло під 0,4% річних. Однак насправді це чистий збиток, оскільки його ОВДП мали стартову доходність 14,3% річних, які виплачує держбюджет. Тому було зроблено наступне.

Дія друга. Щоб заробити грошей окрім нікчемних процентів по РЕПО, Аграрний фонд вирішив 2,069 млрд грн. від банку не забирати, а одразу покласти там же на короткостроковий депозит.

Дія третя. «Брокбізнесбанк», отримавши на руки ОВДП від аграріїв, придумав, як на них підзаробити і провернув таку саму операцію РЕПО, тільки тепер з НБУ.

Того самого дня – 12 лютого, «Брокбізнесбанк» продав облігації аграріїв Нацбанку з правом викупу по прямому РЕПО. На той самий час – три місяці.

Тобто на перший погляд все виглядає майже чисто: державне підприємство позичило комерційному банку облігації, той перепозичив їх Національному банку. Через три місяці, розрахувавшись із НБУ, комерційний банк віддав би позичене державному підприємству, а в результаті всі би заробили – хтось більше, хтось менше.

Псує оптимістичну картину лише одне: «Брокбізнесбанк» згрібав до себе кеш, знаючи, що віддавати його не буде (саме так вказано у судовому рішенні). І не віддав.

Тут і криється головна інтрига: якщо державні мужі знали, що вони переказують гроші банкруту – то це злочин, а якщо не знали, то це просто службова недбалість.

І от великий нюанс цієї історії полягає в тому, що врятувати чиновників допоможе присутність в схемі ТОВ «Інвестиційний Капітал Україна» (ICU).

Річ у тому, що саме це ТОВ Аграрний фонд найняв як брокера для всіляких операцій із цінними паперами. У тому числі для того, щоб дізнаватись про можливі ризики таких операцій.

Про те, що «Брокбізнес» сипався, в Україні, здається, знав кожен другий. І не в лютому, а набагато раніше.

Зрештою, сама Гонтарєва, вже будучи не співвласницею ICU, а главою НБУ говорила те ж саме: «За нашими уявленнями, негативний капітал цього банку, ще коли туди заходив Курченко (у 2013 році – «НГ»), становив 3,5 млрд гривень, тобто вам треба додати 3,5 млрд гривень для виходу банку на нульову позначку по капіталу, а потім ще внести величезну суму для підтримки адекватності капіталу на необхідному рівні».

І тим не менше ці знання не допомогли менеджерам ICU переконати Аграрний фонд, що співпрацювати з «Брокбізнесбанком» не варто. Мало того, господарський суд повністю виправдав брокерів. На судовому засіданні Аграрний фонд домагався розірвання контракту з ICU через те, що той «не повідомив про ризики укладення договору», хоча згідно з угодою мав би.

Суд визнав, що брокер справді мав «попереджувати про ризик угоди з цінними паперами», однак в переліку послуг, які Аграрний фонд міг отримувати від ICU, не було чітко написано: «операції РЕПО». Із цього суд зробив висновок, що тут брокери виконували суто технічну функцію. От, якби АФ замутив якийсь інший бізнес із цінними паперами, тоді вже би біржовики, певно, попередили б.

У результаті чиновники Аграрного фонду виглядають абсолютно невинними: гроші вони вкладали не самі, а під наглядом відомої контори: «Ми навіть на неї в суд подали, але він її виправдав».

Чиновники з НБУ теж чисті: нам «Брокбізнес» перевів ОВДП, ми за них заплатили, але ж ми платили не за повітря, а за цінні папери, до того ж державні.

ICU теж чисте – доведено судом першої інстанції, і навряд чи буде друга.

Коротше, чистим злом залишається лише «Брокбізнесбанк». Але Курченкові одним злочином більше, одним менше…

Зрозуміло, що все було не так. І всі все знали, і цих «всіх» – не один десяток. Бо навіть за часів Януковича, щоб викачати 2 мільярди, треба було пройти масу паперових процедур, усі ці рішення наглядових рад, накази МінАПК, переговори офіційні і таємні – це робота маси людей, від клерків до міністрів.

Але для того, щоб все це довести, потрібні допити, очні ставки, і всілякі інші аргументи з асортименту слідчих. Але в такому разі може виявитись, що винний не тільки Курченко, а багато-багато людей, включно із незалежними брокерами. Так що повісити все це на одного «біженця» і його команду набагато простіше.

І наостанок. Суд присудив визнати нечинним договір між Аграрним фондом і «Брокбізнесбанком», а відтак змусив НБУ повернути аграріям їхні ОВДП. Так що ті лишились при своїх.

А Національний банк, втративши 2 мільярди, натомість укріпився кадрово. Ну, що ж – нехай щастить.