В Україні незавершена революція

Наприкінці року я можу дозволити собі кілька політичних міркувань, які, сподіваюся, не надто завадять нашому сьогоднішньому святу.

Ми постійно запитуємо – так що ж відбувається? Чому немає розв’язки цій безкінечній історії внутрішнього та зовнішнього протистояння?

Свого часу я спробував розгорнуто пояснити хоча б самому собі, що відбувається, з чим ми маємо справу?

Найбільш популярними є три версії:

Версія перша – соціальна революція: в Україні відбувається соціальна революція – два Майдани – 2004 та 2013 років – вибухнули як протест проти диктату олігархічної влади.

Причина – крайня соціальна несправедливість українського суспільства, яке повністю контролюється олігархічним клубом.

Версія друга – громадянська війна: в Україні відбувається громадянська війна між двох частин України – Південний Схід повстав проти Північного Заходу.

Причина – мовна, релігійна, історична та инші «гуманітарні» проблеми.

Версія третя – зовнішня агресія: на Україну напала путінська Росія – причому її агресія розпочалася не у лютому-березні 2014 року з анексією Криму та агресією на Донбасі, а набагато раніше.

Причина – агонія постімперської Росії. Спроби відновлення Російської імперії в нових формах.

Офіційна позиція держави Україна - на даний момент мова йде виключно про зовнішню агресію. При цьому сором’язливо обходиться питання соціальної революції – тобто потреби повалення безроздільного олігархічного диктату, який зберіг свої основні позиції в Україні навіть після чергового антиолігархічного Майдану 2013-2014 рр. і півтора року війни.

Офіційна позиція Росії наполягає виключно на тому, що в Україні точиться громадянська війна в основі якої мовні, релігійні, історичні та инші «гуманітарні» проблеми. Гадаю, що ці проблеми вже подолано.

Офіційна позиція країн ЕС, США - в Україні відбувається соціальна революція, яка мала своїм наслідком зовнішню агресію Росії Путіна.

Як на мене, то теперішня позиція країн ЕС, США і инших наших теперішніх союзників є найбільш адекватною. І адекватнішою не лише у порівнянні з пропагандистською позицією путінської Росії, але навіть і з офіційною позицією теперішньої української влади.

Майдан 2013-2014 рр. здійснював антиолігархічну революцію – він мав здійснити скачок від олігархічної держави з обмеженим доступом для небагатьох до демократичної держави з широким доступом до самореалізації для всіх нас.

Це є той план «втечі» від режиму Путіна, який Україна з різним успіхом реалізовує вже два роки поспіль.

Тому головне, що відбувається в Україні - це соціальна революція, яка має метою перетворення України на державу з необмеженим доступом до створюваних суспільних благ.

Але у певний момент, після Майдану 2013-2014 рр. – олігархічний клуб відновив status quo. Олігархічна держава була відновлена. Олігархічний клуб дещо переформатизувався, однак зберіг свій домінуючий вплив на все, що діється в Україні. Він не має мотивації до подальшої трансформації країни. Олігархічному клубу не потрібна дійсно демократична держава з широким доступом всіх до створюваних суспільних благ.

Натомість середній клас, а це ми, не виконав поставленого перед собою завдання. До сьогоднішнього дня Україна так і не стала державою з широким доступом для всіх до створюваних суспільством благ.

Саме в цьому суть і Майдану 2013-2014 рр., і тих конвульсій Української держави, які проявляються у відсутності реформ – бо олігархічному класу вони не потрібні. Реформи потрібні середньому класу.

На разі українська революція є недореволюцією, революцією не доведеною до кінця.

Тому в Україні відбувається громадянська війна. Однак не горизонтальна між регіонами, між частиною окупованого Донбасу (Путіним) і Україною, а між війна вертикальна – між олігархатом і середнім класом.

Тому в Україні точиться боротьба з зовнішньою агресією з боку путінської Росії, яка в своїй основі має причини соціальні.

Підсумовуючи можемо констатувати, що в Україні ми маємо справу і з незавершеною соціальною революцією, і з громадянською війною як війною середнього класу з українським олігархатом, і з путінською агресією, яка хоче на штиках повернути в Україну соціальну контрреволюцію.

Ї