Cьогодні це питання втрати Україною свого союзника - Польщі. І не тільки...

«Не переконаний, що заява Верховної Ради України у відповідь на Постанову польського Сенату про «геноцид» поляків «на територіях Другої республіки» - це хороша ідея.
Якщо примітизувати, то заява українського парламенту може бути або «сам дурак», або «давайте жити мирно».
«Сам дурак» - не варіант. Польща країна дружня, вестися на провокації і загострювати штучно створену напругу резону немає.
«Давайте жити мирно» - це вже не працює. Ми жили мирно (усі взаємні прощення і примирення, які ми пережили на усіх рівнях) і раптом в польському парламенті з»явилися сили, які просто наплювали на прогрес останніх десятиліть. Звичайно, у них немає ніяких намірів вести примирливий спокійний діалог з Україною, українським парламентом чи українським народом. Вони вже стали на шлях звинувачень і сходити з нього - за це і спонсори грошей не дадуть, і перед виборцями обличчя втратиш.» - дуже чітко і зрозуміло - «кто виноват» ясно.
А от з «что делать» проблемки. Ось який рецепт: «Більш-менш прийнятним способом реагування українського парламенту могла би бути організація серйозної наукової конференції щодо історичних проблем українсько-польських відносин. Зважений і спокійний аналіз істориків міг би за результатами конференції лягти в основу звернення до парламентів обох країни. І на основі думки та порад науковців можна було б пробувати шукати подальші кроки примирення чи розв»язання конфліктної ситуації, створеної Сенатом Польщі.»
Але цього вже було-перебуло. Це коли вперше стикаєшся з цією проблемою, то гадаєш, що це вперше.
Як на мене, о ніякі історики цього питання не розвяжуть, пане Богдане - повторюю - цього було-перебуло. І взагалі справа про юридичну кваліфікацію цих подій. І ви як дипломат мали б це знати. Юридичний термін «геноцид» - а Сенат РП претендує на таку кваліфікацію подій і ніяку іншу! - може бути застосований до подій на Волині 1945 року тільки за вироком міжнародного трибуналу, створеного ООН і у відповідності з відповідним міжнародним законодавством. На сьогодні так було кваліфіковано тільки два випадки геноциду - в Руанді і у випадку Сребреніци (і то тут були спекуляції). Але було дотримано всіх процедур. І так само має бути і в даному випадку, якщо ми хочемо отримати правочинну відповідь самим собі, що ж це було, а не займатися перетякуванням канату чи мірянням магалітрами крові. Тому тільки такий шлях забє осикового кола у багаторічні безплідні історичні, публіцистичні, літературні, політиканські дискусії=спекуляції. Знову віддати це питання в руки «поважних» істориків, це все одно, що «поважних» письменників чи поетів. Не можна і далі перебувати в ілюзії, що історія це строга наука :) коли від цього залежить життя тисяч громадян. А сьогодні це питання втрати Україною свого союзника - Польщі. І не тільки... Безголових політичних спекулянтів і провокаторів Путіна нічого не зупинить. І тих, хто стверджує, що жертв було 100 000 і то тільки з однієї сторони, і тих, хто взагалі заперечує причетність до будь-яких жертв своїх улюблених героїв. Склад злочину можуть встановити тільки спеціалізовані прокурори (як у Польському Інституті національної памяті - до речі, відкривши десятки справ у справі Волині, вони на даний момент не довели до суду ні однієї!) і відповідний міжнародний! трибунал. В ситуації, що склалася тільки про це і слід говорити, а не про белетристику. Щиро :)

Джерело: Facebook