З ким ви, Петре Миколайовичу?

Поведінка КПУ на чолі з Петром Симоненком часом тягне на рекорд з політичної шизофренії. Тільки вони поміж товаришів в міжнародному лівому русі примудрилися вже четвертий рік поспіль бути і у владі, і в непримиренній опозиції «до олігархічного режиму країни», виводячи на протести тисячі людей.

При прем’єрові Тимошенко вірні ленінці зберігали хоч якийсь залишок пристойності. Формально в коаліцію не входили, проте за потрібні голосування справно отримували, як мінімум, жирні кадрові посади у владі. Вершина торгу комуністами своїми принципами – провал відставки Юлії Володимирівни, за що їх щедро нагородили можливістю розпилювати все лісове господарство країни.

При Вікторі Януковичу зберегти формальну політичну цноту Петру Миколайовичу не вдалося, і навесні 2010 року його фракція стала формальною засновницею коаліції «Стабільність і реформи». За що послідовники Маркса-Енгельса отримали квоти у владі. Як вони ними розпорядилися і кому передали, то вже їх справа, але як мінімум керівник митниці пан Калетник, колишній нардеп від фракції КПУ, до сих пір займає свою посаду.

Сьогодні, в чергову річницю Жовтневої революції, комуністи вивели на вулиці більше тисячі людей на акції «протеста по защите социально-экономических прав трудящихся». Петро Миколайович різко засуджує антинародну владу олігархів, які хочуть позбавити українців їх законних пільг. Більше того, вже не один місяць вимагає відставки профільного віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка. Можна не сумніватися, що на сьогоднішньому забороненому судом мітингу, який охороняє міліція, лідер комуністів вільного місця не залишить на тілі «злочинної влади», куди б можна було поставити хоча б одне тавро зрадника чи кровопивці народу. Він в чергове згадає заповіти Ілліча та закличе до боротьби з пригноблюючим класом. А вже наступного тижня, як і раніше, спокійно буде голосувати за всі урядові проекти. І не подумайте - жоден комуніст з жирної урядової посади у відставку також не піде.

Петро Миколайович любить повторювати, що комуністи вже не є членами парламентської коаліції. Дійсно, з подачі в тому числі Петра Симоненка, в 2010 році КС повернув Конституцію 1996 року, в якій саме поняття коаліції зникло. Проте, зайшовши на сайт Верховної Ради, будь-хто може знайти розділ «Парламентська більшість». Що ми там бачимо: нині в парламенті чинна «більшість», створена 4 жовтня 2010 року. В числі засновників – КПУ з 27 депутатами. Станом на 1 листопада 2011 року 25 комуністів входять до «більшості».

В спеціальному розділі «Про парламентську більшість» для тих, хто ще сумнівається, пояснили: що «Парламентська більшість створена на підставі Угоди про сформування парламентської більшості «Стабільність і реформи» у Верховній Раді України, підписаною головами депутатських фракцій: депутатської фракції Партії регіонів у Верховній Раді України, фракції Комуністичної партії України і фракції «Блок Литвина». І фотографією відповідною проілюстрували, на якій Симоненко з Мартинюком дружно підписують документ з колегами по «більшості».

Важко зрозуміти, навіщо створювати спеціальний розділ на парламентському сайті для того, чого нібито не існує. Але ж існує! Якщо клацнемо на окремий підрозділ, то дізнаємося, що в ефемерної «більшості» є цілком реальний секретаріат, створений Литвином 19 жовтня 2010 року. З не менш реальними людьми, які отримують за роботу на благо більшості бюджетні гривні.

Мабуть, щоб виправдати витрати цих самих гривень, на сайті парламентської більшості навіть додумалися малювати абсолютно безглузді графіки, щоб показати, скільки відсотків у більшості складають комуністи. Виявляється, всього 6%. Мабуть, таким чином в більшості натякнули, який статус там у вірних ленінців. А в підтвердження цього зайдіть на розділ про «більшість в ЗМІ», де на першій сторінці Петру Миколайовичу виділили тільки одну новину, про його героїчну поїздку до в’єтнамських товаришів.

Саме час спитати у шановних комуністів словами Максима Горького: «С кем вы, мастера культуры?» Можливо, хоч перед виборами, для пристойності, таки підете з більшості?