Вакцинація і демократія. Про різницю між Україною та Росією

Дуже яскравий приклад на вакцинах відповіді на питання, що вам дає та демократія. Худо і бідно, в Україні є доступ до вибору вакцини – хочеш астрою індійською чи корейською, можна і італійську дістати. Найпростіше вколотись китайською, а для крутого пфайзера треба побігати.

І тут ми дивимось на Росію, де на виборах народ вже мало що вирішує.

Вибір є між путінським спутником і новим їхнім же ковіваком, який хоч і ніким у світі не визнаний і дослідження тривають, але росіяни стають за ним в чергу.

Говорити, що це два різні сорти чогось нехорошого, не буду, але от одна знайома вчителька з Росії сказала, якщо не вколотись «вітчизняним», то працювати не дадуть. А доступ до інших неросійських вакцин заборонений.

От і виходить, що коли в країні є хоч якась демократія і вибори реальні, політики хоч і з провалами, але думають про електорат. Чудовий приклад України і команди Зе.

І Росія, де Путін безальтернативний і тільки він сам вирішує, чим колотись росіянам.

У мене таке враження, що на прикладі вакцин найкраще видно, що ми з ними живемо вже в різних вимірах:)

У першому коментарі чудова стаття про вакцинні забіги росіян. Як ми бігаємо за пфайзером, так вони за малодослідженою ніким невизнаною вакциною.