Янукович знову відмовився від Моршинської

Президент пив водичку за 25 гривень за пляшку.

Народний гумор саме чукчам приписує звичку двічі наступати на ті самі граблі. Проте і Віктор Янукович грішить такою звичкою. Нормальні люди, один раз обпікшись на чомусь, намагаються наступного такого не допустити, але це явно не про нашого Президента. Не будемо згадувати речі серйозні і масштабні, звернемо увагу на таку дрібницю, як водичка, яку Віктор Федорович п’є під час офіційних заходів.

Згадаємо, який підняли журналісти галас, коли на підсумковій річній прес-конференції 21 грудня Віктор Янукович пив не «Моршинську», яку йому поставили на стіл, а діставав з-під поли англійську «Харрогейт», за ціною 25 гривень за пляшечку. Звичайно, на фоні Межигір’я витрата зайвих 10-15 гривень на одній пляшці – це дійсно дрібниці. Але зовсім не дрібниця – підтримка вітчизняного виробника, про що також не забуває говорити Янукович. Ми можемо уявити, як Президент США п’є кока-колу, але ж він не дозволить собі на офіційному заході в Білому Домі пити іноземний напій, йому цього не пробачать.

Якби для Януковича громадська думка, бюджетна економія, заощадження державних коштів і вітчизняний виробник були не порожніми звуками, він би хоч заради пристойності більше свою улюблену воду не світив, а пив вітчизняний продукт. Та хоча б перелив ту англійську воду в пляшку з-під «Моршинської»…

Але сталося все навпаки. На вчорашньому засіданні Комітету з економічних реформ, на якому Президент знову розпинався про економію й оптимізацію, до стандартних двох пляшечок «Моршинської» у склі дівчина непомітно приставила ще й пляшечку «Харрогейта». До того ж поставили так, щоб за двома пляшками «Моршинської» британську воду було не помітно. Але фотографи все одно її «засікли».

Ця вода може бути супер-пупер лікувальною і корисною для Президента, але хіба не можна хоча б на людях причаститись до «плебської води», так би мовити, наблизитися до народу. Або Президенту взагалі нічого не розповіли про минулий «водяний скандал», або йому начхати, що про нього пишуть журналісти і думають люди. А даремно…