Приниження Путіна

Візит Путіна в Іран це:

1. Приниження. Вперше за останні роки Путін їхав на переговори без явної переваги. Він їхав прохачем.
2. Нічого нового він не добився і не отримав. Судячи з усього, його єдиний козир – вплив у Сирії, йому довелося розміняти на міфічні обіцянки допомогти з технологічним ембарго (ну нема в нього електроніки). Поки це лише обіцянки.
3. Його головна гра – нафта і газ, якими він шантажуватиме Європу. Поки Європа тримається. Друга головна гра Путіна – криза біженців через продовольчі проблеми поки знаходиться в стадії переговорів (можливо імітації переговорів). Путін навряд чи робитиме жест доброї волі з вивезенням українського зерна, якщо не отримає за це щось взамін. Поки ми не розуміємо, що він може отримати взамін.
4. Іран – це не лише приниження. Це ще й істерика. Те, що синхронно Путін, слуцький та Ушаков заговорили про переговори означає лише одне – Путін усвідомив глибину проблеми та істерить. Йому потрібно прискорювати процеси по закінченню війни.

І останнє. Повторю те, що я писав і говорив багато раз – ніякої ядерної зброї для закінчення війни він не буде приміряти. По-перше, він боягуз, а, по-друге, це остаточно забере його в ізоляцію.

Більше західної зброї і все в нас буде добре.