Життя в окупації: як на Луганщині отримують автомобільні права

Можна дивуватися скільки завгодно швидкоплинності життя, але, як показує мій досвід, випливають ті, хто пливе, а не спостерігає за змінами життя з берега.

А життя триває і диктує свої умови: люди одружуються або просто сходяться, народжують дітей, розходяться, ділять майно, отримують спадщину та купують машини. І на кожен запит, як у пошукових системах інтернету, знаходиться відповідь, бо, як відомо, попит народжує пропозицію.

Я хочу розповісти про те, як зараз можна отримати посвідчення водія у «республіці».

Здавалося б, кому потрібні ті місцеві водійські посвідчення, які дійсні лише в «ЛНР-ДНР» та, може, ще в Росії. Кажу «може», бо сама цього не перевіряла.

А при цьому безліч (і я не жартую) людей ідуть вчитися зараз. Бо було б дивно вчитися кілька місяців деінде, знімаючи житло, годуючи себе та ще й з відривом від роботи.

І автошкіл у «республіці» набереться близько двох десятків. І знову я не жартую. При цьому після війни відкрилися на дві автошколи більше, ніж було до літа 2014 року.

Умови у всіх, на перший погляд, однакові: лекційний курс, практика, іспит у ДАІ та отримання водійського посвідчення місцевого зразка. Все схоже, бо у чому б могла бути різниця? Вартість навчання 10 тисяч рублів, ще 4 тисячі - за пальне та мастила на час водійської практики. Можна знайти трохи дешевше за знижкою «Студентська» або просто дешевше, бо між школами є певна конкуренція.

Звичайно, серед автошкіл є лідери. Одна з них - автошкола з ім'ям та репутацією в два десятиліття. Здається, лише серед моїх знайомих знайдеться з десяток тих, хто закінчив саме її.

Потім є ДОСААФ. Це нібито «державна» автошкола. Нібито, бо зареєстровані вони не як приватний підприємець, а товариство з обмеженою відповідальністю. Щось таке, що підкупає тим, що вони все ще «державні», а для багатьох це репутація, досвід, ім'я, класичний стиль викладання.

Хоча вчать усі, скажу чесно, однаково. Теорію читає дідусь-співробітник ДАІ на пенсії, практику ведуть ДАІ-шники-пенсіонери або ті, хто прийшов до інструкторської діяльності дивними шляхами життя, обладнавши свою автівку під навчальний автомобіль.

До речі, власниками майже усіх автошкіл є колишні ДАІ-шники. Є тонка різниця у навчанні. Настільки тонка, що «зелений» учень може її не помітити.

Ті школи, що із досвідом, доводять до іспиту і проводять через іспит, не облишаючи учня. Ті ж, хто прийшов на цей ринок послуг, аби швидко «зрубити» гроші, облишають учнів у ДАІ складати іспит самотужки або перескладати його безліч разів.

Ще права можна купити і без навчання. Коштує це 17 тисяч російських рублів. Так, права водія лише місцеві, але і на таке є попит. А якщо просто купувати години водійської практики, коштує це 400 рублів за годину (200 - інструктору та 200 на пальне).

Ще цікава річ - на чому вчать. На українських правилах дорожнього руху.

На цих книжках - у кольорі та з поясненнями - зараз можна робити великі гроші. Ввозити їх контрабандою у «республіку» та здавати до місцевих книжкових крамниць. Я шукала таку книжечку для себе. Обійшла три книжкові магазини - ні, ні, ні. Все розібрали, дуже популярна література зараз, майже бестселер.

Обіцяли привезти, взяли мій номер телефону. Коштує така річ у кольорі під 300 рублів у наших книжкових (ви бачили цю невеличку книгу взагалі?). В останній книгарні я знайшла залишки правил 2011 та 2012 років за 11 рублів. Так, у кольорі. Але ж ви відчуваєте різницю, як в дитячих задачках «У скільки разів дешевше»?

Чула неодноразово, що зараз у «республіці» пишуть місцеві правила дорожнього руху, за основу беруть російські правила.

Але поки що ця «книга» не побачила світу. Кажуть, будуть там деякі відмінності місцевого значення, втім зараз усі готуються за українськими правилами, а інструктори наполягають додатково проходити тести на кермування, аби ретельніше підготуватися до іспиту в ДАІ.

Ті, кому замало меж «республіки», складають іспити на території, яку контролює українська влада. Виїздять, складають, повертаються. Живуть та працюють з українськими правами, бо вірять цьому документові більше, аніж місцевому.

До речі, отримати місцеві права можна, лише маючи місцеву прописку. Якщо з цим проблеми - отримуй місцевий «паспорт» та приходь. Жодних інших варіантів не існує.

А щоб отримати місцевий паспорт, треба пройти сім кіл пекла - це черги, черги, черги… Керівниця Жовтневого паспортного столу у серцях вимовила на натовп: «Це ж бидло», а хлопчина з контузією кинув порожню пляшку з-під горілки у чергу. І це все треба пройти, аби довести, що ти вартий місцевого водійського посвідчення, що ти «громадянин республіки».