Юрій Гудименко

Життєпис

Народився 1987 року у Запоріжжі. Середню освіту здобув у школі № 30, вступив до Запорізької державної інженерної академії. Був відрахований у 2005 році, того ж року вступив на історичний факультет Запорізького національного університету, де отримав повну вищу освіту і диплом історика-педагога. Одночасно із навчанням працював механіком нічної зміни.

З 2008 року почав активно займатися політикою та активізмом, проводити вуличні акції. Був неодноразово затриманий та притягнений до адміністративної відповідальності, зокрема під час маршів до дня народження Шухевича та маршу УПА в Запоріжжі у жовтні 2009 року, що був заборонений судом, але попри те був проведений і завершився сутичками із прихильниками Партії регіонів та стріляниною. Гудименка, як організатора маршу, затримали разом із вісьмома учасниками подій і присудили штраф.

У 2010 році був затриманий за облиття фарбою пам'ятника Дзержинському у день встановлення у Запоріжжі пам'ятника Сталіну. Свої дії пояснив політичним протестом. З цього приводу було відкрито карну справу, яку невдовзі було призупинено. У тому ж році 31 грудня було підірвано вибухівкою пам'ятник Сталіну у Запоріжжі. За декілька годин після цієї події Гудименка затримали у його квартирі та звільнили після 18-годинного допиту.

10 січня 2011 року Юрія було затримано просто на вулиці і доставлено в ізолятор тимчасового тримання, а потім у СІЗО. Загалом перебував в ув'язненні два місяці, після чого був засуджений до двох років позбавлення волі умовно за ч.2 ст. 296 КК України — «Хуліганство». Офіційна причина засудження — облиття фарбою пам'ятника Дзержинському у 2010 році.

Після Революції Гідності за поданням Генерального прокурора України Жовтневий районний суд скасував вирок Гудименку та іншим політв'язням в аналогічних справах.

Під час перебування у СІЗО почав писати нариси, після звільнення опублікував їх у власному блозі й почав працювати кореспондентом у місцевій газеті «Субота плюс». Через рік став керівником відділу новин на регіональному телеканалі «ТВ-Голд», ще за рік — головним редактором газети «Мрія» і директором підприємства «Мрія-Нова», а після злиття підприємства з медіахолдингом «Глобал Медіа Холдинг» — першим заступником генерального директору холдингу.

2016 року звільнився з холдингу та разом із партнером по бізнесу став співзасновником новинарного сайту «Форпост». Через рік переїхав до Києва, де співпрацював із сайтами «ТСН», «Фокус», «Петро і Мазепа» та іншими, а також на волонтерських засадах вів щотижневу історичну передачу на військовому радіо «Армія.FM».

2018 року почав співпрацювати із «5 каналом», де вів блогерську телепередачу «Блогпост» і шоу «Блогпост: Hate Night Show».

24 травня 2019 року припинив співпрацю з «5 каналом», у зв'язку з реєстрацією політичної партії «Демсокира».

Політична діяльність

Починав політичну діяльність у націоналістичному русі, був одним із лідерів нечисельної націоналістичної організації.

2010 року став членом ВО «Свобода» і заступником керівника Запорізької обласної організації з молодіжних питань, балотувався по списках партії до Запорізької міськради.

2011 року вийшов із партії і полишив посаду.

У період із 2016 по 2017 року очолював агітаційний відділ Запорізької обласної організації партії «Солідарність — Блок Петра Порошенка», був помічником народного депутата Ігоря Артюшенка, колишнього лідера запорізького Євромайдану.

Під час роботи журналістом був автором декількох політичних розслідувань та учасником чисельних скандалів. Зокрема, за його ідеєю у Запоріжжі за кошти газети «Субота плюс» з'явився антисталінський білборд із зображенням Гітлера із підписом «Чим я гірший за Сталіна? Поставте і мені пам'ятник!». У той же день білборд було знищено комунальниками. Гудименка також пов'язують із встановленням у Запоріжжі низки білбордів, які звинувачували у поганій екологічній ситуації в місті олігарха Ріната Ахметова у 2017 році.

У 2012 році Гудименка не було допущено до Президента України Віктора Януковича під час його візиту до Запоріжжя: вночі за декілька годин до початку візиту працівники міліції силоміць вдерлися до житла журналіста і вручили йому повістку до райвідділку якраз на той час, коли мав починатися візит. Головний редактор газети «Субота плюс» Богдан Василенко заявив, що отримав дзвінок від губернатора із вимогою не допускати до Януковича судимого журналіста, але відмовив. Прес-секретарка Віктора Януковича Дарка Чепак відкинула наявність такого мотиву у правоохоронців.

Був учасником Євромайдану у Запоріжжі, під час розгону 26 січня 2014 року був побитий невідомими. Після початку війни став ініціатором створення сайту «Операція Метелик», однієї з перших баз даних на сепаратистів (пізніше сайт увійшов до проєкту «Миротворець», наразі працює як одне із дзеркал сайту).

У співпраці із «Миротворцем» досліджував дампи (архіви) зламаних проукраїнськими хакерами електронних скриньок проросійських терористів, вирахував та назвав імена трьох шпигунів «ДНР», які працювали на різних посадах у Запоріжжі і передавали важливі дані терористам. Нагороджений неофіційною відзнакою «Миротворця».

У 2015 році після публікації Гудименка про колишнього «беркутівця», який у Запоріжжі встав на захист сепаратиста із «георгієвською стрічкою», фігуранта скандалу звільнили із лав поліції.

Навесні 2018 року разом із декількома іншими блогерами започаткував процес створення політичної партії «Демократична Сокира», займався напрямком публічних акцій партії, зокрема, був організатором мітингів за право володіти землею, на підтримку податку на виведений капітал та маршу за право на самозахист («Марш 11 %») у Києві. Був організатором декількох антиросійських та антикомуністичних заходів партії, зокрема акції «Безсмертний орк» 9 травня 2018 року у Києві і пародійних «поминальних» акцій під будівлею посольства РФ після смертей співака Кобзона та терориста Захарченка.