Кремль переселить кримчан до Сибіру?

Протягом першого року анексії Криму українські патріоти жартували, що Кремль рано чи пізно поверне півострів до такого ж вигляду, в якому його передав до складу України 1954 року ‒ безлюдного і зневодненого. Можливо, це станеться набагато раніше, ніж дехто сподівається. Історію і природу обдурити не можна. Минулого століття комуністичне керівництво в Москві буквально змусило партійне начальство в Києві погодитися на приєднання неживого півострова до складу УРСР.

До громадянської блокади жителі залишали захоплений півострів із політичних міркувань. Після того, як Крим відрізали від постачання продовольства й електрики, народ потягнувся в пошуках кращого життя до материкової України чи до Росії. Деякі з них активно вітали анексію. Перебравшись до великого російського міста, вони насамперед намагалися позбутися неповноцінного «кримського паспорта», отримавши справжній документ.

Соціальна розруха, низькі зарплати, наплювацьке ставлення з боку місцевої «влади» женуть молодь із півострова. Схоже, російська влада зібралася прискорити процес видавлювання з Криму надлишкового населення. Провладна газета «Известия» повідомила, що комісія з міграції Ради з питань міжнаціональних відносин при президентові Росії запропонувала заселити Далекий Схід і Сибір вихідцями з Центральної Росії, Північного Кавказу, а також Південного федерального округу. До останнього, нагадаємо, незаконно віднесли й анексований Крим.

Голова комісії Асламбек Паскачев вважає, що в зазначених регіонах спостерігається надлишок трудових ресурсів. «Нам же потрібно обробляти свої території, потрібно займати знелюднені регіони своїми ж громадянами. Наприклад, за останню чверть століття відбувся відтік населення з Далекого Сходу. Треба заповнювати! Якщо ми створюємо на Далекому Сході територію випереджального розвитку, то там потрібні люди. Треба визначити, де і скільки фахівців потрібно. По-друге, визначити, з яких регіонів завозити фахівців. Готувати треба і робочі місця, і житло», ‒ пояснив голова комісії.

Людей планують заманити на край світу пільговими позиками на купівлю будинків, підвищеними зарплатами, розвитком інфраструктури, «підйомними грошима» й пільговим навчанням. Паскачев повідомив, що таку пропозицію озвучать на засіданні ради в жовтні. Після представлять ідею президентові Володимиру Путіну. Класична схема «ініціативи знизу». Наче не влада, а «прогресивна громадськість» виходить із пропозиціями переселити кілька мільйонів на необжиті землі.

Чому саме зараз з'явилася така ідея? По-перше, федеральна влада судомно шукає способи запобігання соціальним зрушенням у густонаселених регіонах. По-друге, без переселення росіян на зазначені території Кремль у середній перспективі втратить східні землі безповоротно.

В адміністрації президента пізно, але зрозуміли, до якої пастки загнали самих себе авантюрами в Криму й на Донбасі. Головним вигодоотримувачем від протистояння Росії з Заходом виявився саме Китай. За роки путінського правління Кремль щонайменше тричі поступався територією на користь великого східного сусіда ‒ острови Тарабаров і Великий Уссурійський, а також ділянка в районі острова Великий. Сюди варто додати надання китайцям під вирубку лісові масиви в Хабаровському, Забайкальському краях та Іркутській області. Рішення ухвалювалися келійно, широкого розголосу вони не мали.

Анексія Криму лише прискорила процес здачі російських національних інтересів. Поки громадськість була сп'яніла «Кримнашем», Володимир Путін на початку 2015 року підписав закон про так звані «території випереджального розвитку» на Далекому Сході. Документ передбачає, що в зазначених районах скасовується дія російського міграційного законодавства й ліквідується місцеве самоврядування. При цьому землі передаються іноземцям у тривалу оренду. Влітку того ж року стало відомо, що уряд Забайкальського краю за погодженням із Москвою передав Китаю приблизно 150 тисяч гектарів в оренду на 49 років. Віддали дешево: всього за 250 рублів за гектар на рік.

Сумнівно, що ініціатива федеральної влади увінчається успіхом. Для її реалізації потрібні істотні суми бюджетних грошей, яких уряд не має. Зате є негативний досвід масових переселень. На початку нульових років Кремль ухвалив гучну програму «повернення співвітчизників». Людям із країн СНД, які хотіли жити в Росії, теж пропонували нібито «підйомні» й інші хороші умови, але селили при цьому в далеких регіонах Росії. До європейської частини країни доступ був закритий. Потім на російському ТБ показували колишнього жителя Севастополя, який одним із небагатьох у місті вирішив пристати на путінський заклик. Чоловік опинився в одному з регіонів Уралу. На життя не скаржився, але зазначив, що дружина й дочка вважали за краще залишитися в Україні. Про програму забули вже наступного року, і зараз Кремль вважає за краще про неї не згадувати через очевидний провал.

Жителі Криму прекрасно знають ціну обіцянкам російської влади. Але це не означає, що люди не залишатимуть півострів у пошуках кращого життя. Поки Москва контролює його, відтік молоді не зупинити, але сумнівно, що кримчани поїдуть до Сибіру. Поки «спікер-комедіант» Володимир Константинов розповідає казки про «непотрібність» води з Північно-Кримського каналу (виявляється, він уже перевів півострів на крапельне зрошення), активісти б'ють на сполох. Громадський активіст Володимир Гарначук, який активно підтримав «Кримнаш», розрахував, що в умовах водної блокади з боку України півтора мільйона людей на півострові виявляються «зайвими». У Криму катастрофічно не вистачає води для пиття і зрошення полів. Використання підземних джерел загрожує екологічною катастрофою. Гарначук вважає, що Кремль уже зараз має думати про те, куди розселяти кримчан. Московський «русскій мір» веде до того, що з часом на півострові залишиться трохи більше мільйона людей. Приблизно стільки тут і проживало після закінчення Другої світової війни.