Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Що таке «хорватський сценарій» відвоювання території і які його наслідки

    • Розсилка
    Що таке «хорватський сценарій» відвоювання території і які його наслідки

    Зупинити активну фазу конфлікту на кілька років, посилити армію, а потім за кілька днів відвоювати територію — так описують в Україні так званий хорватський сценарій

    1995-го армія цієї Балканської країни після трьох років умовного перемир’я під час великомасштабної операції «Буря» за 84 години повернула територію Сербської Країни — на той час невизнаної сепаратистської держави, яку населяли етнічні серби.

    Згадки про «хорватський сценарій» в українському політикумі з’являються не перший рік у контексті збройного повернення Донбасу, як визначення успішної воєнної операції модернізованої за час затишшя армії.

    Це формулювання знову поширюється в інформаційному просторі в умовах інформаційного вакууму щодо законопроекту «Про державну політику відновлення суверенітету України над тимчасово окупованими районами Донецької та Луганської області».

    Громадське звернулося до експертки-міжнародниці, редакторки видання «UA: Ukraine Analityka» Ганни Шелест, яка зокрема спеціалізується і на Балканських конфліктах, щоб та пояснила, що ж насправді означає цей план.

    1. У війні, що почалася в червні 1991 року та, активна фаза якої тривала до весни 1992-го, залишалося кілька територій, які Хорватія не контролювала. Їхня доля вирішувалася по-різному. Десь це був фактичний протекторат ООН. Та сценарій повернення Сербської Країни — варіант, який навряд чи можна застосувати для України. Ті, хто про нього говорять — просто не вивчали Балканську історію.

    Сербська Країна була заселена сербською меншиною. Під час шестиденної війни у серпні 1995 року, разом з хорватськими військами воювали окремі підрозділи боснійської армії, і операція відбувалася на кордоні з Боснією і Герцеговиною.

    Вважається, що операція планувалась за участі та при інструктажі американської військової компанії на чолі з відставними генералами. Водночас, хорватська армія не вдалася до воєнних дій в Східній Славонії, яка була населена етнічними сербами, бо ця територія межувала з Сербією та були побоювання, що Сербська армія втрутиться на захист.

    2. За різними даними, десь 200 тис. сербських біженців були виселені зі своїх домівок. Більшість із них прийняла Сербія.

    3. Операція здається успішною лише на папері — «три роки хорватська армія посилювалася і за шість днів повернула територію».

    Питання — як саме повернули, вдаючись до яких злочинів, що мали наслідки. Щонайменше три хорватські генерали постали перед Міжнародним трибуналом і були видані Хорватією для розслідування воєнних злочинів після застосування так званого хорватського сценарію.

    Реакцію європейських країн швидше показує те, що, коли Хорватія почала переговори щодо членства в ЄС, видача воєнних злочинців, зокрема й керманичів операції «Буря», стала однією з основних вимог для початку переговорів Загреба з Євросоюзом.

    4. Після операції розпочалися нові мирні переговори та нова мирна угода, а також довелось залучати ООН не тільки як миротворців, а й як Тимчасову адміністрацію у Східній Славонії (47% хорвати, 32% серби). А території, заселені хорватами, ще якийсь час лишалися непідконтрольними Хорватії. Лише на початку 2000-х можна було говорити про вирішення ситуації.

    5. Міжнародні партнери підтримали Хорватію щойно та зжобула незалежність. Та на час проведення операції «Буря», вже на території всіх Балкан, відбувалися воєнні дії, а міжнародна спільнота намагалася загасити щонайменше п'ять-шість осередків вогню. На той час, у сусідній Боснії та Герцеговині тривали бойові дії та велися Дейтонські переговори з врегулювання цього конфлікту, за участі США та Британії.

    Переговори щодо Хорватії велися не тільки стосовно Сербської країни, а й щодо повернення інших території — Західної та Східної Славонії. Вже починалися проблеми в Косово, а також у Македонії (між албанським і македонським населенням).

    6. Європейська спільнота кинула всі зусилля на допомогу Хорватії, адже сприймала цю країну, як той «кордон» мирної Європи, звідки Балканський конфлікт міг просунутися далі. Велика кількість біженців з Балкан вже була на території інших країн. Однак, сама операція «Буря» була засуджена ЄС.

    7. Росія була залучена до різних процесів - і як постійний член Ради Безпеки ООН, і як союзник Белграда. Вона намагалася стати посередником, хай і враховувала власні інтереси: бодай трохи співпрацювала з міжнародною спільнотою, аби вирішити ситуацію, але не була прийнята хорватською стороною. У нашому випадку, Росія є стороною конфлікту, а не просто зацікавленою стороною.

    8. Американці знали, що буде така операція. Декілька миротворців ООН постраждали та загинули під час цієї операції.

    Джерело: Громадське

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ