Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Я не хочу бачити «танців» на кістках дружини Медведчука Марченко

    • Розсилка
    Я не хочу бачити «танців» на кістках дружини Медведчука Марченко

    Всі, хто танцює, і всі, хто дивляться, відчувають цей скрежет – кісток багато і не наступити на них неможливо

    Учора ввечері я таки подивилась інтерв'ю з Медведчуком. А сьогодні вранці я методично натискаю кнопочку «не стежити» на фб-сторінках своїх колишніх колег з «плюсів». Я не хочу бачити в своїй стрічці танців, тому що вони на кістках. Навіть якщо ніхто не згадуватиме дружини Медведчука, я все одно відчуватиму, як скрегочуть кістки вбитих цією війною людей, які щедро розсипала по танцполу Оксана Марченко («она владеет активами, а я управляю». Тут саме українські смерті ще з часів Стуса і по нині працюють для медведчуків активом, хі ба ж ні?). І всі, хто танцює, і всі, хто дивляться, відчувають цей скрежет – кісток багато і не наступити на них неможливо, який би покерфейс не робив кожен танцюрист, кожен продюсер і кожен глядач.

    А ще я натискаю кнопочку «не стежити» на сторінках своїх колег з ТСН. Тому що тепер, коли я бачитиму селфачі з окопів, пафосні статуси зі святкових ефірів, сюжети про порятунки інвалідів, дітей і котів, я не віритиму жодному з них: знову цей аматорський театр, думатиму я. Для керівників цих людей, і відповідно й для самих журналістів, хочуть вони того чи ні, патріотизм став лише політичною технологією, до якої долучились всі підписанти листа про репутацію. Грою в патріотизм, який не про батьківщину і відповідальне громадянство, а про «нічого правдивого і все можливе» (в мене є враження, що багато людей сприйняли цю книжку пітера померанцева не як застереження, а як підручник). Тому що як можна робити оці всі селфачі, і статуси, і пафос і не відчувати скрежету кісток з сусідньої програми, з сусіднього кабінету, з сусіднього екрану. Коли тепер за всіма «цінностями» що ними розписані стіни в офісі «плюсів» мав би вчуватися цей пекельний скрежет. Сміливість станцювати по людських кістках, чому б ні.



    Я прекрасно розумію всі наслідки такого допису – світ тісний, а світ медіа і поготів. І я пишу цей текст з велики жалем – шість з половиною років в цій компанії дали мені стільки ж, скільки рідний університет. Та в ситуації, що ми її переживаємо нині, важливо означити свої позиції тут і зараз. І констатувати: я вірю у відповідальне громадянство попри всі спроби пекла звести це поняття на пси.

    І на останок. Я хотіла закрити коментарі до цього допису, тому що не хочу розводити більше хайпу, не вірю в дискусію довкола цього питання і не люблю повчального тону, який передбачає коментування подібних тем. Але фейсбук, здається, прибрав цю опцію. Тому я просто не відповідатиму на коментарі, щоб там не писали – мені важливий це допис як висловлювання, а не як срач.

    Джерело: Facebook Тетяни Пушнової, колишньої генеральної продюсерки каналу Ukraine Today, що входив у групу «1+1 медіа».

    Джерело: Детектор медіа

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ