Ігор Гринів: У списку Кличка небезпека перебіжчиків буде найбільша

Про те, що загрожує Медведчуку в Україні й чому Путін за нього заступається, про причини зволікання з оприлюдненням кандидатів від об’єднаної опозиції і затяжні переговори з Кличком розмовляємо в другій частині інтерв’ю з Ігорем Гринівим - політтехнологом, нардепом від ПРП у складі Блоку Юлії Тимошенко.

Першу частину інтерв’ю читайте тут

Попри всю критику Януковича, він таки не здав Росії важливих активів на кшталт ГТС. Чим ви поясните такий «патріотизм» Президента?

Просто ніхто не бере! Янукович десять разів хотів здати газотранспортну систему, а ніхто не хоче брати, точніше - платити не хочуть. Був домовлений газотранспортний консорціум «Україна-Росія-Німеччина». Багато було розмов та протестів. В принципі, Україна була готова віддати актив в такому форматі. Проте Німеччина вийшла з цього консорціуму. Злі язики кажуть, що на прохання Росії. Тобто, росіяни не захотіли таких умов. Кожен раз, коли вже є готовність на якусь здачу, Росія просто зменшує ціну за ГТС.

Тобто, ви не вірите у відстоювання інтересів України перед Росією з боку Януковича?

Це віртуальний образ, створений на основі «темників» Адміністрації Президента.

-- Візит Путіна був відповіддю на загрозу Медведчуку з боку української влади

Як ви прочитали нещодавній візит Путіна до Януковича з заїздом до байкерів та розпиванням вина на дачі Медведчука?

В цьому візиті багато показових нюансів. Перший - запізнення з байкерською легендою. Путін завжди працює на формування свого власного іміджу. Наскільки я розумію, Олександр Залдастанов – байкер «Хірург», - це саме та людина, яка свого часу розіграла дуже гарний спектакль на прес-конференції Путіна. Він спитав, що ж ви такі високі вимоги до України висуваєте, чому так ображаєте, якщо ми ж з вами разом воювали та фашистів били? На це Путін відповів явно домашньою заготовкою: «Ми б і без вас їх побили».

У них специфічні відносини, які, очевидно, є пріоритетними для Путіна. Це його внутрішня російська політика задля створення особливого іміджу та посилення влади. Він цим активно займається, а поїздка в Україну була частиною цієї стратегії. Його запізнення на 4 години мало головною метою не показати українцям, хто тут господар чи дати ляпас Януковичу, а показати Росії, що він може собі дозволити так розмовляти з Україною. На жаль, для великоросійського народу таке самоутвердження є дуже важливим. Тому кримський візит Путіна був направлений на формування серед росіян образу імператора великої імперії.

Бо ж, зрештою, вони ні про що не домовилися. Навіть про Керченську протоку. Все ж було готове, але й того не підписали. Бо Росія тут же збільшила свої вимоги. Вона поставила питання спільного використання, а потім буде наступне збільшення апетитів. Нинішня ситуація невизначеності їх абсолютно влаштовує.

Щодо вечері у Медведчука…

Головне в цій історії, чому було організовано камеру і викид відео в ЗМІ? Іншого пояснення, ніж спосіб захистити Медведчука на території України, важко знайти. Це умовне благородство Путіна, який своїх не здає. Медведчук для нього свій.

Чому ж він тоді здав «свою Тимошенко»?

Бо ніколи Тимошенко не була «своєю».

Проте Путін робив низку заяв на підтримку Юлії Володимирівни…

Найбільше зацікавлена в тому, щоб Тимошенко сиділа, саме Росія. Бо це робить Україну слабкою й ізольованою від світу, штовхаючи в обійми Росії. Путін робить заяви, що в Україні політичні репресії та політичні переслідування. На цьому фоні він виглядає більшим демократом за Лукашенка чи Януковича.

В Путіна були можливості її не «здати»?

У нього таких можливостей було найбільше з усіх. Але повторю - для нього її ув’язнення вигідне. Ті сигнали, які він мабуть дав неофіційно, дозволили посадити Тимошенко.

Невже він дозволив «мокати» себе в цей судовий процес?

Цього й не було. Як тільки таке питання виникало, всі урядовці наголошували, що ми хотіли би переглянути контракти, але визнаємо їх законність. Ні разу не було спроби викликати когось з росіян у якості свідка на процес. Справа проти Тимошенко не газова, а політична. Це боротьба з політичними конкурентами.

Ви сказали, що Медведчук потребує захисту. Від кого чи чого?

Значить він знає те, чого не знаємо ми. Якщо Путін так вчинив, то у нього були підстави дати сигнал й зробити такий серйозний крок.

Інтуїція мені підказує, що його візит був відповіддю на якусь загрозу, яку Путін уявив по відношенню до Медведчука з боку влади. Або Медведчук сам попросив про це.

Тобто, чутки про вимогу Путіна ставити Медведчука прем’єром, м’яко кажучи, перебільшенні?

Якби Путін хотів якимось чином просунути Мевдедчука в Україні, то робив би все не так. Він прекрасно розуміє, в який спосіб підбирає кадри Янукович. Таке вирішення питання не можливе з боку Росії. Навіть щодо таких проросійських політиків як Табачник, я думаю, це позиція не Кремля, а ініціативи Кирила й «гуманітарної Росії».

-- «По Києву узгоджених Партією регіонів кандидатів є не більше трьох»

Представники Партії регіонів та їх сателіти на повну працюють у виборчих округах. В цей же час мажоритарники від Об’єднаної опозиції не відомі, їх прізвища ще навіть не озвучили. Відповідно, робота на місцях не ведеться. З’являються заяви, що опозиція свідомо здає деякі округи владі. Чому так складається?

Я не займаюсь переговорами з розподілу мажоритарних округів.

Але ж погодьтесь, час втрачається…

Завжди всім здається, що втрачається час. Тільки в політиці, на жаль, завжди спрацьовує студентський принцип: все вирішується в останню ніч. Як студенти вчаться в останню ніч перед іспитом, так і політики всі свої списки формують також в останню ніч. Зі свого досвіду скажу – так відбувається кожного разу. Більше того, це стосується не тільки опозиції, Партія регіонів також сформує свої списки й затвердить кандидатів в округах в останній момент.

На сьогодні у Партії регіонів по кожному округу є як мінімум по дві кандидатури й мало кому дозволили казати, що він кандидат від неї.

Тобто, люди вхолосту «окучують» округи?

«Окучують», але остання історія з Ландиком показова. Достатньо було однієї заяви Шуфрича, який сказав, що по округу Ландика є інша людина, як ситуація вибухнула. Наскільки мені відомо, по Києву узгоджених Партією регіонів є не більше трьох кандидатів. Всі інші ще борються між собою. Тому зараз навіть іде не «окучування» округів для виграшу виборів, а для виграшу на партійних праймеріз, щоб стати кандидатом. Для цього використовують гречку і все інше. Далі проводяться соціологічні заміри і починається боротьба рейтингів.

-- Люди з непрохідної частини списку терміново переходитимуть в мажоритарні округи

Коли чекати імена кандидатів в округах?

Процес буде дуже простим. Формування партійного списку буде пріоритетним. Люди, які отримають місце в списку й будуть розцінювати його як ризиковане, терміново переходитимуть в мажоритарні округи. Впевнений, що частина людей, що сьогодні уявляють себе в партійному списку, в останню ніч виявляться на округах.

Тобто, прізвища ми дізнаємось тільки в день виборчого з’їзду?

Думаю, що від дня з’їзду й до 14 серпня, поки буде можливість реєструвати мажоритарних кандидатів, частина людей зроблять вибір – іти в округ чи лишатись в списку. Це технологічна причина ситуації, про яку ви говорите. Якщо б вже був складений партійний список, то все б швидко вирішилось й на округах.

Тоді чому так довго формують об’єднаний список?

Йде дуже складний процес. Це один з рідкісних випадків, коли така велика кількість політичних партій вирішила не балотуватись окремо, а йти одним списком. Більше того, цей список фактично відкритий. Наприклад, якщо б завтра Кличко ухвалив рішення йти разом, то об’єднана опозиція повністю переглянула б свою концепцію формування списку. Хоча думаю, що на сьогодні це вже не реально. Віталій хоче попробувати піти сам. Рейтинги дали йому велику спокусу: з одного боку – це можливість, а з іншого – потенційна пастка.

Фактор Кличка на мажоритарних округах зуміє нашкодити об’єднаній опозиції? В нього є сильні кандидати, які зможуть як мінімум не пустити опозиціонерів в парламент…

Я не думаю, що буде велика шкода в масштабах всієї країни. Але ключова проблема з узгодженням мажоритарних кандидатів з Кличком – це питання Києва. Тут протистояння буде надзвичайно шкідливим. На жаль, можемо мати класичну схему, коли два рази на виборах мера столиці сумарний опозиційний ресурс був вдвічі більшим за провладний, проте владний кандидат виграв. Така перемога стала можливою саме через впертість Кличка. Його третє місце допомогло Черновецькому перемогти.

Чи є шанси узгодити кандидатів по Києву? Була інформація, що процес йшов…

Я цим не займаюсь, не був на жодному етапі переговорів.

В 2002 році легше було формувати спільний список «Нашої України»? Там теж було безліч партій…

Ситуація дуже схожа. Головна відмінність полягає в тому, що тоді було чітко зрозуміло, що наступні президентські вибори має великі шанси виграти Віктор Ющенко. Високий рейтинг Ющенка був дуже сильним об’єднуючим чинником. Можливо - це було цинічно, проте прагматично. Крім того, в 2002 році дуже чітко був розподілений квотний принцип списку. Було п’ять квот для п’ятьох суб’єктів переговорного процесу по 14 місць у кожного. Серед них - особиста квота Віктора Ющенка, Народного Руху, ПРП, «любих друзів» і УНП. Так і вийшло тоді – рівно 70 місць виявились прохідними.

Перше місце тоді зайняла «Наша Україна», друге – комуністи, а третє – партія влади. Всі розуміли, що комуністи президентські вибори не виграють. Розрив в 10% між Ющенком і партією влади вирішував ключову проблему майбутніх президентських виборів. Самі ж вибори до Парламенту не мали в 2002 році такої ваги, як в 2012-му.

Тоді мажоритарники були не настільки важливі, як зараз. Адже парламентські вибори зараз – це не тільки перший етап президентських перегонів. Наступний парламент може змінити Конституцію, бо партія влади заявила, що буде це робити.

-- Велика увага щодо перебіжчиків буде до списку Кличка, там небезпека найбільша

Слова того ж Яценюка про опозиційну більшість в Раді – це красиво. На вашу думку, яка реалістична задача на цих виборах?

Позбавити Януковича механізму ручного управління парламентом, щоб та більшість, яка буде створена у Верховній Раді, не була простим підрозділом Адміністрації Президента. Тобто, будуть достатньо серйозні шанси піти на домовленості з мажоритарниками, утворити достатньо незалежну більшість, і тоді парламент може знову стати парламентом.

Вірите в ідеальний для опозиції варіант?

Ідеальний для мене варіант – опозиція бере 226 голосів, обирає спікера й з такими можливостями входить в переговорний процес з іншими політичними силами. Проте всі ми розуміємо, що ідеальні ситуації бувають різні. Тому робити зараз прогноз на наступний склад Ради тяжко. Подивимось на мажоритарників, від них буде залежати дуже багато. Дуже важливо, як поведуть себе ті люди, що будуть вигравати округи й не будуть представниками Партії регіонів чи об’єднаної опозиції.

Тобто, 30-40 незалежних мажоритарників зроблять погоду?

Думаю, що таких «незалежних» буде значно більше.

Який песимістичний сценарій?

Найгірше буде, якщо в списках знову пройдуть люди, що будуть зраджувати й перебігати. Це велика небезпека. В першу чергу з цього приводу велика увага буде до списку Кличка, де небезпека найбільша. Ми вже на ці граблі наступили, знаємо, як не можна брати людей в список. В 2002 році був квотний принцип і тоді ніхто не міг втручатися в чужу квоту. Зараз в об’єднаної опозиції існує право вето, воно працює й, сподіваюсь, не дасть повторити старі помилки.

-- «Ющенко сьогодні бореться не за Україну»

Ви говорите про відкритий список об’єднаної опозиції, куди і Кличка готові брати. Перед об’єднанням «Батьківщини» і «Фронту змін» стверджувалось, що таке об’єднання переможе Партію регіонів. Проте останні соцдослідження показують, що ви трохи відстаєте…

Я бачив тільки два дослідження за весь час, де є такі дані. Вважаю, що при їх проведенні були зроблені системні методологічні помилки, тому й такий результат. Всі ж інші опитування показують перемогу опозиції. Якщо говорити мовою соціології та мовою політичного прогнозування, можу дати своє передбачення: на першому місці буде об’єднана опозиція. Разом з Кличком вона буде мати переважну більшість. Думаю, що в пропорційній частині об’єднана опозиція разом з «Ударом» зможе провести 150 чоловік.

Ми говорили про 2002 рік і Віктора Ющенка. Ви з ним працювали разом не на одній виборчій кампанії. Зараз він вирішив піти зі своєю партією на вибори, фактично, граючи проти об’єднаної опозиції, хоча багато його колег виступили проти самостійного походу. Це технологія Банкової чи внутрішні почуття Віктора Андрійовича?

І перше, і друге. Цей проект дуже вигідний Банковій, вони будуть давати всі можливі ресурси для нього – медійний та фінансовий. Це узгоджується з переконаннями Віктора Андрійовича. Мені здається, що він мислить категоріями сатисфакції. В своїх власних проблемах звинувачує не тих людей. В нього відбувся зсув пріоритетів, Ющенко сьогодні бореться не за Україну, а за те, яким чином виправдати свої колишні помилки і перекласти вину на інших.

Першу частину інтерв’ю читайте тут