Левко Лук’яненко: Янукович побачив, що Росія – це дика Азія

Левко Лук’яненко – колишній політв’язень, народний депутат, Герой України і один з батьків української незалежності. Декілька років тому він відійшов від політики, проте продовжує дотримуватися активної громадянської позиції.

Днями стало відомо, що на початку жовтня Левко Лук’яненко мав виступати з лекціями перед студентами університетів Ніжина та Житомира, однак в останній момент отримав відмову від керівництва цих вишів.

«Напередодні заздалегідь запланованого виступу в Житомирському університеті, Левко Григорович отримав нічим невмотивовану відмову … Аналогічно, не хотіли давати Левкові Лук’яненкові згоду на зустріч в стінах Ніжинського університету. Зрештою, в Ніжині повідомили, що виступ можливий за умов … «комерційної оренди». Тобто, безкоштовно Герою України зустрічатися зі студентами заборонено. А якщо заплатить, то університет розгляне це як власну «комерційну діяльність», і дозволить!», - повідомив Олесь Доній.

Сам Лук’яненко розповів «Главкому», що про обидві відмови він дізнався вже перед самими виступами, а у Ніжині від нього вимагали навіть узгодити тему лекції. «Коли я приїхав до Ніжина на 9 годину, як і було домовлено, то виявилося, що ректор не хоче мені дозволити прочитати цю лекцію… Мені потрібно написати заяву, ніби я прошуся організувати, далі щоб я написав тему, з якою я хочу виступити, і щоби це було десь за тиждень», - розповів Левко Григорович «Главкому». Окрім того, буквально сьогодні йому відмовили у виступі перед студентами у Донецьку.

Розкажіть, чому Ваші лекції заборонили читати у Ніжині та Житомирі?

Я був запрошений до Ніжинського університету, це було давно. Я, в принципі, погоджувався, але не конкретизували домовленості. Потім до мене зателефонував чоловік і каже, що 2 жовтня мене готові прийняти. Я склав собі маршрут поїздки – першим Ніжин, але мені хотілося поїхати по довшому маршруту.

Коли я приїхав до Ніжина на 9 годину, як і було домовлено, то виявилося, що ректор не хоче мені дозволити прочитати цю лекцію. А це все організовував мій друг, він був головою Республіканської партії у Ніжині. Каже, що мені потрібно написати заяву, ніби я прошуся організувати, далі щоб я написав тему, з якою я хочу виступити, і щоби це було десь за тиждень. Я кажу: тиждень не може бути, бо я вже їду по маршруту, а те, що тема, кажу, – це мене ображає, бо в нас немає цензури, в нас є свобода слова і я буду говорити те, що вважаю за потрібне. А, в принципі, він мене може знати, що я не закликаю до збройної боротьби. І той мій друг каже, що вони там таку зробили розвідку, що можна буде винайняти зал і тоді вже ніби вина ректора зменшується, бо він здав залу в оренду і що там робиться – він не відповідає. На тому й зупинилися.

Що стосується Житомира, то там є така подруга моєї дружини, і вона хотіла, щоб я приїхав до Житомира для зустрічі зі студентами. Я так само погодився, і вона утрясла, що це мало би бути 9 жовтня. Пішла вона напередодні, щоб уточнити це, а ректор ніяк не хоче і все. Вона там просила, плакала… Зателефонувала мені в сльозах, каже, ось така картина.

Що це означає? Це означає повернення знову до тоталітаризму, до стану імперії, до безправності.

Про що мала бути ваша лекція, що її так злякалися?

Якщо говорити про Ніжин, то я хотів поговорити про сучасну політичну ситуацію. Але ще є у нас така дуже цікава тема: ми хочемо створити благодійний фонд, який буде сприяти вивченню боротьби чернігівців за незалежну Україну. Бо якась інформація є, і дуже цікава, але явно мало чернігівці знають про ту боротьбу. У 1917-18 роках, і пізніше повстання відбувалися на Чернігівщині. Сьогодні атмосфера революційна сягає того рівня, коли люди цим починають дуже цікавитися. Ми хочемо зайнятися цим вивченням. То оце була друга тема, з якою я хотів звернутися в Ніжині до студентів.

Що стосується Житомира – то там я мав говорити про становище в Україні. А іншою темою є проблема аналізу, чому 22 роки Україна розвивалася так, як вона розвивається. В 1991 році нам вдалося проголосити незалежність України, але нам не вдалося усунути окупаційну адміністрацію. Персонально там, звичайно, мінялися люди, але хто ця влада, що 22 роки керує Україною? Звичайно, це люди, які були виховані в антиукраїнському промосковському дусі, вони не дбають про Україну, Україна для них є просто територією для заробляння грошей. Це вороги українського народу.

Так от у пресі з’явилася інформація про національний склад Верховної Ради шостого скликання. Власне, це було завжди відомо, але ця тема обходилася мовчанкою. Аналіз показує, що українців у парламенті було 29%. Це менше, ніж третина. Дві третини Верховної Ради – це представники національних меншин в Україні. Ясна річ, що це є насмішкою над українцями, приниженням українців і таке приниження терпіти більше не можна.

Ось у мене є національний склад України, національний склад діючої Верховної ради і національний склад уряду, в цифрах. А цифри – річ уперта. У парламенті 22% українців, в уряді – 15%. Тому необхідно з цим покінчити. У Конституції УНР 1918 року було положення про пропорційне представництво в органах влади національних груп, які живуть в Україні. Тому ми дійшли до того, що необхідно виконати Конституцію 1918 року. Мова не йде про применшення, приниження когось, мова йде про виправлення приниженого стану української нації.

Необхідно, щоб наші виборці проголосували за повернення українців до органів державної влади. Змінити владу можна зброєю і парламентським способом. Я категорично проти збройного способу. Тому перед виборцями є наше звернення з трьох пунктів: перше – щоб обов’язково усі прийшли на вибори у 2015 році, друге – щоб вони не продали свій бюлетень за кіло гречки, третє – щоб коли виборець візьме бюлетень, то він має знайти українців у цьому списку, а вже з них обирати, кого захоче.

Я відкрито це декларую, і якщо ви це надрукуєте – я буду вам вдячний.

Як ви вважаєте, яка з політичних сил, представлених у парламенті, могла б приєднатися до цієї ідеї?

Ця проблема, як бачите, не партійна, вона національна. Тому я думаю, що знайдуться люди з усіх партій, в тому числі з Партії регіонів.

У контексті розмови про вибори 2015 року як ви ставитеся до ідеї Юлії Тимошенко про те, що опозиція має йти на вибори трьома колонами?

Ми ще не знаємо, чи вибори будуть в два тури, бо Партія регіонів ще може встигнути зробити вибори в один тур. Якщо ж бути точно впевненим, що буде два тури, то припустимо, щоби наші йшли не одною колоною, а трьома. Але я би хотів, щоби парламентські опозиційні партії домовилися про одну кандидатуру. а якщо буде один тур – то це просто обов’язкова умова.

Кого ви бачите єдиним кандидатом від опозиції?

Я бачу Кличка.

А чому не Тягнибок, наприклад? Він більш націоналістично налаштований.

От тому, що він більший націоналіст, за нього не проголосують на Сході. А з іншого боку про Тягнибока зараз дуже багато негативної інформації, яка навіть при всьому критичному ставленні до джерел багато в чому є переконливою. Це дуже б’є по партії «Свобода». Я думаю, що у них зараз серйозна внутрішня криза.

Але з іншого боку Кличко – він спортсмен, він не є людиною інтелектуальної праці. Чи готовий він бути президентом?

Я поділяю думку Марчука про те, що на президента треба вчитися. Що це означає? Треба знати історію і культуру нашої нації, треба знати нашу національну мрію. Він (Кличко – «Главком») цього не знає. Але в даному випадку, коли порівнювати з іншими кандидатами, він виглядає краще. Він не є ідеальним кандидатом, але за нього проголосує як Центр, так і Схід або Захід. Власне, для мене немає проблеми вибору вже, бо народ уже його обрав. Бо за всіма соціологічними опитуваннями він уже обігнав Януковича.

Можливо, це тільки тому, що Юлія Тимошенко у в’язниці?

Поки ми виходимо з того, що вона не бере участі у політичному житті. Але на користь Кличка я можу сказати що? Боксери, як правило, не відрізняються розумом, бо їх б’ють по черепу, а череп трясе мозок. Але Кличко якраз розумний чоловік. Може, тому що він вищий і до його голови рідко досягали кулаками.

Крім того, він має велику силу волі, без неї Кличко не став би чемпіоном. Він наполегливий. Кажуть, що короля робить почт, але й король формує своє оточення. Я думаю, що Кличко спроможний сам сформувати своє середовище. Ющенко не спромігся на це, він попав під вплив «любих друзів», бо він був не державник, а талановитий проповідник.

А як ви ставитеся до нового політичного проекту Юрія Луценка?

Луценко є активним і сміливим політиком, і те, що він робить – це добре.

Але ж він робить цей проект на гроші тих самих «любих друзів», які колись грали Ющенка. Скажімо, Третьякова.

Я особливо ще не знаю, хто там у нього друзі і яку команду він там сформував. Але я виходжу з того, що він патріотичний чоловік і здібний, він довів це під час ув’язнення.

Чи змінилося у вас ставлення до Януковича через те, що саме він веде Україну до ЄС?

Я вивчав історію, і знаю, як було у 17-18 ст. Брюховецький починав гетьманування з дружби з Москвою. А потім він став ворогом Москви. Після нього так само гетьманом став Самойлович. Коли він поспілкувався з Москвою – він став лютим ворогом Москви. І так у нас було кілька разів на Гетьманщині. З Януковичем можливий такий самий варіант. Він прийшов до влади на гаслах дружби з Росією, бо він її не знав, а тепер побачив, що це дика Азія, з якою не можна толком ні про що говорити, бо вона знає одне – обдурити, притиснути і примусити.

16 жовтня об 11:00 в прес-центрі «Главкому» та на сайті glavcom.ua пройде заборонена ректорами лекція Героя України, дисидента та відомого політика Левка Лук’яненка. «Главком» запрошує журналістів, студентів та громадських активістів доєднатись до цієї акції. Акредитація тут.