Ігор Єремеєв: Ми об’єднались в групу, де зараз 12 депутатів

Співзасновника групи «Континіум» Ігоря Єремеєва, який на виборах переміг на одному з волинських мажоритарних округів, давно називали центром тяжіння для депутатів з різношерстого позафракційного «болота». Зараз Єремеєв вже відверто констатує, що до його неформально сформованої групи входить 12 депутатів (окрім самого Єремеєва, це Володимир Литвин, Степан Івахів, Сергій Мартиняк, Віктор Тимошенко, Сергій Лабазюк та інші). Більш того, вона навіть отримала півофіційний статус з боку керівництва Верховної Ради, бо її провайдер з недавніх пір має право бути присутнім від імені позафракційних на безкінечних перемовинах між більшістю та опозицією в кабінеті спікера.

Бізнесмен Єремеєв – давній соратник Володимира Литвина, що прославився своїм вмінням ходити «між краплями», тож добитися від нього чіткого визначення, чи він є провладним, чи опозиційним політиком неможливо. Наприклад, Єремеєв голосував за бюджет та не голосував за відставку Азарова, але при цьому відмовився рахувати голоси позафракційних за прийняті підняттям рук закони 16 січня і синхронно з опозицією не підтримав закон про амністію учасників акцій протесту в редакції влади. За таку непослідовність торгові марки, до яких йому приписують стосунок (WOG, «Галичина», «Комо»), потрапили до переліку тих, які протестувальники закликали бойкотувати. Нагадаємо в чорному списку ті бізнеси, власниками яких є депутати від Партії регіонів або їх приспішники.

Єремеєв не приховує, йому це неприємно, і з деяким пафосом закликає всі сторони конфлікту до примирення, лякаючи крахом економіки. Нардеп впевнений, що сенс для зняття напруги буде мати тільки винесення в зал кандидатури нового прем’єра, якого підтримає своїми голосами і більшість, і опозиція. Але навідріз відмовляється від обговорення конкретних прізвищ – все ж таки дається взнаки звичка визначатися з позицією в останній момент.

-- «Якщо за нового прем’єра проголосують і «регіонали», і опозиція – це вихід із ситуації»

Цього тижня всі очікують закінчення прем’єріади. Які ваші прогнози?

Сьогодні призначенням нового прем’єра влада, по суті, має продемонструвати, що вона чує власний народ. «Регіонали» можуть говорити, що це повинен бути прем’єр від них, і по суті мають на це право, бо в них більшість. Але будь-яка кандидатура прем’єра, що не підтримується людьми на Майдані або опозицією, яка є посередником між ними і владою, ні до чого не приведе. Суспільство цієї кандидатури не визнає. Тому за прем’єра потрібне консолідоване голосування. Я переконаний: за майже три останні місяці стільки відбулося подій, що влада повинна зробити багато кроків в сторону власного народу, якщо хоче відновити елементарну довіру. Лише після того можна очікувати, що народ буде готовий знову чути владу.

Хто міг би бути таким компромісним прем’єром – Тігіпко, Кінах, якась рівновіддалена від усіх фігура?

В державі, в якій живе 46 мільйонів, є кандидатури, які могли б очолити технічний чи перехідний уряд. В Партії регіонів такі люди є, серед позафракційних, в опозиції, поза межами Верховної Ради. Можу сказати, що точно це має бути людина, яка могла б чути не лише політичні сили, що висунули її на посаду, але й весь народ, який живе і в Ужгороді, і в Стаханові, і в Севастополі.

Чи вам зрозуміла позиція опозиції щодо входження в цей уряд?

Мені здається, що Яценюк, як альтернативна кандидатура, напевно, має право бути прем’єром. Але він в певній мірі є заручником ситуації. В нього є прихильники. І якщо він їм не пояснить, не переконає їх, навіщо йому треба йти на цю посаду, і якщо люди не зрозуміють, що це крок для збереження стабільності, економіки тощо – він не зможе погодитися на прем’єрство.

Турчинов казав, що Яценюк піде в прем’єри, якщо Майдан дозволить.

Майдан – це умовне об’єднання, яке зараз представляє настрої та думки двох третин українського народу. Якщо за нового прем’єра проголосують і «регіонали», і опозиція, і буде створений альтернативний уряд без одіозних фігур – це, напевно, вихід із ситуації. Стан економіки, глибина політичної кризи не дозволяють тягнути з цим питанням. Але я точно не хотів би, щоб у вівторок вносилась будь-яка кандидатура прем’єр-міністра без обговорення, без політичних консультацій і без розуміння, як на неї відреагують люди на вулиці.

Так а що треба робити – проводити консультації з людьми на вулиці?

Верховна Рада – це соціологічний зріз, по суті, суспільство в мініатюрі. І якщо за прем’єра в парламенті назбирається під 300 голосів, то це означає, що більшість суспільства готова його прийняти. Зрозуміло, що певна радикалізована частина людей в такій великій країні завжди буде незадоволена. Проте поміркована частина суспільства, яка готова на конструктивні дії, це сприйме.

Питання прем’єра зараз обговорюється в зв’язці з конституційним дискурсом. Чи буде рух в плані термінової зміни Конституції, чи знову все завершиться розмовами про те, що писати її будуть до осені?

Сьогодні про зміни до Конституції говорять всі політичні сили. Одним із ключових аргументів є те, що за чинної Конституції надто жорстка вертикаль влади. Будь-яка вказівка Президента виконується, але й вся відповідальність лежить саме на ньому. Зараз у державі потрібен баланс сил між гілками влади, що і має забезпечити нова Конституція. За певних обставин це може цікавити всі політичні сили. А не цікавить це тільки чинного Президента і великий список тих, хто планує стати президентом.

На мою думку, один із варіантів вирішення глибокої політичної кризи - це конституційна реформа. А ось запропонований конституційний акт викликає багато запитань щодо його правової форми. Хоча ми часто чуємо термінологію, що є рішення правові, а є політико-правові. Але ми надто багато за двадцять років приймаємо політико-правових рішень. І це потім дає підстави судам їх скасовувати. Тому, якщо опозиція і влада дійсно хочуть зробити паритет і рівновагу в суспільстві, то зміни до Конституції мають відбуватися чітко в межах чинного законодавства. Щоб потім більше ні у кого не було спокуси, маючи більшість в Конституційному суді, їх скасувати.

Ви будете голосувати за миттєве повернення до Конституції 2004-го року з її подальшим вдосконаленням?

Якщо буде стояти питання про голосування за акт, то я поки на це питання не готовий дати відповідь. В мене є багато запитань до його правової форми. Якщо ж ми говоримо про голосування про повернення до Конституції 2004-го року по виписаній процедурі (подання до КС, потім голосування і так далі), я буду голосувати. Тому що повернення до Конституції-2004 паралельно зі створенням конституційної комісії з подальшим внесенням змін до Основного Закону – це крок на зближення влади і народу.

-- «Я не є очільником депутатської групи»

Ходить багато розмов про переформатування парламентської більшості. Ви самі себе вважаєте членом більшості чи ні?

Ми ніколи не входили в більшість. І кажу це не тому, що зараз люди на вулицях стоять, а тому що Конституція 1996-го року не передбачає такого поняття.

Вона не передбачає поняття «коаліція». Я кажу зараз про фактичні голосування.

Я готовий підтримати будь-який закон, якщо він економічно зважений і трохи поліпшить життя людей в державі. І мені все одно, хто його подасть. Розумієте, позафракційні народні депутати обиралися на округах, і під час виборів були провладні і опозиційні кандидати. Люди голосували за наше ставлення до роботи, вміння працювати, життєву позицію і за те, що ми їх чуємо і їм підзвітні. Тому ми намагаємось робити такі кроки, які змінюють життя на наших округах. Більше скажу – якби в парламенті були мажоритарники, і не було «списочників», в країні не було б ні політичної, ні чиновницької корупції. Бо відповідальність перед людьми на окрузі не дала б депутатам можливості чинити дії проти власного народу.

Отже, ви вважаєте, що бюджет-2014, за який ви голосували, – економічно зважений?

Я вважаю, що сьогодні заради того, щоб отримати владу, деякі політики готові зруйнувати економіку країни. Держава не може жити без бюджету. Ви можете боротись один з іншим, але «завалити» бюджет, аби пенсіонери не отримали завтра пенсії, в лікарнях, дитсадках, школах зупинилось би навіть мінімальне фінансування, не можна! Тому я вважаю, що правильно зробив, проголосувавши за бюджет.

Є інше трактування вашого голосування. В цьому бюджеті на чотири волинські округи з п’яти (ваш та інших позафракційних), виділено субвенцій на 130 мільйонів гривень. Більше – тільки Донецькій області. Як вам вдалося вибити такі гроші?

Постійною роботою і доказом того, що на наших округах «відкатів» підрядникам не платять. Я особисто контролюю прозорість всіх тендерів, щоб кожна копійка дійшла до людей.

Але єдиний округ, на якому переміг «свободівець», отримав нуль. Це ж несправедливо…

В нього є своя життєва позиція – він вважає, що всі бандити і що йому не треба ходити в Кабінет міністрів переконувати, захищати інтереси свого округу. Я його не засуджую, але не можу собі дозволити так робити. Велика трагедія цієї країни, що ми занадто стали заполітизованими. Заручниками політики стали звичайні люди. Ми часто вважаємо, що хай на посаді буде недалека людина, але головне, щоб з нашої політичної сили. До чого це призводить – бачили вже не один раз.

Хтось з позафракційної групи буде претендувати на місця в новому уряді?

З групою наших позафракційних депутатів ніхто таких переговорів не вів.

А як взагалі ця група, яку ви очолюєте, комунікує з владою і опозицією? Ось зараз вас стали запрошувати на загальні перемовини в кабінет Рибака.

Перш за все, хочу уточнити – я не є очільником депутатської групи. Те, що позафракційні мені довіряють бути присутнім на погоджувальних нарадах - це не означає, що я очолюю якусь групу. Нарешті, позафракційні домоглися щоб нам дозволили бути присутніми на нарадах в кабінеті голови Верховної Ради і ми за це вдячні. Тому що тепер позафракційні мають інформацію з перших вуст і можуть зорієнтуватися, як голосувати. Раніше ми просто з трибуни чули номери законів, і це призвело до того, що в один момент позафракційні просто почали діставати карточки, бо не розуміли, що криється за цими номерами. Сьогодні ми об’єднались в умовну групу, де є зараз близько 12 депутатів, отримали можливість виступати з трибуни. До речі, впевнений, якщо б прислухувались вчасно до наших думок, починаючи з 29 листопада, то не мали б того, що є сьогодні – кровопролиття і жертв на вулицях столиці.

-- «За бойкотом нашої компанії криються нечисті на руку конкуренти»

Багато хто вважає, що Володимир Рибак як спікер себе дискредитував постійними порушеннями регламенту та повною залежністю від Президента. Кажуть, що ви зараз просуваєте на пост спікера фігуру свого давнього соратника Володимира Литвина. І начебто її готові підтримати «регіонали».

З Володимиром Михайловичем ми сидимо поруч в сесійній залі Верховної Ради і ми дуже багато років спілкуємось. У нього колосальний досвід і глибоке розуміння багатьох політичних процесів. Тому мені б хотілося щоб депутати з різних політичних сил дослухалися до його позиції. Але те, що він два рази був головою Верховної Ради, не означає, що кожен раз, коли в країні криза, ми відразу біжимо, зламуючи шию, і кричимо, що Володимир Михайлович має бути спікером. Але чим довше влада буде затягувати вирішення кризи, а політики «заговорювати» питання чи то змін до Конституції, чи то призначення технічного прем’єра, чи то закону про амністію, тим сильнішатиме напруга і тим більш непередбачуваним може стати розвиток подій.

Ви вважаєте, влада взагалі розуміє, що відбувається на вулицях, бо іноді з її висловлювань здається, що не дуже?

Я дуже часто чую вислів, що це – спланований сценарій. Може, в певній мірі це і так. Однак, сценарії можливо застосувати лише в тій країні, де є колосальна прірва між владою і народом.

Навіть людині дуже важко визнати свої помилки, а уявіть, що це значить для влади. Вона теж неоднорідна, там є різні підходи, є «яструби» –«неяструби». Сьогодні з’явився новий вислів «ми своїх не здаємо», але в політиці такому нема місця! Головним досягненням політика є довіра народу, і якщо вона падає, є політична криза, а люди вийшли на вулиці, то треба робити серйозні компромісні кроки. Чим швидше буде досягнуто порозуміння, тим скоріше країна перестане займатися політикою, а почне займатися економікою.

Як по вашому бізнесу вдарив бойкот товарів «регіоналів», в список яких внесли і ваші торгові марки?

Перш за все, я ніколи не був членом Партії регіонів. І коли почався бойкот власне нашої компанії, де я є акціонером, ми дуже чітко прослідкували, що патріотичними почуттями українського народу сьогодні користуються нечисті на руку конкуренти. Я займаюся фотографією і дуже добре знаю поняття «третини» – де треба розмістити предмет, щоб на нього звернули увагу на фото. Так от коли на плакаті з торговими марками, які треба бойкотувати, в одній третині серед синіх брендів стоїть жовто-зелений бренд WOG в правому верхньому кутку, то можна розказувати що завгодно, що це випадково так вийшло, але ж все й так очевидно. Цікаво, що коли менеджмент компанії виходив на прямий діалог з учасниками акцій бойкоту та пояснював позицію компанії, то завжди досягали порозуміння, а саме головне – розвіювали ті стереотипи, які нав’язані недобросовісними людьми.

Але жці списки складають не ваші конкуренти по бензоколонках.

Ми ж з вами дорослі люди і все розуміємо. Коли почався бойкот, я не коментував цих речей, бо вважаю, що клієнти WOG знають, як ми до них відносимось. Тож, сподіваюсь, що навіть за нинішніх непростих політичних умов, здоровий глузд і поміркованість українського народу дадуть можливість відрізнити брехню від правди, провокацію від істини.

Так, а на продажі вашого бензину і «молочки» це якось вплинуло?

Сьогодні економіка в такій стагнації, що оцінити, що як вплинуло на продажі, неможливо. 16 січня ми не голосували руками за диктаторські закони, але тільки лінивий нас не звинуватив, бо ніхто не хотів розбиратись в простій математиці, що Олійник просто складав голоси «регіоналів» і комуністів.

-- «Політика – це пластичний матеріал»

Чим, ви очікуєте, завершиться нинішня бовтанка гривні?

Не хочу накаляти пристрасті, але економіка знаходиться у відверто важкому стані. Ми можемо отримати, можливо, не такий результат, як в 2008-му році, але це буде явно непередбачуваний курс гривні. І коли стоїть питання по прем’єру, я би хотів, щоб всі політики перестали займатись політиканством, а була запропонована кандидатура людини, яку готові почути і в Україні і за її межами. Тоді я готовий голосувати за такого прем’єра. Я не хочу, щоб вже завтра долар коштував 12 гривень, щоб була шалена інфляція, держава не мала, чим платити за газ чи за кредитами. Щоб завтра політичні протестні лозунги змінились на економічні, і піднялись шахтарі, вчителі, медики, які не отримують зарплату тільки тому, що комусь хочеться більше влади. Якщо в країні є стабільність і рух економіки, можна народу щось пояснювати, навіть можна попросити зачекати економічних результатів – але в ситуації, що зараз відбувається, народ каже, що вже не має сил. По суті, ми маємо революційну ситуацію – верхи не можуть, низи не хочуть. Я от слухав недавнє інтерв’ю Ксенії Собчак з Олегом Тягнибоком, який сказав, що є певна категорія людей на Майдані, яких смерть не лякає…

Наприклад, Яценюк з його «кулею в лоб»…

(посміхається) Якщо серйозно, то мене тривожить той факт, наскільки певним політикам треба бути далекими від власного народу, щоб не відчувати і не розуміти трансформацій, які відбуваються в свідомості людей. І гра в політиканство сьогодні ніяк не допустима. Напевно, якби за нами, позафракційними, була політична сила в 40–50 народних депутатів, ми б могли достукатись, щоб нас почули. Але коли нас лише 12 позафракційних депутатів, цього недостатньо. Коли іде танковий бій, двом піхотинцям важко бути почутими.

Група Дмитра Фірташа в Партії регіонів ледь не бунт намагалась влаштувати, відмовляючись голосувати за закон про амністію в редакції влади. Зараз кажуть, що Сергій Тигіпко, який її очолює, веде якусь свою гру. Ваша група, користуючись вашими хорошими стосунками з Фірташем, могла б координувати свою поведінку із ними?

Я стараюся мати рівні відносини з кожною діловою людиною в цій державі, тому що ми живемо не в вакуумі. В Партії регіонів, і загалом в парламенті є багато груп і якщо для прийняття корисного рішення для країни треба буде з кимось координуватись, ми це зробимо.

А ви вважаєте, що можливі взагалі зараз позитивні голосування в парламенті за участю опозиції і лише частини Партії регіонів?

Так, можливі, я відчуваю це.

Але прийняті таким чином закони все одно повинен підписувати Президент.

Це принципово не грає ролі. Сьогодні в парламенті є багато течій і можуть бути випадки голосування іншого формату. Є певна категорія депутатів, які не згодні з офіційною лінією партії і готові підтримати іншу позицію. Адже політика – це не магма, яка охолола і застигла, а пластичний матеріал. Я можу підтримати в тому чи іншому рішенні і опозицію, і Партію регіонів, якщо вважаю це правильним і корисним для українського народу. Але в нас намагаються все поділити на чорне і біле і намагнітити своє електоральне поле будь-якою ціною.

Ви – член комітету з податкової і митної політики. Що в нинішній ситуації відбувається зі сплатою податків і яка ситуація на російській митниці?

Незалежно від того, що відбувається на вулицях, податки все рівно сплачуються – сьогодні вже є певна дисципліна. Що стосується знову заборони поставки товарів в Російську Федерацію, то мені дуже неприємно, що кожного разу, коли в Україні відбуваються певні політичні процеси, які не співпадають з баченням нашого північного сусіда, до нас застосовуються такі примітивні методи як зупинка українських товарів на кордоні. При всій повазі, це не ознака партнерства або дружби, а ознака сили чи бажання підкорити.

А ваші товари також стоять на кордоні?

І наші стоять.

Яку причину називають?

В даній ситуації – неспівпадіння кодів. Вчора вони співпадали, а сьогодні вже ні.

Чи відповідає дійсності інформація про те, що ви маєте відношення до запуску нового ділового порталу?

Я ще начебто маю відношення до Громадського телебачення, «Цензора», «Інсайдера» і так далі. Зараз такий період в країні, що всі обговорюють історії, які невідомо звідки виникають. І це переживемо.

Так маєте чи ні?

Не маю. У нас була одна регіональна газета, і ту ми вже давно відпустили в життя. Ми не займаємось медіа-холдингами.

Джерело фотографій: сайт Ігоря Єремеєва