Тарас Чорновіл: «Янукович не керує країною»

Під час розмови з «Главкомом» Тарас Чорновіл неодноразово наголошував, що він є не політиком, а радше аналітиком, який співставляє факти і робить з них висновки, деякі з яких цілком можуть здатися невтаємниченому спостерігачеві повною маячнею. Однак, здається, Тарас В’ячеславович дещо лукавить: пройшовши з Партією регіонів вогонь, воду й мідні труби у вигляді поразки на президентських виборах-2004, зрештою переможних для «біло-синіх» парламентських виборів-2006 та позачергової кампанії-2007, він, як ніхто інший, розбирається у внутрішній кухні регіоналів і, кажуть, зберіг хороші стосунки з низкою впливових партійців після виходу з їхніх лав восени 2008 року. Тому радикальні оцінки Чорноволом ситуації у владі і в партії, до якої він колись належав, можуть тлумачитися не стільки як політ його фантазії, скільки як передвісники тих потрясінь, які визначать хід політичного процесу в нашій країні протягом нинішньої гарячої осені…

-- «До Януковича приставлений «смотрящий», і у мене є відчуття, що це – російський «смотрящий»

Уявіть собі Україну рік тому, з Президентом Ющенком і кандидатами в Президенти Тимошенко і Януковичем, і Україну зараз – з Президентом Януковичем. В обох цих Українах ви критикували і критикуєте чинну владу. Але чим вони принципово відрізняються? У якій Україні вам приємніше живеться?

Проблемне питання. У тій Україні Ющенка мені не дуже затишно жилося. Те, що творилося тоді, мене просто в депресію заганяло. Він просто займався профанацією святих речей, і це мене бісило. Ющенко брався «піднімати» речі, на яких я був вихований: УПА, пам’ять про Голодомор і профанував це так, що мені аж було страшно. Я розумів, що він це все робить так, що воно не те що не стане безповоротним, – а що його «набутки» будуть дуже швидко буде знищені і скасовані якраз внаслідок того, як вони досягалися. Тому тоді те, що відбувалося в країні, заганяло мене в депресію з виснаженням, а зараз – заганяє в тупу депресію.

Чому?

Я не голосував за Януковича. Але коли почали формувати владну команду, то вона мені сподобалася, тому я вступив у коаліцію і повірив у те, що все буде добре. Власне, сьогодні я залишаюся в коаліції, тому що я – при дуже серйозних претензіях до влади – солідаризуюся з Азаровим, з Клюєвим, навіть з Колесниковим, який є не дуже доброзичливим до мене, а я – до нього...

А що у вас не так з Колесниковим?

Колесников колись зробив мені найшикарніший комплімент. Він сказав: Чорновіл там сміє щось говорити, а він у своєму житті жодного «стаканчика семечек» не продав. І, ви знаєте, він правий, я дійсно за своє життя не продав жодного «стаканчика семечек», є у мене такий пропуск в біографії, тому принагідно дякую йому за цей комплімент.

Тим не менше, до усіх цих людей можна мати море претензій, але вони – люди досить серйозні, вмілі, недурні і не провокаційні. Я був впевнений, що у цій країні буде порядок, бо це – люди, які можуть щось зробити. Я себе з ними солідаризував, і я повірив їм.

І десь до літа у мене, незважаючи на всі дурощі, які у їхній діяльності теж були, був досить добрий настрій. Але зараз у мене знову з’явився такий депресивний настрій від того, що відбувається. Ні чорта вони вже не зроблять, і річ тут не в коаліції і не в уряді. В Азарова я і далі вірю як у перспективну постать, перспективну людину, і в інших вірю. Я і в Януковича готовий був би вірити. Але у мене немає відповіді на питання, хто керує країною, хто в країні справжній Президент. Бо Янукович вже не керує країною...

Що ви маєте на увазі?

Я впевнений у цьому. Більше того, я впевнений, що до нього приставлений «смотрящий». І у мене є відчуття, що це – російський «смотрящий». Давайте спробуємо проаналізувати ситуацію без будь-яких домислів, з опертям на голі факти.

Наприклад, ви помітили, що Ганна Герман (а це людина з дуже доброю чуйкою і колосальним вмінням виживання) дуже спокійно реагувала, коли я Януковича називав не особливо приємними словами, але варто було мені щось сказати про Хорошковського, як я моментально став кіллером на всю Україну?

Або інший момент. Ви звернули увагу, що коли у Януковича готуються візити в Росію чи якісь домовленості з Росією, то у нього не виникає жодних проблем з командою. Вона працює як годинничок – чітко, без жодних провокацій, жодних вихлопів. А які провокації відбувалися, наприклад, коли Янукович готував свій візит у Німеччину – тобто йшлося про прорив у протилежний, західний бік? Ситуації з Шуллером, Ланге, інші речі, на які в Німеччині просто мусять реагувати – я маю на увазі ситуацію з 5 каналом і ТВі, інші речі. Тобто напряму готувався зрив візиту! І люди, які це робили, відомі.

Хто це?

Хорошковський. Він особисто відповідальний за кожен з цих епізодів без винятку. Всі це знають, всі розуміють. Януковичу задають про нього прямі питання, на нього цим просто тиснуть. Я переконаний, що в закритій частині зустрічі Ангела Меркель прямим текстом сказала Януковичу, що з ним не можна працювати, поки біля нього працюють такі люди, і відбувається настільки відверта корупція, адже використання службового становища для блага свого бізнесу на таких посадах і в такий брудний спосіб у Європі сприймається як щось найстрашніше, це ще гірше Лукашенка. І Янукович, відповідаючи на питання про Хорошковського, виправдовувався, як тільки міг. Виглядаючи при цьому просто жалюгідно...

А давайте поглянемо, що відбувається з іншими людьми, які, здавалося б, мали бути для Януковича ключовими. Де сьогодні Ахметов, який фінансував Партію регіонів, який є її обличчям, який є ультравпливовою людиною, має колосальний вплив на велетенський регіон?

І де?

А ніде.

І чому він ніде?

А що він може зробити? Вони всі прекрасно розуміють: Україна – це не та держава, де хтось, хто має бізнес, може щось говорити. Навіть якщо йдеться про такий бізнес, як у Ахметова.

Те саме Азаров – свій в дошку, абсолютно неконфліктний. Клюєв – теж свій в дошку, можливо, останній в команді, який не зрадив у 2004 році і зараз залишився при справах. Всіх інших в основному вже поз’їдали.

І от якщо Янукович виправдовує Хорошковського у ситуації, яка насправді є відвертою провокацією проти нього напряму, виглядаючи при цьому жалюгідно, наче побитий песик, то відносно Азарова робиться скандал на весь світ на основі просто смішної теми – гречки. От коли по цукру чи по хлібу були проблеми, теж скакали ціни, то був такий шум? Ні, всі виправдовували уряд: уряд правий, все в порядку, все чудово. Зараз уряд б’ють просто за найменшу дрібничку. Складається враження, що для Януковича спеціально шукають теми, щоб бити по уряду.

І з чим ви це пов’язуєте?

Мені здається, що фракцію і коаліцію відверто готують до того, що уряд вже ніби і не зовсім хороший.

Я пригадую розгублення фракції регіоналів на позачерговій сесії. Спочатку розглянули перше питання: воно було потрібне Президентові для наступної виборчої кампанії, щоб розбавити місцеві ради. Приступають до другого питання: всі розказують, яке воно правильне, яке хороше. А першим і останнім виступав Чечетов. І от спочатку він його розхвалив, а потім, видно, надійшов дзвіночок від «знающих товарищей» з Банкової – і вже Чечетов розповідає: мовляв, у цьому питанні ми підтримуємо опозицію, тож, мабуть, відправимо його на повторний розгляд. А хтось одразу зірвався: треба його уряду повернути, хай він з ним розбирається... Знаєте, це на звичайній сесії законопроект ще можна повернути уряду. Якщо ж це відбувається на позачерговій, то це називається демонстративним плювком в лице...

У фракції народ досить відверто говорить, що їм тихенько натякають, що скоро будуть дуже неординарні кадрові рішення. Можливо, глобальні. А глобальні – це відставка уряду.

А тепер підіб’ємо підсумки. Ким є ті, кого сьогодні б’ють, і ті, кого Янукович чомусь бити не може? Кого б’ють – це ніби соратники, партнери, які відповідають за стан справ у країні.

А хто такий Льовочкін? У 2004 році він втік з команди, зрадив її. Є підозри, причому дуже обгрунтовані, що здавав людей прокуратурі і СБУ.

Хто такий Бойко? Хороший дядько, добрий міністр, але дуже залежний від Росії. І помітьте, зараз, коли він раптом почав гратися в серйозну гру і увійшов у впливовий пул, на 180 градусів змінилася позиція Росії щодо Росукренерго. Якщо перед тим там відкривалися справи проти Фірташа, його хотіли арештувати, то сьогодні нам Міллер ставить умови на кшталт якщо ми не повернемо газ Росукренерго, то ми не матимемо тих пільг і знижок, які ми вже оплатили перебуванням їхнього флоту в Севастополі.

У 2005 році під страшним пресингом з Росії, особисто з боку Гризлова – ці розмови відбувалися у моїй присутності – Янукович вистояв і не включив Бойка і його Республіканську партію до свого виборчого списку. Бо мав бути блок, Росія тиснула у цьому питанні неймовірно, а Янукович тоді вистояв, бо тоді він ще міг відстоювати свою позицію. Зараз, я так розумію, уже не може...

Хто такий Хорошковський? Коли його Кучма турнув, то про нього взагалі думали, що він вже й українського громадянства не має, а є російським бізнесменом. Це потім його Ющенко чи Тимошенко з нафталіну витягнули. А для Януковича він – нуль без палички.

А хто такий Фірташ? Він, на відміну від того ж Ахметова і дрібніших бізнесменів з фракції, не фінансував партію, не фінансував виборчу кампанію, не давав організаційного і адміністративного ресурсу, а лише створював колосальні проблеми. Особисто Янукович у кінці 2005 року на виїзному засіданні Партії регіонів у Донецьку, у моїй присутності називав Росукренерго – структуру Фірташа «бандитською групою, яка захоплює український ринок з подачі Ющенка і Єханурова».

І чомусь ці люди всім керують. Об’єднує їх усіх дуже серйозне коріння в Росії. Усіх, за винятком, може, Льовочкіна, бо у нього взагалі коріння ніякого немає, він так – куди дмухнуло... Здавалося б, плюнув і розтер. Але ні, не плюнув і розтер – його поставили, йому дали вплив і він керує країною…

Власне, коли я бачу, як Янукович розправляється з тими, хто є невигідними партнерами для Росії або для групи Хорошковсього-Льовочкіна, і як він боїться слово сказати цим людям, то у мене з’являється відчуття, що насправді керують усім напряму приставлені до нього «смотрящие», а він – так, весільний генерал.

А інші внутріпартійні групи, альтернативні групі Хорошковського-Льовочкіна ви вважаєте антиросійськими чи як?

Ахметов – це все-таки промоутер західного вектору розвитку України, він відстоював певні моменти її енергетичної незалежності. Тимошенко здуру поховала його проект «Венко», хоча там можна було просто добитися того, щоб усі його учасники були названі своїми іменами і його холдинг та він особисто були там засвічені. Бо він збирався вкласти в цей проект швидкого освоєння шельфу великі гроші, і на виході ми б отримали свої власні енергоносії, без Росії. До того ж він є серйозним конкурентом росіян в галузі металургії, оскільки він планувалося серйозне переоснащення своїх підприємств, і тим самим міг би перебити росіянам ринки в Китаї.

Азаров і Клюєв теж не є і ніколи не були російськими політиками. Клюєву росіяни ніколи не забудуть газові домовленості і зрив їхньої першої ідеї по створенню газотранспортного консорціуму. Адже спочатку ми мали віддати трубу, а потім саме Клюєв переграв ситуацію, і трубу ми вже не віддавали, консорціум створювався для будівництва нових труб. Далі – коли росіяни побачили, що консорціум у них не виходить, то прийшли і сказали, що будуть піднімати ціни на газ. Клюєв їх тоді поставив навитяжку, сказавши: у нас є договір і все, до побачення. Те, що Ющенко з Тимошенко потім здалися, розірвавши цей договір – це вже інша історія. Але через ці два моменти Клюєв є в Росії персоною нон грата.

А Азаров?

Азаров відзначився тим, що зірвав плани по створенню ЄЕП за російським сценарієм. Ви ж пам’ятаєте, у першому договорі про створення ЄЕП прописувалося створення наддержавного органу, який, по суті, мав стати союзним керівництвом. За прописаною там схемою створення цього органу Росія, по суті, виходила на одноосібне домінування. Тобто фактично йшлося про втрату Україною незалежності.

Азаров тоді був особисто відповідальним за те, щоб зірвати ці домовленості. І, зрештою, хоч ми і не вступили в той ЄЕП повноцінно, у договорі, ратифікованому в парламенті йшлося вже про «пункти, які не суперечать Конституції України». Зрештою, можна сказати, що навіть Казахстан і Білорусь позбулися тези про створення наддержавного органу в рамках ЄЕП завдяки позиції, яку тоді відстоював Азаров.

Я припускаю, що насправді у ту гру грав Кучма – він завжди грав одразу на два боки. Але Азаров її виконував – і теж став в Росії персоною нон грата.

Сьогодні ж руками Януковича добивають уряд, очевидно, готуючи його відставку. Натомість розігрується карта людей, які грають в російській обоймі.

Коли ці зміни у ставленні Януковича до окремих груп всередині своєї команди вийшли на яв?

Я пригадую цей перелом. Я дуже добре пам’ятаю Януковича у 2005 – на початку 2006 року, я з ним тоді проїздив всю виборчу кампанію. І я дуже добре пам’ятаю його ставлення до людей з тутешнього київського середовища Кучми. Я вже казав, що він зумів вистояти проти страшного пресингу з боку Гризлова з вимогою включити Республіканську партію Бойка у виборчий список. А пресинг був дійсно дуже страшним – включно до того, що Янукович у Карлових Варах переховувався не від української міліції, повірте мені. Він зникав, виїжджав, підозрюю, ще далі, ніж у Карлові Вари, щоб його не можна було вислідити, бо він ховався від росіян…

Але ж казали, що практично весь 2005 рік Янукович провів чи то на Алтаї, чи то десь у Підмосков’ї...

Ні, він в основному сидів у Карлових Варах. Я це добре знаю, бо сам кілька разів мав до нього вилітати туди, а потім ці поїздки зривалися, і ми з’ясовували всі питання по телефону…

І от тоді Янукович був налаштований категорично проти цих людей, він навідріз відмовився всіх їх включати у виборчий список. А після виборів 2006 року – він здався і всіх їх взяв у уряд, а Льовочкіна – призначив керівником своєї служби. Сталося це, власне кажучи, після тієї довгої коаліціади.

Але ані Льовочкін, ані Бойко жодного формального стосунку до тієї коаліціади не мали…

От ми граємося в розповіді про українського президента Ющенка, але ж його цілком можна назвати російським агентом. Йому взагалі мали б на Красній площі поставити пам’ятник поруч з Мініним і Пожарським за здачу національних інтересів України і сприяння Росії у відновлення стопроцентних впливів у СНД. Це я, звичайно, утрирую, але це ж при Ющенкові Росукренерго увійшла в Україну? При Ющенкові відбувся розрив прямих договорів з туркменами? Що, це тільки від дурості? Я не вірю в таку дурість. Не знаю – Ющенко чи Тимошенко, – але хтось грав з Росією в серйозну комерційну гру.

І я констатую факт: усіх людей, яких Янукович в період парламентської кампанії на поріг до себе не пускав, після виборів, за результатами дуже серйозних переговорів з, повірте, зовсім не російськими представниками, раптом взяв до себе у владу. А основні переговори щодо розподілу квот в уряді, хто і на яких посадах буде, тоді велися з Ющенком.

Тобто виходить, що Льовочкіна Януковичу підсунув Ющенко?

Я не знаю. Я знаю тільки, що Льовочкіну з’явився саме у цей період, під час цих переговорів. А хто тоді Януковича переконав, дотиснув, що він цих людей взяв у владу і потрапив під їхній контроль – я не знаю. Можливо, росіяни. Можливо, якісь бізнес кола, але які? Бізнес-кола, які тоді мали вплив на Януковича, цих людей на нюх не переносили. А, можливо, через Ющенка протискався і бізнес-проект Росукренерго, і Бойко... Чому не через Ющенка?

Чому, на вашу думку, склалося таке становище? Чим вони змогли переконати Януковича або на який гачок підвісити?

Я не знаю цього. У мене немає відповіді на це питання. Я лише констатую факти. По-перше, Янукович сьогодні країною не керує. По-друге, уряд опинився у підвішеному стані, його дискредитують, дискримінують і готують до відставки. По-третє, країною по суті безкарно керує, робить у цій країні що завгодно і тримає Януковича під колосальним впливом групка людей, які для Януковича нічого не зробили і, відповідно, він міг би їх послати дуже далеко, але чомусь цього не робить. І останнє: всі ці люди мають прямі зав’язки з Росією, а останнім часом у декого з них виникали в Росії певні ситуації, зокрема з Росукренерго, які підтверджують, що контакт діє і сьогодні.

Ви вірите в стару версію про те, що росіяни можуть шантажувати Януковича документами, які проливають світло на справжні обставини або справжню кількість його судимостей?

Цю версію можна опустити ще нижче: мовляв, Льовочкін його цим шантажує, бо його батько свого часу керував виправними установами всієї України. Але я в це не вірю.

Мені здається, що вже всі зрозуміли, що компромат на Януковича більше нічого не дасть. Навіть якщо у цій справі виникнуть якісь сексуальні злочини чи обставини, вони теж нічого не зламають. Половина України і так вірить, що він був ґвалтівником, бо Тимошенко у 2004 році на цій тему побудувала половину кампанії, з якою Ющенко йшов в Президенти. А друга половина – знає, що все, що б не намовляли на Януковича, є брехнею, і однаково в це не повірить. Тому будь-який компромат на Януковича нічого не змінить.

То, може, це якийсь гіпноз?

Шамани з Алтаю? Я не вірю у всякі гіпнози чи протигіпнози. Янукович, до речі, ніби вірить. Але я думаю, що якщо він вірить, то має з десяток тих, хто міг би його розгіпнотизувати. Люди, які навколо нього крутяться, могли б це зробити. Тому я в це не вірю.

-- Нормального доступу до Януковича Ганна Герман вже не відновить

Чому цю ситуацію проковтує партія? Адже якщо, припустимо, в залі постане питання про відставку уряду, то, підозрюю, Чечетов підніме руку і партія проголосує «за»?

Проголосує.

Чому?

Пригадуєте, як у 30-х роках старих більшовиків засуджували до розстрілу, а вони в суді виголошували щось на кшталт: «Да здравствует товарищ Сталин! Ми знаємо, що це якісь провокації, але залишаємося вірними більшовиками, комуністами, сталіністами».

Наука була доброю. Всі вже побачили, який вплив має Хорошковський, розуміють, що відкривати рота на нього небезпечно, ліпше бути його другом, ніж ворогом.

Яким чином ця група змогла наочно показати іншим свою тотальну впливовість?

У мене таке враження, що демонстрацією сили тією групою стала відставка Шуфрича. Очевидно, десь на той момент вони – Льовочкін, Хорошковський, Фірташ, Бойко і Гриценко для прикриття міжнародного напрямку – перейняли контроль над Януковичем, і їм потрібно було продемонструвати свою силу, щоб усім все стало ясно. Зрештою, кому не ясно, потім ще пояснять окремо, але так, щоб не розпилятися, а всім одразу дати зрозуміти, хто в хаті господар, – то коли вони могли це зробити, вони це й зробили.

Тобто ви вважаєте, що відставка Шуфрича це була проведена у розрахунку на розширення коаліції?

Ні-ні. Звичайно, це місце комусь віддадуть. Може, Жванії чи якійсь його людині – тим більше, що Жванія вже був колись цим міністром.

Відставка Шуфрича була демонстрацією. Всі дуже добре пам’ятали: Шуфрич колись дав по морді Льовочкін. Він тоді це проковтнув, і всі пам’ятали, що Льовочкіну можна безкарно дати по морді. Льовочкін мав показати, що безкарно цього не робити не можна, і показав це, як тільки наростив відповідний вплив. Це було демонстративне побиття.

Але, як би там не було, формально Шуфрич залишився у владі…

Ви маєте на увазі посаду заступника секретаря РНБО? А він вже хоч раз виходив там на роботу?

Кажуть, що зараз він використовує свою накопичену за кілька років відпустку.

То я думаю, що він туди й не зайде. Це призначення взагалі можна розглядати як зайвий плювок в лице Шуфрича. Ви ж пам’ятаєте, хто після того, як Богатирьова пішла за Ющенка в РНБО, був єдиним, хто постійно, безперервно наполягав на тому, що Богатирьову потрібно вигнати з партії? Саме Шуфрич.

Це вже потім, відчувши, що під Богатирьовою хитається крісло, і Ахметов втрачає впливи, в кампанію проти Богатирьової включилась Аня Герман, перед цим Інна Германівна на політраді доповідала це питання… Але єдиний, хто був категорично проти Богатирьової, хто з нею спалив мости так, що повернення ніякого взагалі не може бути, – це був Нестор. І посилати його підручним до Богатирьової – це, знаєте, так, ніби розтерти і ще й зверху плюнути. Я думаю, що він туди не зайде…

Тому у фракції багато людей зрозуміли, що відбувається, і, думаю, вже давним-давно переорієнтувалися і бігають до інших кабінетів. Я вже, як приклад, згадував про Аню Герман, яка спокійно мовчала, коли я критикував Януковича, і страшно обурилася, коли я один-єдиний раз покритикував Хорошковського…

Як ви вважаєте, чому?

Це інстинкт виживання. Вона вже зробила одну помилку, увійшовши до Адміністрації Президента. Вона була впевнена, що Янукович їй багато чим зобов’язаний. І Шуфрич в це вірив. Та й я навіть в це вірив колись. Але я перший зрозумів, що тут спрацьовує ситуація «кому что должен, я прощаю». Шуфрич, мабуть, це зрозумів найболісніше. Коли його звільняли, він так і не міг зрозуміти, за що.

Аня, коли її призначали в Адміністрацію Президента, мабуть, теж в це вірила. Ви пригадуєте її тодішні заяви на кшталт того, що вона буде «технічною першою леді»? Всі дуже довго це розмусолювали і намагалися знайти в тому якийсь нехороший підтекст. Але я думаю, що нічого нехорошого в тому плані там не було, а було щось набагато гірше: це була впевненість людини у тому, що вона зможе грати роль першої особи, керувати Президентом. І от коли людина, у якої не зовсім розвинутий у цьому плані інтелект, але добре вміння виживати, починає в це вірити, – це дуже небезпечно.

Але Льовочкін її дуже швидко осадив. Вона ж тоді заявляла, що матиме необмежений доступ до Президента, сама входитиме в перший кабінет…

А не входить?

Так – не входить. Льовочкін дозволить – входить. У певний період її не брали в президентські поїздки. Люди, які мають до неї певне відношення, розповідали мені, що перед однією з останніх поїздок – я не впевнений, чи в Німеччину, чи в Китай, – вона сиділа з усім готовим і чекала до обіду, щоб їй сказали, летить вона з Президентом чи не летить, бо вона цього до останнього моменту не знала.

Але останнім часом її почали трохи допускати до Януковича. Принаймні, на подіях за його участю їй дозволяють не просто бути присутньою в залі, а сидіти за столом. Я думаю, що про цю зміну у ставленні до себе вона просила не в Льовочкіна, якого тоді досить серйозно образила, – мабуть, є ж у неї якась жіноча гордість. Я думаю, що вона все-така пішла до Хорошковського і попросилася там. А, може, через Фірташа… Я не знаю, які там і з ким у неї були контакти, але вона добре зрозуміла, з ким їй потрібно мати справу…

Але, говорячи про впливовість Герман, часто згадують, що саме вона в нинішній команді Януковича відповідає за гуманітарну політику нової влади. Після того, як Президент створив фактично під неї Громадську гуманітарну раду, складалося враження, що справжнім гуманітарним віце-прем’єром у нас буде саме вона…

Ну, «гуманітарка» бабла не несе? Не несе. Капусту там не рубають? Не рубають, принаймні велику не рубають.

Я думаю, що там, нагорі, гуманітарна політика вважається досить другорядною річчю. Єдина функція гуманітарного віце-прем’єра, яка їх може цікавити, – це так зване візування гуманітарної допомоги. Адже гуманітарна допомога – це не те, що якісь там німці привезли машину крупи, це – великі ешелони, тисячі вагонів, у яких нібито під грифом допомоги громадських чи релігійних організацій в Україну провозилися «Луї Віттони» та інші подібні речі. Було з цього приводу кілька розслідувань, але потім це питання тихенько «зам’яли». Саме гуманітарний віце-прем’єр дає дозвіл на розмитнення цих контейнерів за нульовою ставкою. І саме це – мабуть, найбільш доходний пункт в роботі гуманітарного віце-прем’єра, бо там обороти на великі мільярди.

Гуманітарна ж сфера Герман, очевидно, цікавить, бо це – можливість десь закріпитися. Адже, в принципі, хто такий заступник глави адміністрації? П’яте колесо у возі. «Шістка», об яку ноги будуть витирати, скільки б вона там не віддувала щоки. А віце-прем’єр – це серйозна посада…

Але її кабінет тоді буде далі від кабінета Януковича…

Я думаю, що вона до нього все одно вже нормального доступу не відновить. А якщо, приміром, Бойко стане прем’єром, то з Герман як віце-прем’єром в його уряді вони швидко знайдуть спільну мову.

Але що це буде за віце-прем’єр?.. Знаєте, патріотизм і демократія закінчуються там, де починається кон’юнктура…

Але ж Ганну Герман часто називають мало не центром вільнодумства, українства у нинішній Партії регіонів...

Вважайте так і далі, Бог в поміч. Ми з нею справді свого часу проголосували за закон про визнання Голодомору геноцидом, було діло. Але, я думаю, що, якби вона була депутатом, то вона б зараз проголосувала за проект про скасування цієї норми…

Ви розумієте, на чому ми з нею розійшлись. Скільки б мене не називали зрадником, запроданцем – я, правда, не знаю, кого я там зраджував, бо того ж Ющенка я не міг зрадити, я ще з 2001 року критикував його нещадно, – але в мене при тому є якісь принципи у сфері моралі, у сфері національно-культурних, історичних, мовного питання, і переступити я їх не можу, це для мене святе.

І коли людина, яка набагато голосніше за мене клялася, як вона через це ніколи не переступить, до того ж те саме мені розповідала в очі, коли я виходив з фракції і партії, а за кілька тижнів говорить абсолютно протилежне: наприклад, що вся фракція як один без винятку проголосує за другу державну мову, то ви мене вибачте, але я таких речей не розумію…

-- «У політиків з Партії регіонів прокинувся генетичний страх сталінського періоду»

Коли ви порівнюєте членів фракції регіоналів зі старими більшовиками, які під час розстрілу кричали «Слава ВКП(б)!», то, слід визнати, у нас зараз людей не розстрілюють. Якщо у відставку відправлять Азарова з Клюєвим, позбавлять впливу на політичні процеси Ахметова, то всі ці люди залишаться в Україні і, за великим рахунком, залишаться у політиці…

Я вам скажу більше, вони будуть і в наступному парламентському списку.

Тобто ви не вірите в розкол Партії регіонів?

Щось не вірю.

А чому? Навіть якщо їх відверто виштовхують з уряду, вказують на їхнє другорядне місце, вони все одно будуть кричати «Слава Януковичу, слава Партії регіонів!»?

Будуть. Ну, образяться. Ну, десь відійдуть. Будуть ті, хто відійдуть трохи гучніше. Але розколу не буде. Наприклад, Сівкович за своїм характером такий, що ще при Кучмі, коли Григоришина арештовували, а його самого – кидали лицем в асфальт, міг собі дозволити досить відверті висловлювання та інші серйозні речі. Але це був Кучма. При Кучмі у нас, здається, психологічно був розгул демократії.

Колись від одного селянина я почув одну фразу: що совєти виявилися страшнішими за німців. Німці, казав він, хоч в душу не лізли. Вони прийшли, вони обдирали людей, але ти міг думати, що хочеш, говорити що хочеш, ти міг жити своїм життям, робити свою роботу, і нікому не було цікаво, чи ти благонадійний чи ні, де ти був у листопаді 17-го року. Просто був фашист, який тебе обдирав. Окупант – і все. А коли після війни прийшли радянські – то почалося. Лише за присутність на окупованій території півсела вислали бозна-куди. Тотальний контроль, на кожний трьох людей один донощик. Тобто совєти полізли людям в душу.

І ця радянська система, здається, перекочувала і в Партію регіонів. І це – ірраціональні речі. Ірраціональне пояснення має те, що Янукович слухається не Ахметова, якому він зобов’язаний, який йому може ще дати мільйон корисних і потрібних речей – від людського ресурсу до грошового, а слухається якусь шантрапу. Так само ірраціональною є причина того, що у політиків з Партії регіонів прокинувся отой генетичний страх сталінського періоду. Я не можу уявити собі, як Азаров з Клюєвим організовують розкол в Партії регіонів і створюють нову партію. Вони не ризикнуть на це піти! Я повторю: обстановка в Партії регіонів нагадує мені ситуацію старих більшовиків, солідних, потужних людей, які просто випали з політичної обойми...

Я ще можу зрозуміти, коли ви порівнюєте зі старими більшовиками Азарова. Але ви хочете сказати, що Ахметов теж боїться?

Я так розумію, що Ахметов просто махнув рукою. Його досить жорстко відсторонили, і він вирішив: обійдуся, якось переживу.

А ви не знаєте, він російську пресу читає? Йому знайоме прізвище Ходорковський?

Може, тому й мовчить, що знає прізвище Ходорковський. Адже Ахметов на роль Ходорковського міг би дуже добре підійти. Думаючий, інтелігентний, мудрий, зорієнтований на захід, має там контакти. Тобто ідеально підходить. Упаси Господи, звичайно, тьху-тьху-тьху. Адже коли починають лупити таких, як Ходорковський чи Ажметов, тоді всім понижче стає трошки сутужніше. Тому що коли таких, як вони, садять, то внизу вбивають.

І при цьому він, за вашими даними, не готує ніякого запасного виходу?

Я не думаю, що він піде на якісь елементи розколу, на фінансування когось, хто протидіяв би цій групі. Тим більше, якщо зараз через цю групу справді посилюються впливи Росії в Україні, то робити щось у цьому напрямку буде набагато важче.

А віра в краще у всіх є. Ходорковський он свого часу, розповідаючи Путіну, що якийсь його помічник взяв хабар у 200 млн, то він, теж напевно був впевнений, що все буде в порядку: що цього помічника посадять, а йому подякують і з цих 200 млн хоча б 50 віддадуть. А виявилось трошки не так…

І Ахметов зараз вірить, що все буде в порядку?

Я думаю, що вірить. Я думаю, що він дуже незадоволений. Але всі вірять, що все пройде, біда не вічна.

А ви?

Проблема цих людей полягає у тому, що вони думають, що, закрутивши гайки, можна взяти всю ситуацію в державі під контроль.

Зараз у Партії регіонів починає падати рейтинг. Це падіння можна виправити, стабілізувати рейтинг, а можна – обвалювати далі. І ця група Льовочкіна – Хорошковського, як мені здається, зробить все, щоб валити його далі. Вони почнуть валити цей уряд – єдиний, який може щось зробити у цій ситуації. Ну, стане замість Азарова прем’єром Бойко. Хорошковський прем’єром не стане – це вже було б занадто вульгарно. Хоча він хоче...

Кажуть, що він хоче стати наступним Президентом...

Ну, напевно, він вирішить, що він буде Президентом, а Бойко стане прем’єром. Що від цього зміниться? Можливо, трохи зросте дисципліна у чиновництва: тобто красти неліцензовано не можна буде, крастиме лише той, кому дали на це дозвіл. Але запустити механізм уряду в умовах політичної і економічної кризи, при дуже серйозних проблемах в країні, я думаю, він не зможе. Ситуація піде на погіршення…

Нещодавно по «Еху Москви» один російський політик єльцинського періоду, який згодом пішов у жорстку опозицію, сказав, що десь в 90-х роках російський народ підписав негласний контракт з російською владою. Згідно з ним, влада може робити що хоче, красти скільки хоче, бити по плечах палицею кого завгодно, але за це повинна давати народові дешеву ковбасу і забезпечувати соціальні стандарти за рахунок нафти й газу. Коли нафта й газ кінчаться або ціни на них впадуть, дешевої ковбаси не стане. І тоді групку Нємцова, яка зараз налічує 200 чоловік, оточать 20 мільйонів.

В Україні трошки інакше. По-перше, у нас список вимог до влади трохи довший, ніж дешева ковбаса. А по-друге, цей контракт у нас підписується не усіма. Якщо в Росії невдоволені тільки 200 чоловік з групки Нємцова, то в Україні таких є дві великі групи.

Перша – це, умовно кажучи, західноукраїнська чи україноцентрична група, яка після немічного Ющенка готова була змиритися навіть з Януковичем, якби він не перейшов певну межу. Але він, як навмисне, зробив все для того, щоб перекрити для себе цей напрямок. Тобто на західній Україні Янукович – ворог назавжди. Місцева влада, місцеві чиновники й бізнесмени будуть перед ним загравати, у місцевих радах утворяться коаліції, які будуть прислужувати Партії регіонів, – але при тому всьому вони всі будуть його ненавидіти. І щойно виникне перша можливість проголосувати проти нього, позбутися його – вони встромлять йому ніж у спину, бо він для них ворог на ментальному, психологічному рівні. Я сам з західної України, і я розумію цю особливість тамтешнього характеру.

На сході і в центрі є певна група на зразок отої, як кажуть, «российской демократии», яка теж хоче нормального розвитку держави, чесної влади. Вони за Януковича цього не отримали і тому сьогодні теж є незадоволеними.

А ще є величезна кількість людей, які не дістали дешевої ковбаси ані при Ющенкові, ані при Кучмі, але які на цю дешеву ковбасу продовжують на неї сподіватися. Тобто їм потрібно, щоб, умовно кажучи, виплачувались пенсії, забезпечувались якісь робочі місця, йшла якась підтримка від держави тим, хто не вміє, не хоче або не може працювати – тобто щоб тримався якийсь загальний соціальний пакет. А зараз соціальний пакет обвалюється на очах. Дорожчає газ, ростуть ціни на продукти, зростання економіки добитися не вдалося, хоча умови для цього були...

Але ж Росія, мабуть, допоможе...

Росія не допоможе. У Росії своїх проблем вистачає.

І що, навіть не підтримають своїх тутешніх «смотрящих»?

Вони не звикли на це витрачати гроші. «Смотрящі» повинні приносити капітал, а не забирати ресурси. У Росії достатньо своїх проблем. Вона «смотрящих» поставила, закріпила, а тепер вустами Путіна каже: Україна і так отримала забагато знижок на газ, вона могла б платити і більше. Тобто Росія доплачувати не буде.

Після візиту Януковича до Китаю влада заявила, що саме звідти в українську економіку хлинуть масштабні інвестиції…

Китай нас робочими місцями не займе. У Китаю є принцип, який умовно називається «принцип 60%». Тобто 60% китайської інвестиції має складати китайська техніка, не менше 60% технічно-інженерного персоналу створених ними підприємств мають бути китайцями і принаймні, 60% рядових робітників теж повинні бути їхніми, з Китаю. В Європі й Америці цей принцип у них не діє, але стосовно нас вони принципово хочуть його застосувати. Тобто китайські інвестиції призведуть до того, що на створених китайцями підприємствах працюватимуть китайські робітники.

До речі, я не можу сказати, що я проти такого підходу. Я вважаю, що в Україні потрібно зробити таку добру, серйозну конкуренцію на ринку праці. Бо українці так розлінилися, що для того, аби зробити нормальний ремонт у Львові, дешевше і якісніше запросити поляків, громадян Євросоюзу, ніж українців!

У будь-якому разі, Китай не забезпечить нам дешевої ковбаси. А коли її не стане, то базовий електорат Януковича почне скорочуватися. А бунт на сході – це не бунт на заході. Що таке «західний бунт», ми побачили у 2004 році. А це буде трошки гірше…

Але з одного боку ви стверджуєте, що Азаров, Ахметов і Клюєв бояться бунтувати, а з іншого – що оці от шахтарі і металурги зі сходу не бояться…

У Азарова, Ахметова і Клюєва є що їсти. І, у ширшому розумінні цього слова, є щось таке, що не можна просто взяти, кудись перенести або продати.

Тобто, іншими словами, ви припускаєте можливість, наприклад, шахтарських бунтів проти Януковича?

Я не дуже вірю у великі бунти в Україні. Ми – не Греція, хоча не так вже й далеко. Я припускаю, що може бути повний обвал по голосуванню. А накидати голосів так, як у Росії, у нас вже неможливо.

Ви говорите про найближчі місцеві вибори чи про наступні парламентські?

Я думаю, що на місцевих вони ще якось викрутяться, ще щось накрутять. Обвал у голосах за Партію регіонів буде, але більшості вони постворюють – через що, власне, у пожежному порядку знімали норму про річний термін реєстрації партії для участі у виборах. Це ж для Яценюка, Грищенка, Тігіпка...

Ви вважаєте, що з ними уже є домовленості?

Та там не треба великих домовленостей. Куди вони дінуться?

Тобто ви вважаєте, що підвищення впливу групи Льовочкіна – Хорошковського веде до краху Президента Януковича?

Мені здається, що так. Але хочу наголосити: я нічого не стверджую, стверджують у нас політики, наприклад, Тимошенко, Луценко, Льовочкін. Це вони все знають. А я лише бачу якісь деталі і роблю з них якісь висновки, які потім підтверджуються.

Я хіба що капітально програв на президентських виборах, бо був свято переконаним, що Тимошенко так бездарно не поведеться – особливо після виборів. Я думав, що вона зможе сконцентрувати навколо себе людей, зможе протистояти Януковичу…

-- Тимошенко може відродитися у новій іпостасі з новою партією

А як ви думаєте, до речі, в чому причина її провалу?

По-перше, я думаю, ніхто не знав, що у них настільки багато проданих місць – і в парламенті, і у місцевих радах. Думалося, ну, 30–40%, але що 70%? Цього ніхто навіть припустити не міг. А ці люди свої зобов’язання перед БЮТ виконали, і вважають, що нікому нічого не винні. Тому коли Тимошенко починає нагадувати їм про їхні «зобов’язання», люди просто ображаються. До того ж, вони йшли в політику для того, щоб бути з владою. Тобто була при владі Тимошенко – добре. Зараз Тимошенко не у владі. Вони, звичайно, можуть трохи потерпіти, але коли їм кажуть: ви маєте бути не просто в опозиції, а в радикальній опозиції, то цього їм вже не хочеться. Тому відбувся такий обвал у парламенті і місцевих радах.

По-друге, мені здається, що у Тимошенко зараз спостерігається така своєрідна криза жанру. Але у цьому випадку ще може спрацювати ефект Фенікса, вона ще може відродитися у якійсь новій іпостасі, з якоюсь новою партією.

Крім того, ви не звернули увагу на те, що певні болючі теми для Хорошковського БЮТ намагається обійти, а по уряду, наприклад, б’ють безбожно? Тобто, наприклад, у ситуації з двома каналами БЮТ воліє відмовчуватися, хоча перед візитом Януковича до Німеччини Юлія Володимирівна мала б через всю Німеччину продефілювати і в тому залі, де Янукович виступав, з’явитися з транспарантом. Або, наприклад, у ситуації з ратифікацією харківських домовленостей, від яких уряд нічого особливого не виграв, зате Фірташу вони принесли повну реабілітацію, – знову роль БЮТ дивна: нашоукраїнці лізуть у бійку, шашки кидають, а бютівці свої шашки тихенько ховають...

На що ви натякаєте?

Я думаю, що Хорошковський має матеріали на Юлю. Можливо, їх йому передали з Росії. Тобто у нього є те, чого не мав Янукович.

Тобто ви припускаєте можливість арешту Тимошенко?

Ні, не припускаю. Навіщо? Після арешту і їх засвітки в суді використати ці матеріали буде вже неможливо...

Тим не менше ви сказали, що Тимошенко може повернутися у політику, як Фенікс, з новою партією. Що ви маєте на увазі?

Згадайте, колись була «Громада», спочатку провладна партія, згодом – опозиційна. Тимошенко очолила тіньовий Кабмін, а потім Леонід Данилович «запросив на дачу, налив чашечку чаю та й переконав»... Після того виникає «Батьківщина», яка певний період зовсім не є опозиційною. Тимошенко потрапляє у владу віце-прем’єром з ПЕК, а її команда помітно оновлюється, у ній залишається буквально кілька людей зі старої гвардії. Всіх решту – відшили. Потім, при утворенні БЮТ, там знову відбуваються певні трансформації. Зараз там знову відбулася певна трансформація: набравши нових, старих повідсували, і там зараз страшне невдоволення всередині партії.

Пригадую, як один з депутатів-членів «Батьківщини» запізнився на засідання нашого комітету, пояснивши це: був, мовляв, на засіданні «ПРПівського уряду». Тобто невдоволення там просто колосальне.

Я думаю, що зараз ситуація Тимошенко настільки тупикова, що якщо вже вона вирішить перероджуватися, то вона повинна буде скинути все, а залишити з собою – буквально кілька людей, з якими склалися уже практично родинні відносини. У такому разі там міг би бути, приміром, покійний Сивульський, можливо, Олег Білорус, може, Євген Добряк. Тобто йдеться не обов’язково про чисто політичні персоналії, а про людей, з якими є вже суто особисті пов’язання, яких, наприклад, запрошують на домашні вечірки у вузькому колі. І це має бути абсолютно новий проект, новий старт.

Я так розумію, що йдеться не про цьогорічні місцеві вибори?

Звичайно. Це ж не настільки швидкий процес. Розкручуватися потрібно, можливо, під наступні парламентські вибори – з надією взяти близько 7-8%. Тобто стартувати треба так, як БЮТ це робив у 2002 році.

У розрахунку на наступні президентські вибори?

Можливо, навіть і через одні, а на наступних – влитися в чиюсь команду або критикувати всіх. Тобто повністю повторити старт БЮТ зразка 2002 року.

Але тоді їй потрібно буде поміняти свою риторику, стилістику своїх дій.

Тоді все зміниться. Але їй це що, вперше? Однак я ще раз повторю: я не стверджую, що так буде, у мене для цього немає фактів. Я просто аналізую факти і роблю припущення. Більшість цих припущень збувалися. Моя єдина крупна помилка – це результати президентських виборів і процеси у період після них. Тут я помилився повністю, стовідсотково.

-- Ще невідомо, чи до місцевих виборів комуністів не викинуть з коаліції

Ваша заява про те, що ви особисто намагатиметесь по своїх каналах добитися заборони в’їзду Хорошковського в країни шенгенської зони – це такий жарт чи ви справді про це з кимось вже говорили?

Звичайно, я вже про це говорив.

З ким?

По-перше: я дав кілька інтерв’ю з цього приводу німецьким ЗМІ. По-друге, персонально зі мною зустрічалася одна з депутатів Бундестагу, речник фракції «Союз-90 – Зелені» з питань міжнародної політики, і я прямим текстом озвучив їй саме цей варіант.

До речі, таку саму точку зору я обстоював, коли у 2001 році вся Україна потерпіла через якісь дивні речі Кучми – справу Гонгадзе, «кольчужний скандал». Тоді я теж говорив: є індивідуальні санкції. Можна арештовувати рахунки конкретних людей, можна забороняти їм в’їзд до своїх країн, демонстративно обмежувати спілкування з тим самим Кучмою, але поруч з тим – вести, наприклад, переговори про надання Україні ПДЧ в НАТО.

Так само і зараз я кажу: є конкретна людина, яка зробила, по суті, злочинні дії, в тому числі напряму проти Німеччини – у ситуаціях з Ланге і з Шуллером, тож дайте спокій Президентові, прем’єрові і займіться напряму цією людиною. Підніміть це питання, хоча б обговоріть його у себе на фракції, – про це я говорив з цієї представницею Бундестагу.

На понеділок у мене заплановано зустріч з представниками німецького Фонду Бьолля, серед яких будуть присутніми хтось із депутатів Бундестагу, депутати тамтешніх земельних парламентів тощо, і там я теж говоритиму на цю тему.

Заяву стосовно Хорошковського я зробив буквально кілька днів тому, і за цей час я повторив її у західному напрямку принаймні чотири рази вона від мене прозвучала в західному векторі.

І, я так розумію, ви будете цю роботу продовжувати?

Я буду це говорити і надалі. Щоправда, чорта з два воно щось дасть, але буду…

БЮТ зареєстрував у парламенті постанову про відставку Хорошковського…

Я за неї проголосую, але вона не пройде

А як ви думаєте, хтось із Партії регіонів за цю постанову проголосує?

Та ви що? Згадайте старих більшовиків…

А ще хтось з коаліціантів? Литвин, комуністи?

Я думаю, що ні. Комуністи могли б проголосувати за це за однієї умови: якби вони чітко знали, що їх викидають з коаліції. Але вони ще борються…

А ви не припускаєте, що вони самі можуть з неї вийти, наприклад, у переддень місцевих виборів з тим, щоб йти до людей з опозиційною риторикою?

До людей треба йти не стільки з програмами, скільки з грошима. Але ще невідомо, чи до місцевих виборів їх з коаліції не викинуть… Бо коли їх будуть викидати, то вони й самі з неї вийдуть…

-- Вже за п’ять років Янукович Президентом не буде

Що ви думаєте про перспективи скасування політреформи і повернення України до Конституції у редакції 1996 року?

А Бог його знає. Була би голова на плечах – робили би щось мудріше, немає голови на плечах – будуть дурістю займатися. Є у нас з Януковичем один спільний знайомий –мудрий чоловік, у країні якого демократією і не пахне, але його там дуже люблять, і він справді довів свою значимість для держави. Це Президент Шрі-Ланки Раджапакса. Він – хороший чоловік, припинив війну, яка у його країні 2200 років з перервами тривала, він забезпечує дотримання у Шрі-Ланці соціальних стандартів – там справді є хороша безкоштовна медицина, державні безкоштовні школи і таке інше. Тобто людину там люблять. І от він, будучи зараз абсолютним власником країни, ініціював там конституційну реформу – перехід до парламентської форми. Тобто у чоловіка вистачило розуму зрозуміти, що він не вічний, а якщо країна при такій диктаторській системі влади потрапить в руки якомусь нікчемі, то на цю неї буде страшно дивитися. Тож він вирішив, що ліпше хай буде нормальна демократична система, але при його повному правлінні всією цією демократією, бо потім зробити з держави щось страшне буде значно важче, ніж при теперішній тоталітарній. Так от Раджапаксі приписують гарну, мудру фразу, яка звучить приблизно так: сильні лідери здобувають авторитет, а немічні боряться за повноваження.

Так от Януковичу зараз ці повноваження де факто, мені здається, сто років не потрібні. У нього і так вся влада в руках. З урядом, парламентом він може робити все що завгодно. Навіщо йому збільшувати свої повноваження, якщо він не збирається бути вічним Президентом? А вічним він не буде. Я думаю, що вже за п’ять років він Президентом не буде. Але скасуванням політреформи він, по суті, створить систему влади, за якої на президентську посаду прийде нова людина, яка матиме повноваження де факто більші, ніж у нього, і зможе, по суті, робити все що завгодно. Він пересадить к чортовій матері більше, ніж садять зараз, бо коли вже починається така тенденція, то кожен наступний Президент садить більше, ніж попередній. Зараз ще принаймні перших осіб не садять, а як вже почнуть садити тоді, то й його посадять. Тож нащо йому готувати для когось ті повноваження, які він сьогодні має для себе і так?

Власне, в ключі вже сказаного вами, чи можемо ми припустити, що скасування політреформи – це не його особиста ініціатива, а це група Льовочкіна–Фірташа готує їх під наступного Президента, наприклад, Хорошковського?

Для цього треба бути дуже самовпевненим, хоча на Хорошковського це схоже. Однак я нещодавно прочитав інтерв’ю Глєба Павловського, у якому він дуже жорстко, гостро розкритикував ідею конституційної реформи в Україні. Основна його теза зводиться до того, що Росія зацікавлена в Україні, у якій буде якийсь порядок, де не буде хаосу, але й не буде тоталітаризму.

Його формула зводиться до того, що оскільки український народ є, на його думку, ще не сформованим, а насправді складається з двох народів, то концентрація влади в центрі призведе до конфліктів всередині держави. А зберегти українську державу у цілісному вигляді допоможе лише федералізація, послаблення центральної влади. Тож якщо Росія хоче мати по сусідству з собою безконфліктну Україну, то вона повинна чинити спротив концентрації влади в руках Президента, а отже – і політреформі.

Мені цікаво, наскільки зараз Павловський інкорпорований у кремлівські структури, бо за Президента Путні його вплив був просто неймовірний… Якщо він і сьогодні має там якісь серйозні впливи, то я думаю, що історія з конституційною реформою закінчиться тим, що бажаючим повернути Конституцію 1996 року просто дадуть по руках, і на цьому все скінчиться.

Якими, на вашу думку, будуть результати місцевих виборів по Україні? Чи вдасться Партії регіонів виконати свою програму-максимум і здобути контроль над переважною більшістю місцевих рад в Україні?

Я припускаю, що на сході України, звичайно, буде тотальна перемога Партії регіонів. Можливо, в ради пустять якусь дозовану, керовану опозицію в стилі Тігіпка, скажімо, але його люди на місцях навіть не будуть гратися в опозиційність і повністю ляжуть під Партію регіонів. Тим більше, що людей у Тігіпка насправді на місцях є мало. Праймеріз, який вони проводять, це так: «лишь бы костюмчек хорошо сидел и фейс был симпатичный». Я думаю, що Партія регіонів їм на місцях навіть позичатиме людей, просто щоб заповнити списки в обмін на якусь фінансову допомогу місцевим організаціям. За результатами, можливо, формальний результат Партії регіонів дещо впаде, можливо, навіть впаде досить круто, але вона все одно контролюватиме там більшості…

Але на сході вирине інша проблема, можливо, малопомітна ззовні. Там почнеться гризня за те, хто має стати мером, адже в бюлетені буде лише одна кандидатура від партії, тобто внутрішні опозиціонери не пролізуть. Але ж різні групи впливу в партії від цього нікуди не дінуться, і палиці в колеса одне одному вони будуть ставити, і тріщинки на низу підуть досить серйозні, у глибині своїй партія стане вже не такою монолітною.

У центрі України, я думаю, витиснуть вони багато, практично скрізь вони зуміють вийти зі своїми майбутніми соратниками на створення більш остей. Але проблеми виникнуть в тому, що мери-то можуть пройти від інших сил, ніж ті, які сформують коаліції в радах. Адже в багатьох радах Партія регіонів сама більшості не візьме, а допоможуть їй у цьому Яценюк, Тігіпко та інші. Відповідно, на місцях почнуться досить серйозні процеси з тим, щоб цих мерів поприручати. А оскільки ділитися там не звикли, то постараються таких мерів просто позбутися. Тобто багато де на місцевому рівні розв’яжеться досить велика війна.

На заході України, я думаю, вони візьмуть мало. Хоча, наприклад, в Закарпатті коаліція буде крутитися навколо них. У Чернівецькій області вони, мабуть, першими не будуть, але у коаліцію увійдуть. Можливо, на Рівненщині вони десь прорвуться, але візьмуть не дуже багато. У дрібних радах на західній Україні вони десь взагалі не пройдуть… Але якщо у них вистачить розуму не міняти за результатами виборів губернаторів західноукраїнських областей, то контроль за місцевими радами вони збережуть.

І Горбаль, і Вишиванюк, і Папієв, і інші уже знайшли спільну мову і з нинішніми депутатами, і з їхніми господарями. Теперішні губернатори після жовтневих виборів з усіма домовляться, і навіть якщо у котрійсь західноукраїнській раді фракція Партії регіонів налічуватиме, припустімо, 5 чоловік і перебуватиме в опозиції, а коаліція буде створена, наприклад, навколо «Свободи», то ця ж «Свобода» і всі інші будуть, як миленькі, працювати з губернатором, а місцеву Партію регіонів просто затюкають, щоб вона взагалі рота не відкривала. Якщо ж після виборів прийдуть нові губернатори – почнуться нові колотнечі…

Святослав Хоменко, Роман Малко (фото), «Главком»