«Засвіти свічку». Як у Києві вшанують пам'ять жертв голодоморів

27 листопада Київ, як і вся країна, вшанує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років – геноциду Українського народу – та масових голодів 1921–1923 та 1946–1947 років. Про це повідомляє пресслужба Київської міської держадміністрації.

О 16:00 буде оголошено хвилину мовчання на вшанування пам’яті жертв голодоморів, а також проведено загальноукраїнську акцію «Засвіти свічку». У цей час кожен охочий може долучитися до вшанування закатованих голодом співвітчизників та встановити свічку на підвіконні. Акція є виявом скорботи за жертвами і віри у те, що в майбутньому подібні трагедії не повторяться.

Також 27 листопада приспустять Державний Прапор України на будинках органів державної влади, органів місцевого самоврядування державних підприємств, а також установ і організацій всіх форм власності та інших об’єктах. Буде обмежено проведення заходів розважального змісту та внесуть зміни до програм комунальних засобів масової інформації.

У суботу відбудуться церемонії покладання квітів, тематичних композицій, встановлюватимуть лампадки та символічні атрибути до пам’ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів.

За деякими оцінками, голодом закатовано від 7 до 10 млн українців.

Голодомор – геноцид проти Українського народу, результат спеціально організованого комуністичним керівництвом штучного голоду у 1932–1933 роках, що спричинив загибель мільйонів людей. Згідно з Конвенцією ООН «Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього» від 9 грудня 1948 року, геноцидом вважаються умисні дії, спрямовані на цілковите або часткове знищення національних, етнічних, расових або релігійних груп шляхом вбивства членів цієї групи; нанесення їм тяжких тілесних або психічних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на повне або часткове знищення групи; дії, розраховані на унеможливлення народження дітей у середовищі групи; насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.

Упокорення голодом стало інструментом закріплення влади сталінського режиму, ліквідації верстви українських селян-господарів і перетворення їх у безправних колгоспників, а разом з тим, – викорінення в Україні соціальних основ незалежництва, тобто соціальної основи української нації. Цей злочин був ретельно продуманий, задіяні численні механізми його реалізації: через чисельні податки і збори, нереальні хлібозаготівельні плани та обшуки в українських селян відбирали харчі, заборона виїзду із населеного пункту з листопада 1932 року (так званий режим «чорних дошок») і загалом з охопленої голодом республіки від початку 1933-го їх позбавляла останніх надій на порятунок.

Голодомор спричинив загибель мільйонів українців на території України та Кубані, завдав непоправного удару по ментальності та культурі, перервав зв’язок поколінь. Найвразливішою категорією жертв Голодомору стали діти.

Згідно із дослідженнями українських демографів, у той час померло понад 1,5 млн хлопчиків і дівчаток віком до 10 років.