Генерал Андрій Хижняк: Пожежі на нафтогазових об’єктах ми гасимо значно швидше, ніж росіяни

«Ми ліквідовуємо пожежі на нафтогазових об’єктах значно швидше і вправніше, ніж росіяни. Тому вони намагаються копіювати наші методи й технічні винаходи і навмисно завдають повторних ударів – для того, щоб знищувати наших рятувальників», – розповідає «Главкому» генерал-майор служби цивільного захисту Андрій Хижняк, начальник Головного управління ДСНС у Полтавській області.

Хижняк – не кабінетний генерал, він особисто виїздить керувати на місці найскладнішими операціями з ліквідації наслідків російських прильотів.

Полтавщина – регіон, де видобувають чи не найбільше в країні нафти та газу. Тому ми так часто чуємо повідомлення про атаки ворога на нафтогазову інфраструктуру саме в цій області. Отож значна частина цього інтерв’ю присвячена складнощам ліквідації таких пожеж, технологіям та ноу-хау полтавських рятувальників. І, звісно, говоримо з Андрієм Хижняком про звитягу людей і про смертельні професійні ризики, на які йдуть рятувальники знаєте, за яку зарплатню?..

«Росіяни почали копіювати наші технології гасіння пожеж і нашу техніку»

В яких випадках ви виїжджаєте особисто на рятувальні операції і якою є в них ваша місія? Коли ви востаннє виїздили?

Я виїжджаю на всі резонансні надзвичайні події, зокрема, коли є влучання в об'єкти критичної інфраструктури, в житловий сектор. Приїжджаючи на місце, я є керівником гасіння пожежі або ліквідації надзвичайної ситуації, керую силами і засобами, які прибувають, тобто особовим складом і технікою. Іноді доводиться залучати техніку з декількох регіонів.

Останній раз я був залучений кілька днів тому, це був об'єкт нафтогазової промисловості в Полтавській області. Також я часто виїжджаю на події в інші регіони.

Останнім часом ми часто читаємо офіційні повідомлення про те, що ворог завдав повторного удару по тому чи іншому об’єкту в українському тилу. Тобто стався приліт, приїздять рятувальники – і відразу ще один приліт. Здається, в перші роки повномасштабного вторгнення такого не було. Росіяни змінили тактику і все частіше застосовують методику негайних повторних ударів?

Насамперед треба пояснити, як відбувається ліквідація наслідків прильотів. Після влучання по об'єкту ворожими дронами або ракетами наші надзвичайники виїжджають на місце і перебувають певний час на безпечній відстані, а після відбою тривоги залучаються до ліквідації наслідків прильоту.

Але ж тривога іноді і вісім годин триває…

Ми дивимося по ситуації: коли безпекова складова дозволяє, залучаємося до операції. Якщо є влучання в житлові будинки і треба рятувати людей, то ми не чекаємо і виконуємо свої завдання негайно. Що стосується об’єктів критичної інфраструктури та промислових підприємств, тут ми застосовуємо відповідну тактику й постійно її змінюємо, аби ворог, аналізуючи наш досвід, не використовував його проти нас. Ми не хочемо, щоб противник вивчав наші алгоритми дій.

Справді, росіяни почали бити подвійними ударами. В них така тактика: можуть вичекати одну-дві години і вдарити повторно. А у випадку прильоту 5 травня, коли загинули наші хлопці Віктор Кузьменко та Дмитро Скриль, а 24 колеги отримали поранення (у ніч проти 5 травня під час гасіння пожежі на об’єкті газової інфраструктури – «Главком»), була взагалі підступна історія: росіяни вдарили повторно «Іскандерами» з касетними боєприпасами. Такі випадки (повторного удару з застосуванням касетних боєприпасів – «Главком») непоодинокі в останні роки.

Касетні боєприпаси свідчать про те, що повторний удар був спрямований саме на ураження рятувальників, так?

Так, думаю, це навмисно робиться. Росіяни бачать, що наші Сили оборони вражають їхні нафтогазові об’єкти і роблять це ефективно, а в Росії такі пожежі гасять по п'ять-сім діб і не можуть загасити. Ми ж ліквідовуємо пожежі на нафтогазових об’єктах за добу і навіть раніше. Буває, що за кілька годин. Полтавщина в Україні – лідер в гасінні таких пожеж, адже чи не найбільший видобуток газу і нафти в країні – саме в нас на Полтавщині.

Тож я думаю, що росіяни навмисно завдають повторних ударів – для того, щоб знищувати наших рятувальників, які фахово і якісно ліквідовують пожежі такого типу.

Загибель колег – для нас дуже велика втрата. Я працював з Віктором Кузьменком довгий час. Він – професіонал найвищого рівня, Герой України, врятував десятки людей. Пам’ятаєте, у вересні 2024 року було влучання в Інститут зв’язку? (удар двома ракетами по території Військового інституту телекомунікацій та інформатизації в Полтаві, де саме відбувалося шикування. Загинуло 59 людей, поранень зазнали майже 300 осіб. Цей обстріл став одним із наймасовіших за кількістю жертв, – «Главком»).  Віктор працював на місці події, і завдяки йому тоді було врятовано не одне життя. Він брав участь у найважчих рятувальних операціях в області.

Ви кажете, що росіяни дуже довго гасять пожежі. Можливо, справа в тому, що українські далекобійні дрони досягають величезних нафтогазових комплексів у Росії, де площі й запаси палива такі масштабні, що їх об'єктивно не можна загасити менш, ніж за кілька днів?

У нас з росіянами спадщина однакова – це Радянський Союз, і в принципі, що у нас, що у них переробні підприємства нафтогазової промисловості однакові, тільки в Росії їх у рази більше, бо країна набагато більша і видобуток вуглеводнів набагато більший. Таких об'єктів у них дуже багато, і наші Сили оборони їх вражають з чудовою влучністю. Але ми справді швидше за росіян ліквідовуємо пожежі, тому що у нас вже є великий досвід і, крім того, ми маємо спеціальне обладнання – не буду казати яке, але ворог його вже почав копіювати. Також у нас є різного типу технічна допомога від партнерів, якою ми вдало користуємося. Росіяни почали копіювати також наші технології і техніки гасіння пожеж у нафтогазовій інфраструктурі.

Запевняю вас: у нас ліквідація пожеж на об’єктах нафтогазової промисловості відбувається набагато швидше, ніж у Росії. У цьому ми значно випереджаємо ворога. Можливо, саме тому й завдаються повторні удари, бо ми здатні оперативно працювати та мінімізувати наслідки атак. Очевидно, ворог розраховує на значно масштабніші руйнування і намагається вибити нас із цих процесів.

Багатьом людям здається, що рятувальники належать до сонму безсмертних: працюють не на передовій, мають спеціальне захисне обладнання… Скільки рятувальників загинули при виконанні  за час великої війни?

На жаль, рятувальники не безсмертні. На Полтавщині ми втратили трьох наших колег, травмовано 34. Загалом в Україні загинули 116 рятувальників, травмовано 622 рятувальників.

Які найбільші загрози для надзвичайників під час ліквідації наслідків прильотів?

У першу чергу, це повторні обстріли.

Серед найрозповсюдженіших небезпек – можливі обвалення конструкцій будівель, в які влучили ворожі ракети чи дрони. На жаль, в Україні були випадки, коли рятувальники гинули внаслідок руйнування конструкцій будівлі під час гасіння пожежі.

Оскільки в нашій області є багато об’єктів нафтогазового комплексу, то  існує загроза повторних вибухів після влучань, насамперед вибухів газу, а це означає надвисокі температури, розповсюдження пожежі. Це дуже небезпечно. Нафтогазова промисловість – це все вибухо- і пожежонебезпечні рідини: газолін, нафта, бензин, керосин та різні інші похідні нафтопродукти, які можуть вибухати із шаленими наслідками для рятувальників.

«Запускай «Кракена»! Ми створили пристрої, переробивши старе обладнання»

У чому особливість гасіння пожеж, коли горить нафта, газ? Чим їх гасять?

У нас є така речовина – піноутворювач, ми створюємо пінну подушку, яка допомагає обмежити доступ кисню до осередку горіння. Таким чином гасимо займання нафтопродуктів, пожежі на газопровідній інфраструктурі.

Але пожежі є різного типу, і специфіка їх гасіння різна. Наприклад, гасіння газових свердловин або газових факелів – це цілий комплекс заходів, і застосовуються абсолютно різні технології.

Щодо нафтогазових об’єктів, ми вже розуміємо, як це робити швидко, і пристосували техніку, навіть створили пристрої, яких раніше не було, переробивши обладнання різного типу. Наприклад, наша розробка – пристрій «Кракен», в якому об'єднано дві моделі старих пристроїв, що нам допомагають в гасінні пожеж, і ми їх широко застосовуємо.

Ми створили два типи «Кракенів»: менший, так би мовити, «ручний», з яким безпосередньо працює пожежник, і більший, який встановлюємо на колісну техніку, – на дистанційному керуванні.

Ми патентуємо винаходи і ділимося досвідом з колегами по всій Україні. Нашим досвідом також дуже цікавляться зарубіжні партнери.

У війську зараз багато наземних роботизованих комплексів (НРК), які виконують найрізноманітніші задачі. А як у ДСНС? Чи застосовуєте ви для боротьби зі складними пожежами роботів?

Так. Полтавське управління є передовим у застосуванні роботизованих комплексів для гасіння пожеж. Наприклад, є робот, який може під’їжджати досить близько до вогню і в разі повторного вибуху продовжує працювати. Ми колись зняли невелике відео з GoPro-камери, де під час гасіння повторно вибухає резервуар: людей повідкидало вибухом, а робот стоїть собі й далі гасить полум’я.

Той самий робот, що продовжує працювати попри повторний вибух на нафтогазовому об’єкті.

Відео ГУ ДСНС у Полтавській області

Цього робота розробили полтавці?

Роботи в нас переважно іноземні. Є й вітчизняні НРК, але вони переважно пристосовані для розмінування територій.

З часів СРСР у «Полтаванафтогазгеології» існував славетний загін «Калина», один з кількох в Союзі, який спеціалізувався на ліквідації аварій та пожеж на нафтових та газових свердловинах. Фахівці цього загону виїздили на гасіння в інші республіки Союзу, насамперед у Туркменістан. Цей загін існував і в перші десятиліття незалежної України. Чи він зберігся і чи його досвід, людей, оснащення належно використано?

Ми не просто зберегли цей загін, а розширили. Це загін з обслуговування об’єктів нафтогазового комплексу та ліквідації нафтогазових фонтанів, єдиний в Україні. Його специфіка – саме ліквідація аварій на нафтогазі, це дуже специфічні, складні технологічні процеси. Загін не гасить пожежі після російських ударів, а допомагає «звичайним» пожежникам спеціальною технікою.

Думаю, коли завершиться війна, загін виконуватиме роботи і за межами нашої країни.

Ви згадали про роботів-розміновувачів, але ж територія Полтавщини не була під окупацією і замінованих полів тут, на щастя, немає. Ви їх застосовуєте в якихось рідкісних випадках? Наприклад, коли прилетів шахед і вибухівка не детонувала?

Ми застосовуємо роботів, коли десь виявляємо вибухонебезпечний предмет, і піротехнікові небезпечно до нього підходити. Тоді на НРК кладеться накладний заряд, робот доставляє його до небезпечного предмета, кладе або поруч, або на сам предмет і від’їжджає на безпечну відстань, після чого сапери підривають небезпечний предмет.

Полтавщина не була під окупацією, так, але на Полтавщині дуже часто росіяни проводять дистанційне мінування з шахедів. Ми це бачили дуже добре: гасимо пожежу, пролітає шахед і перед тим, як атакувати об'єкт, скидає дистанційно міни – мінує територію, і потім це створює додаткові загрози для загону рятувальників.

Подібних небезпек дуже багато, і те, що ми знаходимося не в зоні бойових дій, а не дуже далеко від них, не зменшує ризики для рятувальників, на жаль.

 «Норми швидкості розбору завалів немає. Безпека важливіша за швидкість»

Про ліквідацію наслідків ударів по житлових кварталах. Чи існує певний протокол, нормативи щодо того, як швидко рятувальникам треба працювати на зруйнованій багатоповерхівці?

Після руйнування багатоповерхівок рятувальники працюють за визначеними алгоритмами аварійно-рятувальних робіт. Є міжнародні та національні підходи, однак чіткої «норми швидкості» розбору завалів немає, адже темп робіт залежить від багатьох факторів: масштабу руйнування, ризику повторного обвалу, наявності пожежі, погодних умов, кількості людей під завалами, типу конструкцій.

Основний принцип – безпека людей і рятувальників важливіша за швидкість. Саме тому роботи часто йдуть повільно, особливо в місцях, де можуть бути живі люди. У таких випадках важку техніку застосовують дуже обережно або тимчасово не використовують зовсім. Часто верхні шари доводиться розбирати вручну, щоб не травмувати постраждалих.

У міжнародній практиці пошуково-рятувальних місій перші 24-72 години вважаються «золотими годинами» для порятунку людей, тому в цей час роботи тривають безперервно, позмінно, цілодобово. Рятувальники працюють поетапно: проводять розвідку, оголошують «хвилини тиші», застосовують спеціальне пошукове обладнання і лише після цього обережно розбирають конструкції.

Після того, як нещодавно ракета знищила під’їзд багатоповерхівки в Дарницькому районі Києва (14 травня 2026 року внаслідок влучання російської ракети загинули 24 особи, ще 48 мешканців отримали поранення), у соцмережах та в медіа знову заговорили про крихкість панельних будинків, про те, що правило двох стін не працює. Але ж при прямому влучанні ракети і цегляний будинок не встоїть…  А дві стіни – це, виходить, таке собі плацебо для психіки, вони можуть захистити хіба від уламків та битого скла, чи не так?

Почнімо з того, що під час тривоги взагалі перебувати в житловому будинку небезпечно: якщо буде пряме влучання ракети, то люди не врятуються ні в цегляному будинку, ні в панельному.

Небезпека панельного полягає в тому, що він при влучанні справді складається, мов картковий будиночок, оскільки створений з бетонних модулів. Панельний будинок руйнується швидше, ніж цегляний. Якщо влучить шахед, то руйнування можуть бути більшими, ніж у цегляному будинку.

Звісно, дві стіни – це не панацея від ракетного обстрілу. Так що основна рекомендація і заклик до всіх – у разі ракетної загрози спускайтеся до укриттів цивільного захисту для того, щоб убезпечити себе і рідних.

Дві стіни можуть зарадити, коли це не цілеспрямоване влучання ракети, а влучання десь поруч – тоді стіни убезпечать від падіння уламків, скла, від повторної хвилі вибуху. Отже, дві стіни убережуть вас від вторинних чинників ураження. І можуть уберегти від непрямого влучання. Але ж ніхто з нас не знає, чи це може бути пряме влучання, чи ракета вдарить десь неподалік.

Бачите, у будинку на Браїлках в Полтаві прямим влучанням було повністю зруйнувано під'їзд – всі поверхи аж до підвалу і, на жаль, з тих людей, які перебували вдома, ніхто не вижив (йдеться про влучання російської ракети в п’ятиповерховий будинок у мікрорайоні Браїлки 1 лютого 2025 року, тоді загинуло 15 людей – «Главком»).

Керівництво МВС обіцяє підвищити зарплату рятувальникам

У нас не стоїть черга охочих потрапити до війська. А як з охочими служити у ДСНС? Може до вас прийти «людина з вулиці» чи ви берете тільки після закінчення спеціального навчального закладу, певних професійних курсів?

Є специфічні професії, до прикладу, піротехніки або інженери, які працюють зі спеціальною технікою, скажімо, з бульдозерами різного типу, – ці фахівці одиничні. Вкрай мало тих, хто має відповідну освіту і хоче піти працювати до нас на ці посади. А на посаду пожежника поки що дефіциту немає. Завдячуючи тому, що рейтинг довіри населення до ДСНС дуже високий, багато молодих хлопців, які закінчують навчальні заклади, ідуть до нас працювати і пожежниками, і на інші професії.

Щодо специфічних професій, то дефіцит є не тільки в нашому управлінні, а по всій країні. Ми намагаємося перекрити його – шукаємо людей, підбираємо, вмовляємо.

Загалом у нас не дуже невеликий некомплект – приблизно десь 5%  вакансій. Думаю, ми швидко наберемо людей.

Чоловіків у країні не вистачає. Чи є така робота у вас, яку фізично можуть і хочуть виконувати жінки?

Робота у нас справді чоловіча, потребує фізичної сили і витривалості. Але є жінки, які очолюють підрозділи і частини. Наприклад, Юлія Дондоха – начальник пожежно-рятувального поста селища Семенівка. Ольга Кузіна є заступницею начальника групи пожежної техніки в загоні з обслуговування об’єктів нафтогазового комплексу та ліквідації нафтогазових фонтанів. Вони керують чоловіками на пожежах, виїжджають на рятувальні операції, беруть в них участь. Якщо людина фізично розвинута і бажає працювати, ми охоче беремо всіх, хто хоче вступити до лав рятувальників.

Яка зарплатня рятувальника? Чи залежить вона від кількості виїздів на ліквідацію наслідків прильотів?

У нас, як і в армії, це називається грошове забезпечення особового складу, і воно теж, як у війську, залежить від кількості днів залучення до виконання бойових завдань або до ліквідації.

Поясню. Є стандартна мінімальна ставка – від 17 тис. грн залежно від посади. Під час воєнного стану кожен рятувальник нашої області отримує також додаткову винагороду в розмірі 10 тис. За кожен виїзд на ліквідацію пожежі чи наслідків іншої надзвичайної події, він отримує додаткову винагороду 700 грн за добу. Тобто якщо людина виїздила на гасіння, скажімо, 12 днів впродовж місяця, то вона додатково отримає 8,4 тис. грн. Отже, сумарно він отримає за місяць понад 35 тис. грн.

Водночас у нас є підрозділи, які залучаються до виконання завдань безпосередньо в зоні бойових дій. У такому разі наші хлопці отримують, за аналогією з військовими, додаткову винагороду 100 тис. грн  на місяць в розрахунку 3300 грн за кожен день роботи в зоні бойових дій. Тобто якщо попрацював на передовій десять днів, то він отримає 33 тис. грн стандартну ставку, а також додаткову винагороду за 20 днів в розмірі понад 6,6 тис. грн.

Робота, спека, втома…

І, звичайно, рівень грошового забезпечення залежить від звання, вислуги та посади.

Для роботи, де можна травмуватися і загинути, це незавидна зарплатня – 27 тис. плюс 700 грн за кожен день ризику на виїзді.

Під час останнього свого візиту до Полтави міністр внутрішніх справ анонсував підвищення грошового забезпечення рятувальників на рівні зі співробітниками Національної поліції – це базові 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становитиме від 33280 грн. Сподіваюся, невдовзі буде ухвалено урядом та законодавцями необхідні рішення. Рятувальники мають отримувати достойне грошове забезпечення.

Коли під час виконання бойового завдання гине військовий, його родина отримує від держави виплату в 15 млн грн. Коли гине рятувальник на ліквідації наслідків ворожих ударів, то його родина має якісь виплати від держави, соціальну підтримку?

Якщо наш співробітник загинув під час ліквідації надзвичайної ситуації внаслідок ворожого обстрілу, що стався на території, яка не відноситься до зони бойових дій, родичі загиблого рятувальника отримують виплату в розмірі 750 прожиткових мінімумів. Це близько 2,5 млн грн. Тут варто розуміти, що територія нашої області не є зоною проведення бойових дій.

Якщо у нас хлопці травмувалися, то вони отримують безкоштовне лікування, відновлення, їм гарантоване подальше повернення на службу та всі соціальні гарантії.

Олена Зварич, для «Главкома»