Голова Держаудитслужби Алла Басалаєва: Результати ревізії Міноборони – це 3 тис. сторінок. Документ таємний

«Мер Дніпра Філатов прикривається від аудиторів «ковідом»

Одне яйце за 17 грн. Скандал, який вибухнув в Міноборони на початку року, асоціюється саме з цією «легендарною» закупкою. Проте не яйцями єдиними... Державна аудиторська служба завершила перевірку оборонного відомства і майже сотні військових частин. Результати ревізії викладені в акті на 3 тис. сторінок. Документ таємний.

В інтерв’ю «Главкому» нова керівниця Держаудитслужби Алла Басалаєва вперше проливає світло на масштаби зловживань у секторі держзакупок під час війни. Головний ревізор країни розкриває типові схеми і пояснює, як їх зруйнувати. Та, зі слів Басалаєвої, закупівлі в армії точно не можуть претендувати на статус найкорумпованіших. «Мільярди летять у прірву» і в інших секторах.

Алла Басалаєва, яка очолила державних аудиторів пів року тому, називає державні, комунальні компанії та муніципалітети, які  перешкоджають перевіркам. На її думку, ситуація вимагає екстреного втручання уряду та парламенту. Без змін законодавства, яке посилить контроль за використанням бюджетних коштів, Україна може втратити довіру міжнародних партнерів. Їх роль та підтримку складно переоцінити і в час війни, і в період післявоєнної відбудови.

Пані Алло, це ваше перше інтерв’ю на посаді. Як ви оцінюєте ситуацію з фінансовими порушеннями у держсекторі під час війни? Їх стало більше чи менше? Питання насправді не про цифри, а про тренди. Бо, як кажуть, «кому війна, а кому мати рідна»…

Результати аудиторських висновків, які в той чий  інший спосіб потрапляють у ЗМІ, дійсно доводять, що війна – для декого сигнальний прапорець для зловживань. Прикладів багато, вони суспільно резонують, зростає запит на покарання. Вважаю нашим завданням, і президент, і голова уряду таку задачу перед Державною аудиторською службою ставлять, зробити все, аби показник фінансових зловживань у державному секторі звівся до нуля.

Як війна скорегувала роботу Служби? Ви робите послаблення у зв’язку з військовими діями? До вас звертаються з такими проханнями?

Служба виходить на перевірки відповідно до планів, які затверджуються щоквартально. Ще на етапі планування ми дивимося, які об'єкти контролю відновили діяльність, чи можуть вони звітувати. Далеко не всі в регіонах, наприклад в Харківській, Запорізькій, Херсонській областях, відновили роботу настільки, щоби ми зайшли і побачили первинні документи, бухгалтерську звітність, оперативну звітність. Тому такі установи на цьому етапі немає сенсу перевіряти, бо це тільки перекладання папірців.

Але якщо об'єкт контролю відновив діяльність, ми бачимо витрачання коштів за казначейством – заходимо на перевірку. Також питання: чи зможемо ми в повному обсязі подивитися фінансово-господарську діяльність? У повноваженнях Держаудитслужби – вихід на зустрічну звірку до контрагента, який був стороною в тому чи іншому договорі. А контрагент, наприклад, з Херсона чи Маріуполя, або досі перебуває на окупованій території... Зрозуміло, що так «до кінцевої точки по ланцюжку» ми не дійдемо.

Тому безумовно війна внесла корективи. Аудитори заходять на об'єкт у Києві. Наприклад, в «Укренерго». Але ж будівництво ліній електропередач відбувались по всій країні, зокрема і в Луганській області. Ми, на жаль, втратили можливість подивитися, в якій мірі виконаний договір на багато мільйонів гривень. Тоді ми констатуємо, що цей об’єкт зараз не подивимось, не вийдемо на контрольний обмір, не побачимо первинні документи, бо це або тимчасово непідконтрольна територія, або там ведуться бойові дії.

Ми фіксуємо взагалі відсутність бухгалтерського обліку на «Укртатнафті»

Відомо, що є ситуації, коли вас просто не пускають на перевірки. Про одну з них «Главком» писав…

Якщо керівнику є чому хвилюватися, то недопуск – дуже зручний спосіб приховати фінансові правопорушення. Розкажу про резонансну історію. Держаудитслужба перебувала на перевірці у Міністерстві оборони. Був тривалий контрольний захід з великим обсягом матеріалів, опрацьовано понад тисячу договорів. Перевірялося саме Міністерство і 110 військових частин. Військові частини маніпулювали: мовляв, у нас війна, не заважайте, аудитори, працювати. Хоча ми планово заходили навіть у ті військові частини, які дійсно зараз боронять державу. Але ж ми працюємо не з тими, хто веде бої, а з тими, хто як і ми працює, сидячи на стільцях. Я особисто просила сприяння міністра Олексія Резнікова в тому, аби аудитори могли здійснити свої повноваження. І в більшості випадків військові частини таки допустили на перевірки.

«Перевірки не буде. Всі хворі на коронавірус»

До Міноборони обов’язково повернемось. Прокоментуйте ситуацію з недопуском у Дніпрі. Нещодавно Держаудитслужба зробила заяву, що аудиторів не допустили до перевірок у місті Дніпрі 30 разів(!)…

Дійсно, недопуски є, для них вигадують різні приводи, але поки що тільки у Дніпрі це – тренд.

У лютому аудитори прийшли на перевірку до департаменту благоустрою Дніпровської міської ради, побачили на дверях вивіску «карантин» і лише одного чергового в приміщенні. У березні ми повторили контрольний захід, виявилося, що і цього разу всі «хворі на коронавірус» і працюють віддалено – забезпечити аудиторам роботу неможливо. Зауважу, що Державна аудиторська служба має перевірити використання виділених Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради коштів на суму близько 10 млрд грн.  

Важлива деталь. На перевірки у Дніпрі заходили вже навіть не місцеві аудитори, а центральний апарат Держаудитслужби. Ви вирішили кардинально змінювати методи?

Ми дійсно на останні перевірки виходили силами центрального апарату. Я розумію: декілька років чомусь немає результатів стосовно міста Дніпра. Але я не буду з’ясовувати причин, чому їх немає. Я зміню підхід.

Деякою мірою я перфекціоніст: не можу віддати ось ці томи, наприклад, стосовно «Укренерго» чи Міністерства оборони, якщо я не зрозуміла, що в цих томах. Тому я проводжу тривалі наради. Дійсно, хочу зрозуміти деталі фінансово-господарських операцій. Мені не потрібно багато часу, аби бачити суть. Мої підлеглі зрозуміли, що не вдасться вийти на перевірку, і певну частину документів просто випадково не побачити.

Аудитори з Києва приїхали на об’єкт у Дніпрі, а їх не пускають. Які подальші дії?

Ми викликали поліцію і зафіксували недопуск, за недопуск – адмінвідповідальність. Це один з підконтрольних об’єктів. Окрім того ми двічі намагалися перевірити інші департаменти. Вони були хитріші. Нас допустили у приміщення. Мовляв, заходьте, але нікого немає на місці. А це ж не є вже недопуском. Бо таки допустили, посадили на робоче місце, навіть ручку дали, але до матеріалів фінансово-господарської діяльності доступу не надали. Саме тому зараз готуємо відповідні законодавчі зміни.

Із самим мером Дніпра Філатовим спілкувалися, запитували, чому це все відбувається?

Ні. Тільки публічно в якомусь з інтерв’ю він скаржився на перевірки…

Цікаво, що у квітні була оприлюднена ціла серія досліджень громадських організацій («Чесно», Transparency International), які назвали Дніпровську міськраду найпрозорішою в Україні. Як це все кореспондується з тим, що ви розповідаєте?

Я ж не знаю, що стало базою для того, щоб зробити висновок, що вони є найпрозоріші. Вони, наприклад, вивісили рішення про сплату певних сум податків. Всі побачили, що такий-то об’єкт стільки податків заплатив. А що у кошторисі: чи немає націнки на товари п’ятикратної, чи адекватна ціна, чи адекватний обсяг робіт? Цього без перевірок не побачиш.

Бо насправді ще ж важлива історія у бюджетному плануванні: потреба, очікувана вартість і очікуваний результат. Якщо немає зараз потреби в ремонті, наприклад, доріг, фасаду, то який смисл в тому, що ти покажеш правильну звітність про цей ремонт?

Як себе поводять інші муніципалітети?

Постанова, яка відновила нам можливість перевіряти місцеві бюджети, була лише у вересні прийнята. Зараз ми перевіряємо місцеві бюджети Чернівців, Ірпеня, заходимо до Ужгорода. Ірпінь нас пустив, надає усі документи. Мер сприяє. Тут важливо: мер, якому не має чого ховати, пускає. Ірпінь – важкий регіон, понівечений. Є соціальний запит у громадян на інформацію про те, як місто відновлюється, за які гроші, чи ефективно. Наші заходи – це ж не 15 днів, ми здійснюємо перевірки 90 робочих днів, може бути і п’ять місяців. Ревізори кожен день працюють разом з працівниками різних управлінь у міськвиконкомі. Освіта – з освітянами, медицина – з медиками. Але з недопусками ми стикаємося, на жаль, у Дніпрі, і ще в Києві...  Дніпро у більші мірі.

Хто в столиці не радий бачити аудиторів?

Ми двічі намагалиcя зайти з контрольними заходами, але нас не допустили у «Київтеплоенерго». Ця компанія заявилась на відшкодування тарифів за електроенергію у 1,5 млрд грн. Є порядок, затверджений постановою Кабінету міністрів, який говорить: треба перевірити правильність, чи правомірно вони заявили суми на відшкодування з держбюджету. «Київтеплоенерго» вирішив, що він не допустить нас, не дасть перевірити.

У квітні нас допустив «Київпастранс», а «Київкомунсервіс» (послуги з вивезення сміття – «Главком») – ні. Такі дії породжують сумнів громадян у використанні їхніх коштів за призначенням.

«Готуємо законодавчі зміни: недопуском аудиторів буде вважатися ненадання інформації»

Це і є інший бік децентралізації: кошти пішли на місця, а контроль над їхнім використанням місцева влада спокійно собі блокує?

Я прихильниця децентралізації. Але якщо дозволено місцевим бюджетам самостійно витрачати кошти, то дайте органам державного фінансового контролю все-таки можливість проконтролювати законність та ефективність їх витрачання. У те ж Дніпро ми взагалі жодного разу(!) не зайшли з перевірками.

Є ще одна проблема. Немає ніякої відповідальності, якщо нас не допускають. А от якщо Рахункову палату з перевірками не пустять, то буде кримінальна відповідальність.

Для мене – щиро – загадка, чому органи місцевого самоврядування уникають перевірок, тим паче у такий спосіб. Великі державні підприємства так себе не поводять, бо насправді всі розуміють наслідки. Ми тісно співпрацюємо з правоохоронними органами. Результати нашої роботи дають підстави для розслідування економічних злочинів.

Як протидіяти таким недопускам?

Моя пропозиція – посилити відповідальність. Відповідні норми містяться у законопроєкті «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо перешкоджання діяльності органу державного фінансового контролю». Я виступаю за кримінальну відповідальність у разі умисного перешкоджання аудитору здійснення його повноважень.

Якщо відбувається недопуск у період воєнного стану, то покаранням буде заборона обіймати посади. Пропонуємо щоб така заборона поширювалася і на виборні посади. У виборчому кодексі буде доповнено перелік підстав для відмови в реєстрації або скасування реєстрації.

На якій стадії законопроєкт?

Він готовий, два тижні тому хотіли його вже зареєструвати. Але депутати порекомендували проговорити з громадськістю, Transparency international. Усе в процесі.

В Україні продовжено карантин через Covid-19 до 30 червня. Він, як ми почули, також є аргументом не пускати вас з перевірками. Чи це лише ноу-хау Дніпра?

Крім Філатова, який прикривається «ковідом» для нашого недопуску, я такого не фіксую. Зараз ми бачимо, як прикриваються війною об’єкти контролю на територіях де не ведуться бойові дії.

Чи багато, як ви кажете, «об’єктів контролю», в яких знищена документація? І як встановити, згоріла вона через російський обстріл чи її, «користуючись нагодою», просто спалили? 

(посміхається) Я розумію ваш натяк, але не в нашій компетенції встановлювати, чому і як була знищена документація. Для цього є правоохоронні органи.

На «Укрнафті» справді багато знищеного. У них зараз новий керівник відновлює бухгалтерську облік та звітність. Ми фіксуємо взагалі відсутність бухгалтерського обліку на «Укртатнафті», наприклад.

Тобто ви просто констатуєте: немає документів, і на цьому все?

Плюс аудиторських перевірок – це те, що ми завжди можемо побачити контрагента і вийти до нього з питаннями. Якщо відбувалася купівля-продаж, то мають залишитися договори про це. Отак і збираємо інформацію, даємо їм поновлювати документацію. Але ми не вийдемо за місцезнаходженням особи-підприємця, на ФОП. Закон нам це забороняє. І коли у Міністерстві оборони є контракт з ФОПом, то це все – кінці у воду. Можемо лише направити запит і чекати відповідь. На нарадах у високих кабінетах я вказала на цю проблему.

Отже, є 3 тис. сторінок з результатами аудиту Міноборони. Питаємо прямо: чи купувались яйця за 17 грн за штуку? І що там окрім яєць?

Так, купували по 17 грн за штуку. Десяток – 170 грн. Формування замовлень за каталогом в дечому спрощує процеси закупівлі продуктів харчування військовим, але дозволяє маніпулювати цінами, плюс логістика, завантаження, розвантаження.

Щодо аудиту Міноборони, то це був важкий захід. Зафіксували велику кількість порушень. Не буду вдаватися в деталі через те, що акт таємний. Ми знаємо, що є багато кримінальних проваджень за результатами перевірки. Щодо всіх проваджень – таємниця слідства. Скажу лише, що фіксували шалену дебіторську заборгованість – 100% авансування договорів і невиконання їх у строк контрагентами. Контрагенти – нерезиденти, в деяких випадках зловживали.

На жаль, не було якісно відібрано контрагентів. Ми розуміємо постачальників: війна і треба гарантії, вони вирішили їх отримували авансуванням на 100%. У деяких випадках були гарні контрагенти –продукція поставлена у строк. Ми говоримо і про речове забезпечення, і про озброєння. У деяких випадках постачання товару не відбувалося в строк. І якщо українська сторона заявляла, що ми не можемо чекати пів року, поверніть нам платіж, то платіж повертався, але через курсову різницю ми втрачали великі суми, по 250 млн грн лише на курсовій різниці. Бо долар у квітні й у вересні – це вже інший долар.

Також фіксували речове майно неналежної якості: бронежилети й каски, які прострілюються, не відповідають заявленому класу. Відповідно, Міноборони відмовляється приймати такий товар. І він лежить на складах, просто собі лежить. Повернути вже немає кому. А гроші на 100% сплачені.

Коли у Міністерстві оборони є контракт з ФОПом, то це все – кінці у воду

Такого неякісного багато?

Ні. Але це формує діру у бюджеті держави, яка воює. Більшість – все-таки якісний товар.

Микола Підвезяний, Михайло Глуховський, «Главком»