Дипломати пояснили, для чого Путіну СНД

Олександр Данильченко, постійний повноважний представник України при СНД (2000–2004 рр.),
та Сергій Борщевський, експерт Центру дослідження Росії, директор департаменту виконкому
СНД за квотою України (2000–2005 рр.), / в інтерв'ю «Главкому»

«Наведу такий епізод зі свого професійного життя. Наприкінці 2006 року на колегії МЗС
я доповідав про питання, яке формулювалося як «оптимізація участі України в СНД». Я проаналізував
гуманітарні та соціальні угоди в рамках СНД, якими Росія знехтувала. Росія завжди розглядала
гуманітарну співпрацю як механізм запровадження передусім російської мови, а через неї ідеології. І
це третій, поряд із військовим та «спостереженням» за виборами, напрям, що використовує Росія для
своєї експансії на теренах колишнього СРСР», - розповів Борщевський.

Експерт навів кілька угод, які Росія підписала, але згодом заявила про намір не брати в них участі або не підписала взагалі.

«Отже, Угода про першочергові заходи із захисту жертв збройних конфліктів (1993 р. – підписала, а в 2005-му заявила про намір не бути учасницею), Угода про державну соціальну допомогу членам сімей військовослужбовців, які загинули в Афганістані та інших державах, де велися бойові дії (1993 р. – підписала, а в 2003 році також заявила про намір не бути учасницею), Угода про соціальний захист і охорону здоров’я громадян, які зазнали впливу радіації внаслідок Чорнобильської та інших радіаційних катастроф і аварій, а також ядерних випробувань (1994 р. – підписала, а в 2003-му заявила про намір не бути учасницею), Угода про встановлення для учасників Великої Вітчизняної війни, трудівників тилу воєнних літ і вдів загиблих воїнів додаткових пільг і матеріальної допомоги з нагоди 50-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років (1994 р. – підписала, а в 2003-му заявила про намір не бути учасницею), а ще свого часу РФ навіть не підписала Угоду з питань, пов’язаних із відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів (1992 р.) та протокол до неї. І це далеко не всі приклади. Тобто треба позбуватися ілюзій!», - зазначив Борщевський.

За його словами, Україна повинна виходити з принципу що вигідно Росії, абсолютно невигідно Україні.

«Для чого Росії СНД? Передусім для того, щоб переконувати світ, використовуючи термінологію Московського патріархату, що це її канонічна територія. Перебування України в СНД дозволяє Росії маніпулювати і втягувати в свої ігри окремих громадян і цілі організації. У нас досі в Києві працює «Представительство Россотрудничества в Украине». На сайті представництва оголошено конкурс для наших дітей до 25-ліття створення СНД на тему «Наша Родина – СНГ». У мене питання: у наших дітей, яка Батьківщина – Україна чи СНД? Чи наші діти приблуди? Офіційно Україна не має причетності до всіх цих утворень переважно в гуманітарній сфері. На Казанському саміті СНД у 2005 році Україна підписала Угоду про гуманітарну співпрацю країн – учасниць СНД із трьома застереженнями, що стосувалися неучасті в спільному інформаційному та освітньому просторі і у фонді гуманітарної співпраці СНД. Проте наші громадяни їздять на різноманітні заходи в рамках СНД, організовані цим фондом і на його кошти. Нещодавно в Мінську відбулася зустріч молодих письменників, де були й наші митці. Це ж ганебно. Ми створюємо про себе враження для світу, що у нас відбуваються якісь конференції, відбувається культурний обмін з країною-агресором. То навіщо нам тоді допомагати?», - підкреслив експерт Центру дослідження Росії.

Постійний повноважний представник України при СНД (2000–2004 рр.), Данильченко навів ще один з ризиків перебування України в СНД.

«Багато говорилося про так звані миротворчі сили СНД. Свого часу у 1992 році було ухвалено рішення про миротворчість СНД у Сухумі. Інші держави не хотіли брати у цьому участь, і тоді народилося таке рішення: «Считать находящийся в Абхазии российский военский контингент коллективными миротворческими силами СНД». Тобто це профанація в питанні миротворчих сил СНД. Але ж неодноразово з вуст представників держави лунало, що вихід з СНД завдасть шкоди договірно-правовій базі відносин України з іншими країнами-учасницями? Борщевський: Українська влада мала давним-давно продивитися весь перелік угод, які укладалися в рамках СНД. І вирішити для себе, в чому залишатися, а в чому ні. Я хочу нагадати, що питання перегляду цих угод було поставлено ще в 2006 році на засіданні РНБО. Але за 10 років ніхто нічого не зробив. Міністр Клімікін тільки нещодавно сказав, що Україна вивчає питання виходу з СНД», - підкреслив Данильченко.