Пакт між Ердоганом та Путіним може змінити світ, - Focus

Ще нещодавно відносини між Росією і Туреччиною були напружені до межі - останньою краплею став інцидент зі збитим в листопаді 2015 року російським бомбардувальником поблизу турецько-сирійського кордону. Однак саме в той момент, коли президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган відчув на собі серйозний міжнародне тиск, президент Путін простяг йому руку в примирливому жесті, пише німецьке видання Focus.

«Пакт між двома автократами здатний серйозно змістити розстановку сил в світі», - йдеться у статті.

Багато хто на Заході вважає, що Туреччина робить один ризикований політичний маневр за іншим: це і «хвиля чисток» після проваленої спроби державного перевороту, в ході якої було заарештовано і зміщено зі своїх посад понад 60 тис. людей, і намір Ердогана ввести в країні смертну кара. На цьому тлі з новою силою розгорілися дискусії навколо переговорів про вступ Туреччини в ЄС, пише видання.

Тим більше уваги до себе сьогодні приковує зустріч між президентом Ердоганом і його російським колегою Путіним. З яких причин, задається питанням Focus, Москва і Анкара знову пішли на зближення? На думку експерта з питань Близького Сходу Удо Штайнбаха, основною причиною перемир'я в стосунках між Ердоганом і Путіним став зростаючий тиск на Туреччину. «Путін і Ердоган не знаходять розуміння свого стилю керівництва на Заході. Сьогодні під особливо сильним тиском знаходиться Ердоган - на тлі дефіциту демократії в країні», - зазначив експерт.

«Якщо в майбутньому Туреччина буде однозначно на стороні Росії, з точки зору Заходу це означатиме драматичні зміни. США просто так це не проковтнуть», - говорить політолог Абдель ель-Хуссейни, вказуючи на вирішальну геополітичну роль Туреччини як країни НАТО.

Видання зазначає, що принципові розбіжності між Путіним і Ердоганом концентрувалися досі навколо сирійського питання. У той час як Путін підтримує режим сирійського диктатора Асада, Ердоган домагався його повалення. Якщо обидва президенти домовляться про єдиний курс, це буде мати вирішальні наслідки для Сирії, що поринула у громадянську війну.

«Що стосується Путіна, то він теж любить приміряти на себе роль державного діяча, який всупереч санкціям і ізоляції залишається бажаним партнером для переговорів на міжнародній політичній арені», зауважує на закінчення Focus.