The New York Times: поширення брехливих вигадок - це потужна російська зброя

У Криму, на Сході України, а тепер і в Сирії Путін демонструє модернізовані і зміцнілі збройні сили. Але його економічної і загальної потужності бракує для того, щоб відкрито протистояти НАТО, Євросоюзу чи США. Замість цього він вкладає великі ресурси в програму інформації, «перетвореної на зброю», використовуючи різноманітні засоби, щоб сіяти сумніви і розкол. Завдання - послабити згуртованість держав-членів, посіяти розбрат в їх внутрішній політиці і притупити опір, який вони дають Росії, - пише The New York Times.

«Москва сприймає світову політику як систему спецоперацій і абсолютно щиро вважає себе об'єктом спецоперацій Заходу, - говорить Гліб Павловський, який до 2008 року допомагав створювати кремлівську «машину інформації». - Я впевнений, що існує маса центрів, деякі з яких пов'язані з державою, які беруть участь в вигадуванні подібних брехливих речей».

За даними видання, сьогодні дезінформація вважається важливим аспектом військової доктрини Росії і застосовується набагато витонченіше і масовіше, ніж Радянським Союзом в минулому.

НАТО і ЄС навіть створили спеціальні відомства для виявлення і спростування дезінформації. Офіційні особи США називають російську розвідку ймовірним джерелом витоку електронних листів Національного комітету Демократичної партії, пише видання. «Кремль використовує як звичайні ЗМІ (інформагентство «Спутник» і телекомпанію RT), так і таємні канали, які майже завжди неможливо простежити», - йдеться в статті.

За словами експертів, головна задача дезінформації - підірвати віру в офіційну версію подій (і взагалі в ідею, що правдива версія подій існує), а також спровокувати щось на зразок паралічу політичного життя. Москва категорично заперечує використання дезінформації з метою впливу на західну громадську думку, нагадує газета.

Як би там не було, шведські та інші експерти виявили певну закономірність. Якесь твердження «з'являється десь в Росії, на сайтах російських державних ЗМІ, або на різних інтернет-сайтах, або десь в подібному контексті», розповідає шведський журналіст і юрист Андерс Ліндберг. «Потім підроблений документ стає джерелом для новинної статті, яка поширюється на ультралівих або ультраправих сайтах. Ті, хто черпає новини з цих сайтів, поширюють посилання на цю статтю, і вона поширюється. Ніхто не може встановити, звідки беруться ці твердження, але вони стають ключовими питаннями при прийнятті політичних рішень в сфері безпеки», - відзначає він. За словами шведського журналіста Патріка Оксану, головна думка, яка доводиться, - ідея, що «ліберальна демократія корумпована, неефективна, хаотична і, в кінцевому підсумку, недемократична».

Інша ідея, рідко декларована відкрито, - звинувачення європейських урядів в некомпетентності, а також натяки, що європейські офіційні особи - маріонетки США. «І RT, і «Спутник» позиціонують себе як незалежні, альтернативні джереда», - нагадує газета. Але, на думку видання, в матеріалах RT і «Спутника» Захід постає похмурим, роз'єднаним, жорстоким, загниваючим, нестабільним, таким що переповнений кровожерливими іммігрантами.

«Зі свого боку, головний редактор RT Маргарита Симоньян заявила, що її телекомпанію особливо виділяють, вважаючи загрозою, оскільки її версія подій відрізняється від версії «англо-американського медійно-політичного істеблішменту».