У Польщі заперечують, що фільм «Волинь», який зображує воїнів УПА катами, є пропагандистським

Віце-директор державного Центру польсько-російського діалогу та порозуміння, політичний аналітик Лукаш Адамський в інтерв’ю «Главкому» розповів, що польський художній фільм «Волинь», який наробив чимало галасу в Україні, не є пропагандистським. І не є антиукраїнським тощо.

«Кожен режисер може зняти свій фільм, це художній твір, а не позиція урядів, президентів, парламентів чи історичні монографії. Це перше. По-друге, я дивився фільм двічі. Другий раз спеціально пішов до кінотеатру, аби переглянути ще раз, дізнавшись про реакцію на цю картину в Україні. Можу сказати, що фільм не є антиукраїнським. Там є і позитивні українські герої. Наприклад, хлопець, який кохає польську дівчину і потім гине від рук НКВС. Тобто цей юнак ледь не найпозитивніша постать у стрічці. Там є також священик український, який апелював до злагоди, до миру, показуючи небезпеку радикального націоналізму і фанатизму на тлі національних почуттів», - розповів Адамський.

Аналітик також зазначив, що у стрічці показані українці, які рятували своїх польських сусідів від рук УПА.

«Однак якщо визнавати, що УПА – це Україна і всю історію боротьби українців у Другій світовій війні звужувати до боротьби УПА, то тоді можна обґрунтувати думку, що це антиупівський, а отже, і антиукраїнський фільм. Але якщо розуміти, що набагато більше українців було в Червоній армії, та і, мабуть, у Війську польському, що частина приховувала поляків від упівців, тоді й сприймати будемо фільм інакше. Візьміть Тараса Бульбу-Боровця, дружину якого вбила УПА, візьміть мельниківців, яких також убивали. Тобто фільм – це є політичний акт оскарження злочинів УПА», - підкреслив експерт.

Він додав, що режисер, який консультувався з істориками, «абсолютно розумів, що він робить».

«На жаль, цього наразі не розуміє українська громадська думка. Ми можемо багато говорити про злочини Польської держави чи поляків щодо українців, але на Волині, з одного боку, ми мали злочинну акцію. З іншого – акти помсти на такі дії з боку поляків: злочини скоювали лише окремі загони польського підпілля, часто не підпорядковані Армії Крайовій. Часом це були польські націоналістичні загони, як ті, що знищили село Верховина, часом поляки, які боролися в рамках винищувальних батальйонів НКВС, часом це були просто селяни, сусіди, які хотіли помститися», - заявив Адамський.

«В будь-якому разі не можна ставити знак рівності між тим, що робила УПА, і тими злочинами, які робили окремі загони Армії Крайової всупереч наказам. Безперечно, будь-який випадок, коли польське військо, що діяло в підпіллі, вбивало невинних польських громадян українського походження, був воєнним злочином та заслуговує на засудження», - резюмував політичний аналітик.