Довічне утримання, страхування та здорове харчування. Як живеться єдиному в Україні музейному коту

Два тижні у Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка живе кіт Мурлика. Його взяли на посаду музейного кота. Вакансію оголошували у соцмережах.

«Ім'я його запозичили з казки Івана Франка «Лис Микита». Головний обов'язок музейного кота – не ловити мишей, а бути улюбленцем у нас та відвідувачів, дарувати позитивні емоції. Аби до музею не лише хотіли приходити, а й повертатися. Його права та обов'язки ще регламентуємо посадовою інструкцією. Перебуває на повному довічному утриманні. Ми забезпечуємо йому здорове харчування, години для відпочинку, медичне страхування і навіть санаторно-курортне лікування, – розповідає директор музею Богдан Тихолоз. – Рудий кіт у франковому домі рідний. У Івана Яковича також були пси, які своїм гавкотом заважали сусідам. Ще дізнаємося з мемуарів, що по кухні ходив лелека з переламаним крилом, з-під дивана виповзала черепаха».

Кота обрали серед двох десятків претендентів з усієї України. Ставили вимоги, щоб був молодий, лагідний, чоловічої статі й рудого окрасу. Пропозиції та досьє котів надсилали директору у Facebook.

«Підвальний кіт Арчі став музейним котом Мурликою. Він виріс у підвалі львівської багатоповерхівки. Чотири місяці провів у ветеринарній клініці. За кордоном також є музейні коти. Найвідоміші – у британському музеї. Бачив також у музеях Стамбула. Але ми не повторюємо чужу практику, а намагаємося ще у цьому сенсі відтворити меморіальність Франкового музею. Не котом єдиним наш музей буде славитися. У ньому будуть атракції для дітей та дорослих. Плануємо майстер-клас із писанкарства, акваріумістики. Проведемо вечори, на яких оприлюднимо ексклюзивні матеріали про родину Франка», – додає директор.

Доглядають музейного кота всі, хто є на роботі. Ночує він у приміщенні, де розташовані кабінети музейних працівників.

«Мурлика вже освоївся, звик до нас. Відвідувачі приносять йому щедрі дарунки. Серед них хатка, м'ячик, іграшкова мишка, котячі консерви. Годуємо його сухим і вологим кормом, – каже вчений секретар музею Катерина Крамар. – У приміщенні меморіального комплексу перебуває поки що лише під наглядом персоналу. Має спеціальну дряпалку для кігтів, щоб не нищити музейні експонати».

Кіт щеплений та привчений до туалету. На святкові заходи йому на шию надягають червоного метелика.