Боргова яма опалювального сезону

Україна завершує опалювальний сезон 2010-2011 без серйозних аварій, але з колосальними боргами. Населення не встигає повністю розраховуватись з тепловиками, бо зростання тарифів значно випереджає ріст доходів громадян. Водночас борги теплокомуненерго за газ дійшли рекордної суми у 8 млрд.грн., а коштів на модернізацію чи хоча б утримання систем в робочому стані як не було, так і немає. Крім того, досі невизначеним лишається питання формування тарифу та створення відповідної комісії, яка б мала цим займатися.

Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували президент Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго» Арсеній Блащук, директор Інституту міста Олександр Сергієнко та директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич.

Олександр Сергієнко: «Протягом опалювального сезону нарахування населенню на всі житлово-комунальні послуги зросли на 50%»

Якщо говорити про підсумки опалювального сезону, варто почати з того, наскільки піднялись тарифи. Десь 42 та 32 відповідно - питома вага платежів за газ, за центральне опалення. Скажу за інтегральні показники (див. графік).

Перший стовпчик – скільки нараховано населенню за житлово-комунальні платежі. Другий – скільки воно сплатило і третій – сумарна заборгованість населення по усім житлово-комунальним платежам. Якщо ми починали у вересні нарахування з 1,7 млрд.грн. за всі послуги по Україні в цілому (ще не почався опалювальний сезон), то в жовтні нарахування були вже 3 млрд.грн. Але й це не найстрашніше. В січні і в лютому ці нарахування зросли майже до 4,5 млрд.грн. Тобто, насправді, як би нам не казали про зростання тарифів на скільки-то відсотків, на це накладаються ще й транспортні видатки, розподіл, обліковування і т.д. Тому сумарний показник, згідно з даними Держкомстату, вказує на те, що протягом опалювального сезону нарахування населенню на всі житлово-комунальні послуги зросли на 50%. А Закон про житлово-комунальні послуги вимагає, що зростання доходів населення мають випереджати зростання тарифів, і це є один із принципів формування тарифів. Насправді заборгованість зросла просто колосально: з 9 млрд.грн. у вересні до майже 13 млрд.грн. у лютому. І це ще не остаточні цифри, бо статистика запізнюється майже на два місці і ми лише в травні будемо знати рівень платежів населення за березень-квітень. Висновок: на жаль, зростання тарифів було неадекватним і тому викликало стрімке зростання заборгованості населення, навіть не зважаючи на те, що населення почало сплачувати більше. Наприклад, в жовтні було сплачено 2,1 млрд. грн., а в лютому вже 4 млрд.грн., тим не менше наростання заборгованості є. Якби підвищення тарифів було адекватне доходам, то тоді б заборгованість у нас не зростала.

Причини такого явища в тому, що уряд пішов найпростішим шляхом, вибачте, тупого збільшення тарифів замість того, щоб проводити дійсно житлово-комунальну реформу, яка є складовою частиною загальної Програми реформ, започаткованої Президентом. Формулу, алгоритм розрахунку тарифу, методику, як вона зветься в цій програмі, не розробили.

Незважаючи на те, що був при найнятий закон, саму комісію по регулюванню житлово-комунальних тарифів так і не створили. ЇЇ функцію зараз виконує НКРЕ, яка фактично займається штамповкою тих пропозицій, які їй надають підприємства теплокомуненерго, водоканалу і т.ін. Для прикладу покажу графік щодо вартості однієї гігакалорії в різних областях України. Тут йдуть суцільні стрибки (Див. графік 2).

Хоча, здавалося б, газ в цілому по Україні однаковий для підприємств теплокомуненерго і складає десь 60-70% питомої ваги вартості гігакалорій. Таких стрибків не має бути, але вони є. Це значить, що підприємство закладає в тариф усі валові витрати (як і передбачає податкове законодавство) та перекладає весь тягар на населення. Підприємство абсолютно не зацікавлене знижувати собівартість своєї продукції, тому що все одно все покривають громадяни.

Так само є невідповідність по опаленню. Якби дійсно тариф на опалення відповідав вартості теплової енергії, витраченої на опалення, то тоді б ці графіки були подібні, а це не так. Є такі парадоксальні речі, що вартість гігакалорій однакова, а вартість опалення зовсім інша. Це саме стосується і гарячої води і т.ін.

Зростання тарифів протягом опалювального сезону було неадекватним доходам населення. Досі немає єдиної формули розрахування тарифів. Немає визначення, що таке економічно необґрунтований тариф, і як наслідок, маємо різке зростання заборгованості населення. До того ж ця заборгованість ніколи не падає. Ці гроші - втрачені для житлово-комунального господарства і ніколи не повернуться у скарбничку цих підприємств.

Арсеній Блащук: «Населення не доплатило 4%, тариф не покриває ще 40%, тож коштів на підтримання систем ТКЕ в робочому стані на сьогодні немає і не було»

Ми в більшості випадків говоримо про цю проблему, виходячи із прав споживачів та завжди забуваємо про виробників послуг. Так, є питання платоспроможності населення, але воно до підприємств теплоенергетики не стосується. Ми виробляємо теплову енергію, для цього купуємо газ та електроенергію, воду, і всі складові тарифу, які визначені урядом, згідно постанови №955. Нас найбільше турбує, яким чином в нинішніх умовах ці підприємства мають функціонувати та забезпечити людям стабільну та хорошу якість послуг? На сьогодні основний споживач наших послуг (десь біля 85%) – населення, а 15-17% - бюджетна сфера.

Щодо того, що тарифи неадекватно зростали, наведу вам трішки інші цифри. Із серпня минулого року були підняті ціни на газ на 50% для підприємств комунальної теплоенергетики. Ріст тарифів мав відбутися тільки за рахунок газової складової в межах 22-25%. Крім того, стабільно не підвищувалися тарифи в зв’язку з ростом мінімальної зарплати, ростом ціни на електроенергію, пальне, інших комплектуючих. Тобто, на сьогодні тариф відшкодовується тепловим підприємствам десь на рівні 61-62%. Якщо ми говоримо, що за 2010 рік, згідно даних Держкомстату, населення сплатило за послуги теплокомуненерго на рівні 95,9%, то цей відсоток сплачений з 62% відшкодування тарифу. В тарифі десь 60-70% закладено тільки по газу, біля 10% - електроенергія, 15-17% - зарплата та податки. В тарифі немає інвестиційної складової, немає коштів на ремонт, єдиним джерело для цього на сьогодні є амортизаційні відрахування. Але коли ми бачимо, що населення не доплатило 4%, плюс тариф не покриває ще 40%, то коштів на підтримання систем в робочому стані на сьогодні немає і не було. Тому ми щороку маємо недоремонт і збільшення кількості тих проблем, які можуть привести до серйозних аварій, особливо в зимовий період.

Щодо того, чому є такі різні показники вартості однієї гігакалорії у містах. Ми повинні знати, яка специфіка є в тому чи іншому місті, адже в окремих містах, згідно рішення органів місцевої влади, теплокомуненерго є виконавцем послуг та забезпечує теплом і котельні, і подає до батарей у квартирах включно. Тут ще накладаються витрати на внутрішньо-будинкові роботи, транспортування. А в інших містах є інша модель, яка сьогодні відповідає чинному законодавству про теплопостачання, де виконавцем послуг є балансоутримувач – Житлово-експлуатаційна організація, ОСББ та інші власники житла. В цьому випадку теплопостачальне підприємство свої витрати несе тільки до будинку. Тому якщо до тарифу, який розрахований тільки до межі будинку, додати ще саму вартість обслуговування внутрішньо-будинкових систем, тоді тариф міг би бути наближений.

Роками коштів на модернізацію та реконструкцію систем у нас не було. Були спроби уряду поправити цю ситуацію, трошки пішли інвестиції, але почалася криза і знову ця проблема підсунута на дальній план. Хоча проблема комунального господарства має бути на першому місці у державі, адже якщо ми не підготуємо системи в літній період до зими, то тоді не газу буде непотрібно, нічого, ми просто заморозимо країну. Йдеться про те, як вирішити проблему, щоб підприємства мали змогу надати нормальні послуги нашим споживачам. Якщо ж громадяни не можуть оплатити, то є державний механізм субсидій, можна зробити монетаризацію пільг, не потрібно нам як виробникам давати пільги, субсидії, щоб ми з паперами ходили через НАК і закривали газ якимись бартерними схемами.

Треба подякувати тим людям, які працюють на теплопостачальних підприємствах, тому що за таку мізерну зарплату, яка є нижчою по Україні, пропрацювати всю зиму без серйозних аварій, забезпечити теплом країну, не маючи ні фінансів, ні змоги виплатити в повному обсязі зарплату, ні взяти кредити, тому що за відповідною постановою нас всіх з’єднали в один банк і не можна зробити якийсь маневр у фінансовому плані… Все одно ми витримали цю зиму і сподіваюсь, що підготуємось в літній період до нового опалювального сезону, якщо буде звернено увагу на наші проблеми.

Дмитрий Марунич: «В текущем отопительном сезоне долги ТКЭ за газ составили более 8 млрд.грн.»

В этом отопительном сезоне предприятия нефтегазового комплекса не справились с поставленной задачей. Об этом красноречиво свидетельствуют цифры – это долги теплокоммунэнерго за газ, которые в текущем отопительном сезоне составили более 8 млрд.грн. Миллиард долларов – это огромные деньги. Такие долги – рекордные за последние годы. Если долг в 2009 году составлял порядка 2 млрд.грн., в 2010 – 4,2 млрд., в 2011 году только на 14 апреля уже накопилось более 4 млрд.грн. Если собрать совокупно все эти цифры, то эта сумма превышает 10 млрд.грн.

Какова причина столь резкой задолженности за газ? Прежде всего, это повышение тарифов на газ, который потом используется при тепловом производстве, с 872 до 1309 грн. И механизмы урегулирования, которые должно было предложить правительство. Прежде всего, речь идет о компенсациях, которые по какой то причине либо не доходят до ТКЭ, либо не используются, о чем когда-то заявляли представители нефтегазового комплекса. Речь шла о том, что часть ТКЭ почему-то преднамеренно не хотят использовать субсидии, получаемые из госбюджета. Но мы имеем очевидный факт – это огромная задолженность за газ, которая в текущем году ставит под вопрос нормальное стабильное функционирование предприятий топливно-энергетического комплекса.

В своем обращении к народу Президент выдвинул идею уровнять тарифы во всех регионах Украины, чем сейчас и занимается правительство. Однако непонятно, как она будет реализовываться и какой даст эффект в конечном итоге? При нынешнем увеличении задолженности, при нарастании проблем в секторе, привести тарифы к какой-то единой составляющей в принципе невозможно, поскольку у каждого предприятия есть своя особенность работы. По всей видимости, вся сфера производства тепла в ЖКХ и взаимосвязанная с ней сфера предприятий ТЭК находятся в стагнации. В данный момент мы не видим тех механизмов, благодаря которым правительство хотело бы улучшить ситуацию. Предложенный законопроект Пеклушенко и Олийныка по списанию долгов тоже не решает этих проблем. Да, их можно реструктуризировать, но каким образом ТКЭ увеличит процент оплаты за газ? Мы не видим вообще никаких механизмов.

Статистка говорит о том, что правительство и руководство ТЭК не справилось в текущем отопительном сезоне с проблемой поставок газа и обеспечения им предприятий ЖКХ. Мы не видим стратегии выхода из данной ситуации.

Здійснивши які кроки можна виправити нинішню ситуацію з тарифами, при якій виробники не покривають собівартості послуг, а споживач немає чим платити?

Олександр Сергієнко: Перш за все, треба визначити, що таке економічно обґрунтований тариф? Зараз підприємство включає в тариф всі свої валові витрати. При такому підході воно просто не зацікавлене поліпшувати технології адміністрування. Наприклад, щодо складової заробітної плати в тарифі, хто-небудь порахував, треба на цій котельні 200 чоловік, 150 чи, можливо, 300? Немає жодних нормативів, немає формули, за якою можна визначити економічно обґрунтований тариф.

Є інший спосіб, який застосовується у Франції, де є державна компанія-монополіст, якій уряд періодично встановлює тариф з нульовою рентабельністю. Ця компанія бере кредити, змінює устаткування, проводить модернізацію, адміністрування, когось скорочує, когось набирає, змінює режими теплопостачання. І все, що вони зекономлять, іде їм в кишеню, а населення від цього не страждає, навпаки – воно отримує більш якісну послугу. У нас до цього далеко, як до неба.

Щодо лічильників. В 2001 році «Київенерго» взяло кредит у Світового банку, купили лічильники, які до сих пір лежать на складах. Їм не вигідно їх встановлювати, тому що тоді буде чіткий облік, скільки гігакалорій населення отримало, а скільки вони списують.

У нас немає обліку, у нас є якісь фантастичні нормативи, формули визначення тарифу теж немає. А уряд нам пропонує поставити до 2018 року газові лічильники на всіх квартирах, при тому що зараз 97% з лишком будинків, які опалюють газом (приватні будинки, котельні ОСББ), обладнані лічильниками. Населення в квартирах споживає по нормативу 9,8 кубів газу на людину в місяць – це мізер. Для того, щоб поставити лічильник в кожну квартиру, потрібно від 1200 до 1800 гривень на один лічильник. Ці кошти хочуть закласти в газові тарифи і на транспортування. Виходить, кожен споживач в квартирі повинен заплатити до 2018 року в середньому 1,5 тисячі гривень. За що? Нарахування на людину 7-8 гривень. Якщо я буду економити до 6 гривень, то мені треба буде сто років відбивати цей лічильник. Де здоровий глузд, навіщо це робити?

Арсеній Блащук: Я би трошки не погодився щодо того, що немає формули, як тарифи робляться. Є постанова №955, є порядок, який розроблений НКРЕ. До введення в дію закону про регулятора житлово-комунальних послуг тарифи розраховувалися підприємством з усіма доказами, що куди пішло. Підприємство йшло в цінову інспекцію, яка робила висновок, що ці тарифи є обґрунтованими, виносили на сесію і голосували. Перед тим були громадські обговорення, що також передбачено законом. Підприємство ніколи не встановлювало тарифи самостійно волюнтаристським методом, тому закласти туди щось протизаконно неможливо.

Ви говорите, що у Франції дали тариф, а підприємство може зекономити і на тому жити. Спробуйте у нас це зробити, зразу прийде цінова інспекція, оштрафує в три рази, відкриє кримінальну справу. У нас немає механізму, щоб була зацікавленість економити. Контролери не розуміють того, що якщо ти зекономив, то ти зекономив для підприємства, яке є державним, для колективу, і в кінцевому - для мешканців. Подивіться по газу, хто має субсидії, є норма 1000 чи 2000 кубометрів газу, якщо ти його не використав, то тобі субсидію зменшили. Тому люди палять газ і відкривають вікна, нехай той газ іде в повітря.

Якщо взяти теплокомуненерго, питома норма витрат умовного палива на одну гігакалорію по Україні в межах 164-165, а в європейських країнах – 145-150. Питома норма витрати умовного палива на одну гігакалорію при наших старих котлах, при наших технологіях на 10-12% вища європейської. Навіть на старому обладнанні ми відстали не безнадійно, хоча, звичайно, в управлінні, комп’ютеризації ми пасемо задніх. Якби у нас було належне фінансування, а інвестиційна складова в тарифі йшла б виключно на модернізацію… Нам не потрібно брати гроші з населення і заробляти прибутки, ми працювали весь час з мінусом, якщо буде у нас норма рентабельності нульова, але буде весь ланцюжок (споживач стовідсотково оплатить, ми розрахуємося за газ, електроенергію, податки), тоді зекономимо, зробимо модернізацію і реконструкцію з метою зменшити споживання газу. Тоді у нас буде все нормально і ніхто не матиме претензій до нас, а ми до своїх споживачів.

Олександр Сергієнко: Ви не сказали, що для населення встановлюються одні тарифи, а для підприємств – інші. Іде так зване перехресне субсидіювання: підприємці платять тепловикам по набагато більшим тарифам, ніж населення, потім перекладають це на вартість свого товару, і все одно цю вартість сплачує населення.

Ви також не сказали, що відповідно до того ж закону про житлово-комунальні послуги, якщо тариф встановлюється нижче собівартості, то орган, який встановлює тариф, зобов’язаний зі свого бюджету компенсувати цю різницю. І в Києві до Черновецького постійно це відбувалося, в інших регіонах я не скажу, що це було так. Тому не треба казати, що тепловики такі бідні, що вони працювали нижче собівартості. Я розумію, що там ситуація непроста, але проблема з тарифоутворенням, з прозорістю є. Незважаючи на те, що тариф повинен бути прозорим, він не публікується.

Дмитрий Марунич: По всей видимости, государство не в состоянии будет найти столь значительные средства, чтобы инвестировать миллиарды гривен в модернизацию предприятий ТЭК, решить проблему потерь, введения новых мощностей, приведения их к мировых стандартов. Я думаю, что рано или поздно альтернативы тому, чтобы приватизировать их, просто не будет.