ЖКХ - сізіфів камінь для Януковича?

Президент взяв під особистий контроль реформу житлово-комунального господарства, яку безперспективно вже намагались провести його попередники. Проте експерти вже кажуть, що бажане для Януковича запровадження єдиного тарифу для всіх регіонів України помилкове. Мова має йти про єдину прозору методологію ціноутворення. Крім того, на реформу потрібні колосальні гроші, яких в нашому бюджеті немає і не буде. В усьому світі в цю сферу приходять інвестори, проте, як показала підготовка до «Євро-2012», нашу країну вони оминають.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили екс-міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко та директор Інституту міста Олександр Сергієнко.

Олексій Кучеренко: «Який дурень-інвестор прийде в таку систему ЖКГ?»

В житлово-комунальному господарстві треба наводити порядок. Те, що Президент так жорстко зреагував, є свідченням того, що держава дійсно втратила керованість в цій галузі, відпустивши все на рівні регіонів. Поновлення керованості має бути завданням №1, саме тому я однозначно підтримую те, що Президент взяв патронат над цією реформою. Свого часу Президент Ющенко не приділяв такої уваги цій сфері, це ж стосується і прем’єр-міністра Тимошенко.

Але питання в тому, в який спосіб наводити керованість в цій галузі? Історія показує, що є два можливих шляхи. Перший - коли закони, нормативи, логіка відсуваються на другий план, головне - політична воля і однозначне виконання команд. Цей шлях я особисто не сприймаю. Другий шлях - змінювати законодавче поле, нормативно-правову базу, вводити інституційні механізми, головним є чітке визначення державної підтримки, бо без грошей цієї реформи ніколи не буде. Саме це було викладено в Програмі реформування, яка була прийнята в червні 2009 року, і за яку проголосували 372 депутати, в тому числі на той час депутати Янукович, Азаров, Клюєв, Колесніков, Тихонов. Тоді за неї голосували і «регіони», і БЮТ, і НУНС, це був консенсус.

Це традиційний український сигнал, коли знайдено крайніх у невиконанні цієї реформи, - це пан Тихонов, Хіврич, Саратов. Вони однозначно на це заслуговують, бо півтора роки про реформи була тільки розмова, нічого не зроблено, а Міністерство перетворилося в штаб по підготовці та проходження опалювального сезону.

Чому провалився цей житлово-комунальний блок? Після вчорашніх заяв першого віце-прем’єра пана Клюєва я зрозумів, що комунальники повністю програли лобістську боротьбу за ресурс, ціни та газ паливно-енергетичному блоку. Ми всі знаємо, хто стоїть за тими чи іншими компаніями в газовій, енергетичній та вугільній сферах. Паливно-енергетичний блок хоче продавати свій товар якомога дорожче і більше, а житлово-комунальна сфера в цій ситуації стала заручником, бо вона має все це довести до людей, вона зацікавлена купити якомога менше і дешевше. Саме тут і була закладена бомба, яка підірвана два дні тому.

Вчорашні заяви пана Клюєва, якого призначено керівником робочої групи по реформі ЖКГ, свідчать про те, що уряд намагається повести країну по першому шляху. До 1 вересня нам обіцяно регулятора, який треба було створити ще рік тому, коли був прийнятий відповідний закон. Оголошено, що до початку опалювального сезону у нас буде єдиний тариф на тепло, воду і утримання житла. Це не просто неможливо, а економічно необґрунтовано і призведе до тупіку. Тігіпко і Кінах вже дуже акуратно кажуть, що єдиного тарифу бути не може, може буде єдина методологія і контроль за її застосуванням.

Крім цього була ще одна гучна заява, що в кожній області будуть створені по дві кампанії для того, щоб підвищити керованість галузі. Назвемо їх умовно облтепло і облводоканал. Якщо підсумувати все, що наговорив пан Клюєв, то можна сказати, що така ж модель була в 1991 році. Це радянська система організації житлово-комунального господарства. На сьогодні у всьому світі цей єдиний тариф діє лише на Кубі і в Білорусі. Результат рано чи пізно виллється в пусті прилавки і фінансову кризу, як це відбувається в Білорусі.

За радянських часів ця модель може і непогано працювала, але ми вже пішли в ринкову економіку. Головна проблема комунальників в тому, що в умовах ринкової економіки вони залишаються в соціалістичній системі управління. Головна проблема мереж і інфраструктури - умови для інвестицій. В тому, що вчора наговорив Андрій Петрович, я так і не зрозумів: який дурень-інвестор прийде в таку систему ЖКГ? Пропонується повернути все на соціалістичний лад, який передбачає, що фінансування ЖКГ буде йти з бюджету. Непогано було в радянські часи, але покажіть, де в Державному бюджеті ці сотні мільярдів гривень?

Щодо відповідності законам, указам Президента і його Програмі. На уряді прозвучало, що у нас тарифи на воду мають бути рівними, бо у нас єдиний тариф на електроенергію. В Програмі Президента чітко написано: в найкоротші терміни відійти від єдиного тарифу, бо він не є економічно обґрунтованим. В Програмі чітко написано про введення економічно обґрунтованих тарифів. Але економічно обґрунтований – це ні в якому разі не єдиний тариф. Це свідчить про те, що урядовці погано читають Програму Президента. В Законі України про Програму реформ чітко визначено послідовність дій по впровадженню єдиної методології, створення національного регулятора, по впровадженню системи побудинкового обліку лічильників, системи побудинкових тарифів. На жаль, нічого цього не було зроблено, і сьогодні замість того, щоб виконувати закон, керівництво уряду намагається вольовими методами розгорнути цей курс реформування. Якщо додати сюди ще й експеримент з автономним опаленням та новацію Києва про знижку 10%, то наслідки будуть жахливими.

Одарич сьогодні сказав, що Саратова звільнили за виконання наказу Президента. Я звертаю увагу на вибірковий підхід до звільнень. Окрім очільників Міністерства були перелічені області, керівництво яких буде відповідати, - це Луганська, Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська. Але якщо брати статистику боргів за газ, то на першому місці з кінця місто Київ, яке винно за опалювальний сезон майже 2 мільярди, на другому місті – Донецьк, який винен 800 мільйонів гривень. Але є міста, які розраховуються за газ, - Хмельницький, Черкаси, Рівне, Вінниця. І така політика, коли борги списуються геть усім, буде стимулювати керівництво цих міст до того, щоб зовсім не платити, адже борги все рівно спишуть.

Тарифи мають встановлювати регіони чи МінЖКГ?

Олексій Кучеренко: По-перше, коли Віктор Федорович був губернатором Донецької, а я - Запорізької області, то тоді Міністерства ЖКГ не було. По-друге, я завжди виступав проти створення окремого міністерства. Воно було створено при уряді Віктора Федоровича Януковича в 2006 році. Галузеве міністерство нічого не зробить, за реформу має відповідати весь уряд.

Треба чітко розрізняти, за що відповідають регіони. Наприклад, 2/3 ціни на тепло – це ціна на газ, яка задається сьогодні урядом, а мала б незалежною комісією. 1/3 ціни - в регіонах, але там і зарплата, і експлуатаційні витрати. Дійсно 10-20% відсотків цієї третини – мутна вода, в якій місцева влада шукає свої інтереси. Але якщо 2/3 – це газова складова, і уряд на 50% її підіймає, то що ви з цих регіонів хочете? Інша річ, що треба замінювати котли, мережі, щоб не палили стільки газу. Але для цього треба чітко сказати: хлопці, лафа закінчилася, шукайте інвестиції, кредити, а ми з боку держави допоможемо вам фінансуванням і послідовною тарифною політикою.

Тариф на утримання житла – це повністю прерогатива місцевих органів влади. Є рішення Олександра Павловича Попова, що 1,5 тисячам будинкам, по яких неправильно обрахували тарифи, цей тариф буде перераховано. У мене виникає питання: хто має відповідати за те, що нам три місяці нараховували неправильно? Начальник ЖЕКу подає свою калькуляцію, вона проходить до цінового управляння КМДА і затверджується міською владою. Це однозначний ляп міської влади. Саме тому є необхідність розібратися по кожному тарифу, де роль центральних органів влади, де роль місцевого самоврядування, і зробити так, щоб там була і якась роль споживача. Тут головне, щоб тариф був повністю прозорий, там не може бути комерційної таємниці.

Олександр Сергієнко: «Якщо ми повертаємось до совіцької системи дотацій, то видаємо закон і запроваджуємо єдиний тариф для всіх»

На жаль, в нашій країні така система, що реформи доручають чиновникам. Але вони апріорі за своєю природою не здатні продукувати нові ідеї. В кращому випадку можуть запозичити іноземний досвід, оскільки їздять за кордон та бачать, як там все робиться. Вирішення цієї тарифної проблеми, очевидно, слід покласти на науковців та експертів, на кадри позаслужбою сферою, які здатні запропонувати інші підходи. Видумувати багато не треба, бо захід давно розробив засоби боротьби з монополізмом. Щодо сфери житла, там все просто: оголошується конкурс, яка обслуговуюча компанія запропонує кращі умови, та і виграє, на 3-5 років обслуговує ці будинки та територію. Те ж саме можна було запровадити у нас, навіть не створюючи шалену кількість ОСББ. Місцева влада сама б могла оголошувати ці конкурси.

Ми неодноразово говорили, що не може бути так, що в собівартості тарифу на тепло 70% складає газ, в собівартості води – 50% електроенергія, а тарифи стрибають в два-три рази. Це не логічно і не арифметично, так не може бути. Уряд схаменувся, були заяви та доручення Держфінінспекції перевірити, Азаров показував стрибки тарифів по регіонах. Але ж все це давно було сказано…

Було дано доручення Мінрегіонбуду розробити єдиний тариф. Щоправда, він поступово почав трансформуватися в «алгоритм» розрахунку, як його назвав пан Азаров. Я подивився ті три проекти змін до існуючих законів та кілька відповідних постанов уряду, там немає ніякого нового підходу. Вони запропонували закласти в бюджет наступного року кошти для вирівнювання тарифів. По суті, це є повернення до старої всім відомої совіцької системи дотацій. Свого часу я працював у команді, яка розробляла програму житлових субсидій за часів віце-прем’єрства Пинзеника, який займався цією проблемою. В 1994-95 роках тарифи на послуги ЖКГ не покривали навіть 5% собівартості. Вимога міжнародних фондів була підняти тарифи. Щоб це зробити і була розроблена програма житлових субсидій.

Чим відрізняється дотація від субсидій? Дотація розмазується по бідним і багатим, субсидія ж призначається, залежно від прибутку людини. Це була соціально-справедлива система, і через три роки ми дійшли до 90-100% покриття тарифами собівартості. Але тоді отримували субсидії 33-35% сімей. У 2010 році, коли почалися стрибки цін, по Україні не дотягли і до 7%. Остання статистка показує, що десь 10% сімей отримує субсидії. Але треба враховувати, що тут є «подвійна бухгалтерія». Субсидію дають на 6 місяців, тому сім’я звертається за нею двічі на рік і кожного разу враховується в цю статистику. Тобто, діліть ці 10 % навпіл і ви отримаєте цифру про реальну допомогу сім’ям. Порівнюючи зі щомісячними нарахуваннями, загальна сума субсидій виплачується населенню менше 1%. Тобто, цей механізм не діє, і уряд ні до чого розумнішого не додумався, як повернутися до вирівнювання тарифів. Пагубність совіцької і діючої нині в Україні системи тарифоутворення в тому, що вона не спонукала підприємства ефективно працювати. Вони мають працювати на нульовому чи мінімальному рівні рентабельності, а не отримувати прибуток. Хлопці, крутіться, купуйте нові котли, збільшуйте КПД, латайте труби, беріть кредити, залучайте інвестиції. Це буде кнут, який примусить систему модернізуватися та надавати якісні послуги.

Олексій Кучеренко: Мушу не погодитись. Ми всі є сьогодні свідками, як намагаються зробити крайніми комунальників. Коли теплокомуненерго довели таку ціну на газ, яка просто не дає йому зробити тариф рентабельним, вони будуть нараховувати зайве, потім місцева рада знизить на 20-30%, як це зараз відбувається, а після того газовики та комунальники йдуть до бюджету та кажуть списувати їм в черговий раз борги. Це порочна система, в якій ми знаходимося останні 10 років. Але я не хочу бути галузевим міністром, який би стверджував, що комунальник завжди правий. Треба виключно в комплексі розглянути це питання. Енергетики, комунальники, регулятор, субсидійна система – це доводить до краху. 25 % основних фондів України – це комунально-житлова сфера. Все йде до тупика та катаклізмів. Чи буде щось змінено – в мене на сьогодні скепсис.

Олександр Сергієнко: Звичайно, тариф – це лише одна складова реформи.

Президент підписав закон про списання заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу. Це облгази, обленерго, в тому числі «Київенерго». Експерти підрахували, що вартість цього списання – це 26 – 52 млрд.грн. Звичайно, в таких умовах можна працювати, коли ти знаєш наперед, що тобі все одно спишуть борги.

Чи можливе запровадження єдиного тарифу на всю Україну?

Олександр Сергієнко: Якщо ми повертаємось до совіцької системи дотацій, то видаємо закон і запроваджуємо єдиний тариф для всіх. Але це повернення до соціально несправедливої дотаційної системи. З економічної точки зору – це абсолютний нонсенс.

Хто, на вашу думку, може очолити Мінрегіонжитлобуд?

Олексій Кучеренко: Абсолютно неважливо. Це дуже цікаве міністерство, за останній місяць спочатку було об’єднано МінрегіонбудЖКГ, потім «регіон» прибрали, а через два тижні знову повернули. Там ще є регіональна політика, хоча це помилково, її має вести Мінекономіки. Те, що Клюєв очолив реформу ЖКГ вже нівелює роль міністерства в цій реформі. Схоже на те, що воно зі своєю регіональною політикою буде готуватись до виборів-2012, розподіляючи кошти там, де потрібно, як це і було останні 10 років. До речі, це міністерство тягне ще одну потужну програму – «Доступне житло». Скоро ми будемо аналізувати «виконання» цієї програми, яка так само приречена.

На реформу ЖКГ потрібні величезні кошти. Інвестор боїться туди заходити, а в бюджеті їх просто немає. Де брати гроші?

Олексій Кучеренко: Коли інвестор приходить в цю сферу, він відбиває вкладені кошти протягом 7-12 років, іншого механізму в світі не існує. Є, звичайно, радянський шлях – за рахунок бюджету, де ніколи не буде таких грошей.

Щоправда, є одна дуже цікава деталь. Ми почали готуватися до Зимової олімпіади-2022. На «Євро-2012» вклади 120 млрд. грн. бюджетних коштів, бо туди жодний інвестор не прийшов. 120 млрд. грн. – це повна реновація житлового фонду України: лічильники, тепломодернізація, зменшення витрат…

Олександр Сергієнко: Якби у нас була стабільна інвестиційна, внутрішня політика в державі, інвестори б прийшли. Чому цього не сталося з реалізацією проекту «Євро-2012»? Не захотіли, побоялися, бо у нас все непрозоро: спочатку конкурс на будівництво стадіону виграла японська компанія, а потім все переграли – і зайшла українська. В таку країну не прийдуть інвестиції, а своїх грошей дійсно немає. Азаров вчора пообіцяв 5 млрд.грн. на наступний рік, але краще б їх не давали, бо при існуючій системі ці кошти розкрадуть, мінімум піде на те, що треба.

Є приклад Білорусі, де проходив інвестиційний форум Гомельської(!) області. Там роздали книжечки з переліком об’єктів та земельних ділянок, які продаються, та інвестиційних проектів (яка сума, що виробляється і т.ін.) У них навіть є Інвестиційний кодекс.

Я знаю один єдиний приклад, коли держава інвестувала в ЖКГ, це Великобританія. Вона викупила всі водоканали, років 20-30 проводила модернізацію, а потім почала їх приватизовувати, створивши дуже жорсткий регулятор. Але це одна з найбагатших країн світу, більше я таких прикладів не знаю.