Що отримають українці від пенсійної реформи?

Пенсійна реформа мала б стимулювати теперішнє доросле населення працювати довше, «по-білому», сплачувати пенсійні внески і податки, як це відбувається у всіх цивілізованих країнах. У нас же, з одного боку, уряд абсолютно принципово стоїть на позиціях про підвищення пенсійного віку для жінок, про підвищення страхового стажу, про зміну формули нарахування пенсії, в якій є зменшення, на обмеженні прав працюючих пенсіонерів. Але, з іншого боку, для громадянина немає жодних стимулів працювати довше. Ще більше довіру підриває й те, що уряд не збирається наполягати на «врізанні» віп-пенсій.

Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Павло Розенко та провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Лідія Ткаченко.

Лідія Ткаченко: «Я теж маю виходити на пенсію у 60 років і до цього ставлюся абсолютно спокійно, бо насправді іншого шляху немає»

Від урядового законопроекту, який вчора був прийнятий за основу, існуючим пенсіонерам можна очікувати на підвищення пенсій. Єдина категорія сучасних пенсіонерів, яких може обмежити прийняття цього законопроекту, - це так звані спецпенсіонери, які мають найвищий розмір пенсій. Це в тому разі, якщо ця норма залишиться в такому вигляді, як вона зараз викладена в законопроекті, оскільки ще можуть вноситися зміни.

Працюючих пенсіонерів також можуть очікувати деякі обмеження, але це навіть не обмеження самих пенсій, а просто не будуть такими щедрими їх перерахунки. Але це теж не так смертельно. Ми сподіваємося, що для теперішніх пенсіонерів прийняття цього законопроекту дасть можливість створити підґрунтя для адекватного підвищення вже призначених пенсій. Тому що на сьогоднішній день одна з найбільш гострих проблем сучасної пенсійної системи - це неадекватна індексація і «осучаснення» призначених пенсій. Коли людина тільки виходить на пенсію, то на розмір пенсії впливає її заробіток і страховий стаж. Пенсію отримують 15-20, а то і 30 років, пенсія – це єдиний вид соціальних виплат, який виплачується так довго, тому тут важливе значення має саме адекватна індексація. Якраз цей законопроект містить заходи, які ми звикли називати непопулярними, але саме вони мають стимулювати теперішнє доросле населення працювати довше, «по-білому», сплачувати пенсійні внески і податки.

Переважна більшість заходів стосуються сучасної молоді, тому що для них передбачається запровадити накопичувальну пенсійну систему. Підвищення пенсійного віку, особливо для жінок, в такому вигляді, як воно передбачається, є однією з найбільш гнучких і м’яких схем підвищення пенсійного віку, який впроваджується в тому числі в європейських розвинутих країнах. Якраз те, що люди будуть довше працювати і будуть більш вмотивовані сплачувати пенсійні внески, дасть можливість підвищувати призначені пенсії більш адекватно до інфляції, до зростання заробітної плати, запобігти знеціненню призначених пенсій і збідненню сучасних пенсіонерів.

Павло Розенко: «Кожен майбутній пенсіонер втратить щонайменше 200 гривень своєї пенсії»

Урядовий проект пенсійної реформи пропонує суспільству ідеологію подвійних стандартів. Все навантаження від проведення пенсійної реформи в Україні лягає на малозабезпечені категорії населення, на тих людей, які сьогодні легально працюють в економіці, і, на жаль, виходять на невеликі пенсії. Категорію спецпенсіонерів цей законопроект фактично не заторкає. Тому в Україні і далі буде домінувати пенсійна система, в якій абсолютній більшості наших громадян пенсія буде нараховуватися приблизно від 50% їхньої заробітної плати, а категорії спецпенсіонерів - приблизно із 80-90%. Уряд на це сьогодні відповіді не дає.

Мене взагалі вразила репліка Сергія Леонідовича Тігіпка про те, що якщо народні депутати між першим і другим читанням внесуть пропозицію про те, що не треба обмежувати високі пенсії, уряд не буде на цьому наполягати. Тобто, з одного боку уряд абсолютно принципово стоїть на позиціях про підвищення пенсійного віку для жінок, про підвищення страхового стажу, про зміну формули нарахування пенсії, в якій є зменшення, на обмеженні прав працюючих пенсіонерів. А з іншого боку, коли мова йде про спецпенсіонерів, вони кажуть: якщо ви приймете рішення не обмежувати такі пенсії, то ми з вами погодимося. Саме тому є величезна недовіра до всього, що робить сьогодні уряд і подає це як пенсійну реформу. Хто такі спецпенсіонери? Це члени уряду, народні депутати, державні службовці, прокурори, судді. Потрібна дуже сильна політична воля для того, щоб змінити цю систему пенсійного забезпечення.

На жаль, пенсійна реформа нічого не дає як сучасному поколінню пенсіонерів, так і наступним поколінням. Урядовий законопроект ще більше розбалансовує нині діючу пенсійну систему і не вносить в неї стрункості. Наведу кілька прикладів. Уряд пропонує збільшити нормовий страховий стаж на 10 років. Це автоматично виймає із стажу кожного пенсіонера 10 років понаднормового стажу, за які сьогодні в пенсії кожного пенсіонера є надбавка приблизно 80 гривень. Ці гроші будуть втрачатися з ліквідацією 10 років понаднормового стажу.

Зміна формули нарахування пенсії – абсолютно нічим не аргументована пропозиція уряду. Якщо на сьогодні в розрахунку пенсії враховується середня заробітна плата за попередній рік, то уряд пропонує враховувати заробітну плату вже за три роки. Така зміна – це «мінус» 120-130 гривень від кожної пенсії. Тільки на двох нормах кожен майбутній пенсіонер втратить щонайменше 200 гривень своє пенсії, якщо буде виходити на пенсію вже по новому закону.

Ця система не стимулює, а примушує людей більше працювати. Яким же стимулом для більшої праці є збільшення страхового стажу на 10 років, якщо надбавка за понаднормовий стаж за 10 років у кожної пенсії фактично забирається? Створюється така пенсійна система, коли простій людині абсолютно не вигідно мати жодного відношення до державної пенсійної системи. Сьогодні мінімальний пенсійний внесок складає близько 400 гривень. Людині набагато вигідніше буде вкладати ці 400 своїх страхових внесків в депозитні програми банку, аніж мати якісь стосунки з державною пенсійною системою. При такому розвитку подій я не виключаю, що через 3-4 роки у нас не буде 14 мільйонів людей, які сплачують внески в Пенсійний фонд. Ми дійдемо до того, що в Пенсійний фонд будуть платити внески лише працівники бюджетної сфери, держслужбовці, військовослужбовці і чиновники, а це десь 5 мільйонів пенсіонерів.

Вже після прийняття законопроекту в першому читанні я чую відкат, мовляв, ще не знаємо, коли будемо вводити накопичувальну систему, дайте нам подумати. Очевидно, що введення накопичувальної системи в Україні знову буде відкладено на невизначений термін. Не потрібно сьогодні зв’язувати введення накопичувальної системи з дефіцитами чи профіцитами Пенсійного фонду, бо введення цієї системи – виключно політичне рішення.

В секторі більшості у Верховні Раді вчора знаходилося біля 60-ти народних депутатів, а на екрані висвітлюється цифра 245 голосів «за» пенсійну реформу. Як у громадянина України у мене виникає питання: до якого часу 60 піаністів, які голосують в чотири руки, будуть вирішувати долю 48 мільйонів громадян України? Мені здається, що експерти, журналісти, громадські організації повинні вимагати від депутатів Верховної Ради персонального голосування за такі чутливі законопроекти. Це означатиме персональну відповідальність кожного депутата за ті рішення, які приймаються. Зокрема, щодо зміни умов пенсійного забезпечення в державі.

Чому уряд все-таки готовий поступитися нормою про обмеження віп-пенсій?

Лідія Ткаченко: Сподіваюсь, що у наших депутатів вистачить совісті та сумління взагалі не порушувати це питання перед Конституційним Судом, а суддів КС не підніметься рука підписатися під таким поданням. Якісь аргументи стосовно ст.22 Конституції тут просто не доречні. Особливо з огляду на те, що основна маса людей отримує пенсії до тисячі гривень.

Треба пам’ятати, що це додатковий податковий тягар, оскільки видатки на фінансування спецпенсій, різноманітних додаткових державних пенсійних програм йдуть від додаткових пенсійних зборів. Зокрема, з користувачів мобільного зв’язку, бо найбільш масовий притік коштів надходить саме звідти. Я сподіваюсь, що ця норма залишиться в такому вигляді, як вона є. Можливо, навіть треба збільшити це максимальне обмеження, вистачило б і пяти тисяч гривень.

Звичайно, це не вирішує проблем збалансованості та бездефіцитності Пенсійного фонду, тому що цих людей не так багато. Якщо поділити на решту 13,5 млн. пенсіонерів, то вони зрештою і копійки не отримають від цієї економії. Але це принципове питання.

Як можна безболісно провести процес «осучаснення» пенсій?

Лідія Ткаченко: Ми робили обрахунки та вносили пропозиції, яким чином краще «осучаснювати» пенсії, тому що в нашій країні ця проблема стоїть дуже гостро. Якщо при нарахуванні переводити людину з однорічної на трирічну середню заробітну плату, пенсіонери втратять, тому що у нас номінальна заробітна плата за рік може зрости на 15, 20, 30%. Зрозуміло, якби у нас були більш сталі темпи розвитку, не стрибав ВВП і зарплати зростали не так швидко, це питання не стояло б так гостро. У нас же виходить так, що якщо людина при виході на пенсію отримує більш-менш істотно вищу пенсію, ніж той, хто вийшов п’ять років тому, через два-три роки виходить уже розмір пенсії, наближений до прожиткового мінімуму. Це пов’язано з тим, що сучасна система індексації пенсій у нас дуже недосконала. Вона відбувається через перегляд прожиткового мінімуму. Звичайно, що для пенсіонерів найкраще було б, щоб пенсії індексувалися на зростання заробітної плати, але цього не витримає ніяка економіка, це неможливо. В жодній країні світу немає таких щедрих індексацій. Тут треба шукати баланс між інтересами працюючого населення та пенсіонерів. На нашу думку, індексувати треба, в першу чергу, саме основний розмір пенсій. Тобто, зароблену пенсію, яка обраховується, відповідно до розміру індивідуального заробітку людини і її стажу.

Зараз у нас практично ніхто з пенсіонерів не отримує менше, аніж прожитковий мінімум. Принаймні мінімальний розмір пенсії забезпечується практично всім. Звичайно, треба переглянути сам прожитковий мінімум, наскільки він є адекватним, тому що механізми його встановлення стає дедалі менш прозорий, сам набір продуктів та послуг, який туди включений і т.д. Мінімальну пенсію теж в будь-якому випадку треба індексувати.

Як ви ставитеся до підвищення пенсійного віку для жінок?

Лідія Ткаченко: Я теж підпадаю під цю норму і маю виходити на пенсію у 60 років. Я до цього ставлюся абсолютно спокійно, бо знаю, що насправді іншого шляху немає. Немає інших ліків проти старішання населення. Що б ми не говорили, що б не вкладали в це поняття, але всі пенсійні реформи в різних країнах, як правило, включають це питання. І в Україні воно піднімалося неодноразово ще навіть за радянських часів. В першу чергу, це питання ставлять саме демографи, тому що їхні прогнози показували, що кількість населення старшого віку зростає, а працездатного – скорочується.

Павло Розенко: 55 років для жінки сьогодні не є датою виходу на пенсію. Це день, з якого вона може отримувати і заробітну плату, і пенсійну виплату, таким чином покращуючи свій матеріальний стан. Я переконаний, що без суттєвого підвищення заробітних плат в економіці України, без введення спеціальних соціальних пакетів для працюючих громадян, сьогодні ставити питання про збільшення пенсійного віку для жінок на п’ять років є неможливим.

Справді, мета може бути одна - стимулювати жінку працювати довше. Проте, на жаль, в урядовій пенсійній реформі таких стимулів немає. Тому це просто зайве навантаження для жінки, яке нічим для неї кращим не закінчиться.

Пенсійна реформа може бути популярною, але коли уряд знайде баланс між інтересами держави (Пенсійного фонду, Державного бюджету) та інтересами громадян. Але ці урядові пропозиції ще більше вносять дисбаланс в пенсійну систему, адже для громадянина створюють лише цілий ряд навантажень, а представників держави нічим не обмежують.

Чи доживуть громадяни до пенсійного віку, зокрема чоловіки, середній вік яких набагато нижчий, аніж у жінок?

Лідія Ткаченко: Доживуть. Дійсно, чоловіки живуть у нас набагато менше, у них значно вищий рівень смертності у працездатному віці. Вони працюють в більш шкідливих умовах, в умовах ризиків та несприятливого впливу на здоров’я. Якщо орієнтувались на тривалість життя, то треба жінкам встановлювати пенсійний вік вище десь років на десять.

Зараз доживають до 60 років дві третини чоловіків. Найбільші ризики померти передчасною смертю є саме в працездатному віці. Ті чоловіки, що доживають до 60 років, вже зараз мають всі шанси прожити ще в середньому 15 років.

Понад 80% жінок доживають до 60-річного віку, їхня тривалість життя в пенсійному періоді становить понад 20 років. Тим більше, що останні три роки ми спостерігаємо позитивну тенденцію – у нас стала скорочуватись кількість померлих, тривалість життя зараз зростає і доволі хорошими темпами.