рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Чи варто Україні переходити на автономне опалення?

    • Галина Каплюк, фото Станіслава Груздєва, «Главком»
    • Розсилка
    Чи варто Україні переходити на автономне опалення?

    Бажання Віктора Януковича відмовитись від центрального теплопостачання і перевести на автономні системи всю Україну нездійсненне не лише з технічних та екологічних причин.

    Бажання Віктора Януковича відмовитись від центрального теплопостачання і перевести на автономні системи всю Україну нездійсненне не лише з технічних та екологічних причин. Експерти переконують, що країні потрібні обидва варіанти. При щільній забудові міст ефективне централізоване теплопостачання, а, наприклад, в приміських кварталах чи в сільській місцевості – автономне. Водночас у самому Києві навіть дорогі готелі давно перейшли на більш комфортну «автономку», використовуючи теплові насоси, бо центральні мережі не встигають за темпами розвитку столиці. Система вичерпала свій ресурс і що ж робити далі?

    Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували голова правління Асоціації інженерів енергоефективних технологій України Олександр Кузнець та генеральний директор Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго» Володимир Дерій.

    Олександр Кузнець: «Централізовані системи не задовольняють на сьогоднішньому рівні потреби населення»

    Кожна крайність погана, тож відмовитись від централізованого теплопостачання і перейти повністю на автономні системи – це нереально. По-перше, з технічних причин. Уявіть собі автономні системи у місті Києві: 25-поверховий будинок, утиканий димарями. По-друге, комунальна енергетика орієнтована на газ, але його кількість закінчується і вартість його вже не підйомна для звичайного громадянина. Тому треба переходити на альтернативні види палива, зокрема вугілля, і тут автономні системи не зовсім підходящі. По-третє, це проблема екології, бо поява великої кількості димарів небезпечна для навколишнього середовища та здоров’я людей. По-четверте, автономні системи теплозабезпечення – це небезпека вибуху. Експлуатація цих систем – це дуже серйозна справа.

    З іншого боку, автономні системи теж необхідні, бо, перейшовши на ринкові умови, ми надаємо можливість нашому населенню все ж таки знайти для себе вигідну та цікаву форму опалення свого приміщення. Це пов’язано з тим, що централізовані системи не задовольняють на сьогоднішньому рівні потреби населення, особливо щодо надання послуг. Ми не завжди отримуємо потрібну температуру у своєму приміщенні. Проблема полягає і в директивній подачі цієї послуги: 15 жовтня починаємо топити і 15 квітня – закінчуємо. Але бувають і холодні дні посеред літа, коли можна було б і підтопити у приміщеннях, особливо для старих людей та дітей така можливість виключається. Але найголовніше – вартість послуг, яка росте настільки стрімко, що не доганяє якість. Тому це все приводить до того, що люди шукають інших можливостей. У містах-мільйонниках якось все це вирішується, а в тих містах, де впала промисловість та вже немає містоформуючих підприємств, люди мусять шукати можливості опалення своїх приміщень. Ви знаєте, що цілі міста переходять на автономне опалення, зокрема на Закарпатті. Коли там був Віктор Янукович, то розглянув це як варіант для всієї України. Але йдеться про конкретне місце та територію. Там це, можливо, і добре, але для всієї території це не панацея.

    Ми пропонуємо шлях розробки схем теплопостачання для окремих міст та територій. Цей документ визначає на десятки років розвиток даного міста та на якій його території будуть встановлені автономні системи, а де будуть використовуватись централізовані системи.

    В Україні близько 425 міст, які мусять мати ці схеми теплопостачання. МінЖКХ поставлене завдання, що державні субсидії в плані теплопостачанні будуть отримувати тільки ті міста, які мають таку схему. Тож немає конфлікту між автономними та централізованими системами, є необхідність узгоджувати це питання, де мають бути і одні, і другі.

    Володимир Дерій: «У централізованого теплопостачання є всього шість, але незаперечних переваг»

    В Україні працюють понад 360 комунальних теплопостачальних компаній. На них споживання сягає близько 10 млн.тонн умовного палива або це 8-9 млрд. метрів кубічних природного газу. Рівень втрат котелень – 10-15%, теплових мереж – 16-23%, через неефективне використання втрачається у споживачів – до 30%. Потенціал енергозбереження в цьому секторі – 30-35%, необхідні інвестиції – 7-8 млрд.дол. на весь сектор. Ці дані підтверджені зараз багатьма експертами.

    Зараз піднімається питання – централізоване, автономне чи індивідуальне опалення – тому що обладнання всіх теплопостачальних компаній вичерпало свій ресурс. Фактично, ці підприємства потрапили в порочне коло: неплатежі та невідшкодування втрат від тарифів – це відсутність коштів для інвестування. Без інвестицій система не може нормально функціонувати і її стан катастрофічно погіршується. Якщо система в такому стані, то ростуть операційні витрати, підвищуються тарифи і погіршується якість послуг, зменшується рівень платежів, тому поширюються процеси децентралізації. Нічого б поганого в цьому не було, якби відхід від централізованого теплопостачання до автономного (на рівні будинку) чи індивідуального (квартири) не закінчувався тим, що в кожному вікні стирчить труба. Хотів би я спитати про комфорт тих людей, які живуть на 8-9 поверхах?..

    Основне підґрунтя для децентралізації – це дискримінаційна ціна на природній газ для теплопостачальних компаній, які надають тепло населенню. Зараз вона складає 1 309 грн. за тисячу метрів кубічних. Інша ціна на природній газ для бюджетних та інших споживачів – більше 3 000 грн. Перехресне субсидіювання закладене на рівні ціни природного газу. Це політичний момент у ціноутворенні, бо в Європі ціна для природного газу за тисячу кубів для роздрібного споживача – 500-700 євро, а у нас – 768 грн. Можете уявити, в скільки разів виросте ціна, коли ми прокинемося і не буде централізованого теплопостачання, а лише індивідуальне? Говорять, що населенню продають газ власного видобутку, це десь 16-18 млрд. кубометрів і його не вистачить на всіх, треба буде продавати дорогий газ по 1 300 як мінімум. «Нафтогаз» не захоче мати збитків ще на 65 млрд.грн., він і так продає по збитковій ціні і держава все компенсує.

    Система вичерпала свій ресурс і що ж робити далі? Я проводив роботу по економічно доцільних системах теплопостачання в місті Івано-Франківськ. Оцінювалося п’ять варіантів: реконструкція існуючої системи теплопостачання, зменшення рівня централізації в межах кварталу, ліквідація котелень та встановлення дахових котелень на рівні будинку, повна децентралізація (індивідуальне опалення в кожній квартирі) та часткова децентралізація (50/50). При цьому враховувалися інтереси споживачів, муніципалітету, держави теплопостачальних енергопідприємств та інвесторів.

    Виявилося, що домогосподарства, які отримують субсидії (1,6%) чи пільги (23,8%), не захочуть впровадити у себе індивідуальне опалення, бо сплачують 15%, а решту – держава. Крім того, є домогосподарства, які не бажають себе обтяжувати вибухонебезпечним обладнанням. До речі, за 2009 рік в Україні було зафіксовано 179 вибухів індивідуальних котлів. Ця інформація була названа на селекторній нараді у МінЖКГ. Тому 50% вибрали саме централізований варіант.

    Тож ми отримали такі дані (станом на 2007 рік): реконструкція існуючої системи теплопостачання Івано-Франківська потребувала 36,2 млн. дол., при цьому річна економія газу складала 30%. На рівні квартальних котелень - більш ефективний проект, але потребує більших інвестиційних витрат. А дахові котельні, часткова та повна децентралізація - проекти збиткові, які ніколи себе не окуплять. Такі дослідження були направлені в ЄБРР і, проаналізувавши, банк уклав угоду на надання кредиту по проведенню реконструкції саме централізованого теплопостачання міста Івано-Франківськ. Точно так як і Черкаси, зараз ідуть такі процеси по Житомиру.

    Ці дані підтвердив і Інститут загальної енергетики. Більше того, вони виявили, що якщо забудова до 3-4 поверхів або взагалі не існує тепломережі, там доцільна індивідуальна система опалення. Вище 4-х поверхів - централізоване теплопостачання.

    Ті, хто рекламує індивідуальне опалення, кажуть, що це дешево: 12 тис.грн. заплатив за установку і плати 768 грн. за рік, все буде добре. Але той же Ужгород в МінЖКГ просив допомоги, коли була холодна зима кілька років тому, бо не вистачало пропускної здатності труби. Справа в тому, що під індивідуальну систему опалення не переклали газові мережі, які розраховані тільки на плиту і не більше (з маленьким запасом). Коли всі вмикають опалення, то до кінцевого споживача газ взагалі не доходить. Добре, якщо встановлено дорогий котел і є система захисту, а якщо дешеве обладнання, то тоді і стаються вибухи. Кілька будинків там не опалювались і в цю зиму. А централізоване опалення, хоч за ним і числяться борги, все одно працює. Якби Віктору Федоровичу належним чином розказали правду, як вона є, то висновок щодо поширення автономного опалення на всю Україну був би зовсім іншим.

    В світі є, як мінімум, 50% централізованого теплопостачання. В Європі йдуть від індивідуальних систем до дешевших централізованих. Це мотивується тим, що природний газ для оптових споживачів дешевший, ніж для роздрібних. У нас же навпаки: для роздрібу - 768 грн. за тисячу кубів, і 1 309 грн.– для оптових.

    Є ще й екологічний аспект. В тому ж Івано-Франківську високі димові труби централізованого теплопостачання дозволяють розсіювати викиди в тридцяти кілометровій зоні. При індивідуальному опаленні все це осідає в місті, де люди будуть дихати цими викидами зі всіма відповідними наслідками для здоров’я.

    У централізованого теплопостачання є всього шість, але незаперечних переваг: вивід вибухонебезпечного обладнання із житлових будинків, локалізація шкідливих викидів на джерела, де з ними зручно боротися, можливість роботи на різних видах палива, і відсоток корисної дії великих котлів на 20% більший, аніж малих. Тому не потрібно ставити питання «те чи інше», бо необхідні обидва варіанти, але на основі перспективи розвитку міста і схем теплопостачання та паливного балансу. Якщо певний район має нещільну забудову, там мають бути автономні або індивідуальні системи опалення, а в центрі міста з великою щільністю забудови - централізоване теплопостачання.

    Де в Україні доцільно встановлювати автономне опалення?

    Олександр Кузнець: Щодо переваг автономного опалення, то наші розрахунки показали, що дахові котельні, які встановлені навіть у містах, споживають газу на 30-35% менше, аніж централізовані, і дають більш стабільне тепло. І найголовніше – це зменшення комунальних платежів десь на 30-35%.

    Де їх встановлювати, треба дуже добре дивитися. Дійсно, якщо це щільна забудова, то там рекомендуються централізовані системи, а в приміських районах та сільській місцевісті, звичайно, потрібно ставити індивідуальні котли.

    Ще одна проблема полягає в перебудові старих міст, таких, як Львів, де дуже щільна забудова. Щоб зараз підняти рівень комунальних послуг, там треба вкладати дуже великі кошти в перебудову централізованих систем. Інше річ - автономні системи, ми вже розробили проекти заміни підвальних котелень. Тобто, не може бути ворожнечі між центральною та автономною системою, це треба регулювати на рівні кожного конкретного проекту.

    Зрозумійте, що діюча система в Україні побудована ще за радянських часів, вона передбачала певне керівництво, а тепер розвалюється, не отримуючи належних коштів. Автономне опалення – це процес невідворотній, бо в його основі лежать економічні показники та економічний інтерес громадянина.

    Стосовно Європи, яка переходить на централізовані системи. По-перше, це стосується дуже невеликої кількості країн і, як правило, невеликих - Данії, Фінляндії. По-друге, в ці системи вкладені колосальні гроші і все зроблено на такому рівні, що, наприклад, в Данії серед літа одному громадянину була потрібна більш висока температура в квартирі і на його замовлення по телефону одразу вирішили цю проблему. Тобто, це такий високий рівень технічного рішення, що ми ще до цього не дійшли. Ми навіть не дійшли до реконструкції магістралей, по яких зараз подається тепло, а там ми губимо до 35%. Тому і високі тарифи, бо часто ми опалюємо не приміщення, а повітря, а взимку вздовж теплотрас зеленіє трава.

    Ми не боремося із централізованими системами, хоча дійсно агітуємо за максимальну установку індивідуальних систем, бо вони зараз більш економічні.

    Володимир Дерій: Є ще Швеція – країна, яка має власний природний газ, але зараз його у балансі централізованих систем аж 6%, все решта – відходи деревини, геотермальна енергетика. Вона не хоче сідати на газову голку. Індивідуальні системи нас назавжди посадять на газову голку, з якої ми вже не зліземо. Тільки централізовані системи теплопостачання дозволяють використовувати інші види палива. Ми можемо замістити за 5-7 років десь до 30% природного газу тими видами відходів деревини, що є. В Івано-Франківську є один житловий масив «Юність», який не залежить від природного газу, там котельна працює на відходах деревини в автоматичному режимі.

    Так посадить нас індивідуальне опалення назавжди на газову голку чи ні?

    Олександр Кузнець: Не посадить. Ви тут згадали про Швецію, вона дійсно майже відійшла від використання газу, але не за рахунок переходу на централізовані системи опалення, а за допомогою переходу на нові технології - теплові насоси. Наше майбутнє – це не централізовані системи і не автономні, а перехід на відновлювані джерела енергії. Стокгольм опалюється за рахунок тепла моря, там встановлено два великих теплових насоси в 30 мегават, які опалюють все місто. В Швеції практично кожного року встановлюється до 10 000 теплових насосів, а це маленька країна з населенням близько 7-8 мільйонів. Вони використовують практично дармову енергію землі та моря. Але ці нові технології складні та коштовні і головне - вимагають певного рівня підготовки кадрів. Ми над цим працюємо, зараз в КПІ створено лабораторію якраз по цим новим технологіям. Згадайте Німеччину, де всі дахи укриті сонячними колекторами. Вони працюють на майбутнє, а ми ще тягнемо.

    Централізовані системи – це радянський спосіб вирішення колосальної проблеми однаково для всіх. Але коли треба конкретній людині вирішити її питання, на жаль, ці системи не можуть цього зробити, для цього потрібні автономні. А газу вистачить, він поки є і буде подаватися.

    Як складається ситуація зі встановленням автономного опалення в Києві?

    Олександр Кузнець: Зараз в Києві працює близько 20 організацій, які займаються саме автономними системами опалення і у них всіх є робота. Розроблена схема теплопостачання міста, яка передбачає на цей рік в Подільському районі встановлення 20 теплових насосів. Це та ж автономна система теплопостачання. До речі, їх установку розглядають навіть такі монополісти як «Київводоканал» та інші, їх теж цікавлять нові технології.

    Володимир Дерій: Порядок впровадження автономного опалення такий: якщо цілий під’їзд захотів, написали заяви, взяли дозвіл і зробили. Це єдиний момент, коли для них буде вигідно. Індивідуальна система опалення у квартирі передбачає, що господар платить 752 грн. за тисячу кубів. На опалювальний сезон для середньої двокімнатної квартири достатньо 2,5 тисячі кубів на півтори тисячі гривень і все. Якщо ж весь будинок захоче поставити автономне опалення, нормальний високий димар, щоб шкідливі викиди розсіювались, дахову котельну, то він буде платити 1 309 грн. за тисячу кубометрів. От і весь парадокс.

    Олександр Кузнець: Новобудови ідуть, як правило, на автономні системи. Наприклад, суд на Солом’янській площі. Там можна побачити димар, отже є автономна система.

    Тут заважає намагання держави керувати всім, якби було більше віри до своїх громадян, було б краще. Автономні системи певною мірою підпільні, тому дуже тут великий процент корупції. Тобто, офіційно не можна, але якщо заплатити певну суму, то все буде. Корупція тут дуже велика, залежно від області зараз дозвіл на установку коштує дорого. На жаль, йдеться про тисячі «зелених».

    Володимир Дерій: Практично всі дорогі готелі мають автономну систему опалення. Людям потрібний комфорт і вони за це можуть заплатити. Вийдіть взимку на площу Богдана Хмельницького і подивіться, звідки йде дим. Київ дуже швидко розростається, а потужності «Київенерго» обмежені.

    Тепловий насос фактично використовує енергію ґрунту. Споживаючи 1 кіловат електроенергії на годину дає 3-4 кіловатгодини теплової енергії. 4-5 – це КПД перекачки, тому що тепло забирається із землі. Дійсно, теплові насоси впроваджують дуже широко у всьому світі, але скрізь держава їх дотує пільговими кредитами або іншими програмами, бо обладнання дуже дороге. Проте ніхто не знає, до чого це приведе, бо ми відбираємо температуру з якогось іншого середовища. Наприклад, планується у Севастополі поставити 10 мегаватний тепловий насос, а це приведе до міграції всього живого поблизу. Ви знаєте, що кращий спосіб боротьби з кротами – поставити на дачі вітряк. Ми не знаємо, як це вплине на навколишнє середовище.

    Олександр Кузнець: Теплові насоси дійсно відбирають енергію землі. Але є дві системи – площадна, коли трубками закладається на 90-120 см - це величина промерзання землі. Тут спостерігається явище «пізньої весни», коли відбір тепла затримує розвиток рослинності на цій території. Але головна система установки теплових насосів – це глибинні свердловини, де є геотермальне тепло. Згадайте, що в шахті на глибині 1 км температура вже складає 30-32 градуси. А площадні насоси були в Європі, вони дали негативний результат і тому зараз їх намагаються не встановлювати.

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ