Оголошено мертвий сезон

Відсьогодні народні депутати розійшлися по відпустках. Прийнявши в останню ніч пенсійну реформу, вони можуть спокійно розслабитися до вересня. Якими є підсумки роботи парламенту? Чому Верховна Рада втрачає свою представницьку функцію? Як останнім часом складалися «під куполом» відносини влади та опозиції? Що очікує на нас наступного політичного сезону?

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський та директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Михайло Погребинський: «Время жесткого противостояния между большинством и оппозицией в парламенте закончилось»

С начала года были введены окончательные изменения, которые завершили процесс возвращения к Конституции 1996 года и отмены политической реформы. Страна перешла в законодательный режим Конституции 1996 года, согласно которой все основные критически важные полномочия для управления государством сосредоточились в одном кабинете - кабинете Президента.

Следующая важная вещь, которая была принята в парламенте, - это закон «Об основах предотвращения и противодействия коррупции». По отношению к нему было много критики, в том числе и я его критиковал, но все-таки лучше этот закон, чем без него. Даже самый хороший закон не будет работать всерьез, ели нет политической воли, потребовать прежде все от руководителей, которые подчинены главному человеку в стране, чтобы они следовали и демонстрировали уважение к этому закону.

Принято постановление «О состоянии и перспективах развития экономических отношений Украины с ЕС и Таможенным союзом». В нем украинской власти не рекомендовано соглашаться на предложения России о вхождении в Таможенный союз. Я считаю, что это неправильная рекомендация, поскольку она не основана на фактическом понимании экономических возможностей той или иной стороны интеграции.

Принят закон о начале реформы здравоохранения. Это такой пилотный проект – реформирование системы здравоохранения в Винницкой, Днепропетровской, Донецкой областях и городе Киеве. Тоже было довольно много критики этого, но в принципе серьезными специалистами по социальным реформам направление этого закона считается позитивным.

Далее был чрезвычайно резонансный закон о красном флаге, который вообще не был нужен. В итоге часть общества считает, что он сыграл провокационную роль в событиях 9 мая. Если бы его не было, может быть, ситуация была бы чуть смягченная, но в принципе все обстоятельства и так готовились именно к тому, что случилось 9 мая. Его не надо было принимать просто потому, что у нас есть закон о праздновании Дня победы, где написано, что можно использовать красный флаг. Я даже считаю, что некая польза от этого все равно была постфактум, и проявилась она в том, что 22 июня все прошло тихо и спокойно.

Важным является Закон «О Совете министров Автономной Республики Крым». До его принятия главным лицом Республики Крым был спикер крымского парламента, а теперь – премьер-министр, коим сейчас является Джарты.

16 июня как большинство, так и оппозиция парламента (даже Ляпина голосовала) поддержал в первом чтении правительственный законопроект о внесении изменений в Налоговый кодекс относительно упрощенной системы налогообложения. Вчера его должны были принять окончательно и бесповоротно, что-то там не сложилось. Но очень важен сам факт того, что найден компромисс с предпринимателями, практически все предложения которых учтены в этом законопроекте.

241 голосами был утвержден предварительный отчет по «газовым соглашениям». Главная мысль этого отчета, что Тимошенко при подписании соглашений превысила власть, имела в ходе переговоров частные интересы, поскольку принадлежавшие ей компании имели долг перед Министерством обороны России.

В первом чтении был принят разработанный оппозицией Закон «О национальном культурном продукте». Этот закон чрезвычайно опасен, и если бы он был принят в этой версии окончательно, то это бы отбросило защиту прав человека на много лет назад. Его «в темную» проголосовали, в том числе представители власти. Я считаю, они не поняли, за что они голосуют. Надеюсь, в него будут внесены целый ряд изменений. Этот закон очередной раз показывает, что, к сожалению, для Партии регионов гуманитарные вопросы становятся второстепенным, третьестепенными и т.д. Ведь они даже готовы проголосовать за закон Кириленка, который «ни в какие ворота» по отношению к позиции и программе Партии регионов.

Принят Закон «О государственном земельном кадастре», что фактически дает старт земельной реформе, открывает начало оформление рынка земли. Считаю это позитивным.

В связи с отменой политической реформы и переходом к старой Конституции коалиции политических фракций в парламенте сейчас нет. Закончился процесс перехода депутатов из фракции во фракцию, который имел место после завершения президентских выборов. В конечном итоге этот процесс ослабил зависимость Партии регионов от партнеров – коммунистов и фракции Литвина. В частности, коммунисты не голосовали за пенсионную реформу, но при этом все равно нашлось 240 с лишним голосов.

Оппозиция в парламенте фактически не играет никакой роли. Это обычное дело в демократических странах, когда абсолютное большинство законопроектов готовит правительство и голосует правящее большинство. Другой вопрос, есть ли профессиональный потенциал у партии власти для того, чтобы решить сложнейшие проблемы, которые стоят перед нашей страной. Я считаю, что никакая умная голова не лишняя в нашем общем государственном деле. И если эта умная голова сидит во фракции оппозиционной, значит, надо ее привлекать. Поэтому хорошо было бы понимать представителям власти, что желательно расширить круг привлекаемых, разумных, профессиональный людей для решения задач, которые стоят перед страной сегодня.

Важно, что партия власти так и не решилась внести законопроект о языках в Украине. Этот законопроект давал бы закрепление норм, по которым родители могли бы на законных основаниях формировать количество классов, где дети обучаются на русском языке и т.д.

В целом можно говорить, что время жесткого противостояния между большинством и оппозицией в парламенте закончилось. Кроме того, нет напряженности в отношениях между законодательной властью и исполнительной. Кто-то любит говорить, что, вот, Чечетов поднял руку, и все проголосовали… Ну и что, это нормально, у них есть большинство и они должны дисциплинированно голосовать. Так происходит во всех парламентах мира, не надо думать, что мы здесь какие-то исключительные идиоты. Мы идиоты в других вопросах, но в этом смысле тут все нормально.

Владимир Фесенко: «Якби я був технологом влади, то порадив би запускати закон з відкритими списками»

В отличие от ситуации двухлетней давности, когда не было стабильного парламентского большинства, сейчас Верховная Рада работает устойчиво и результативно. Несомненный плюс в том, что в эту сессию не было парламентского мордобоя. Но есть два традиционных минуса. Первый – продолжается тенденция утраты парламентом представительской функции, он перестал быть площадкой поиска общественно-политического консенсуса по сложным контраверсийным проблемным вопросам. Наиболее показательной в этом плане стала пенсионная реформа. Дело не только во власти, которая иногда игнорировала позицию противоположной стороны, но и в оппозиции. То, что они представили в виде альтернативных проектов – это был парад популизма, а не содержательная альтернатива пенсионной реформе. В редких случаях были вопросы конструктивного взаимодействия, когда совместные усилия власти и оппозиции дали результат. Например, это был Закон о доступе к публичной информации. Хотя есть другой очень значимый пример – Закон о Земельном кадастре как один из ключевых законопроектов в рамках земельной реформы. Оппозиция вроде и против, в частности БЮТ, но посмотрите, кто является автором этого принятого Радой законопроекта. Не Кабмин, хотя такой закон должен инициировать именно он. Там три автора – один от Партии регионов, другой от НУНС (бывший губернатор Ивано-Франковской области) и от БЮТ (бывший помощник Турчинова, не член парламентского большинства). Так что не все так просто в отношениях власти и оппозиции в стенах Верховной Рады.

Второй минус, который так и не получил разумного разрешения в эту парламентскую сессию, - это позорная практика голосования «за того парня», за свого друга депутата, который не ходит на заседания. Проблему поднимали в середине сессии, обсуждали, но ничем это не закончилось, и сейчас на нее просто закрыли глаза. Точно так же, как и на игнорирование рядом депутатов своей работы и своих обязанностей в Верховной Раде.

Депутати з інших країн дивуються, що наші народні обранці голосують за себе і за сусіда. Як ви до цього ставитеся?

Михайло Погребинський: Іншого виходу просто немає, бо у нас дурна система, якої немає майже ніде. Наприклад, в англійському парламенті депутати ходять на сесію тільки тоді, коли вони зацікавлені в розгляді того чи іншого законопроекту. Рішення приймаються по більшості присутніх. Тому нам давно треба перейти на цю систему, вона мотивує депутатів прийти тоді, коли розглядається важливий для них законопроект, а коли їх не цікавить, то вони просто не ходять. Завжди або майже завжди вони ходять, коли іде уряд, тоді його клюють і свої, і опозиція. Закон, згідно якого кожен по інструкції повинен голосувати сам за себе правильний, але він повинен бути доповнений тим, що рішення приймаються більшістю присутніх.

Владимир Фесенко: Кстати, я эту идею тоже поддерживаю. Тут проблема не только в поведении депутатов, хотя фракция тоже должна обращать внимание на нынешнюю неправильную ситуацию и применять меры дисциплинарного воздействия. Есть объективная ситуация и в Британском парламенте, и во многих других, где нет стопроцентного присутствия парламентариев. Лучший вариант – это еще и законодательное урегулирование этой проблемы, когда решения будут приниматься при определенных ограничениях, чтобы был кворум. Но решения принимать – от присутствующего большинства, а не от большинства депутатов Верховной Рады.

Як ви прокоментуєте конституційність процесу, який відбувається судом над Тимошенко?

Михайло Погребинський: Від жодного юриста я не чув про те, що тут щось неконстиутційно. Якби її звинуватили не по рішенню суду, а, скажімо, прокурор так сказав, це було б неконституційно, тому що у нас є принцип презумпції невинуватості. Тому з точки зору конституційної, не можу нічого казати, я просто чую коментарі професіоналів, які здивовані низьким рівнем обох сторін процесу.

Які ваші прогнози на наступний політичний сезон?

Михайло Погребинський: У мене є надія, що ці процеси закінчаться. Думаю, вони мають закінчитися у вересні, можливо, навіть раніше. Має відбутися певне заспокоєння. З іншого боку, почнеться реакція на реформи, тому восени буде певний підйом громадської активності. Фактично восени почнеться сезон підготовки до парламентських виборів, тому я очікую досить активної осені.

Володимир Фесенко: Думаю, що буде декілька інтриг наступного політичного сезону. Одна з них буде пов’язана із Законом про вибори народних депутатів. Це один із ключових законів, навколо якого розгорнеться і боротьба інтересів, і публічна полеміка. Не виключаю, що тут можуть бути певні компроміси. Скоріше за все, за основу буде взятий так званий технічний законопроект Лавриновича, але можуть бути сюрпризи, відмови або зниження прохідного бар’єру до 4%.

Може виникнути знов інтрига і з відкритими списками, якщо опозиція домовиться та буде спільний законопроект. У владі можуть зробити «хід конем», підтримавши цю ідею. Тут головна проблема в достатньо важких процедурах для виборців та членів виборчих комісій. Але в інтересах Партії регіонів можна технологічно використати ситуацію з виборчими списками. Я вас запевняю, що втрати, порівняно зі змішаною системою, будуть невеликими, але ось для багатьох опозиційних партій відкриті списки не дуже вигідні. В такому разі на чолі списку не буде Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка чи Віталія Кличка. За кого тоді голосувати? За абсолютно невідомі фігури?.. Тут не все так просто. Якби я був технологом влади, то порадив би запускати закон з відкритими списками.

Думаю, що буде інтрига навколо уряду. Якщо йому вдасться утримати соціально-економічну ситуацію, якщо не буде різких кризових проблем та тенденцій, як на початку року (стрибок цін на бензин, гречка, комунальні тарифи), то Азаров може утриматись. В протилежному випадку я не виключаю питання про заміну прем’єр-міністра, тим паче, що прихильники такої ідеї є і в оточенні Президента. Нагадаю, як Віктор Янукович в Межигір’ї образно сказав: «Азаров работает, но со скрипом и замечаниями». Це означає, що немає абсолютної гарантії для Миколи Яновича. Якщо виникне питання про заміну прем’єр-міністра, то Верховна Рада не буде формувати уряд, бо вже не має такої функції, але буде голосувати про призначення прем’єр-міністра. Тут теж буде питання дисципліни та спроможності парламентської більшості.

Актуальним буде питання продовження реформ. Зокрема, земельної реформи, яка стане ключовою на наступній сесії, навколо цього буде багато і політичних, і інформаційних конфліктів та інтриг.

Якщо уряд завершить роботу над програмою, яка зараз готується (там є внутрішня дискусія з приводу принципів підготовки, статусу і т.д.), це також може бути питання політичне, бо затвердження програми у Верховній Раді може стати певною гарантією для уряду. Тут все залежатиме від політичної кон’юнктури. Так що сезон буде дуже цікавим та гарячим. Виходячи з українських політичних традицій, у нас спрацьовує формула «тривожний місяць вересень». Згадайте, хоча б скандал із Гонгадзе, вибори, відставку уряду Тимошенко у 2005-му…

Зараз пенсійна реформа ухвалена. Це був неминучий крок для влади не лише у зв’язку з МВФ, а й з точки зору спроможності парламентської більшості. Якби не проголосували, це була б демонстрація слабкості влади, а вони не можуть цього допустити. Але реформу треба реалізувати, є купа управлінської та інформаційної роботи. Людям треба розповісти, як буде нараховуватись пенсія, що буде з пільговиками і т.д. Кажуть, що зараз немає протестів. А хто буде їх організовувати? Опозиція не спроможна, тим паче, що Тимошенко, дай Бог сил, захистити біля Печерського суду. Але восени виникнуть проблемні питання, і хтозна, може організації чорнобильців, афганців виступлять з протестами?.. Може цього і не буде, все залежатиме від того, як реалізовуватиметься пенсійна реформа.

Ви згадали про непопулярні реформи, чи будуть за них голосувати народні депутати з огляду на майбутню виборчу кампанію?

Михайло Погребинський: Їм сказали, проголосувати за пенсійну реформу, вони проголосували. Депутатам не дуже вигідно за таке голосувати, тим не менше вони голосують. Важливо, що пенсійну, земельну і комунальну реформи проголосували не пізніше осені, щоб через рік, коли будуть вибори, люди трошки про це забули. Хоча не треба думати, що у нас такий дурний народ. Я особисто вважаю, що немає іншого виходу, треба обов’язково це провести, але при цьому пояснювати це людям.

Восени буде розглядатись ще один важливий законопроект про вибори народних депутатів. На чому зійдуться парламентарі? Який прохідний бар’єр буде прийнято?

Михайло Погребинський: Вже озвучувалась компромісна цифра у 4%. Я противник запропонованої виборчої моделі, коли половина людей буде обиратися за мажоритарними округами, і прибічник чистої пропорційної моделі з відкритими списками. До речі, сподівання, що тільки багаті люди і тільки представники влади будуть перемагати в мажоритарних округах, в багатьох випадках не справдяться, час змінився. Я не виключаю, що в багатьох випадках несподівано для влади будуть перемагати представники нового покоління. Це буде складно, бо гроші таки десь потрібно брати на кампанію. Думаю, що запит на нових політиків спрацює вже на цих парламентських виборах. Звичайно, їх буде 200 осіб, але цілком вірогідно, що третина «нових» не будуть пов’язані з партіями чи крупним капіталом.

Як ви оцінюєте діяльність нинішнього керівництва парламенту, зокрема спікера Володимира Литвина?

Володимир Фесенко: Литвину дуже важко. Не секрет, що його позиції останнім часом дуже послабли. Певний час тому навіть пішли чутки, що Литвина можуть замінити, та не думаю, що зараз є потреба заміни спікера Верховної Ради. Там теж є свій баланс інтересів. Ви ж бачили, як голосували литвинівці за пенсійну реформу: їх мало, але голоси потрібні. Тому Литвин зараз достатньо дисциплінований, керований, намагається утримати ситуацію в парламенті, тож немає сенсу міняти шило на мило. Можна було б поставити Мартинюка, але до комуністів у нинішньої влади немає абсолютної довіри.