Перспективи опозиції після арешту Тимошенко

Формально декларативно опозиція таки об’єдналася після арешту Тимошенко, але навряд чи надалі буде діяти спільно. Багатьом лідерам опозиційних партій вигідна відсутність Тимошенко як головного конкурента на електоральному полі і вони охоче приміряли б вже сьогодні ореол лідера опозиції. До того ж кільком з них Юлія Володимирівна особисто «насолила». Але спробувати витягнути її з в’язниці їм таки доведеться, бо є побоювання, що цей арешт може стати межею посилення авторитарних тенденцій і тоді у опозиції немає майбутнього.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко та директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Віталій Бала: «Тепер вже немає «священних корів» в українській політиці»

Політичний сезон розпочався трохи раніше, аніж очікувалось. Він мав стартувати у вересні з черговою сесією парламенту, але минулої п’ятниці влада дала старт не тільки парламентській виборчій кампанії, а й серйозній політичній війни між опонентами та чинною владою.

Прийняте в п’ятницю рішення навіть з технологічної точки зору було дуже серйозною помилкою. Таким чином влада зробила кілька подарунків для своїх опонентів, в першу чергу для Юлії Володимирівни. По-перше, вони фактично делегітимізували наступне рішення по Тимошенко (якщо воно буде по відношенню до неї негативним) в очах міжнародної спільноти. Цим рішенням остаточно поставлено крапку в питанні - це судовий чи політичний процес. Бачачи реакцію Заходу, ми всі розуміємо, що тут двох думок бути не може. Важко собі уявити, коли Посольство США в країнах, які претендують бути демократичними, звертається про можливість відвідувати людину, яка сидить за гратами, якщо це не політичний в’язень. Посольство не звернулося б з таким проханням, якби мова йшла про кримінальні справи.

В даному випадку це досить серйозна проблема для влади в контексті майбутньої співпраці, в тому числі і економічної. Це великий мінус для уряду, який останнім часом почав робити якісь хоч і невеликі позитивні тенденції, вже ніби збиралися якісь інвестиції залучати. Ми хотіли підписати Угоду про асоціацію з ЄС, ввійти в зону вільної торгівлі. Ці всі проблеми із затриманням Тимошенко можуть бути не зовсім вирішеними, тому що зіграли в даному випадку питання не стратегічного розвитку України, а якась політична доцільність, особистісні стосунки, які, на жаль, завжди останніми роками досить серйозно грають роль в прийнятті тих чи інших рішень. Другий подарунок опозиції – вони роблять з Юлії Тимошенко ореол. Якщо опозиція грамотно це використає, то зможе мобілізувати людей.

Віктор Янукович мав би розібратися в цій ситуації та зрозуміти всі негативні наслідки, які можуть бути, в першу чергу, для нього, а потім для нас всіх, прийняти соломонове рішення та з найменшими втратами вийти із цієї ситуації. Я дуже боюся, що коли даний старт цій політичній війні між опонентами, майбутні вибори в парламенті знову, на жаль, будуть виборами «чужий-свій», «добро-зло». Ми знов не будемо мати конкретних пропозицій, яким чином будуть вирішені проблеми країни, а станемо свідками виборів, направлених на негативні емоції. Це досить небезпечно, бо проводячи вибори таким чином, ми ходимо по колу останні п’ять років. Не маючи конкуренції ідей та пропозицій, нічого з того доброго для країни не буде.

Влада зробила і для себе подарунок – тепер вже немає «священних корів» в українській політиці. Це може бути дуже серйозною проблемою у майбутньому, тому що почуття помсти – найбільше почуття, яке змушує людину боротися і жити. Але воно не є конструктивним і не створює якісь речі, а працює на розвал, і це не правильно.

Зараз існує думка, що Тимошенко сама провокувала, хотіла, щоб її посадили. Тим, хто це говорить, я б порадив піти та подивитися, як там за гратами? Чи захотіли б вони, щоб їх закрили в ту віп-камеру?..

Лідери політичних партій, які опонують владі, зараз роблять багато заяв, говорять про об’єднання. Насправді, я на сьогодні не бачу, навколо чого вони будуть об’єднуватися, крім того, щоб випустити Тимошенко. Мене «терзают смутые сомнения», що всі вони в душі дуже радіють, що так сталося, і десь там хочуть взяти ореол лідера опозиції. В перспективі - це буде велика проблема для опозиції. 24 серпня, про яке було заявлено, покаже, наскільки опозиція готова об’єднатися, причому не навколо Тимошенко чи боротьби проти влади, а навколо якоїсь перспективи України. Велика кількість людей, які не підтримують ні опозицію, ні владу, могли б винайти нових лідерів. Але не в контексті нові, а просто інші. Якщо ці люди зможуть довести громадянам, що вони не такі як позиція чи вдала, то можуть бути досить цікаві моменти, пов’язані з парламентськими виборами, особливо з мажоритарними округами. Ці всі моменти роблять, як мінімум, вже не такою передбачуваною парламентську кампанію. По великому рахунку, в п’ятницю був запушений механізм, який дуже важко буде контролювати. Якщо не будуть вжиті певні заходи, він може вийти з-під контролю його ініціаторів. Але й це дає нам шанс, бо коли все контролюється нічого нового ми не можемо побачити.

Володимир Фесенко: «Найбільш раціональна дія – амністувати Тимошенко після вироку»

Формально консолідація опозиції відбувалась, хоча лише інформаційно та декларативно. Це позитивно, тому що в таких ситуаціях, коли є спільний виклик для опозиції, треба об’єднуватися хоча б на такому рівні. Але я також скептично ставлюся до об’єднавчих перспектив опозиції, тому що об’єктивно вони залишаються конкурентами один одному.

Зараз така консолідація відбулась з декількох причин. По-перше, є побоювання, що цей арешт може стати межею посилення авторитарних тенденцій і тоді у опозиції немає майбутнього. Проти цього треба боротися, тут спільний виклик і спільна проблема. Але це пояснення не єдине і не головне. Треба розуміти логіку дій більшості наших політиків та політичних сил - коли виникає будь-яка подія, вони мислять логікою політичного піару. В даному випадку перша мотивація - треба якось прореагувати, потрібно позиціонуватися навколо арешту Тимошенко і тут починається емоційне змагання. Якщо ви опозиційна сила, то треба якомога радикальніше про себе заявити. Ми побачили палітру різних реагувань. «Наша Україна» та «Свобода» вимагали негайного проведення виборів. Причому «Свободу» я розумію, але не розумію «Нашу Україну», яка б їх програла. Яценюк закликав бойкотувати вибори. Але до них ще рік і бойкот – найбільш складна та найменш ефективна дія. Дуже важко організувати результативний бойкот, бо у нас немає нижчої планки виборчої активності. Делегітимізувати вибори? Сумніваюсь в тому, що всі опозиційні сили проігнорують вибори, хіба що дві-три сили, тож від цього виграє лише партія влади. Думаю, що це просто непродумані заяви на кшталт того, що якось яскраво треба відреагувати, щоб це процитували.

Щодо об’єднання в перспективі – тут я скептик, перш за все, тому, що провідні опозиційні сили – конкуренти один одному. Чим ближче до виборів, тим більше буде підстав для конкуренції.

Ще одна проблема полягає в тому, що якщо буде ухвалено новий виборчий законопроект Лавриновича, фактично, не буде організаційних засад для об’єднання. Є певний сумнів в тому, що виборчі блоки залишаться.

Чи відбудеться відродження Юлії Тимошенко «как птицы Феникс» внаслідок цього арешту? Я не прихильник крайніх версій на кшталт того, що це завершення її політичної кар’єри. Але якщо вона надовго залишиться за гратами після вироку (в чому я поки сумніваюсь), це можливо. Цей варіант зараз більш вірогідний, ніж раніше. Але залишається найбільш раціональна дія – амністувати Тимошенко після вироку. Це зніме більшість і зовнішньополітичних і внутрішньополітичних проблем. Не повністю, але певною мірою нейтралізує ситуацію.

Якщо Тимошенко залишиться за гратами і вирок буде достатньо серйозний (не менше 5 років), тоді перспективи нашої опозиції погані. Тоді будуть великі сумніви, що і вибори будуть вільними, і великий ризик того, що вище керівництво країни опиниться в політичній ізоляції. Якщо буде політична ізоляція, то з великою вірогідністю відбудеться розворот в сторону Москви і замість зони вільної торгівлі з ЄС ми отримаємо членство в Митному союзі.

Багато хто здивувався, чому росіяни підтримали Тимошенко. Вони підтримали не її, а угоду 2009 року. Якщо тільки виникне криза у стосунках України та Заходу, вони змінять тактику і будуть працювати на те, щоб наблизити Україну до себе і включити її в свої інтеграційні об’єднання. Це буде найгірший варіант для української опозиції, тому що саме тоді (не зараз!) виникне реальна проблема трансформації політичного режиму в авторитарний. Поки що це не відбулося, є лише виклики та потенційні загрози.

Якщо Тимошенко надовго залишається за гратами, тоді я не бачу в неї перспектив (якщо не виникне нова політична криза десь через півроку і вона вийде на свободу та зможе брати участь в політичному житті). В такому разі неминуче буде криза та занепад «Батьківщини». Вибачте за такі слова, це делікатна, гендерна тема, але чим більше років буде Тимошенко, тим важче їй буде повернутись в активне політичне життя. Думаю, що тоді може виникнути й боротьба за політичний спадок Тимошенко.

Звичайно, є випадки, коли після перебування за гратами людина повертається як національний герой, проте тут треба враховувати специфіку країни. Ми не можемо прогнозувати, як буде далі розвиватися політична кон’юнктура, але зараз немає масового спалаху стихійного протесту, коли тисячі людей ідуть на майдан на захист Тимошенко. Навіть Турчинов здивувався, що тут арештовують Тимошенко, а навпроти Печерського суду жують морозиво. Згадайте, коли в 1993 році розстрілювали Білий дім в Росії, там ще й аплодували кожному влученню в стіни будівлі. Зівак завжди багато, але в нашому конкретному випадку треба розуміти одну важливу річ – Тимошенко залишається одним із лідерів за рівнем недовіри. За даним різних опитувань, від 60% до 70% населення країни не довіряє або не підтримує діяльність Юлії Тимошенко. Зокрема, це й дані Центру Разумкова, якого важко запідозрити в несимпатії до Юлії Володимирівни. Це пояснює, чому немає такого масового спалаху за захист Тимошенко.

Якщо ж Тимошенко звільнять через амністію чи указом про помилування, то далі події можуть розгортатися наступним чином. Може відбутися певне зростання симпатій до Тимошенко. Але більшість тих, хто зараз виступає на її захист, зокрема декларативно, вони (як і на президентських виборах) не стільки захищають Тимошенко, скільки захищають перспективи демократії і висловлюють свій протест проти дій влади. Це головний мотив. Тому Тимошенко залишиться одним з провідних лідерів опозиції. Можливо, найбільш популярним. Але очікувати, що у нас виникне об’єднана опозиція на чолі з Тимошенко, поки нема підстав. Ці конкурентні стосунки залишаться і надалі. Тим паче, що влада і далі буде грати на протиріччях в опозиційному таборі, зокрема, всередині БЮТ та партії «Батьківщина». Сьогоднішня реакція опозиції – це таке собі піар-реагування для того, щоб сподобатись виборцям.

Можливо, найбільш серйозний політичний наслідок арешту Тимошенко полягає в тому, що посилюється гострота та емоційність протистояння між владою та опозицією (не політичною, а опозиційною частиною суспільства). Коли буде цей спалах, в яких формах? Це може мати дуже негативні наслідки. Тому тут значною мірою все буде залежати від подальших дій влади, яким буде судовий вирок. Арешт був помилкою, це були емоції, але не лише вони. Я переконаний, що рішення про арешт було прийняте не в п’ятницю і не допит Азарова став ключем для цього. Але час для арешту вибрано дуже точно – напередодні вихідних, на початок серпня - пік відпускного сезону, тут діяли технологічно. Це було тестування ситуації на те, як будуть реагувати всередині країни та за кордоном. В залежності від цього вже будуть далі діяти. Найбільш раціональний варіант подальших дій – це звільнення Тимошенко, але не відразу, бо треба ж зберегти обличчя. Наприклад, після вироку Тимошенко підпадає під амністію у зв’язку з 20-річчям Незалежності і можна її випустити. Це був би найбільш м’який варіант виходу із ситуації. На жаль, це не гарантовано. Подивимося, чи візьме гору раціональне ставлення до цієї проблеми, чи знов виходитимуть з емоцій і тоді наслідки можуть бути некерованими, коли одна радикальна дія може спровокувати наступну.