Погана угода для України і Януковича

Не з того почав? Віктору Януковичу не надто добре вдається балансувати між Заходом і Росією – він все більше схиляється убік Москви. Замість того, щоб підписувати угоду, яка позбавляє Україну частини суверенітету, йому варто було б проводити політику на зменшення споживання газу – пише Томаш Валашек в британській The Financial Times.

Погано почав новий президент України в зовнішній політиці. Минулого тижня Віктор Янукович підписав із Москвою договір про оренду, який дозволить Чорноморському флоту Росії залишитися в Україні ще принаймні на 32 роки. Діючи таким чином, новий президент відмовився від важливої складової суверенітету України.

Пан Янукович, либонь, думає, що уклав хорошу угоду. В обмін на подовження оренди Росія пообіцяла знизити ціну на газ для України на 30%. Це важливо: економіка України в скруті (в 2009 році вона скоротилася на 12%), а політика Києва з субсидіювання цін на газ на внутрішньому ринку спустошує казну. Здається, логіка тут проста: чому б не дати Росії те, що в неї й так є (право розміщувати війська в Україні), в обмін на те, що вкрай потрібно країні (дешевший газ)?

Та є принаймні дві причини з нею не погодитися. Присутність флоту з його численними солдатами і оперативниками спецслужб дозволяє Москві тиснути на Київ. Як тільки Україна суперечитиме Росії – як це робив попередній президент Віктор Ющенко, добиваючись членства в НАТО, – Москва натякатиме на поділ України. В Криму, де й розміщений Чорноморський флот, мешкають переважно росіяни, і він – найімовірніша територія для від‘єднання. Особовий склад флоту – особливо оперативні співробітники спецслужб – той каталізатор, що може за наказом збурити смуту (так, як це зробили лідери Південної Осетії, що призвело до російсько-грузинської війни в 2008 році). Україна не буде повністю незалежною, поки не зможе сама робити свій зовнішньополітичний вибір, а присутність флоту гарантує, що цієї свободи вона не матиме ще декілька десятиліть. Ось справжня ціна оренди.

Помиляється пан Янукович і щодо потенційного зиску від угоди. Контролювати газові рахунки можна було й у кращий спосіб: йому слід намагатися зменшувати попит, а не ціну пропозиції. Україна – одна з країн, що спалюють найбільше газу. Взимку, в часи пікового попиту, вона споживає в місяць газу на 900 млн. дол. – втричі більше за сусідню Польщу, ще одну комуністичну країну порівнюваної величини. Останній уряд України нічого не зробив, аби замінити старі, енергетично неефективні системи опалення будинків чи модернізувати сталеливарні заводи і заводи з виробництва мінеральних добрив, які споживають багато газу. Якби це було зроблено, Україна могла б майже повністю задовольнити свої потреби в газі самотужки (в країні видобувають досить багато газу).

Минулого року Європейський Союз об’єднав зусилля ключових міжнародних фінансових інституцій – Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку і Європейського інвестиційного банку – щоб профінансувати реформування газового сектору. Тодішній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко опиралася пропозиції, бо вона означала підвищення цін на газ саме напередодні президентських виборів, на яких пані Тимошенко балотувалася. Однак пропозиція все ще в силі і з її допомогою Україна могла б набагато ефективніше контролювати непомірні рахунки за газ, аніж з допомогою нещодавньої угоди з Росією.

Тож чому президент подовжив оренду? Дехто скаже, що так і чинять проросійські лідери – підписують з Москвою погані угоди. Але незважаючи на те, що часто пише про пана Януковича преса, він не «проросійський»; найвлучніше його зовнішню політику можна охарактеризувати, як балансування між Заходом і Росією. Експерти, в тому числі і з європейських інституцій, які давно вже стежать за процесами в Україні, не очікували, що пан Янукович так легко погодиться на вимоги Москви.

Схоже, що новому президенту не надто добре вдається балансувати. Гіршого часу для угоди годі й шукати. Україна веде переговори з безпрецедентно слабких позицій: мало того, що економіка різко скоротилася, їй ще й потрібно цього року пролонгувати боргів на понад 30 млрд. дол.; країні вкрай потрібна зовнішня допомога.

Зважаючи на обставини, президентові слід було спочатку посилити стійкість України: скоротити залежність від дешевого газу, вибудувати ефективніше управління державою і взятися за економічні реформи, які б забезпечили допомогу від Міжнародного валютного фонду і ЄС, аби впоратися з борговим тягарем. Подовження терміну оренди має зворотний ефект: поглиблює слабкі сторони України і зберігає залежність від дешевих енергоносіїв з Росії. Через це варіантів у пана Януковича в майбутніх відносинах з Москвою і Заходом буде менше. Це погана угода для України і поганий початок його президентства. Однак її наслідки можна пом’якшити, якщо Україна почне боротися з надмірним споживанням газу. Саме до цього повинні спонукати Україну Європа і США, саме на цьому вони повинні зосередити свою дипломатію.

Томаш Валашек, The Financial Times (Велика Британія)

Автор – директор відділу зовнішньої політики і оборони Центру європейських реформ.

Оригiнал матерiалу:

http://www.ft.com/cms/s/0/13417b16-5156-11df-bed9-00144feab49a.ht…