Чого очікувати від нового політичного сезону?

Справа Юлії Тимошенко, підписання базової угоди з Європейським Союзом, відносини України та Міжнародного валютного фонду, зміна формату Закону про вибори народних депутатів, подальше проведення реформ стануть топ-темами нового політичного сезону. Чи посадять Юлію Тимошенко і що після цього буде з Арсенієм Яценюком? Чи вигідний самій владі законопроект Лавриновича? Що станеться з пенсійною та земельною реформами? Які кадрові ротації можуть відбутися в команді Президента?

Про це в прес-центрі «Главкому» розповідали керівник соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський та директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Володимир Фесенко: «Змішана виборча система дає просту більшість Партії регіонів навіть за умов нинішніх не дуже високих рейтингів»

Розвиток політичної ситуації восени цього року, на першому етапі нового політичного сезону, будуть визначати декілька політичних подій. Перша з них, яка може мати як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні наслідки - це завершення суду над Тимошенко. Судячи з того, як розвивається сам судовий процес і внутрішньополітична ситуація навколо нього, ризики засудження Юлії Володимирівни збільшуються. Хоча залишається раціональний вихід із ситуації, але те звинувачення, яке є, зменшує можливість м’якого виходу - амністувати за цією статтею неможливо. Тут треба або перекваліфікувати звинувачення з пункту 3 ст.365 на другий варіант, або повернути справу на дослідування. У виправдання Тимошенко я якось не дуже вірю, а щодо дослідування, це теоретично можливо, але для цього потрібне певне політичне рішення. Щодо засудження, то це цілком можливий варіант. Тут буде більше впливати міжнародний чинник - оцінка міжнародних наслідків засудження Тимошенко українською владою. Якщо в українській владі зроблять висновок, що хоча і можливе певне охолодження стосунків із Заходом та Європейським Союзом, але це можна виправити, нейтралізувати, компенсувати різними діями, тоді цей міжнародний вплив не завадить вироку по Тимошенко.

Щодо можливих зовнішньополітичних наслідків, дійсно, варіанти можуть бути різні. Те, що охолодження виникне, я не сумніваюся. Інша річ, наскільки воно буде глибоким, серйозним та масштабним? Можливий варіант, що воно буде тимчасовим, як свого часу було з Кучмою, що обмежаться такими символічними діями як зменшення рівня контактів, а потім повернуться до активних відносин з Україною, тому що в цьому буде пряма міжнародна потреба.

З іншого боку, головний можливий наслідок – і це ще один контрапункт нового політичного сезону – це доля нової базової угоди між Україною та Європейським Союзом. Чи буде вона підписана? Як вплине справа Тимошенко та її засудження на долю цієї угоди? Також варіанти можуть бути різні. Якщо міжнародна реакція буде дуже гострою та резонансною, то керівництво Євросоюзу може відмовитись від завершення цього переговорного процесу вже найближчим часом. Хоча є всі підстави для того, щоб завершити переговори до кінця року. Можливий варіант, що угоду підпишуть, проте можуть виникнути певні проблеми з її ратифікацією в парламентах деяких країн-членів ЄС. Тобто, може виникнути зависання ратифікації цієї Угоди на певний час, а далі все залежатиме від подальшого розвитку внутрішньополітичної та зовнішньополітичної ситуації навколо України. Якщо в Києві дуже образливо зустрінуть це охолодження Заходу внаслідок справи Тимошенко, то це може привести і до певних поворотів в бік Росії. Відповідно, може знову стати актуальною тема членства України в Митному союзі. Хоча Янукович в останніх своїх виступах під час святкування 20-річчя Незалежності України підтвердив європейський вибір України, але можливе охолодження із Заходом може вплинути і на певну геополітичну переорієнтацію українського керівництва. Проте, не думаю, що ми приречені на це і саме так відбудеться. Значною мірою це залежатиме від зовнішньополітичної кон’юнктури, від того, як будуть сприйматися міжнародна ситуація та її реакція на справу Тимошенко. Тут теж можливі певні варіанти.

Думаю, Росія може з радістю зустріти Україну, якщо вона переорієнтується із заходу на схід. Тоді може бути навіть певна корекція угоди 2009 року. Якщо ж ситуація балансування між Заходом та Сходом залишиться, тоді, скоріше за все, нас не чекає якесь швидке та легке розв’язання і газової проблеми, і виходу з нинішнього специфічного ступору у стосунках з Росією. Цей період охолодження з росіянами може затягнутися до завершення президентської виборчої кампанії в Росії. Але можливий варіант якихось локальних часткових поступок. Я не виключаю, що запропонований зараз росіянами так званий білоруський варіант (з певними корекціями у формі допуску росіян якщо не до власності, то до керівництва в газотранспортній сфері України) може стати певним компромісом. Звичайно, якщо це влаштує росіян і вони на певний час відмовляться від цих вимог щодо вступу України до Митного союзу.

Ще одна тема стосується відносин з МВФ. Тут ініціатива буде не стільки за українською стороною, як за керівництвом Міжнародного валютного фонду, чи продовжувати транші для України. Проблема в тому, що в українському керівництві знову немає єдиної позиції, чи треба брати гроші в МВФ: ви знаєте позицію Азарова, іншу позицію озвучив Тігіпко. Але що неприйнятне для української сторони (і тут питання в тому, чи буде відповідь з боку МВФ) - це відмова від підвищення комунальних тарифів і від деяких інших непопулярних рішень. На мій погляд, український уряд та нинішня влада не підуть на нові жорсткі непопулярні рішення восени цього року, тому що це буде занадто ризиковано, враховуючи внутрішньополітичний стан і непросту ситуацію з рейтингами, тому по комунальних тарифах будуть переконувати МВФ, стояти на своєму. Якщо МВФ не відмовиться від своїх позицій, то, можливо, продовження співпраці і не буде.

На останок про парламентську ситуацію та реформи. Доля подальших реформ, що розробляються, буде залежати від стабільності економічної ситуації. Якщо уряду вдасться утримати певну соціально-економічну стабільність, тримати під контролем соціально-політичну ситуацію, не допускати її погіршення, тоді, скоріше за все, залишиться на своїй посаді нинішній прем’єр-міністр, не буде суттєвих коливань в економічній політиці. Єдине, що можливе відкладення на певний час (наприклад, період після парламентських виборів) не дуже непопулярних або занадто ризикованих реформ.

Скоріше за все, ключовою дискусійною темою нового сезону може стати Закон про вибори народних депутатів України. Не можна не помітити потік чуток про те, що влада відмовилася від законопроекту Лавриновича, що будуть залишати пропорційний виборчий закон і т.д. Це або свідома дезінформація, або чутки, які мають розслабити тих, хто вже почав активну роботу в мажоритарних округах. З точки зору логіки інтересів влади, вибори за пропорційною виборчою системою в нинішньому вигляді – це самогубство. Неминуче з 5% чи 4% буде більшість у опозиції, якщо вибори пройдуть за партійними списками. Деякі журналісти пишуть, що не можна переглядати виборче законодавство за 12 місяців до виборів – це дурня, немає такої заборони. У нас всі останні роки виборче законодавство переглядалося напередодні виборів. Тут максимум можливі два варіанти. Або корекція законопроекту Лавриновича, відповідно, змішана виборча система дає просту більшість Партії регіонів навіть за умов нинішніх не дуже високих рейтингів. Або, якщо буде критика з боку міжнародних експертів, Венеціанської комісії, хтозна, можливо, повернуться до законопроекту про відкриті виборчі списки, співавторами якого є Каськів та Мірошниченко? Насправді при всій його прогресивності – це два в одному. За регіональними виборчими списками, навіть якщо вони будуть відкритими, Партія регіонів може отримати просту більшість. А ось у багатьох опозиційних сил виникнуть неминучі проблеми, тому що одна річ мати партійний список на чолі з відомими лідером, будь то Кличко чи Яценюк, а інша – мати регіональні списки, де буде не дуже відома людина. Це може зменшити рейтинг багатьох опозиційних сил у регіонах. Так що я поки залишаюсь скептиком щодо того, що обов’язково залишиться пропорційна виборча система. Мені здається, що буде просто політична гра навколо зміни формату виборів. Але так чи інакше інтереси влади полягають в тому, щоб забезпечити собі хоча б просту більшість в майбутній Верховній Раді.

Михаил Погребинский: «Я не исключаю, что в связи с неделанием реформ может быть серьезный кризис в команде Президента, вплоть до масштабных кадровых изменений»

Понятно, что процесс над Тимошенко – это важная часть повестки дня осени. Но представление о том, что для того, чтобы не посадить Тимошенко всерьез и надолго, нужно либо переквалифицировать дело, либо отправить на доследование – неправильное. Достаточно почитать Уголовный кодекс, где четко написано, что судья вправе назначить наказание меньше, предусмотренной нижней границы, в том числе условное. Я считаю, что это был бы лучший вариант и для власти, и для Тимошенко, и он вполне вероятен. Несмотря на все унижения нашего замечательного судьи, такой шанс сохраняется.

Мне кажется все же главная тема не то, чем завершится история с подписанием ассоциации с ЕС, а наши отношения с Россией, которые сейчас находятся в тупике. Мое мнение на этот счет отличается от сказанного моим коллегой. Тут все наоборот: если Украина сумеет найти какой-то компромисс с Россией, тогда Европа воспользуется каким-то поводом для того, чтобы не подписывать соглашение с Украиной. Действительно, тут Украина стоит перед выбором, что для нее важнее – оказаться в состоянии накануне торговой войны с Россией или искать какое-то компромиссное решение. Сейчас мяч на стороне Украины, потому что условия России сформулированы устами ее президента очень четко.

Есть один важный момент, который позволяет найти путь к компромиссу. Это слова Медведева о том, что если вы не готовы ни входить в Таможенный союз, ни сливать «Нефтегаз» и «Газпром», то предложите что-нибудь, что нас может заинтересовать, тогда возможно мы найдем компромиссное решение по цене на газ и откажемся от торговой войны. Если ничего не делать, она стопроцентно будет, потому что с 1 января вступают в действие единые таможенные правила на пространстве России, Белоруссии и Казахстана. И Украина оказывается в чрезвычайно сложном положении, поэтому времени для поиска компромисса осталось мало. Я убежден в том, что подписание соглашения об ассоциации, особенно о зоне свободной торговли, больше нужно Европе, чем Украине. Поэтому они будут искать всяческую возможность все-таки это соглашение подписать, несмотря на судебные процессы, недостаток демократии и т.д. Единственное, что их может остановить – если Украина ясно даст понять, что она в энергетических вопросах принимает решение отказаться от своего участия в сегодняшнем варианте европейской Энергетической хартии и состоятся договоренности в каком-то формате контроля над украинской трубой российскими газпромовскими начальниками. В принципе вероятен вариант не слияния (это не выгодно для Украины), а создания совместного предприятия где-то 50/50.

Что касается избирательного закона – это действительно тема очень важная. Похоже, в команде власти есть лоббисты разного решения. Но здесь нет никакой провокации. Я мог бы предложить целый ряд аргументов для власти, почему им не нужна мажоритарная составляющая, почему их устраивает нынешний закон, но не буду этого делать. Я только скажу вопреки мнению коллеги о том, что если сохранится старый закон, то оппозиция выиграет. Как это она выиграет? Представьте себе 5% барьер, проходит три партии – Партия регионов, БЮТ и Яценюк, который существует за счет поддержки группы олигархов, сотрудничающих с властью. Ну, очевидно, что они легко договорятся, и будет у вас Яценюк с Партией регионов иметь большинство. То есть, оппозиция не имеет никаких шансов по чисто пропорциональному закону. Оппозиция – это у нас Юлия Тимошенко с «Батькивщиной» и партии, которые не преодолевают проходной барьер, поэтому победить при этом законе у них шансов никаких нет. Если кто считает до сих пор, что Яценюк – это оппозиция, то подождите для того, чтобы убедиться, что вы немножко неправы.

Что касается реформ, это критически важная тема, и здесь действительно нет ответа. В прошлом сезоне был дан старт целому ряду реформ, а сейчас непонятно, хотят они их завершить или нет. Непонятно, что происходит с пенсионной реформой, с реформой здравоохранения, которая застряла на очень неопределенном эксперименте и т.д. Единственное понятно, что отложить это невозможно, это нереально, придется все равно это делать. Я не исключаю, что в связи с неделанием реформ может быть серьезный кризис в команде Президента, вплоть до масштабных кадровых изменений, где поменяется и премьер, и целый ряд первых лиц в команде Президента. Потому что если не реализовать эти реформы, то вторая волна кризиса (которую эксперты считают неминуемой, и который не будет таким тяжелым, как предыдущий) на Украину надавит так, что никаких шансов на следующий срок у Президента не будет. Есть люди, которые готовы ему это объяснить, и тема продавливания, а также объяснения обществу, что без этого (прежде всего, без социальных реформ) жить нельзя, будет ключевой в следующем политическом сезоне.

Что касается парламента, то там все скучно.

Пару слов об оппозиции. Если победит та часть команды Президента, которая убеждает его в том, что для него хорошо иметь 225 мажоритарных округов, где в каждом будут представители оппозиции (может быть, и объединенной, что вполне вероятно во многих регионах), и в каждом из 225 округов будет дикий скандал о фальсификации, независимо от того, оппозиция реально проиграет или нет. Будет 225 судебных процессов, шум на весь мир. Но если оппозиции удастся договариваться о едином кандидате в мажоритарных округах, то это будет новый этап становления оппозиционной системы Украины. Если и здесь не получится, то следующей оппозиции будем ждать еще 5 лет.

Виктор Небоженко: «Эти полгода будут большим испытанием для нашего жизнерадостного МИДа, потому что резко сужается зона пространства для маневра между ЕС и Россией»

Основная и самая неприятная тенденция – это уничтожение оппозиции, формирование управляемой оппозиции. Скорее всего, этим власть и занимается. Это плохо, потому что если не будет нормальной оппозиции, то нужно рассчитывать только на демократические чувства власти, а нам с этим не везет.

Что касается Тимошенко, то ее посадят, это видно. Но с этой минуты стоит вопрос: будет ли она жить, и не произойдет ли то же, что и с Гонгадзе, что позволило «выбить» Кучму и спровоцировать политический кризис? Потому что виновен будет только один человек – Президент, который не сумел обеспечить безопасность в тюрьмах.

Если Тимошенко садится в тюрьму, то будет четко оформлена и озвучена (по крайней мере, для нас) какая-то цифра потерянной выгоды или украденных денег. Стоит вопрос: если она крала это вместе с Путиным, то как распределяется вина? И куда Путин с Тимошенко прятали эти деньги? Так как Тимошенко уже сидит, то вопрос стоит о кандидате в президенты Путине. Зря в такую систему играет наша Администрация Президента, потому что это вообще не наша игра.

Вторая важная тенденция – это, к сожалению, замораживание Кабмина. Этой осенью должна была произойти смена премьер-министра, части министров и вице-премьеров, и вообще какое-то оживление. Но этого не произошло и Азарова оставили. Был кандидат Клюев, год назад говорили о Джарты, но Джарты умер, а Азаров живет и все продолжается. И это очень плохо, потому что замораживание Кабмина на год в ситуации, когда нет профессиональных реформаторов, говорит о том, что административная реформа выдохлась.

Есть тенденция к формализации реформ. Они будут открываться, будут делать пресс-конференции, открывать какие-то проекты, но сами реформы реально уже никого и не интересуют, потому что за них надо отвечать, а последствий никто не знает.

Произойдет интернационализация газового конфликта, который будет разрастаться, и на каком-то этапе возникнет формула «2+1» (нам уже известна формула «3+1»). Международные организации, ЕС, а может быть, и Соединенные Штаты подключатся к этому конфликту, кстати, на основании Европейской энергетической хартии. Думаю, это будет полная неожиданность.

Теперь о Таможенном союзе. Формула «3+1» не то что невозможна, а Таможенный союз вообще принципиально невозможен без Украины. Даже если Астана, Кремль и Минск завтра объявят себя единым славянским союзом, Таможенный союз все равно не появится, так исторически сложилось. Поэтому со стороны Кремля было бы честнее не дразнить нас, а честно сказать, что без нас ничего не получается. Тогда региональные политики, исходя из этого, могли бы как-то диктовать свои условия, а договориться наверняка можно было бы.

Мы увидим тандем Тигипко и Близнюка, где Тигипко будет учить Близнюка, как делать реформу ЖКХ. Это плохо закончится для самочувствия Близнюка, но ничего сделать нельзя. У нас бессмертный только один человек – Тигипко.

Что касается Верховной Рады, то мало того, что работа и деятельность парламента обесценивается, он становится труднодоступным и какой-то тайной. Сейчас нужно проявлять какие-то чекистские способности, чтобы узнать, кто голосует, кто на какой стороне. Это, конечно же, не парламент, его самоликвидация – это очень плохо. Но если новый парламент будет такой, какой хочет Администрация Президента, то вполне возможно, что на второй строк Президента будут выбирать и в этом новом парламенте, безнадежно ослабленном, но сильного Президента.

К сожалению, идет быстрый процесс превращения Украины в полицейское государство. В полицейском государстве генералы от милиции, налоговой, спецслужб, как правило, более богатые и более настоящие генералы, чем обычной армии. К сожалению, мы недавно получили еще один пример…

Эти полгода будут большим испытанием для нашего жизнерадостного МИДа, потому что резко сужается зона пространства для маневра между ЕС и Россией. Более того, ЕС не реагирует на наступление России, и Россия не реагирует на ЕС, они просто с двух сторон упорно обволакивают нас обязательствами и жесткими мерами. У нас нет ни восточной политики МИДа, ни западной, это такой редкий случай, когда не до внешней политики.

Володимир Фесенко: Щодо умовного вироку Юлії Тимошенко, я прихильник компромісного виходу з цього конфлікту, зокрема, і умовного вироку. Але проблема в тому, що Прокуратура так сформулювала звинувачення, що частина 3 статті 365 умовного вироку не передбачає.

Михаил Погребинский: В Уголовном кодексе четко написано, что по любому обвинению, без всяких исключений, судья может вынести срок меньше и меньше.

Володимир Фесенко: Щодо Яценюка наведу окремий історичний приклад. Дуже довго Віктора Андрійовича Ющенка вважали нездатним бути опозиціонером і договороздатною людиною з владою, але життя його зробило опозиціонером. Зараз життя робить опозиціонером Яценюка. Думаю, що Арсеній Петрович і його політична сила будуть ухвалювати рішення, з ким їм бути в більшості, в залежності від обставин і політичної кон’юнктури.

Але може виникнути інтрига боротьби інтересів в оточенні Президента Януковича. Якщо захочуть, щоб вибори програли ті, хто їх, як правило, готує, тобто виникне ситуація, що Партія регіонів в меншості, то після парламентських виборів не обов’язково буде формування нового уряду, але може бути вотум недовіри. А далі Президент може запропонує стати прем’єр-міністром Арсенію Петровичу Яценюку. Чому ні?

Заміна уряду можлива тільки в разі виникнення серйозних соціально-економічних проблем восени. Якщо виникне щось на кшталт того, що було на початку року з гречкою чи бензином, то Миколу Яновича можуть посунути. Бажаючі це зробити є. А якщо ситуація буде під контролем, то, скоріше за все, Микола Янович залишиться до парламентських виборів 2012 року.

Судячи з того, що земельна реформа застопорилася, це питання буде відкладено чи все-таки реалізовано?

Михайло Погребинський: Думаю, що земельна реформа буде іти своїм шляхом. Все залежить від того, чи є політична воля зробити протягом півроку основні реформи. Якщо такої волі не буде, то не буде і земельної реформи. Але мені здається, що все ж таки вона буде.

Виктор Небоженко: Криминализация земельной реформы будет, я вам обещаю. Я не думаю, что власть готова к реформе, которая не будет принята населением, прежде всего, самими жителями села.

Володимир Фесенко: Щодо земельної реформи, з графіку вони вибиваються. Установка на реформу та великий економічний інтерес є, тому, скоріше за все, вона буде. Але реально запустити земельну реформу вдасться десь навесні наступного року. Тут виникає протиріччя між економічними інтересами і політичною логікою, тому що є певні політичні ризики.

Це дуже непопулярна реформа, але чим вона загрожує простому селянину? Може виникнути ситуація, коли багатьом це буде навіть вигідно, бо їм запропонують більше грошей за те, щоб вони продали свій пай. Вони відчують негативні наслідки тільки тоді, коли проїдять гроші, але закінчаться вони вже через рік, тоді і виникне роздратування та незадоволення. Відразу буде незадоволення у фермерів, яких близько 1%, що не є критичною масою. Можливі конфлікти в тому разі, коли земля не була юридично своя, але використовували її як свою, і раптом її забирають і продають іншим людям, у яких є гроші. Тут людина може піти на відчайдушні дії, захищаючи ніби свою землю. Тому наслідки будуть суперечливими, але не всі негативні з них випливуть одразу.

Перший законопроект з земельної реформи уже ухвалений, але хто є його авторами? Депутат від Партії регіонів, депутат від НУНС - колишній губернатор Івано-Франківської області, член фракції Блоку Юлії Тимошенко - людина дуже близька Олександру Турчинову. Чим пояснюється співпраця радикальної опозиційної фракції, яка на словах проти земельної реформи, але фактично взяла участь у підготовці одного з ключових законопроектів про Державний земельний кадастр? Тут є таємниці, не все так просто у стосунках нашої опозиції, зокрема, партії «Батьківщина» з нинішньою владою.

Президент давно мав підписати закон про пенсійну реформу, чого і досі не сталося. Що відбувається, чи піде Віктор Янукович на такий крок?

Михайло Погребинський: Якщо гроші МВФ таки потрібні, а вони потрібні, то цього не можна відкладати. Мені здається, що остаточного рішення у влади ще немає.

Володимир Фесенко: Дійсно є зв’язок з угодою з МВФ. Якщо не вдасться домовитися з МВФ, то вступ в дію закону можуть на певний час перенести. Коли дописували законопроект про пенсійну реформу, виникли певні невідповідності: проголосували, а потім Мінфін порахував, що на це грошей немає. Тому, скоріше за все, у вересні ухвалять декілька законопроектів, якими будуть внесені корективи в законопроект про пенсійну реформу, знімуть неузгодженості, ухвалять його, але, можливо, з відтермінуванням вступу в дію.

Виктор Небоженко: Это связано с законом о выборах. Если принимается решение о мажоритарных округах, то и Литвин, и все остальные сделают так, чтобы пенсионные изменение не вступили в силу, потому что ему и всем остальным невозможно работать в мажоритарных округах, тем более Партии регионов. Если закон о выборах будет решаться пропорционально «плюс» административный ресурс, то они примут и самое бестолковое пенсионное решение, а потом с народом будут его совершенствовать. Поэтому если будут внесены изменения в избирательное законодательство, значить, будут поломаны все пенсионные темы, если же останется пропорциональная, то они спокойно будут принимать решения.

Якщо Тимошенко засудять і вона не зможе брати участь у виборах, то найбільш рейтинговим лідером в опозиції залишається Арсеній Яценюк. За таких умов чи зможе опозиція об’єднаною піти на вибори і чи зважиться Яценюк її очолити?

Виктор Небоженко: Первая тенденция – это уничтожение оппозиции и формирование управляемой оппозиции. Может быть, Яценюк, а может, и нет. Скорее всего, нас готовят к тому, что весной будет создан какой-то прообраз будущего парламентского большинства, где Яценюк будет сотрудничать с Партией регионов открыто. Возможно, ситуация для него сложится как-то иначе, если он действительно хочет идти на президентские выборы. Но, скорее всего, работа с Кабмином и Администрацией Президента будет более привлекательной, чем три года мучиться, защищая интересы людей, которые еще неизвестно как за тебя будут голосовать.

Михаил Погребинский: Тягнибок объединяется с Яценюком, и с Витренко (это ведь тоже оппозиция) – это же бессмыслица, у них абсолютно разные платформы. Я понимаю, что можно договориться и объединиться в мажоритарном округе, чтобы не допустить в парламент представителей партии власти. Такое в практике случается.

Яценюк сейчас действительно ведет себя так, как будто он может получить голоса на парламентских выборах, как будто он представляет оппозицию. Это правильная тактика, многих людей можно обмануть. Но то, что в зависимости от ситуации он может поступить так или иначе, - это возможно тогда, когда есть короткий срок до критического момента президентских выборов. Поэтому в этой кампании выступить как лидер оппозиции шансов нет, а на счет президентских - все может быть.