Що робити українській владі?

Перебування Тимошенко у в’язниці – це більший головний біль для української влади, аніж якби вона була на свободі. Віктор Янукович чесно зізнався, що сам не знає, чим закінчиться ця справа. Але очевидно, що її треба буде вирішити протягом найближчого місяця, аби дати позитивний сигнал для Євросоюзу. В такому разі є ще надія на підписання угоди про зону вільної торгівлі. Подальше зволікання призведе до охолодження стосунків з ЄС та неминуче кине Україну в обійми Росії.

Експерти переконані, що Україна таки приречена «сидіти на двох стільцях». Тож українському президенту не варто намагатися обдурити і Москву, і Брюссель, а краще виробити публічну модель стратегічної співпраці і з тими, і з іншими.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський та директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Володимир Фесенко: «Скасування візиту в Брюссель – це ще не бойкот»

Янукович чітко заявив, що Тимошенко залишається у в’язниці і він не буде оскаржувати чи впливати на рішення Печерського суду. Сценарій, який найбільше дискутувався про декриміналізацію, скасований. Це кардинально вплинуло на стосунки з Європейським Союзом. Наша європейська інтеграція і тема угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС опинилася в принципово новому політичному контексті. Раніше Євросоюз вимагав від нас: звільняйте Тимошенко, тоді буде підписання угоди. Зараз склалася зовсім інша ситуація, коли Янукович сказав: не хочете, не підписуйте, ми можемо почекати. Тобто, не йому ставлять вимоги, а фактично він поставив вимоги Євросоюзу. На мій погляд, це достатньо ризикована тактика, оскільки вірогідність непідписання угоди з Європейським Союзом суттєво збільшується. Європейський Союз опинився в дуже складній ситуації. Економічно вони зацікавлені в підписанні угоди про зону вільної торгівлі.

Нагадаю, що у нас немає двох угод - про асоціацію і про зону вільної торгівлі – це одна угода, її не можна якось відокремлювати чи розділяти. Відповідно, економічний інтерес у Євросоюзу є, але є суттєві політичні обмеження, адже вони не можуть відмовитися від своїх вимог по Юлії Тимошенко, тому що тут вже і питання політичних стандартів та критеріїв, і інтереси одного з головних гравців в Європейському Союзі – Європейської народної партії, та деяких інших політиків. Вони не можуть не пояснювати це виборцям, не можуть на це не реагувати. З одного боку, кидати Україну напризволяще не варто, бо вони не хочуть віддавати її під вплив Росії. З іншого боку, вони не можуть заплющити очі на нашу політичну ситуацію. Тому, я думаю, що якийсь діалог продовжується.

Скасування візиту в Брюссель, на мій погляд, - це ще не бойкот. Думаю, спроби переконати Януковича, що треба звільнити Тимошенко і підписати нову угоду, ще будуть. А якщо цього не станеться до кінця року, тоді я не виключаю, що дійсно виникне серйозне охолодження стосунків з Європейським Союзом.

Виникає версія, що це призведе до стратегічного розвороту в бік Росії. На мій погляд, розвороту ще немає, і перемовини в Донецьку це підтвердили. При цьому такий розворот не відразу і не одномоментно, але імовірний. Можливо, він буде відбуватися поступово.

Щодо Митного союзу більш складна ситуація, пов’язана не лише з нашою угодою з Європейським Союзом, а і з зобов’язаннями по СОТ, інтересами наших експортерів та олігархів. Тому є що обговорювати з росіянами, але просто так вступити в Митний союз ми не можемо, тому що є певні економічні проблеми.

Тому на певний час ми опинимося в не новій для нас ситуації стратегічного зависання між Європою і Росією, але вона буде дійсно непростою для Януковича та керівництва країни. Можливо, навіть доведеться робити певні корективи в зовнішній політиці, і так чи інакше ця ситуація може вплинути на розвиток внутрішньополітичних подій. Хоча визначальний в даній ситуації – це, звичайно, зовнішній чинник.

Михайло Погребинський: «Ми приречені сидіти на двох стільцях - і на європейському, і на російському»

Президент неодноразово говорив, що він не втручається в роботу судової гілки влади, і парламент сам приймає рішення криміналізувати чи декриміналізувати. А позавчора він дав зрозуміти, що Тимошенко має сидіти у в’язниці. Це найкращий момент, щоб її випустити. Тоді буде точно підкріплена думка Президента, що він не втручається. Припустимо, враховуючи серйозний стан здоров’я, доньку, чоловіка, можна дати умовний термін і випустити. Це не означає, що не буде інших справ, підписка про невиїзд може залишитися, але вона буде на свободі.

Тоді ми матимемо наступну ситуацію. Перше – Президент дуже яскраво підтвердив своє невтручання в судову гілку влади. Друге – Президент не піддається тиску. Його притиснули, він вже навіть обіцяв, що зміниться законодавче поле, це було сказано в день вироку. Але після цього почався шалений тиск на нього з боку Європи: ти завтра зроби те, післязавтра те, і тільки після того зможеш до нас приїхати. Я думаю, що його просто загнали в глухий кут.

Він показав, що не піддається тиску, але проблема-то залишилася. Українська влада дуже добре розуміє, що для неї важливо зберігати нормальні стосунки з Росією, і не менше важливо зберігати нормальні стосунки з певною перспективою з Європою. Тому внутрішня проблема, пов’язана з Тимошенко, залишилася і її треба якось розрулити. Без цього «розрулювання» є важкий тягар на будь-якому українському політичному рішенні, більшість з яких пов’язані зі ставленням Європи до наших проблем, тому ми не можемо ризикувати. Я не сумніваюсь, що пройде певний час емоційного налаштування, і повернеться раціональна логіка. Я на це сподіваюся.

В Пітері підписано угоду про зону вільної торгівлі з СНД. Хоча у нас і була зона вільної торгівлі з Росією та іншими, але зараз там вперше чітко вказано, що виключення, які зберігаються, є тимчасовими. Залишається проблема, наскільки тимчасово, але це вже певний крок вперед.

Є думки, що не буде узгодження по зоні вільної торгівлі з Європою. Але сьогодні Клюєв узгодив з Фюле абсолютно всі неузгодженості по зоні вільної торгівлі з Європою. Сподіваюся, що ця внутрішня проблема буде якимось чином вирішена, і тоді на порядок денний повертається питання про асоціацію.

Президент поки що на це не налаштований. Він сказав, що нас не влаштовує угода про асоціацію, де немає чіткої перспективи членства. Мені особисто не подобається така інтерпретація, оскільки враховуючи сьогоднішній стан Європи, ставити їй такий ультиматум, несерйозно. Це буде сприйматися як відмова від асоціації.

Володимир Фесенко: Як пошук приводу.

Михайло Поргребинський: Це неправильно. Оскільки, якщо ти щось підписуєш, там має бути записано щось таке, що тобі цікаве. Якщо ми вже майже домовилися, то там, мабуть, щось таке є. В такому разі не треба ставити умов. Тим більше, що умова про перспективи членства є чисто віртуальною. В Європі люди відповідальні, якщо вони не хочуть підписувати перспективи членства, це точно означає, що вони не хочуть бачити Україну в Європі. Ну і що, сьогодні не хочуть, а через певний час можуть захотіти. А якщо ми зараз переглянули ці умови і подивилися, що там більше «плюсів» для Європи, ніж для України, то це інша справа. Тоді треба відверто сказати: нам треба щось там додавати. А обмовка про перспективу членства мені не подобається.

Взагалі наша проблема полягає у відсутності стратегічного бачення місця України в Європі. Моя особиста думка полягає в тому, що ми приречені сидіти на двох стільцях (колись це називали багатовекторністю), просто приречені – і на європейському, і на російському. І для того у нас все є. Проблема в тому, що цю концепцію сидіння на двох стільцях треба розробити в деталях економічно, фінансово, геополітично і т.д.

У нас є угода про стратегічне партнерство зі США, підписана Огризком при Ющенку, а наприклад, з Росією – немає. Треба було працювати таким чином: готувати угоду про політичну асоціацію з Європою та одночасно про стратегічне партнерство з Росією. Ми маємо бути відкритими у своїй дипломатичній політиці, оскільки ми не досвідчені, у нас немає багатосотлітнього досвіду дипломатичної роботи. Якщо ми хочемо обдурити Брюссель і Москву, все одно це вийде на поверхню, ми не зможемо це зробити. Якщо ми відверто скажемо, що одночасно працюємо для політичного узгодження і з Європою, і стратегічного партнерства з Росією, тоді у нас є шанс не дратувати і тих, і інших. Треба бути дуже наївним, щоб думати, що ми можемо обіграти брюссельську бюрократію та кремлівську адміністрацію. Не вийде. Треба чітко сказати, наприклад, що ми не можемо бути частиною Митного союзу тому-то, тому-то і тому. Зрозуміють у Москві, бо ми ж не Казахстан, де баланс пов'язаний і з Китаєм, і з Росією приблизно такий, як у нас і з Росією, і з Європою. Ми маємо 30% товарообігу з Європою і 40% - з Росією, тому ми не можемо на це наплювати. Ми можемо бути частиною Митного союзу на особливих умовах, які не протирічать нашим інтересам у європейському напрямі. Придумайте таку модель. Звичайно, і Кремль, і Брюссель будуть незадоволені, бо Євросоюз хоче ресурси України використовувати у конкуренції з Росією, а росіяни хочуть ресурси України використовувати у переговорах з Європою. Вони все одно хочуть дружити, але на різних умовах. У нас іншого шансу, окрім як формування власного амбіційного плану, немає.

В своєму вчорашньому інтерв’ю Віктор Янукович про Тимошенко сказав, що це дуже непроста справа і він не знає, чим вона взагалі може завершитись. Чи не означає це те, що Президент ще не вирішив, що йому робити з Тимошенко?

Михайло Погребинський: Це ще одна ознака того, що спершу була емоційна реакція, а зараз є раціональні розмірковування того, чим це загрожує Україні. Я взагалі вважаю, що ті, хто не допоміг Президенту визначитися стосовно цього питання раціонально, а, навпаки, підштовхували до іншого, вони взагалі не були зацікавлені долею чи авторитетом самого Президента. У них є якісь інші плани. Тому що не підготувати ситуацію таким чином, щоб Україна не виявилася крайньою і в Брюсселі, і в Москві, і у Вашингтоні, такого ще не було. Я вважаю, що повинна послідувати якась відповідальність тих людей, хто допустив таку ситуацію, бо Президент не повинен знати всіх деталей.

Тобто, Президент став жертвою зіткнення інтересів проросійського та про європейського лобі у своєму оточенні?

Михайло Погребинський: Жодного представника проросійського лобі в оточенні Президента зараз не знаю.

Володимир Фесенко: Скоріше, тут є люди, які хочуть залишити Тимошенко в тюрмі, а є люди, які більш-менш раціонально оцінюють наслідки розправи над нею. Є надмірна зацикленість у цій справі, і це очевидно, але емоцій, психології більше, ніж раціональної політики як з точки зору внутрішньополітичних наслідків, так і зовнішньополітичних. Можливо, тут треба охолонути. На Президента тиснуть, а психологічно Янукович розуміє, що не треба піддаватися на тиск. Можливо, тут ще й впертість: «а я зроблю навпаки!». Росіяни тиснули – він не пішов до Митного союзу, і теж саме у випадку Євросоюзу: ви хочете, щоб я звільнив, а не звільню! Але це не на завжди. Я не виключаю, що трохи охолонуть. Угода технічно майже готова. Навіщо тоді декілька років було стільки праці вкладено, грошей? Будуть ще дискусії в оточенні Президента, можливо, буде висловлений інтерес і найбільших економічних гравців щодо цієї угоди.

Я не виключаю, що через певний час можуть бути ознаки певного пом’якшення долі Тимошенко. Брюссель це може сприйняти як реальний сигнал, бо коли хотіли всього й одразу – не вийшло, тому хоч часткове виконання сприйматиметься як реальний позитивний сигнал. Вони можуть зітхнути з полегшенням та парафувати угоду. А от далі дійсно будуть слідкувати, чи буде реально Тимошенко звільнена, чи буде брати участь у виборах. І процедура ратифікації стане ще одним чистилищем для України в процесі її зближення з Європейським Союзом. Поки що двері не закриті остаточно. Шанси ще залишаються, але ситуація стала більш складною та суперечливою.

Коли настане час «Ч» для Януковича щодо вирішення справи Тимошенко?

Михайло Погребинський: Протягом місяця, до початку грудня треба Президенту якимось чином вирішити цю проблему, щоб не ускладнювати завершення року і т.ін. Не можна виключити поганий для Тимошенко варіант, але більш менш зрозумілий для Європи. Це варіант, коли якась конкретна справа, яку можна довести в суді чесно, щоб були серйозні аргументи, які переконали б і суспільство, і закордон, що там є серйозні порушення закону. Поки що такого переконання у всіх, хто спостерігав за цим процесом, немає. Мені видається, що такий варіант існує, але поки що ми не бачимо жодного аргументу, який в розвитку міг дати такий висновок.

Взагалі я вважаю, що Тимошенко в тюрмі – набагато більший головний біль для влади, ніж Тимошенко на свободі.

Володимир Фесенко: Якщо виходити з того, що в грудні має бути Самміт «Україна-ЄС», на якому має бути парафована (і це ще може відбутися) угода з Європейським Союзом, то проблему Тимошенко, якщо не повністю, то хоча б частково, треба вирішити до цього часу.

Частковим вирішенням може бути рішення Апеляційного суду, що були певні процедурні порушення під час роботи Печерського суду, буде направлення на касацію і вірогідність перегляду вироку. Але я не думаю, що апеляційні процедури доб’ються скасування вироку. Якщо буде навіть не звільнення Тимошенко, а саме такі сигнали, то це зможе збільшити вірогідність парафування угоди. Європа побачить, що є зрушення, що Янукович і українська влада не такі непохитні в цій справі, що можливе все ж таки досягнення певного позитивного результату.

Щоб Тимошенко обов’язково звільнили до 1 грудня, я не впевнений. А такі повороти можуть продемонструвати, що проблема Тимошенко може бути вирішена в тій чи іншій формі, якщо не в цьому році, то, наприклад, на початку 2012-го. Але такі сигнали мають бути зроблені десь до кінця листопада-початку грудня, інакше під питанням опиниться або підписання угоди, або навіть доля самого самміту. Якщо стануться ще якісь речі, які викличуть роздратування Європи, то я боюся, що можуть взагалі перенести проведення самміту. Це найгірший варіант.