Газовий меморандум між німецькою компанією RWE та українським «Нафтогазом» поки що є лише таким собі протоколом про наміри.
Газовий меморандум між німецькою компанією RWE та українським «Нафтогазом» поки що є лише таким собі протоколом про наміри. Проте його реалізація зможе дозволити Україні купувати на європейському спотовому ринку невеликі об’єми газу, що стане хоч якоюсь альтернативою Росії. Але експерти переконані, що тут йдеться не про економічну доцільність, а спершу про політичний тиск. Таким кроком Україна намагається отримати ще один козир у газових переговорах з Росією.
Про це в прес-центрі «Главкому» говорили незалежний експерт Олександр Нарбут та експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.
Александр Нарбут: «Рамочное соглашение c RWE выводит «Нафтогаз» на новую возможность приобретения определенного объема газа с европейского рынка»
Однозначный ответ на этот вопрос может расстроить тех людей, которые активно промотируют эту договоренность, считая ее существенно влияющей на переговоры, которые будут происходить в мае текущего года между Украиной и Россией. Я не считаю, что рамочное соглашение может существенно повлиять на ход этих переговоров. Тем более, что в данном случае, говоря об украино-российских переговорах, мы имеем дело с весьма подготовленным профессиональным игроком. Он хорошо понимает и тренды на европейском спотовом рынке, и технические возможности украинской газотранспортной системы, и словацкой, на которую украинская сторона могла бы рассчитывать, если бы компания «Eustream» не имела технического соглашения с «Газпромом».
У меня нет сомнений в надежности и потенциале компании RWE, рамочное соглашение действительно выводит «Нафтогаз» на новую возможность приобретения определенного объема газа с европейского рынка и, прежде всего, со спотового, поскольку он, особенно в летний период, является наиболее дешевым. Разрыв между газом со спотового рынка по отношению к долгосрочным контрактным поставкам в этом сезоне будет превышать 150 долларов. Возможно, здесь «Нафтогазу» стоит размышлять о расширении этого партнерства, поскольку небольшие европейские компании также будут иметь практические возможности поставлять этот газ, возможно, даже с меньшим разрывом от стоимости спотового газа, который они будут приобретать.
В способностях RWE и других компаний поставить газ на Вельке Капушани у меня нет сомнений. Тем более, что RWE первая отработала маршрут реверсной поставки газа в январе 2009 года и обеспечила этим газом Чехию. Уже тогда прорабатывался вариант дальнейшей прокачки этого газа в Словакию. Но тогда ночные газовые переговоры между тогдашним премьер-министром Юлией Тимошенко и Владимиром Путиным остановили этот процесс.
Так вот, весь дьявол будет заключаться в том, как искомый объем, на который сегодня может ориентироваться НАК «Нафтогаз», может технически и технологически быть прокачан на украинскую территорию. Первая версия – это использовать одну из существующих труб в реверсном режиме. Здесь главным препятствием является техническое соглашение «Газпрома» с компанией «Eustream» как оператора словацкой газотранзитной системы, поэтому эта версия не выдерживает критики.
Вторая версия - сценарий свопа. То есть, через обмен газа, поставленного на пункт Вельке Капушани, на объем газа, поставляемого в Украину по контрактам того же RWE. Но здесь есть некоторые вопросы относительно объемов этих контрактов, и соответственно готовности компании совершать эти свопы, как и готовности НАК «Нафтогаза» этот своп выстраивать, поскольку у него есть жесткие обязательства весь подлинный для транзита газ поставить на пункты измерения, находящиеся за пределами Украины. НАК «Нафтогазу» придется юридически попотеть для того, чтобы найти способ это условие обойти. «Газпром» от этого будет не в восторге. Еще остается открытым вопрос: что же будет предпринимать «Газпром» по контракту «бери или плати», если вдруг действительно на практике НАК «Нафтогаз» станет выбирать газ в необходимых объемах?
Поэтому версия свопов требует дополнительной проработки и ответственных заявлений, как и ответ на вопрос о выполнении контракта на условиях «бери или плати». Версия относительно того, что «Газпром» побаивается обращения в Стокгольмский арбитраж, потому что боится нарваться на встречный иск от НАК «Нафтогаза», тоже не выдерживает критики. Потому что заявление о возможном стокгольмском рассмотрении условий действующих контрактов остаются неподкрепленными никакими действиями. В противном случае непонятно, почему Украина этим не пользовалась, если иски уже чуть ли не подготовлены, как ставало известно.
Наиболее реалистичный вариант – это использование тех технологических возможностей, которые не использовались в последние 15 лет. Это некоторые остатки технологических систем, которые находятся в не до конца определенном техническом состоянии, но позволяют в реверсном варианте с пункта Вельке Капушани прокачать определенное количество газа. По экспертной оценке технических специалистов «Укртрансгаза», состояние этой трубы позволяет прокачивать 1-5 миллиардов кубических метров газа. Переговоры велись с отсылкой на примерно 5-ти миллионный суточный вариант поставки, поэтому вероятней всего это будет 1-2 миллиарда, которые в общем потреблении газа в 2012 году для Украины в 50-55 миллиардов кубических метров, не сделают существенную погоду, Хотя они могут внести некоторый дополнительный элемент, интригу. В этом случае можно предположить, что этот газ может быть закачан в хранилища и, таким образом, обеспечить более высокий уровень их наполняемости. Хотя остается еще очень важный вопрос: за какие средства НАК «Нафтогаз» будет способен закупать такой газ?
Поэтому, да, действительно это возможность, но она еще не до конца технически и технологически проработанная, юридически не обеспеченная подписанными дополнениями к тому контракту, о котором нам там звучно протрубили
Юрій Корольчук: «Цей меморандум – це створення певної україно-німецької коаліції в боротьбі проти «Газпрому»
Контракт з RWE справді носить рамковий характер, скоріше за все, це звичайний меморандум, протокол про наміри. Принаймні плюс в тому, що це чесно було так визнано та названо, а не задекларовано, що вже, мовляв, домовилися та будемо купувати газ.
Такий меморандум між «Нафтогазом» та RWE – це оптимістичний момент в тому плані, що ми бачимо логічний тиск на «Газпром», який здійснює Україна. Це вселяє віру в те, що тиха газова війна не закінчена, і Україна нехай маленькими кроками, але буде досягати якихось успіхів та результатів у переговорах.
По-друге, цей меморандум створює базу для організації купівлі «Нафтогазом» природного газу на спотовому ринку Європи. Скоріше за все, ми можемо побачити схему, коли через RWE «Нафтогаз» буде купувати невеликі обсяги газу.
По-третє, цей меморандум – це створення певної україно-німецької коаліції в боротьбі проти «Газпрому», тому що RWE не можна назвати чистим лобістом та прихильником Росії у Євросоюзі. Добре, що це не німецька E.ON, яка більше зав’язана на різні проекти «Газпрому» та є його діловим партнером. Попри те, що і E.ON подав у Стокгольмський арбітраж позов проти «Газпрому», але RWE останні два роки важче вести переговори з «Газпромом» та домагатися знижок.
Наступний момент – це те, що насправді RWE не купує багато російського газу. Попри те, що вони взагалі закуповують близько 45-47 млрд. кубометрів, з них 24 млрд. по довгострокових контрактах, з яких лише 9 млрд. - за контрактами з «Газпромом». Цікаво, що RWE не викуповує весь обсяг. За підсумками минулого року, вони закупили лише 7 млрд. , а цього року буде ще менше – десь 6 млрд. Цей меморандум виник тому, що у RWE з’явився вільний люфт в 3 млрд. кубометрів, які вони спробують продати Україні.
Всі ці меморандуми «Україна-Німеччина» чи «Нафтогаз»-RWE – це крок вперед до європейського газового ринку та міжнародної співпраці «Нафтогазу». Але в будь-якому випадку без «Газпрому» цей договір не буде діяти, тому що доведеться з ним домовлятися. Наскільки я знаю, RWE викуповує газ на чесько-словацькому кордоні. Тобто, на території Словаччини газ ще належить «Газпрому», тому, якщо говорити про систему реверсу, то без «Газпрому» це питання не вирішити.
Стосовно реалістичності виконання цього контракту, то тут 50/50. Однозначної відповіді сьогодні не скаже ні Янукович, ні Азаров, ніхто інший, тому що все залежатиме від того, як будуть йти переговори з Росією. Власне, і травневі зустрічі покажуть певний тренд руху україно-росій ських газових переговорів. Тому цей меморандум відіграє роль певного тиску, і насправді це добре, бо на війні як на війні, всі методи хороші.
Якщо подивитись суто економічно, то 2-3 млрд. кубометрів – це стеля, якої досягнути буде важко, це невеликий обсяг. Якщо подивитись по ціні, то Україна купує російський газ у другому кварталі по 425 дол., а по року десь вийде 420 дол. Газ, який ми можемо купити через RWE, може коштувати максимум до 350 дол. Тобто, ми на 2-3 млрд. кубометрів можемо зекономити 200 млн. дол. - це не суттєва сума. Тому меморандум носить радше не економічну стратегію, а більше політичну, щоб переглянути довгострокові угоди з Росією та змусити перейти на інші механізми співпраці.
Дуже вірогідний варіант (це може зацікавити «Газпром» і RWE) - це те, що цей газ по документах може бути викуплений на території Чехії і буде закачаний тут у підземні сховища. Згадавши заяви України про те, що ми закачаємо газ для себе і не будемо закачувати для гарантування стабільного проходження опалювального сезону в країнах Європейського Союзу, як це було останні 7 років, RWE та «Газпром» будуть зацікавлені принаймні закачати ще додаткових 3 млрд. Це той мінімум, який колись «Газпром» закачував, хоч в різні роки було по-різному. Якщо ми закачаємо 17-18 млрд. кубометрів, то приблизно ще 3 млрд. дасть 21 млрд. кубометрів. Підземним сховищам України має цього вистачити для Європи. Україні вистачить того газу, який закачають, при умові, що будуть кошти заплатити за російський газ.
Александр Нарбут: Если бы мы сегодня в Украине имели действительно людей на самом высоком политическом уровне, которые готовы были бы отстаивать национальные интересы, то серьезным аргументом в переговорах Украины и России могла бы быть очевидная конструкция. Принятое и публично презентованное положение о равном доступе к трубе, сделанное НКРЕ. Почему-то прячут под сукном то положение, по которому решение было принято еще в апреле.
Второе: проведенные переговоры со всем спектром наших соседних стан о возможности реверсного использования части наших газотранспортных мощностей в определенном режиме. Такая возможность должна быть технически проработана и обеспечена специалистами «Укртрансгаза», и подписано соответствующее соглашение. И после всего этого третье – сделать официальное предложение на самом высоком уровне Еврокомиссару и послать его конкретным европейским компаниям по хранению газа в украинских хранилищах. С условием и возможностью, в том числе подъема этого газа для потребителей Европы в пиковом режиме в зимний период или же с целью реализации этого газа на украинском рынке потребителям Украины. Это был бы действительно серьезный аргумент, и тогда Президент Украины мог бы ощущать себя не мальчиком для битья, а действительно это были бы переговоры сторон, каждая из которых задумалась, на основании каких аргументов отстаивать свои интересы.
Юрій Корольчук: Є ще один нюанс: якби європейські компанії були в цьому зацікавлені, вони б самі до нас звертались з пропозиціями зберігати газ в наших підземних сховищах. Доки не буде вирішене питання газотранспортного консорціуму, вони сюди не рипнуться, а будуть чекати, як ми домовимося з Росією і яке буде майбутнє української ГТС.
В цій історії з RWE, як у шахматній партії: ми зробили свій крок і тепер чекатимемо крок від Росії. Свого часу він не забарився, коли вони захвилювались, що Україна буде видобувати більше газу на шельфі, і раптово згадали, що два роки тому підписали так само меморандум про освоєння структури Паласу на шельфі Чорного моря і запропонували Україні більш активно співпрацювати в цьому напрямку. Тому поки що ходять «пішаками», ми ще не побачили ходіння «слонами» та «кіньми», тим більше «ферзями».
Чи не є ця угода фіктивною, адже на фоні демаршів і кроків Європи проти України, ця газова угода виглядає досить дивною?
Александр Нарбут: Действия компании RWE не нужно рассматривать как прямую связь с действиями правительства Германии. Я оптимист, но не настолько, чтобы воспринимать этот контракт как свидетельство нового газового уровня отношений между Украиной и Германией. Потому что не идут никакие переговоры, ни наш премьер-министр, ни господин Бойко не тратят своего драгоценного времени для того, чтобы развить контакты с коллегами из Берлина.
Отношения канцлера Германии к действующему Президенту ни у кого не вызывают сомнения в контексте европейского взгляда на текущую ситуацию с демократией и с избирательным правосудием в Украине. Поэтому здесь я не вижу никаких принципиальных подвижек, это позиция достаточно жесткая. Какие санкции может применять Евросоюз, и будут ли они касаться взаимоотношений между компаниями – это вопрос. Не касаться экономической стороны взаимоотношений – в этом серьезная заинтересованность Евросоюза, в том числе в подготовленном соглашении о зоне глубокой свободной торговли, и скорейшем вступлении его в силу.
Компания RWE действительно заинтересована в этих поставках. В рамках одного из форумов я имел возможность общаться с представителями ее дочерней структуры, и мне показалось, что они даже более заинтересованы в этом, чем украинские партнеры, которые ведут с ними переговоры ни о чем.
Юрій Корольчук: В сучасному світі все спирається на економіку. Якими б не були складними відносини «Газпрому» з Європою, з Єврокомісією… Ми пам’ятаємо обшуки, які були в кінці минулого року в багатьох компаніях, що співпрацюють з «Газпромом». Питання ціни там було третім, а першим було питання майбутнього Південного газового коридору. Саме після того дуже різко почався активний рух в обговоренні, плануванні, побудови нових маршрутів так званого Південного газового коридору.
В історії з Україною це виключно діловий підхід. RWE не переслідує цілей допомогти Україні. Вони просто хочуть на цьому заробити і так само вирішити свої питання з «Газпромом». Сьогодні Росія також абсолютно зацікавлена на виключно економічному аспекті: чи це консорціум, чи це інша співпраця, чи це створення компанії, яка буде продавати газ. Політичні моменти я дуже скептично оцінюю, бо Митний союз, ЄврАзес – це перспектива наступних багатьох років вперед. Сьогодні Росія не потягне це і економічно, і фінансово. Підписати щось можна, але чи буде воно працювати? Так само як європейські моменти про приєднання України тільки «за», єдиний момент: чи ми в Європі потрібні? Що ми можемо запропонувати? Підземні сховища, газопроводи. Але ж через наші газопроводи іде російський газ. Можемо тут зберігати, продавати газ. Кому? Полякам, словакам чи прибалтам? Прибалти зараз роблять енергетичний анклав, будують собі LNG-термінали. Поляки також вже будують, роблять інтерконектор і так само відрізаються від Росії. Тому треба знаходити і бачити свою геополітичну роль.
Як можна оцінити переговори прем’єр-міністра України Миколи Азарова в Катарі? Чи сприятимуть вони незалежності від Росії?
Александр Нарбут: Такие переговоры были важными для Украины с учетом того, что проект LNG-терминала движется и, соответственно, для потенциальных инвесторов будет принципиально важно знать о том, что есть ресурс сжиженного газа. На сегодняшний день такая заинтересованность была продемонстрирована. С другой стороны, я бы пока не преувеличивал результаты этих переговоров, поскольку глядя на то, что за этим не последовало подписание серьезно проработанных документов, пока они носят предварительных характер.
Юрій Корольчук: З Катаром треба було домовлятися два роки тому, коли починала активізуватися ідея про те, що Україна бере на себе місію побудувати LNG-термінал. Тоді був цікавий момент, коли ринок провалився і Катар різко шукав нових партнерів, де цей газ збути. Американський ринок тоді почав унезалежнюватися, нарощувати сланцевий газ і дещо відмовлятися від катарських проектів.
Катар з’явився після того, коли нам відмовив Азербайджан після того, як ми фактично рік з ним танцювали і намагалися домовитися. На одному Давосі ми підписали меморандум, на другому – ми мали вже підписати договір.
Йшлося про інтереси двох найбільших катарських компаній щодо будівництва LNG-терміналу. Самі поставки газу не викликали захвату в Катару, тому що він сьогодні дуже активно веде переговори з Японією, яка буде потребувати до 15 мільярдів кубометрів газу для заміщення ядерних блоки, які буде виводити. В Південній Кореї економіка дуже суттєво розвивається і також базується на енергетиці, на енергоресурсах. Тому вони також будуть нарощувати купівлю катарського газу.
Підписати треба було хоча б щось. А страшно підписувати, тому що невідомо, що далі буде. Взагалі їх дуже насторожило, що Україна планує поки що не будувати LNG-термінал, а просто, образно кажучи, пригнати танкер, який буде виконувати роль LNG-терміналу. Для них це носить тимчасовий характер. Контракти короткострокові на LNG-ринку, а короткострокові угоди - це спотовий ринок, куди викидається газ, який незатребуваний, це невеликі обсяги. Тому переговори відбулися, це добре, але їх треба було починати ще два роки тому.
Пане Юрію, ви сказали про ціну у 350 доларів, можливо, йдеться про спотові ціни, тож якими вони будуть найближчі два місяці? Були випадки, коли спотові ціни були вищими, аніж вказані в контрактах…
Юрій Корольчук: Вони і були більшими, згадайте зиму, але сьогодні опускаються. Якщо дивитись по контрактах, за якими закуповує газ RWE, то там вони платять 460 доларів за тисячу кубометрів, але ця ціна зараз впаде, проте цей газ треба забрати з ринку.
Александр Нарбут: Тезис о том, что RWE будет перепродавать российский газ, не выдерживает критики. Тут правильно было сказано, что в общем объеме продаваемого ею газа газпромовский газ составляет меньше 10%. Российский газ идет традиционно потребителям Германии и немножко Чехии. Практически весь его объем RWE получает по Северному потоку, поэтому его цена и будет высокой из-за больших затрат. Гигантские проекты века будут обходиться компаниям-участникам и потребителям дополнительным оброком.
Разница на спотовом рынке по отношению к долгосрочным контрактам в этом году, с моей точки зрения, будет превышать 150 долларов. Но при этом у нас есть возможность серьезно сэкономить. Понятно, что если мы должны заплатить в этом году 14 млрд.долл. за газ, то экономия в 200 млн. долл…
Юрій Корольчук: Тут йде гра: з одного боку - спотовий ринок, з іншого – російський газ…
До речі, RWE бере й норвезький газ, видобуває маленький обсяг свого газу в Німеччині - до 3 млрд. кубометрів. Тут ми не можемо розрізнити, який саме газ піде у трубу до України. Взагалі ж піде російський, тому що він йтиме звідси і ми його заберемо просто в трубі.
Коментарі — 0