До чого призведе регулювання цін на молоко?

Влада хоче регулювати закупівельні ціни на молоко. Проте, після прийняття відповідних змін до закону, експерти застерігають, що такі новації матимуть негативні наслідки для ринку молока. І хоча для споживача ціни на молоко до кінця року зростати не будуть, під удар поставлені вітчизняні переробники. Не вдастся позбавитись і від чисельних посередників на ринку, навпаки, їх може стати ще більше.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили почесний президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України, голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України Іван Томич та експерт Українського клубу аграрного бізнесу Тарас Гагалюк.

Тарас Гагалюк: «З ринку вимиваються малі підприємства-переробники, яким не під силу сплачувати високу ціну за молоко»

7 червня 2012 року Верховною Радою було прийнято закон про внесення змін до ст.3 Закону України про державну підтримку сільського господарства щодо регулювання закупівельних цін на молоко. У зв’язку з цим, на жаль, доводиться констатувати, що в частині підтримки виробника молока наслідки прийняття цього закону можуть бути діаметрально протилежними до тих цілей, які ставить український законотворець. І це вже не перший випадок. Якщо мета - встановлення мінімальної закупівельної ціни на молоко, то у кінцевому випадку це призводить до того, що з ринку вимиваються малі підприємства-переробники, яким не під силу сплачувати високу ціну за молоко. Залишається декілька великих переробників, які використовують свою монопольну чи монопсонну силу і встановлюють таку ціну, яка їм вигідна, тобто, нижчу. От вам і наслідки: хочуть поставити вищу ціну, а вона виходить все одно нижча.

У цьому ж законі також є одна норма про те, щоб тільки виключно на основі договорів закуповувалася сировина у виробника молока. За мету ставиться усунення із ринку посередників, але насправді, якщо цей закон вступить у дію, то роль посередника тільки зросте. У переробних підприємств немає достатньої кількості персоналу, щоб працювати із тією великою кількістю виробників молока, особливо із господарствами населення на умовах договорів. Це доведеться наймати близько 300 000 юристів, які б працювали із півтора мільйонами домогосподарств – власниками корів.

Як відомо, у нас закуповують в основному молоко від домогосподарств і в цьому випадку закупівля з боку переробних підприємств звичайно упаде, обсяги закупівлі впадуть і поставиться під сумнів статус України як виробника та експортера молочної продукції – сирів, масла тощо. За нашими підрахунками, втрати наприкінці року могли б скласти 350 мільйонів доларів для українських переробних підприємств. Тобто, втрати для виробників молока – господарств населення будуть також величезними. Наприклад, якщо посередники збільшать свою роль на ринку, то тоді за рахунок єдиного податку, який вони повинні будуть сплачувати, з кишені українських домогосподарств потрібно буде викласти десь близько 250 млн. грн. Далі за послуги цього посередника потрібно буде сплатити десь 500 млн.грн. Ще далі 750 млн. грн. – це будуть втрати, які переробні підприємства не зможуть заплатити як дотацію за рахунок сум ПДВ безпосередньому виробнику молока, тому що вони не в нього будуть купувати, а в посередника. Таким чином, загалом втрати домогосподарств, те, що піде з кишені українського власника корови, складуть десь 1,5 млрд. грн. Тобто, кожна третя гривня із реалізованої продукції домогосподарством зникне.

Відповідно, на сьогоднішній день передбачена державна підтримка в розмірі 1 млрд. грн. на голову телиці. Навіщо ця підтримка, якщо вимиється півтора мільярда, тобто 500 млн. кудись зникне. Реалізація цієї норми закону матиме тільки негативні наслідки для українського молочного сектору. Тому ми звернулися з листом до Президента з тим, щоб застосувати право вето до цього закону, щоб уникнути негативних наслідків для молочної галузі, або ж внести норму до закону, яка б підтримувала сільськогосподарську кооперацію. Наприклад, підтримка, яка передбачена стосовно договірних умов, могла б здійснюватися в першу чергу із кооперативами, які об’єднують виробників, тим більше відповідний законопроект давно лежить у Верховній Раді.

Яка кількість посередників зараз налічується на ринку і який обсяг молока вони перепродують переробникам? Є норма про те, що розрахуватись з постачальником молока треба протягом 7 днів, чи реально це?

Тарас Гагалюк: Таке молоко, яке зараз закуповується і йде на переробні підприємства, складає десь близько 40%. Це справа рук посередників.

Щодо розрахунків у семиденний термін, то ця норма дублює норми інших законів, наприклад, закон про торгівлю, де стояла норма десятиденного розрахунку. Влада чомусь зменшила до 7 днів цей термін. Тут найбільш негативні наслідки будуть саме для заводів-переробників, оскільки із ними підприємства роздрібної торгівлі розраховуються у терміни 90-120 днів. Зараз дуже звужується часовий зазор для переробників, вони повинні будуть розраховуватися в семиденний термін. Напевно, їм потрібно буде брати кредити для того, щоб якось цю різницю збалансувати. Відповідно, вимиватимуться їхні обігові, і це також може призвести до плачевних наслідків уже на цій стадії ланцюга постачання молока – переробній. Якщо ми хочемо забезпечити вчасне виконання договірних зобов’язань, то потрібно вживати інших заходів, а не скорочувати терміну розрахунків. У всіх цивілізованих країнах, якщо підтримують або регулюють молочну галузь, то це стосується не однієї ланки, а всього ланцюга постачання. Потрібно встановити, щоб роздрібні підприємства розраховувалися в такий же термін із переробниками.

Як це вплине на роздрібну мережу? Що отримає кінцевий покупець?

Тарас Гагалюк: Кінцевий споживач отримає ту ж ціну, яку він має на даний момент, тому що у нас споживач дуже чутливо реагує на зміну ціни: якщо зростає ціна в роздрібній мережі, то зразу падає попит на цю продукцію. В минулому та позаминулому роках восени, коли зростають ціни, попит падав на 15-20%. Для споживчого ринку в короткостроковий період серйозних наслідків не буде. Однак, нам потрібно думати про виробника та переробника, де наслідки можуть бути плачевними, навіть до банкрутства підприємств. Нестачу молока на ринку можна буде якось заміщати імпортом, що призведе до вирівнювання споживчої ціни, але український виробник зазнає величезних втрат.

Якщо йдеться про регулювання ціни урядом, чи є інформація, яку саме ціну буде диктувати держава?

Тарас Гагалюк: В законі передбачена націнка не більше 20% до кінцевого споживача від початкової митної вартості чи оптово-відпускної. В Німеччині від фермера до супермаркету націнка складає 89%, і ніхто особливих негативних відгуків щодо цього немає, тому що заробляти повинні всі учасники ланцюга постачання. Але звучали також норми щодо 2,5 гривні за кілограм закупленого молока – ця ціна є реалістичною, тому що якраз на цьому рівні сьогодні перебуває собівартість виробництва молока в Україні. Це зможе мати мінімальну рентабельність для виробника молока. Але на даний момент я не бачу, як втілюватиметься ця норма в життя, тому що це в першу чергу договірні відносини виробника і переробника.

Якщо договір буде підписаний, уявімо собі, з кожним домогосподарством, де гарантія, що закупівельна ціна на молоко на ринку не стане вищою через декілька місяців? При цьому, згідно із законом, бабуся, яка бігає з додатками до угоди, не зможе отримати цю вищу ціну. Це знову ж призведе до втрат.

Ми говоримо про зміну закону про державну підтримку. Як ця договірна основа підтримує виробника? Низька закупівельна ціна на ринку – це наслідок, по-перше, низької технологічності виробництва, по-друге, в середньому по Україні низька якість молока. Норм, які б усували ці причини, в законі немає.

Ви сказали, що в короткостроковій перспективі ціна в магазині не збільшиться, а що буде далі?

Тарас Гагалюк: Рано чи пізно ціна може зрости, але в поточному році цього точно не прогнозується, тому що у всьому світі і в Україні зростає пропозиція молока, попит на нього також зростає, тут є баланс. Тобто, високих коливань ціни не передбачається – ні в бік зниження, ні в бік підвищення.

В яких країнах діє така форма, що закупівля молока здійснюється тільки за договорами?

Тарас Гагалюк: Всі розвинуті країни світу працюють на основі договорів, але ці договори не прописані примусово законодавчо. Там прописані норми, які повинні бути в договорах, що той договір повинен включати в себе, однак те, що буде прописано в договорі - це відповідальність суто суб’єкта договору. А у нас в законі передбачене примусове підписання договору.

Чи не вбачаєте ви в цих поодиноких заходах якийсь лобістський довгостроковий сценарій?

Тарас Гагалюк: В Україні лобізм прийнято шукати у будь-яких законодавчих ініціативах. Не виключаю, що цей закон в першу чергу спрямований на те, щоб якісь певні групи переробних підприємств або ті ж посередники залишилися на ринку. Бо, як відомо, є переробні підприємства, які самі створюють відповідні посередницькі структури, які для них закуповують молоко. Можливо, ініціативи йшли також із цього боку.

На рівні виробника сировини таких сценаріїв не бачу, тому що конкуренція на ринку сировини в Україні на сьогодні не настільки висока.

У селян закуповують молоко по 1,7 гривні, а на прилавках магазинів воно коштує близько 10 гривень. З цим же треба щось робити?

Тарас Гагалюк: В середньому по Україні в магазинах молоко коштує 7-8 гривень. Націнка на всіх стадіях ланцюга складає приблизно однаково - десь 20%. Тобто, по 20% додає і виробник, і переробник, і роздрібна мережа. Звучать думки, що найбільшу націнку встановлює роздрібна мережа. Однак, потрібно також мати на увазі, що в Україні доволі сильний посередницький ринок в молочній галузі, тому там також захована дуже велика націнка.

Яким є поголів’я великої рогатої худоби, як воно змінювалося за останні роки, та чи скоротиться з прийняттям цього закону?

Тарас Гагалюк: Поголів’я корів перебуває десь на рівні 2,5 мільйонів голів. З 1990-го року поголів’я корів впало десь на 70%. Кожна законодавча ініціатива щодо підтримки чи регулювання галузі приблизно із 2-3-х місячним лагом впливає на те, що у нас зменшується поголів’я корів.

Як дане рішення корелюється із Державною програмою підтримки молочного скотарства?

Тарас Гагалюк: Ініціатива уряду – це підтримка молочного скотарства, ініціатива парламентського комітету – регулювання. Кореляції як такої я не бачу. Спільним моментом тут є те, що все намагаємося робити екстенсивним шляхом, не усуваємо причин, не стимулюємо продуктивність виробництва молока та його якість.

Ви сказали, що внаслідок прийняття цього закону посередників не те, що не стане менше, а їх кількість може навіть збільшитися. Що треба робити, що посередників поменшало?

Тарас Гагалюк: Це процес еволюції, а не революції. Тут потрібно чекати до тих пір, коли у нас частка сільськогосподарських підприємств у постачанні молока буде вищою, ніж частка домогосподарств. Перший квартал 2012 року показав, що тут перспективи у нас доволі позитивні, оскільки сільськогосподарські підприємства виробили на 15% більше молока, ніж у минулому році. Тут дають плоди інвестиції останніх трьох років у крупнотоварне виробництво. Зрозуміло, що потрібно стимулювати саме такі інвестиції, здешевлювати кредити для виробників. Саме такі заходи усунуть в кінцевому випадку посередників з ринку, хоча, звичайно, на 100% усунути їх не вдасться.

Наскільки виробництво українського молока задовольняє споживчі потреби?

Тарас Гагалюк: На сьогодні ми покриваємо свої потреби. Ми є експортерами молочної продукції, що також свідчить про те, що ми повністю покриваємо потребу в частині виробництва сирів, масла.

Іван Томич: «Досвід показує, що адміністративні методи не увінчувалися добрими результатами для учасників ринку»

Сьогодні ситуація з виробництвом молочної продукції, як сировинної та переробної зон, так і розвитку тваринництва, зокрема, молочного, є критичною. Я розумію добрі наміри народного депутата Коновалюка, який зареєстрував законопроект №83 щодо регулювання цін на молоко, тобто внесення змін до закону про молоко і молокопродукти, яким уряду надаються повноваження регулювання ціни. Це бажання цілком зрозуміле, і я його поділяю з точки зору ситуації, яка зараз є, але цим методом однозначно вирішити питання не вдасться. Наведу кілька свіжих прикладів. Підписувалася серія угод на регіональному та центральному рівні між урядом та переробниками. Ситуація не змінилася ні на одну копійку. Оголошено про закупівлю сухого молока. Цінова політика не змінилася. Досвід показує, що адміністративні методи не увінчувалися добрими результатами для учасників ринку, зокрема, щодо регулювання цінової політики.

Як мінімум, про це треба було говорити у березні місяці, сьогодні уже не зовсім доречно, бо зараз червень – самий пік. Тому враховуючи цілий ряд факторів, я не впевнений в тому, що будуть віддані, як за українську мову, хоча б 234 голоси, що він буде прийнятий і швидко підписаний Президентом. Можливо, перед виборами почнуться реверанси, мовляв, ми рятуємо селян і даємо їм хороші ціни. Але позитиву ми однозначно не будемо мати, можливі хіба що якісь дрібненькі сигнали.

Що ж робити? Розвивати інфраструктуру. Бо ситуація сьогодні виглядає таким чином, що ми ту людину із корівкою поступово заганяємо в глухий кут, вона не має що робити, крім того, як сипати порошок, лити воду, таким чином протестуючи проти тієї ціни, яку їй дають. Тому поступово зменшується поголів’я в особистих селянських господарствах, якість, безпека і загалом наше здоров’я. Весь світ друге століття доводить, що інфраструктура – це економічна система обслуговуючих сільськогосподарських кооперацій.

Яких збитків можуть понести домогосподарства, в разі ухвалення змін до закону про молоко та молочні продукти в частині закупівельних цін?

Іван Томич: Селяни нічого не втратять через те, що ціни нижчими вже не будуть. Поки у владі ще тренуються відносно цього закону, то буде вже серпень-вересень, а під осінь тенденція до зменшення кількості молока. Тому в цей час вже ні за яких обставин навіть, якщо нічого не робити, ціни на молоко однозначно падати не будуть. У цій ситуації можуть постраждати переробники. Законами ми не врегулюємо всі проблеми попиту, пропозиції та якості продуктів. Даний законопроект результатів позитивних не дасть.

Що отримає чи втратить споживач?

Іван Томич: Зниження ціни в роздрібі не буде. Закупівельні ціни на молоко за три останні роки в останньому півріччі є одними з найнижчих - на сьогодні 1,8 гривні, було 1,6-2. А в роздрібі за останні три роки не було зниження цін на молоко. Тому я гарантую на 100%, що зниження ціни в роздрібі після прийняття цього закону не буде. Навпаки, можливе деяке зростання, як захист переробних підприємств у ситуації, де доведеться працювати з контролюючими органами по наслідках прийняття даного закону. Тобто, ці невеликі ризики одразу почнуть перекладатися у ціну молока на прилавку. Позитиву ні по якості, ні по ціні споживач не отримає.

Як можна в нашій державі створювати кооперативи, які б допомагали селянам реалізовувати молоко?

Іван Томич: Без обслуговуючих сільських кооперацій ми не будемо мати нормального балансу щодо формування цін на всіх продуктових ринках, і зокрема, молока. В даний час Нідерланди, Скандинавські республіки молоко продають через обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи 80-85%, загалом в Європі – в межах 55-60%, у нас – 0,1%. Сьогодні в Україні всього на всього 600 обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів. Без створення законодавчої бази ніяких змін не буде. Тому що, припустимо, ми об’єдналися в обслуговуючий сільськогосподарський кооператив, сьогодні ми платимо податок, умовно, 100 гривень щоденно, а після реєстрації ми будемо платити вже 300 гривень. Чи схочемо ми об’єднатися і збільшувати в три рази навантаження на свою діяльність? Треба системна політична воля у плані цієї реалізації і однозначно ми прийдемо до вирішення проблеми.

Тарас Гагалюк: Всі ми хочемо, щоб у нас було так, як в Голландії, Швеції, але потрібно брати до уваги український досвід. В тих країнах об’єднання виробників відбувалося наступним чином: вони вирощували худобу, виробляли молоко, потім об’єдналися і стало 10-15 корів, потім 100. В Україні виробників об’єднують в кооперативи переробні підприємства. Багато хто говорить, що це метод якоїсь податкової оптимізації. Але справа в тому, що нам з 2015 року згідно з угодою СОТ не буде дозволено закуповувати молоко, яке доїлося не в машинний спосіб. Зараз якраз переробні підприємства готують цю базу, збирають до купи домогосподарства. За п’ять років у два рази зросла кількість господарств, у яких 3-4, а то і 5 корів. Малі виробники, домашні фермери – це якраз той суб’єкт, який може включатися до кооперативів безболісно для тих кооперативів, які розвивають переробні підприємства. Там встановлюються доїльні апарати, охолоджувальна техніка саме за кошт переробних підприємств. Тому у нас дещо інший розвиток, його також треба брати до уваги, коли ми забезпечуємо підтримку сільськогосподарської кооперації в Україні.