Янукович зрадить Євросоюзу з СНД?

Схоже, що Україна за Януковича таки стане повноправним членом, але не Євросоюзу, куди прагнула потрапити останні роки, а напівзабутої організації - СНД. Цю структуру через її бездіяльність вже назвали просто клубом президентів, куди нещодавно прийняли й Віктора Януковича. Проте, з огляду на останні палкі україно-російські обійми, СНД може стати майданчиком, на базі якого колишні країни Радянського Союзу будуть повертатися в лоно Росії.

Про це в прес-центрі «Главкому» дискутували директор Української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов, експерт-міжнародник Григорій Перепелиця та директор програми політичного аналізу та безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень Віктор Чумак.

Віктор Чумак: «Зі вступом Віктора Януковича до клубу президентів зміниться характер відносин між СНД і Україною»

Неформальний самміт країн СНД відбувався напередодні Дня Перемоги, тому єдиним документом, який там приймався, було звернення до громадян країн СНД з приводу Дня перемоги - спільного свята країн СНД. Звернення направлене в основному для розуміння ветеранами всіх країн СНД, що вони будуть почуті і захищені. Неформальний самміт тому і носить таку назву, що не передбачає якихось офіційних документів або документів щодо діяльності СНД в цілому.

Якщо казати про неформальні аспекти того, що відбувалося, то, по суті, відбулася презентація Віктора Януковича в клубі голів країн СНД, тому що він приймав участь як голова держави в такому колі вперше. Президентом Російської Федерації Медведєвим було підкреслено, що з можливістю вступу Віктора Януковича до клубу зміниться характер відносин між СНД і Україною, тому що хоча Україна і є країною-засновницею, на сьогоднішній день вона не є країною-членом, адже Україна не ратифікувала статут СНД.

Можливо, у русі подій, які відбуваються сьогодні, - інтенсифікація розвитку відносин між Україною і Російською Федерацією - буде більше втягування України в діяльність структури СНД, в тому числі всіх комітетів, в більшості яких Україна є просто спостерігачем.

Григорій Перепелиця: «Янукович буде експлуатувати СНД в плані повернення України в пострадянський простір»

Неформальний самміт країн СНД пройшов досить непомітно, тому що все було осяяне святкування 65-тої річниця з Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Головною «фішкою» цього неформального самміту було представлення Януковича як Президента України, на якого вже покладають великі надії щодо зміни зовнішньополітичного курсу нашої держави. Хоча на цьому самміті не було прийнято ніяких рішень, вони і не могли бути прийняті за такий короткий термін президентства Януковича. Думаю, ці рішення ще попереду.

Ми можемо очікувати зміну концепції України відносно СНД. Як ви пам’ятаєте, з самого початку Україна сповідувала концепцію не входження в цю структуру. У зв’язку з цим, вона не підписала статут СНД, який передбачав розвиток СНД як інтеграційного об’єднання. Для України було чітко зрозуміло: якщо вона стає суверенною незалежною державою і входить в міжнародні організації, то СНД є формою цивілізованого розлучення. Пройшло уже 20 років після цього, але Україна поки що залишається з СНД. Хоча країни, які дійсно прагнули стати членами НАТО і ЄС, увійти в європейську спільноту, вже вийшли зі Співдружності незалежних держав. Якби Україна дійсно мала політичну волю увійти в об’єднану Європу, то вона б вийшла з цієї організації. Натомість, зараз ситуація змінюється на протилежну. Очевидно, буде змінено концепцію: Україна замість членства в Євросоюзі набуде повноправного членства в СНД і в інших російських інтеграційних об’єднаннях. Буде поглиблено воєнно-технічне співробітництво в рамках СНД. Наразі Україна у воєнних структурах СНД є спостерігачем, і не більше, якщо не брати до уваги угоду про спільну протиповітряну оборону, в яку Україна увійшла тільки частково в контексті розвитку спільної воєнно-промислової корпорації.

Отже, Янукович буде експлуатувати СНД в плані повернення України в пострадянський простір. Очевидно, Україна відновить своє членство в різних комітетах Співдружності. Я вже сказав про воєнно-технічне співробітництво, оскільки повноправна участь у воєнному штабі СНД не суперечить декларованому позаблокову статусу України, і в той же час дає можливість відновити реінтеграційний процес в галузі воєнного-промислового комплексу і збройних сил.

Стосовно Росії, мені здається, що вона поки що не готова до нового бачення СНД. Медведєв на цьому самміті, окрім 65- річниці Перемоги, акцентував увагу ще на двох питання. Перше – поглиблення наукового співробітництва у галузі високих технологій, які покликані модернізувати спільну економіку. Друге – скликання П’ятого форму творчої і наукової інтелігенції пострадянських країн. В цьому контексті для Росії важливо, перш за все, зібрати науковий потенціал, який хоч і застарілий, але ще існує, щоб на базі нього мати можливості для модернізації власної економіки. Оскільки західні технології в силу різних обставин не поспішають йти на пострадянський простір, Росія для модернізації своєї економіки зараз активно шукає технології в НАТО, західних країнах, США, Японії. Для Росії це дійсно нагальне питання.

Якщо говорити про гуманітарний блок, то СНД стане майданчиком для пошуку нової ідентичності, на базі якої можна було б повернути колишні країни Радянського Союзу в лоно Росії. Це є великою проблемою, адже експлуатація православ’я не завжди спрацьовує, а слов’янський чинник досить хибний, оскільки переважна кількість слов’ян уже давно в європейській спільності. Що спільного залишилося в духовному тлі, на чому можна було б знову реінтегрувати пострадянський простір? Комуністична ідеологія не підходить самій Росії, хоча ми бачимо що в Україні вона реанімується: ставлять пам’ятники Сталіну, жертвам ОУН-УПА. Можливо, на базі відродження радянсько-російського тренду буде спроба ідеологічно об’єднати Україну і Росію, іншими словами - знову ввести Україну в лоно Росії. Це буде дуже проблематично, але пошук таких майданчиків буде продовжуватися і СНД стане одним із них, де під виглядом гуманітарного співробітництва ці речі будуть втілюватися в життя.

Але переважною мірою все буде залежати від того, як сама Росія буде дивитися на це інтеграційне об’єднання. Від цього буде залежати і подальша перспектива СНД. Який тренд буде задано Росією, за ним підуть всі республіки, тепер включаючи і Україну. Для Росії це дійсно досить велика проблема, оскільки там реінтеграційна концепція змінилася на реставраційну. Раніше СНД розглядалася як організація для інтеграції суверенних країн, і власне, ця концепція не спрацювала. Навіть стосовно Білорусі, яка здавалось би, найбільше бажала возз’єднання з Росією.

Тому Росія приблизно з 2005 року приступила до розробки нової зовнішньополітичної концепції відносно пострадянського простору – це реставраційна концепція. У відповідності до якої Росія на терені СНД відтворюється або розширюється шляхом поглинання республік, а тепер незалежних держав, через певні сегменти. Відносно України така концепція була презентована Путіним, коли він запропонував об’єднати «Нафтогаз» і «Газпром». Іншими словами, - це поглинання «Газпромом» «Нафтогазу» з усією його інфраструктурою, цінами, газотранспортною системою і т.д. Таке поглинання буде відбуватися в авіабудуванні, хайтеку, ракетобудуванні, суднобудуванні, коли українські підприємства просто будуть приєднуватися до великих державних російських холдингів. І ця концепція набагато ефективніша, ніж повернення України через СНД. Адже, якщо українська економіка стає частиною російської, про який суверенітет можна говорити?

Вирішальною мірою майбутнє СНД, а відтак і поведінка України, буде залежати від напрямку розвитку цієї організації, який задасть сама Росія.

Владимир Корнилов: «Многие члены СНГ не довольны аморфностью этой структуры, но желания выходить не возникает ни у кого»

Действительно саммит был неформальным, и каких-то важных решений подписывать не планировалось. При этом отмечу высокую явку лидеров государств, что лишний раз опровергает разговоры о том, что СНГ – это чемодан без ручки, организация, которая давно себя изжила.

Помимо заявления о 65-летнем юбилее Великой Победы было принято одно довольно знаковое и важное обращение – по поводу ситуации в Киргизии. Мы знаем, что как минимум у одного из лидеров государств, входящих в СНГ, в частности господина Лукашенко, был особый взгляд по поводу ситуации в Киргизии. Сейчас же все лидеры сошлись на формулировке, отраженной в заявлении о ситуации в Киргизстане. То, что государства, входящие в СНГ, пришли к консенсусу по этому вопросу, свидетельствует о том, что в рамках СНГ можно достигать компромиссов – это тоже довольно показательный пример.

Этот саммит был подготовительным к юбилейному саммиту, который должен состояться в декабре. Как вы знаете, в декабре исполнится 20 лет этой структуре, которую столько раз хоронили. В декабре состоится гораздо более знаковый саммит, и во многом почва для него создавалась на этой встрече в Москве. В принципе, это еще раз подчеркнуло, что СНГ живет, худо ли, бедно ли, но продолжает существовать. Многие члены СНГ, конечно, не довольны аморфностью этой структуры, но, тем не менее, желания выходить их этого Содружества не возникает ни у кого.

Упоминание о том, что страны, которые хотят интегрироваться в Евросоюз, вышли из СНГ, мне кажется несколько натянутым. Из СНГ пока вышло единственное государство – это Грузия. Во всяком случае, сам Евросоюз даже не планирует рассматривать вопрос о присоединении Грузии к ЕС.

По поводу того, что Украина не является членом СНГ, в который раз хочу сказать, что Украина является полноправным членом Содружества независимых государств. Это решено в законе о ратификации Договора о создании Содружества независимых государств, и более тысячи документов, принятых в рамках СНГ, были либо ратифицированы украинским парламентом, либо без ратификации стали частью украинского законодательства и украинских подзаконных актов на уровне международных соглашений. Украина принимала и принимает участие в работе СНГ с разной степенью активности.

Конечно, последние пять лет это можно было назвать формальным участием. Действительно во многих комитетах Украина занимала пассивную функцию исключительно критики неэффективности СНГ, при этом, не предлагая никаких формул для повышения эффективности этой структуры.

То, что Украина не ратифицировала устав СНГ, ни в коем случае не выводит ее из числа членов-учредителей СНГ. Также как государства-члены ЕС, которые в своих парламентах и на референдумах не ратифицировали конституцию Европейского Союза, продолжают находиться в составе Евросоюза. Соответственно Украина продолжает находиться в составе СНГ, но пока еще, - честно говоря, мне непонятна причина, - не ратифицировав устав СНГ.

Я думаю, сейчас настало то самое время, когда в рамках Содружества независимых государств и здесь между экспертами, журналистами и политиками можно обсудить претензии Украины к уставу СНГ. Настало время, когда Содружество независимых государств может рассмотреть претензии Украины, и если потребуется, рассмотреть вопрос о принятии поправок к данному уставу. Это потребует долгих процедур ратификации в других парламентах государств, входящих в СНГ, но ради Украины Содружество независимых государств может пойти и на это. Но Содружеству необходимо услышать конкретные претензии к данному документу, а мы видим, что в зависимости от того, кто находится у власти на Украине, данные претензии меняются. Соответственно, хотелось бы услышать, какие претензии есть у нынешней украинской власти, и какие предложения Украина может выдвинуть для того, чтобы стать полноправным членом СНГ.

Віктор Чумак: В 1990-1991 роках Україна дійсно ратифікувала протокол про створення СНД і сам Договір про створення СНД, але статут, який був прийнятий в 1993 році, Україна не підписала і не ратифікувала. Саме статут передбачає надання державі повноправного членства в тій чи іншій організації. Україна залишається країною-засновницею СНД, бере участь у більшості програм СНД, але не на умовах повноправного членства, а на умовах спостерігача.

Ми чуємо часті закиди щодо вступу до Митного союзу. До чого нам інтегруватися? З цього приводу висвітліть стан економіки Росії…

Владимир Корнилов: Относительно состояния экономики России, есть статистика макропоказателей. На сайте статистического комитета СНГ размещены всегда обновляющиеся данные по макропоказателям всех государств, входящих в Содружество, кроме Туркменистана. Это лишний раз свидетельствует о том, что в целом ряде структур, в частности в работе статистического комитета СНГ, Украина принимает очень активное участие.

На счет интегрирования в Таможенный союз, действительно есть идея обсудить данную тему, инициированная в частности российскими руководителями, но при этом Украину туда никто не тянет. Мало того, если вдруг дойдет до обсуждения практических вопросов с возможностью присоединения Украины к Таможенному союзу, то Украина и украинские бизнесмены могут найти в этом определенные «плюсы». Ведь в любом случае, чем меньше таможенных барьеров продвижения украинских экспортных товаров, тем лучше для украинского бизнеса, не важно где: в СНГ, ЕС, Азии. Это факт, и не надо думать, что вступление в таможенный союз в принципе или какую-то свободную экономическую зону противоречит каким-то документам, которые есть в Украине. Например, Китай состоит в восьми свободных экономических зонах, что не противоречит ни одному из правил ВТО или какой-то экономической норме.

Но при этом, когда дойдет до практического обсуждения вопроса, возникнет целый ряд проблем. Причем таких проблем будет больше у России, поскольку если Украину принять в Таможенный Союз на правилах, которые существуют для трех участников этого союза – Казахстана, России и Беларуси, – действительно возникает брешь на экономические границы Российской Федерации. Ведь не секрет, что Украина вступила во Всемирную торговую организацию на откровенно дискриминационных для себя условиях, в частности относительно Канады, США, Бразилии, Австралии. Тогда ради вступления в ВТО любой ценой мы сдали все переговорные позиции, которые были на протяжении нескольких лет идеей переговоров с ВТО. Получается, что если Украину примут в Таможенный союз на условиях, на которых состоят Белоруссия, Казахстан и Россия, без всяких оговорок и изъятий ограничений, то получается, что Россия открывает таможенные барьеры для украинских товаров и, по сути, открывает эти барьеры для товаров из США, Канады, Австралии, Бразилии. Это, конечно же, не выгодно Российской Федерации.

Віктор Чумак: Щодо економіки Росії, якщо 70% ВВП РФ залежить від валютних вливань від продажу енергоносіїв, то можна робити висновок про стан економіки і розвиток її основних галузей промисловості.

Митний союз – по суті, це можливість торгувати без певних обмежень з країнами, які входять до нього. Але ми вже є членами СОТ, і це входить в пряме протиріччя. Можна дивитися по-різному на дірку, яка буде на кордоні між Україною і Росією, якщо Україна стане членом Митного союзу. Ми пройшли такий довгий шлях у процесі створення зони вільної торгівлі з Європейським союзом, що повертати зараз буде вже абсолютно неприйнятно для української економіки. Відбуватиметься поглинання наших підприємств російськими, зокрема, у сферах енергетики, авіабудування, середнього машинобудування, атомної енергетики та ін., тобто тих підприємств, які на сьогоднішній день є об’єктами державної власності. Саме через поглинання цих активів і можливість їх виходу з-під контролю України, в Росії створюється унікальна можливість виходу на європейські ринки за умовами СОТ через українські підприємства.

Чи вигідно зараз росіянам втягувати Україну в Митний союз? Адже, якщо і в подальшому так будуть іти справи, то українська економіка буде для Росії тягарем. Ніхто не буде вкладати великих інвестицій з боку Російської Федерації, не буде модернізуватися труба. Будуть певні інвестиції в галузі, з яких можна буде витягнути гроші знову ж до Росії. Через спільні українсько-російські підприємства можна буде виходити на європейський ринок, це саме на тих умовах і правилах, які існують в СОТ.

Григорій Перепелиця: Питання Митного союзу піднімається як частина геополітичного проекту Єдиного економічного простору, який дає можливість поглинати українську економіку і диктувати свої економічні умови розвитку. За умови, якщо в ЄЕП Росія буде мати 80% голосів, а Україна – 10%, то, зрозуміло, про яку тут рівноправність йде мова. Але побудова цього геополітичного проекту має йти через Митний союз, далі - валютний союз, або запровадження єдиного російського рубля на терені України, і країн, які приєднаються до валютного союзу.

Щодо економічного розвитку, сьогодні ведеться дуже потужна пропаганда щодо об’єднання заводу Антонова і «Об’єднаної авіаційної корпорації» Росії. Росія втратила радянський науковий потенціал зразка 1970-х років. Приєднання заводу Антонова – це приєднання до промисловості, яка фактично мертва, тому що у Росії немає наукового потенціалу.

Якщо говорити про СОТ, зону вільної торгівлі і Митний союз, то Китай може вступати в десять вільних економічних зон, тому що він сам є членом СОТ і вступає в економічні зони, з країнами, які вже є членами СОТ. В цьому і є проблема: ні Росія, ні Білорусь не є членами СОТ. А коли вони вступлять, то втрачається сенс мати такий інтеграційний геополітичний проект як ЄЕП.

Якщо говорити про перспективи, то найбільшим економічним партнером для Росії є далеко не Україна і не СНД, а Європейський Союз. 50% зовнішньоторговельного обороту Росії - це ЄС. 2/3 того, що експортує Росія в ЄС, –– це енергоресурси і сировина. Тобто, Росія фактично є відсталою величезною сировинною країною в глобальному масштабі.

Що ми отримуємо, адже ми не є сировинною країною? Україна отримує від ЄС 78% інвестицій і технологій. Доля ЄС в нашому зовнішньому товарообігу до кризи складала десь 35%, зараз – близько 30%, Росії – 23%. Коли ми закриємо наш кордон з Європейським Союзом в разі вступу до Митного союзу, то ліквідуємо мито на кордоні з Росією і маємо вже узгоджене мито з РФ на нашому західному кордоні з Європейським Союзом. Відтак, ми фактично закриваємо собі ці 78% інвестицій і технологій для розвитку нашої економіки.