Перепелиця: Янукович переслідує бізнес-інтереси

Президент Медведєв учора у Києві знов оголошував, що взаємини з Україною Росія починає з нового аркуша паперу.

Григорій Перепелиця вважає, що нова влада у Києві переслідує так званий прагматичний курс або перш за все бізнес-інтереси.

Хто чи що заважало насправді перегортати ті сторінки україно-російських взаємин раніше – про це наш кореспондент Богдан Цюпин розмовляв з політологом Григорієм Перепелицею.

І насамперед запитав його, чи на його думку виглядає, що у взаєминах Москви та Києва настали повністю безпроблемні, райдужні часи.

Григорій Перепелиця: На відміну від політиків я науковець і тому не можу бути ані в захваті, ані в розпачі. Тому, що якщо я буду переживати такі відчуття, то я не буду експертом і науковцем. Істина лежить десь посередині, я би так сказав. Тому, що ці угоди, які були принаймні озвучені до підписання, якщо говорити відверто, не несуть такої загрози національній безпеці України, як харківські угоди. І очевидно, це є реакцією і російської, і української влади на ту хвилю занепокоєння і збентеження, яку викликали харківські угоди, і непрозорий спосіб їх підписання, і, тим більше, брутальний спосіб їх ратифікації, який супроводжувався бійкою в парламенті. Якщо говорити, власне, про ці п’ять угод, то частина з них готувалась дуже давно. Щодо угоди про демаркацію кордону, то ще з 2005 року між українською і російською сторонами велися переговори і була створена робоча група, була підписана угода про делімітацію, і відповідно логічним наступним кроком має бути угода про демаркацію. Інша справа, що Росія зволікала цю угоду, ув’язуючи це з делімітацією кордону Керченської протоки і Азовського моря.

Бі-Бі-Сі: У зв’язку з цим виникає запитання. Якщо теперішня угода про демаркацію кордонів подається як одне з найбільших досягнень, фактично опрацьовувалася і упродовж останніх п’яти років президентства Віктора Ющенка, яке так ганили на теперішній зустрічі у Києві, то виглядає, що хтось таки не щирий. Тобто, в чому, власне, була проблема затримки підписання цього договору? Тому, що робота, очевидно, проводилася, і Україна хотіла цей договір підписати, і якби Росія хотіла, то було би підписано. У чому, власне, були проблеми у взаєминах України і Росії, про які зараз так любить говорити президент Янукович і про які так драматично говорить і президент Медвєдєв?

Григорій Перепелиця: Якщо одна інша влада опікується суверенітетом України, її незалежністю, її майбутнім, то в зовнішній політиці має дотримуватись принципу наступництва. Якщо ми візьмемо будь-яку суверенну країну, є опозиція, є влада, вони міняються місцями, але зовнішня політика є сталою і незмінною. Тому, що зовнішня політика репрезентує на міжнародній арені національні інтереси країни. І тому якраз питання зовнішньої політики у будь-якій суверенній державі не мають такої суперечки, як є в нас. Я думаю, що це дуже поганий знак, коли приходить одна влада і починає критикувати і піддавати сумніву все, що було досягнуто попередніми урядами. Адже якщо ми подивимось на Міністерство закордонних справ, то 90% тих дипломатів, які сьогодні працюють, працювали і при Ющенко, і при Кучмі, і що тепер їх треба звинуватити у тому, що вони проводили хибний курс? Тому, я взагалі не поділяю такого підходу, що там було все погано, все пов’язано тільки з Ющенком, з минулою владою.

Бі-Бі-Сі: Але зовнішньополітичний курс України згідно з законодавством визначає саме президент. І тому цілком логічно напрошується висновок, що якщо президент не міг на особистісному рівні знайти способи співпраці з керівниками сусідньої держави, то це і була головна перешкода. Тобто, не міждержавний рівень, а міжособистісний. Чому так сталося, що взаємини між двома державами залежать від особистостей? Як ви на це дивитеся?

Григорій Перепелиця: Я скажу, що це є вада самої держави, якщо і зовнішня політики залежить від особистостей. Тому, що фактично засади зовнішньополітичного курсу країни визначає не президент, а Верховна Рада. І вона прийняла відповідний документ у 93-му році про основні напрямки зовнішньої політики, які до цього часу ніхто не піддавав сумніву, бо це є документ, який був прийнятий Верховною Радою. Цей документ абсолютно чітко відповідає національним інтересам країни. І навіть сьогодні нове керівництво не піддає його сумніву. Там, власне, прописаний європейський євроатлантичний курс України і добросусідські відносини з Росією. І тому я категорично не згоден з тим, що треба валити все на суб’єктивний чинник, на Ющенко. Ющенко, між іншим, як міг відстоював інтереси своєї країни, що не подобалось кремлівському керівництву. І сьогодні неможна так все списувати на Ющенко. Тому, що фактично системне протиріччя між Україною і Росією залишається. Це, власне, геополітичне протиріччя. Інша справа, що сьогодні нова влада переслідує перш за все так званий прагматичний курс або перш за все бізнес-інтереси. А не політичні інтереси, що навпаки є для Росії основним пріоритетом.