Чи бути Болонській системі?

Після приходу нового уряду перші скандальні заяви неочікувано пролунали саме у сфері освіти. Під сумнів було поставлено незалежне зовнішнє оцінювання, яке є частиною входження України у Болонський процес. Наразі незахищена система освіти за відсутності нової редакції Закону про освіту потерпає від напливу заполітизованих пропозицій, зокрема, гуманітарного віце-прем’єра Володимира Семиноженка.

В прес-центрі «Главкому» своїми думками на тему «Чи залишиться Болонська система освіти в Україні за нової влади?» поділилися голова парламентського комітету з питань науки та освіти Володимир Полохало та експерт з питань зовнішнього тестування Володимир Ковтунець.

-- Володимир Полохало: Панове Янукович і Семиноженко, не робіть експериментів над освітою

Згідно з Конституцією та базовим Законом про освіту, в Україні формування основних засад у сфері освіти – це прерогатива Верховної Ради. Будь-який чиновник найвищого рангу не може змінювати закон через інструкції, розпорядження, директиви тощо.

Позиція нашого комітету, де є представники шести політичних партій, базувалася на ґрунтовному вивченні освітянської ситуації, позицій випускників, батьків, освітянського загалу, ректорів, студентів. Наша позиція базувалася на тому, що головним і визначальним у сфері освіти, зокрема вищої, має бути забезпечення громадянам рівного, справедливого доступу до якісної освіти. Безперечно, цьому сприяє запровадження незалежного зовнішнього оцінювання випускників закладів середньої освіти.

Це підтверджується і соціологічними даними, які показують, що близько 80% випускників і батьків підтримують саме незалежне зовнішнє оцінювання. Столичні випускники, наприклад гуманітарний ліцей при Київському національному університеті, на 100% підтримують незалежне зовнішнє оцінювання. Я з повагою ставлюся до будь-якого чиновника, але пан Семиноженко не має права не враховувати цю точку зору.

Виникла проблема, і була вона ще за Віктора Ющенка, коли всі знали, що можна нехтувати нормами Конституції, Законом «Про освіту», і керувати цією сферою на підставі розпоряджень та інструкцій. Комітет переконував і переконав Міністерство освіти в тому, що потрібен відповідний закон.

Комітет взяв себе функцію розробки нового законопроекту, він був внесений до розгляду в сесійну залу. В процесі другого читання було враховано 89 поправок представників всіх фракцій. Але, на жаль, 21 січня цього року він отримав 202 голоси. Не вистачило багатьох голосів з «Нашої України», не всі в залі були присутні. Я думаю, це було зроблено для того, щоб закон провалити. Там були враховані всі поправки, всі новації, критичні речі, які торкалися самої процедури незалежного зовнішнього оцінювання.

Дворічна праця нашого комітету через неконструктивну позицію насамперед Партії регіонів і тезу Януковича про відміну незалежного зовнішнього оцінювання не отримала підтримки. Оскільки немає цього закону, можливе будь-яке свавілля в цьому напрямі.

Я давно знаю пана Семиноженка, думаю, що його останнє інтерв’ю засвідчує некомпетентність, і те, що він ще не в темі. Тому що цим законом передбачалося і врахування середнього балу атестату, і деякі інші важливі речі, які вдосконалювали саму систему і процедуру проведення незалежного зовнішнього оцінювання. Щодо його висловлювання про профільний іспит, то це зовсім незрозуміло.

Ще раз хочу сказати, що закон, який отримав 202 голоси якраз під час виборчої кампанії, було заполітизовано, бо він враховував всі пропозиції, включаючи представників Партії регіонів.

Яка ситуація сьогодні? В зв’язку з відхиленням цього законопроекту, ми доопрацювали його ще раз, він зараз у Верховній Раді. Цей законопроект пройшов експертну, освітянську, ректорську, студентську апробацію. Не треба вламуватися у відкриті двері, там є і врахування пропозиції Семиноженка про атестат.

На жаль, деякий сумбур в цей процес вносить законопроект пана Кириленка, який є копією того законопроекту, який був відхилений Верховною Радою в грудні 2008 року.

Наш законопроект – це узгоджений проект, який пройшов слухання на всіх рівнях. Ми розглянули навіть проблему вступу до навчальних закладів на заочну форму навчання. Ще на початку я радив пану Вакарчуку дати заочникам право: або тести, або іспит, через те, що багато хто з них давно закінчив вищий навчальний заклад. Ми провели 17 круглих столів, комітетські слухання, пройшла апробація цього законопроекту. До того часу, поки в освіті не будуть виконуватися норми Конституції, закон «Про освіту», питання не будуть врегульовані законодавчо, у нас буде хаос. Приходить новий міністр чи віце-прем’єр і виникає політична доцільність.

Я ще не зустрічався з паном Семиноженком, але спробую трошки ввести його в тему, тому що він за п’ять років відсутності у владі, можливо, трошки втратив орієнтацію, що відбувається в освітянському просторі, і просто повторює програму пана Януковича. Ще раз повторюю, ці заяви дещо плутані, хаотичні. Вони можуть тільки породжувати неспокій в суспільстві, тому що всі чекали, що буде ухвалений закон, який врегулює всі проблеми.

Користуючись нагодою, хочу звернутися до пана Януковича і пана Семиноженка не породжувати хаос і не робити експериментів над освітою. Попросив би, щоб була консолідована позиція Верховної Ради. Я вважаю, що навіть в нинішній ситуації може бути 226 голосів для того, щоб врегулювати це питання законодавчо. Законопроект з цього приводу є.

-- Володимир Ковтунець: Це не Болонський процес, це соціалізм у нашій освіті

Протягом двох років ми займалися тим, що надавали уряду України допомогу у запровадженні зовнішнього незалежного оцінювання і сприяли розробці законопроектів. Сьогоднішні дискусії спонукають мене звернутися до всіх з проханням винести цю проблему за межі політики, за межі дуже спрощених дискусій, і розпочати фахову розмову людей, які розуміють цей предмет.

У вас є коротенька історія Болонського процесу. Вона почалася не з міністра Вакарчука, не з міністра Ніколаєнка. Це почалося з ратифікації Лісабонської конвенції 1993 року, де стоїть підпис Олександра Ткаченка. Ми маємо наказ міністра Кременя про План дій щодо підходу до вступу в Болонський процес. Ми маємо підпис міністра Ніколаєнка.

На превеликий жаль, стосовно Болонського процесу сьогодні потрібно говорити не про те, бути нам у ньому чи не бути. Проблема в тому, що жодне наше міністерство в принципі Болонського процесу до кінця не усвідомило, і звело його запровадження до деяких дуже спрощених процедур.

Система оцінювання не працює повною мірою. Я своїм студентам дуже часто ставлю оцінку «F», яка означає проходження повторного курсу. Але за нашими порядками, за наказом міністерства, такого студента треба відраховувати, а не брати з нього гроші за повторне проходження цього курсу. Це не Болонський процес, це соціалізм в нашій освіті. Ніхто не зважився ці принципи до кінця дочитати, зрозуміти і запроваджувати так, як це потрібно.

Самі європейські країни до кінця не визначили межі, в які має інтегруватися європейська освіта. Якісь цілі ставилися до 2010 року, зараз поставлені статичні цілі до 2020 року. Але це процес, який ініціюється не урядами, уряд є тільки виконавцем. Цей процес ініціюється провідними університетами. Як би порадив подивитися, як в цьому напрямі працює наш північний сусід Російська Федерація, яка на два роки раніше приєдналася до Болонського процесу. Ми на кілька років відстаємо від Росії.

Я сподіваюся, що кожна зміна уряду не буде зачіпати фундаментальні питання: бути нам, не бути, інтегруємо чи не інтегруємо. Кожна зміна уряду повинна просто підносити роботу за підвищення конкурентоспроможності нашої освіти, і, власне, нашої економіки у світі, бачити цю кінцеву мету, тоді буде результат. Треба, щоб кожен уряд виправляв помилки попереднього. Якщо ми так будемо ставити питання, так ставити вимоги, то буде предметна розмова. Треба підходити до цих питань фахово і не напружувати обстановку. Насправді все буде добре.

Володимир Полохало: Комітет з часу проведення своїх перших засідань цілеспрямовано і послідовно відстоював позицію щодо закріплення незалежного зовнішнього оцінювання і встановлення відповідальності за порушення проведення ЗНО. Верховенство права, Конституції має бути визначальним. Я як голова комітету намагався не політизувати ці питання, тому що це потребує фаховості, експертної оцінки.

Деяка поспішність колишнього складу міністерства мала місце, але це не означає, що зараз треба все відкинути і буквально за два тижні до завершення реєстрації зробити так, як комусь там хочеться. Я б радив шановному пану Володимиру Семиноженку взяти наші публікації, які видала Верховна Рада України за підсумками парламентських та комітетських слухань, ознайомитися з соціологічними опитуваннями, а потім йти на телебачення і коментувати своє власне бачення.

Освіта, як і наука, – це сфера, яка не має бути заручником різних політичних речей. Під час виборчої кампанії було сім кандидатів в президенти України, і п’ять із них не внесли жодного законопроекту. Той самий Арсеній Яценюк, сьогодні раптом надзвичайно балакучий. Де ж ти був? Я як голова комітету цілий рік вимагав від нього внесення тих законів, які ми розглядаємо в комітеті, на погоджувальній раді. Не слухав і не чув. Це спекуляція людей, які некомпетентні в цій сфері. Якщо ти кандидат у президенти, віце-прем’єри спочатку зареєструй відповідний законопроект. Так само я не чув і точку зору Семиноженка. І раптом він розлого коментує, як він бачить незалежне зовнішнє оцінювання. Який стосунок має його бачення до Конституції, законодавства? Так, він гарний науковець, але для його ж репутації буде краще, якщо він зважить на всі обставини.

Чи можете ви спрогнозувати, за якою системою буде проводитись цьогорічна вступна кампанія? Якими будуть наслідки для магістрів, якщо Україна таки вийде з Болонського процесу?

Володимир Ковтунець: Дуже важко зараз що-небудь змінювати. Принцип правової визначеності, зафіксований в рішеннях Європейського суду з прав людини, яким досить часто Міністерство юстиції змушувало Міністерство освіти належним чином писати свої правові документи, не дає права зараз Україні змінювати порядок прийому до вищих навчальних закладів, тому що тоді будуть порушені права людини, яка готувалася за однією системою, а зараз переорієнтувати її на щось інше – дуже тяжко. Треба доводити, що ця система є недосконалою.

Володимир Полохало: Сьогодні буде зареєстровано нову редакцію Закону про вищу освіту, над яким ми працювали два роки. Ще раз підкреслюю, що освітянське законодавство найгірше, ніж в інших сферах нашого життя. Воно не просто застаріле архаїчно. Думаю, що багато хто був зацікавлений в тому, щоб це було не на рівні закону, бо тоді можна на рівні інструкцій, директив, розпоряджень, в ручному управлінні керувати освітою. Тоді можливі крайнощі – була одна, тепер – інша. Я сподіваюсь на те, що нова редакція Закону про вищу освіту, яка вже назріла, буде. Там визначаються і магістерські, і всі інші права, які включають порядок атестації кадрів. Тому я прихильник того, щоб всі виконували Конституцію і базовий Закон про освіту в тому, що парламент має визначати основні засади політики у сфері освіти, а не окремі посадовці.

Володимир Ковтунець: За нашими дослідженнями, єдина проблема, з якою ми стикаємося при переході на двоступеневу форму – це ліквідація ступеня спеціаліста. І при цьому щоб не дискредитувати ступінь магістра. Так сталося, що всі одразу стали магістрами, а бакалаврів не додається на ринку праці. Нам треба інше законодавство, зокрема, про Національну раду кваліфікацій, щоб знайти місце і молодшому спеціалісту, і спеціалісту, залишивши освітні ступені магістра і бакалавра. Тоді ми збережемо те, що зараз є, і водночас наша система буде відповідати європейським стандартам.

Чи були якісь підрахунки, скільки коштів має піти на введення зовнішнього оцінюванні в Україні? Який був рівень корупції при вступі до вузу?

Володимир Полохало: Коли Віктор Ющенко говорив, що система ЗНО нам потрібна ще й для боротьби з корупцією, я був з цим не згоден. Ми говоримо про забезпечення справедливого, рівного доступу до вищої освіти. Це не реформа освіти, а лише один із інструментів забезпечення конституційного права громадян. Є багато талановитих дітей, які ніколи б не вступили в Київський національний університет, Київську політехніку, в Харківську юридичну академію і в інші поки що престижні навчальні заклади, якби не ЗНО. А підрахунки стосовно корупції важко зробити, бо будь-які батьки знають: якою б не була талановитою їхня дитина, вона ніколи не вступить на престижний факультет престижного навчального закладу. Так, це один із варіантів, який зменшує корупцію.

Інша річ, коли деякі закордонні радники через деякі фонди намагалися так швидко це нав’язати. Мені це не подобалося, бо те, що ми сьогодні маємо, сталося і тому, що багато чого робилося поспішно. Якби керівництво Міносвіти працювало з депутатським корпусом, із фракціями, переконувало, ще перший законопроект був би прийнятий у грудні 2008 року. Ми працювали у комітеті, і в першому читанні прийняли закон ще у квітні 2009-го, але не пощастило освіті, батькам і дітям, бо почалася виборча кампанія. І хтось включив Віктору Януковичу тезу про скасування незалежного зовнішнього оцінювання, а він, мабуть, і сам не знав, що воно таке. Тепер я хотів би, щоб Президенту пояснили, що буде злочином в умовах, коли 80% батьків і випускників хочуть саме такий спосіб, іти всупереч сучасним тенденціям в освіті.

Володимир Ковтунець: Центр незалежного оцінювання мав би отримати 120 млн. грн. з бюджету, а на минулий рік вони мали близько двох третин. Можете порахувати, скільки коштує проведення зовнішнього незалежного тестування. Думаю, що батьки на підготовку дітей до вступних іспитів та на проживання під час вступу витрачали суттєво більше грошей.

Моє власне розслідування за 2007 рік дало наступні результати. Обсяг хабарів по одному із факультетів одного із провідних університетів за рік становив близько $5 млн. Думаю, що не все було оплачено готівкою, а й послугами.

А тепер подивіться на дослідження: якщо з великих міст своє бажання вчитися реалізувало 69%, то з сіл – 51%, різниця менше 20% абсолютно нормальна на рівні кращих показників розвинутих країн світу, де приблизно однакові шанси мають на вступ діти, незалежно від місця навчання та проживання. Це результат зовнішнього незалежного оцінювання. Завдяки цьому треба чесно визнати , що діти шахтарів, селян вперше змогли вступити на престижні спеціальності. Три роки тому це було неможливо.

Володимир Полохало: Щоправда, тут є ще один момент. На деякі спеціальності в університеті було дуже багато пільговиків. Це справді проблема, проте не міністрів освіти, а народних депутатів, у яких часто буває передвиборчий раж і вони кожного разу розширюють кількість тих, хто має пільги при вступі до вузу. Їх треба скорочувати до мінімуму. Я б взагалі пішов би на непопулярний крок – залишити абсолютно невелику категорію людей. Соціальна допомога має бути, потрібно, щоб держава допомагала готувати, проте тут треба піднімати планку для пільговиків..

Тут треба удосконалювати законодавство і переконувати народних депутатів, якими б вони не були. Міносвіти мало б переконувати, але ми за нього робили всю роботу, і, на жаль, не встигли, почалася виборча кампанія, хоча цей закон міг би набрати 226 голосів. Я б закликав всіх бути об’єктивними та фаховими у коментарях в цій проблематиці.