Президента залучать до справи Макаренка і РУЕ?

Парламент вирішив паралельно розслідувати скандальну справу, пов’язану з рішенням Стокгольмського суду. Проте народним депутатам не лише не дозволяють зустрічатися із затриманим екс-главою митниці Анатолієм Макаренком, а й не надають поки матеріали справи.

Більше того, деякі урядовці ігнорують виклики на засідання комісії, ставлячи під сумнів її легітимність. Але парламентарі всіляко заперечують це, нагадуючи урядовцям, що ті все ще підзвітні та підконтрольні Верховній Раді Україні. Комісія готова вислухати пояснення у цій справі навіть від Президента, якщо той забажає. Але очевидно, що з прийняттям рішень у комісії поки що не склалося – бракує половини голосів її членів, яких влітку зібрати буде ще складніше.

Про перші результати роботи парламентської тимчасової слідчої комісії по рішенню Стокгольмського суду розповів голова ТСК, народний депутат Роман Зварич.

Роман Зварич: «Я обіцяю кожного дня вносити до Верховної Ради постанови про звільнення осіб, які ігнорують виклики ТСК»

Комісія вчора провела вже друге своє засідання. На ньому ми зуміли попередньо допитати адвоката Анатолія Макаренка – Юрія Сухова та викликану комісією колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Відповідно до рішення комісії, мною були скеровані запити, зокрема в Міністерство юстиції та Державну виконавчу службу з дуже простим питанням: чи рішення Стокгольмського суду не знаходиться у виконавчому впровадженні. Тобто, чи виданий виконавчий лист судом так, як це передбачає відповідна процедура, яка міститься в законодавстві України. У випадку, якщо відбувається судовий процес за межами нашої держави, позивачу, який виграв цей судовий процес, щоб забезпечити виконання самого рішення, потрібно звернутися до відповідного суду тут в Україні з клопотанням, щоб суддя видав виконавчий лист. З ним позивач іде до відповідного органу виконавчої служби із клопотанням про те, щоб було відкрито виконавче впровадження по цьому рішенню. Це єдиний спосіб, яким чином може бути виконане рішення Стокгольмського суду. Тут передбачена можливість добровільного виконання такого рішення. Відповідно до Нью-йоркської конвенції, з 1958 року держави зобов’язані визнавати такі рішення, зокрема Стокгольмського суду. Однак це не означає, що держава вже апріорі зобов’язана їх виконувати.

Я мав особисту розмову з міністром юстиції у суботу в сесійній залі Верховної Ради, після якої з’ясувалося, що сама ця справа знаходиться на етапі добровільного виконання самого рішення. Єдиний спосіб, коли держава може як суб’єкт міжнародного права знати (я не кажу виконувати) про те, що таке рішення існує, лише коли буде задіяна згадана мною процедура. Мені здається, що є всі підстави сумніватися в законності посилання відповідних судів на рішення міжнародного суду (в даному випадку це арбітражний трибунал в Стокгольмі), яке ще не надійшло до держави в передбачений законом спосіб. Я дуже обережно висловлююся, але є всі підстави ставити під сумнів посилання судді на рішення Стокгольмського суду, якщо держава його ще не отримала. Держава могла його бачити не лише в ЗМІ, відповідач у цій справі НАК «Нафтогаз» має це рішення на руках, тож вони могли його передати в Міністерство палива та енергетики, яке є господарем НАКу. Але це не означає, що саме рішення легалізоване, як про це говорили народні депутати у Верховній Раді України.

Крім того, були скеровані запити і до Мінпаливенерго, і до НАК «Нафтогаз», щоб ми отримали оригінал цього рішення. Відповіді ми не отримали.

На вчорашнє засідання був викликаний як свідок міністр палива та енергетики, який не прибув. Я читав у пресі, що чомусь пан міністр вважає, що наша комісія нелегально працює, бо нібито не підписана відповідна постанова. Пане міністр, ось постанова (демонструє), ось печатка, постанова підписана і комісія працює абсолютно законно! Не ховайтеся, будь ласка, за якимись надуманими аргументами, а все ж таки прийдіть до Верховної Ради України на наступне засідання слідчої комісії та виконайте свій обов’язок. Вибачте, шановні журналісти, але я не маю іншого способу спілкуватися із паном міністром, він на мої дзвінки не відповідає.

Мною сьогодні буде скерований гнівний лист на ім’я прем’єр-міністра України, де я хотів би нагадати міністру палива та енергетики про те, що відповідно до Конституції України та закону про Кабінет Міністрів, уряд відповідальний, підзвітний та підконтрольний Верховній Раді України. Цим все сказано. Тож ховатися під надуманими підставами щонайменше некрасиво.

Вчора дала свої свідчення колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Я не буду говорити, на чому вона акцентувала увагу. На її переконання тут є змова перших осіб держави стосовно інтересів «РосУкрЕнерго» за рахунок українських платників податків. У випадку якщо ми будемо виконувати рішення Стокгольмського суду, то це державі обійдеться, за її твердженням, у 5,4 млрд.дол. або близько 12 млрд. кубометрів газу.

Не маючи можливості допитати перших осіб з НАКу та Мінпаливенерго, я роблю попередні дуже обережні висновки. Прослідковується дуже цікава тенденція, що представники (зокрема юридичні радники), які представляли інтереси НАКу, здали все, що тільки могли. Я наведу слова одного неназваного судді, який слухав цю справу, опубліковані на одному із іноземних сайтів. Він сказав, що за 20 років, які працює в Стокгольмському суді, він не пам’ятає такого, щоб відповідач по якійсь справі наполегливо робив все, щоб здати свої інтереси. Важко не погодитись з цим, коли я читаю у ЗМІ неофіційну версію цього рішення.

Ми також зверталися до Служби безпеки України, щоб вони нам надали інформацію про те, хто є слідчим у справі Макаренка. Тобто, хто підписував всі процесуальні документи. Ми не могли офіційно отримати відповідь на наше запитання. Я вдався до певного маневру, щоб цю інформацію таки отримати офіційно і мені це вдалося. Тож не треба зі мною та нашою комісією гратися в цих речах. Я радив би тим, кого ми викликаємо на допити, все ж таки співпрацювати з комісією. Слідча комісія просто скерувала до Лук’янівського СІЗО двох своїх представників відповідно до доручення, яке було мною підписане та завірене у відділі кадрів, щоб їм була надана можливість зустрітися та поговорити з паном Макаренком. Така спроба відбулася на минулому тижні, члени комісії пан Ар’єв та пан Бондик підійшли до начальника СІЗО, показали підписаний мною лист, і той зв’язався із головним слідчим СБУ. Як розповіли народні депутати, в телефонній розмові слідчий сказав, що він немає нічого проти, але мусить погодити цю ситуацію зі своїм керівництвом. Через п’ять хвилин він відзвонився та сказав, що керівництво проти, тож він не погоджується дати дозвіл на зустріч з Макаренком. Я тоді проінспектував їх, щоб вони отримали від начальника СІЗО письмове пояснення. І саме там чорним по білому названий слідчий СБУ – це пан М.Грабик. І оскільки є офіційний документ, я маю всі підстави викликати пана Грабика на наступне засідання тимчасової слідчої комісії для дачі показів. Це буде зроблено, якщо він не прийде, то нестиме юридичну відповідальність за неявку.

Є ще одна обставина. Вчора на засіданні комісії після пояснень адвоката пана Макаренка з’ясувалось кілька дуже дивних речей, які можуть свідчити про грубе порушення Конституції та процесуальних прав його підопічного. Виявляється, адвокат не має безперешкодного доступу до Макаренка, як того вимагає закон, щоб надати повноцінний захист. Крім того, на судовому процесі в апеляційному суді пан Макаренко не був присутній, хоча мав право звернутися в письмовій формі з таким проханням. Адвокат би забезпечив це, якби тільки мав доступ до свого підопічного. Якщо цей факт буде підтверджений, це є грубе порушення процесуальних прав пана Макаренка і за такі речі судді мали б нести відповідальність.

Юлія Тимошенко сказала, що варто було б комісії запросити для дачі показів Президента Віктора Януковича. Чи буде комісія його запрошувати?

Роман Зварич: Закон про тимчасові слідчі комісії після рішення Конституційного суду став не чинним, тому що там була помилка з датою. Президент не міг бути викликаний на засідання Тимчасової слідчої комісії у зв’язку з його статусом недоторканності, як і будь-який суддя чи народний депутат України. Якщо виходити із правових диспозицій, які містилися в цьому колишньому законі, то наші руки тут зв’язані.

Я б дуже не хотів політизувати роботу нашої комісії, для мене це просто святе і я цього не допущу, бо мова йде про кримінальне розслідування. Думаю, що ми готові запропонувати пану Президенту добровільно дати свої свідчення або зустрітися без преси з окремими членами комісії, щоб з’ясувати такі питання. Якщо пан Президент готовий прийняти таку пропозицію, то був би найрозумніший вихід із цієї ситуації. На його адресу вчора були озвучені доволі серйозні звинувачення, якщо вони не будуть спростовані паном Президентом, це може лише примножувати інсинуації на його адресу. Ми готові надати Президенту України можливість для добровільного пояснення. Але не відповісти на ці звинувачення було б нерозумно з його боку.

Якими будуть юридичні наслідки роботи ТСК?

Роман Зварич: Незалежно від того, що окремого закону на сьогоднішній день немає, є закон про регламент Верховної Ради України та Конституція України. Ці два нормативно-правові акти регламентують роботу тимчасових слідчих комісій ВР. Відповідно до них, матеріали комісії (зокрема її висновки, які містяться у відповідному звіті) не носять обов’язкового характеру для органів прокуратури. Вони не зобов’язані враховувати матеріали ТСК, хоча там є зібрані чіткі докази. Єдиний спосіб, щоб ці матеріали стали як доказ, який мав би бути переданий до Генеральної прокуратури України, - це 226 голосів народних депутатів в ході прийняття відповідної постанови.

Після 3 місяців нашої роботи комісія складе звіт. Відповідно до висновків оформлюється проект постанови, де може бути окремий пункт про те, щоб скерувати ці матеріали до ГПУ для відповідного прокурорського реагування. Якщо буде 226 голосів, то прокуратура буде просто зобов’язана відреагувати.

Тобто виконавчого листа на виконання рішення Стокгольмського суду ще в природі не існує чи ви його просто не бачили?

Роман Зварич: На сьогодні немає виконавчого листа. Окрім того, що закон дає 7 днів для добровільного виконання самого рішення, це не означає, що це є кінцевий термін. Сторони можуть погодитись на те, що вони шукають якийсь шлях виходу із ситуації. Я не знаю, але можливо готується якась мирова угода, яка задовольнить всі сторони в цій справі?

Можливо, РУЕ надіється на те, що вони якимось чином зможуть домовитись з НАК «Нафтогаз України» і не подають рішення до суду, щоб отримати виконавчого листа? Між іншим, ми намагалися зв’язатися з РУЕ, я особисто дзвонив по тій адресі, яка міститься в одному із документів. Виявляється, вони всі там відпочивають, нікого не було з керівництва.

Щодо документу, де була зафіксована адреса цієї фірми. Йдеться про загальні збори акціонерів від 29 липня 2009 року в 11.00 в місті Цуг, на якому були присутні пан Бойко та інші особи. В той самий день підписується угода між НАК «Нафтогаз України» та «Газпромом» цими самими людьми, але в Києві. Як це можливо? Не може людина знаходитись в двох різних країнах одночасно?

Ми не знаємо, до речі, чи є представництво цієї фірми, зареєстроване в Україні. Цю інформацію ми не отримали, хоча відповідний лист був направлений в Держкомстат.

Чи підтверджуєте ви ті збитки, про які говорила Юлія Тимошенко?

Роман Зварич: Юлія Володимирівна говорила про можливі збитки, які можуть бути нанесені державі у випадку, якщо це рішення буде виконане. Наскільки я розумію, на вчорашньому судовому процесі по Діденку суд посилався на збитки, які понесла держава відповідно до рішення Стокгольмського суду. Про що ми говоримо? Мало того, що збитків ще немає, так і саме рішення не існує в територіальній юрисдикції щодо суб’єкта міжнародного права, який називається Україна. Як може суд посилатись на такі речі? Ми що з бюджету виплатили якісь гроші?

Між іншим, навіть якщо поступить виконавчий лист, якщо міністр юстиції розуміє суть цих речей, є кілька способів, як відкласти виконання цього рішення. Виконавець має право звернутися до судді за роз’ясненням, якщо він сумнівається, як має бути виконане рішення суду.

Діденку інкримінується ст.191 Кримінального кодексу – привласнення чужого майна. До нього застосовується частина п’ята цієї статті, яка говорить наступне: у випадку якщо скоєний злочин за диспозиціями, передбаченими ч.1,2,3,4 у великих розмірах або групою осіб, тоді застосовується вища міра покарання. СБУ посилається виключно на ч.5 цієї статті, а як щодо перших чотирьох частин? Як мінімум це свідчить про юридичну халтуру в роботі слідчих СБУ. Я не знаю, чому суд на це не звернув увагу?

Минулого року була дуже подібна справа, коли був затриманий СБУ перший заступник керівника Енергетичної митниці Тарас Шепітько. Йому інкримінували цю ж диспозицію по ст.191. Суд виніс рішення, в якому також звертає увагу на те, що як можна було посилатись на п’яту частину, не пославшись на перші чотири? П’ята частина пов’язана інтегрально з однією з перших чотирьох частин цієї статті. СБУ повторює ті ж самі помилки.

Є інформація, що міністр Бойко надіслав лист до комісії. Ви його отримували? Про що в ньому йдеться?

Роман Зварич: Я також читав, як і ви, що мав бути цей лист. Але він до нас не надійшов, тому я не знаю, про що йдеться. Можливо, вони будуть писати нам про те, що ця справа утаємничена і тому ми не зможемо отримати матеріали, які в них є.

Я б радив всім зацікавленим особам з нами не гратися, бо, повірте мені, я маю десятки способів, як їх обіграти.

Чи будуть члени комісії робити спроби зустрітися з Макаренком чи Діденком?

Роман Зварич: Таке протокольне рішення вчора було прийняте щодо Діденка. Якщо буде 6 підписів членів комісії під відповідним рішенням, то звичайно, що я тоді оформлю відповідний документ.

Комісія складається з 11 членів. Я не можу зробити жодного процесуального кроку, не маючи згоди половини плюс одного члена комісії. Це буде зроблено шляхом опитувального листа, як це передбачає законодавство.

Робота комісії випадає в основному на парламентські канікули. Це не завадить її роботі? Не буде кворуму, не буде прийнято жодного рішення…

Роман Зварич: Після самого засідання від Міністерства палива та енергетики намагалися з’ясувати, хто із членів комісії був присутній. Штурмували мій офіс телефонними дзвінками, щоб ми надали їм цю інформацію. Питалися, зокрема, чи була пані Александровська.

Хотів би нагадати тим, хто грається в такі ігри. Законом не передбачено таке, що називається «кворум» для проведення засідання ТСК. Зрозуміло, що для прийняття рішення потрібна більшість голосів. Я вже пояснив, яким чином це робиться.

Коли наступне засідання комісії?

Роман Зварич: Ми не вирішили, бо я не мав достатню кількість голосів, хоча мені як голові не потрібно мати рішення комісії, щоб скликати її засідання.

За попереднім законом, на вимогу однієї третьої складу комісії, голова зобов’язаний скликати засідання. Наступний місяць ми будемо працювати з документами. Будуть створені окремі робочі групи, документи буде розділено на окремі категорії. Не обов’язково вони мають приходити на засідання. Ми маємо три місяці для того, щоб скласти звіт і легко вписуємося в цей термін.

Слідчого СБУ Грабика восени вже будете викликати?

Роман Зварич: Не обов’язково його викликати на засідання комісії. Я не виключаю, що за рішенням комісії, будуть відправлені, наприклад, її голова за заступник, щоб отримати попередні покази пана Грабика. Мені потрібно ознайомитися з процесуальними документами, які є в СБУ. Наприклад, Макаренко викликається як свідок, після семигодинного допиту його статус перекваліфіковується в підозрюваного. Мають бути підписані відповідні документи, я хочу на них подивитися, чи там все правильно. Я буду чіплятися до кожної коми.

Чомусь в Україні з таким нехітом ставляться до процесуальних документів, а вони мають бути бездоганні. Демократія – це процес. Якщо процесуальні дії СБУ не були бездоганними, то це може бути підставою в суді просто закрити впровадження. Це є загальна норма в будь-якій демократичній країні.

Якщо всі, кого ви будете викликати, чи до кого будете звертатися за матеріалами справи, ігноруватимуть вас, починаючи від міністра Бойка до слідчого Грабика, що ви будете робити?

Роман Зварич: Я обіцяю, що кожного дня до Верховної Ради України будуть вноситися постанови про звільнення таких осіб, відповідно до ч.1 п.12 ст.85 Конституції України.