Операція «Утилізація»

Україна давно потерпає від надлишкової зброї. Утилізація боєприпасів потребує надзвичайно великих зусиль та коштів. Не вирішення цієї проблеми закінчується надзвичайними ситуаціями в Лозовій та Новобогданівці, а досі не ліквідований дуже агресивний компонент ракетного палива «меланж» став страшилкою про можливу екологічну катастрофу. Сьогодні експерти попереджають нову владу ще про дві проблеми – небезпекою складів з неутилізованими боєприпасами поблизу атомних станцій та штрафними санкціями за те, що до 1 червня Україна не знищила мінну зброю. В свою чергу, Міністерство оборони заспокоює, що все під контролем.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили директор департаменту утилізації компонентів ракетного палива та ракет і боєприпасів Міністерства оборони України Юрій Бровченко, військовий експерт, представник Міжнародної асоціації «Солдати миру» в Східній Європі, член Громадської ради при Міністерстві оборони Юрій Донський та екс-директор департаменту утилізації МОУ, заступник гендиректора Державного центру утилізації «Безпека» Володимир Попович.

Юрій Бровченко: «500 тисяч тон боєприпасів підлягають утилізації на період до 2017 року»

Утилізація боєприпасів – це загальнодержавна проблема, оскільки це великий тягар для держави та велика небезпека для населення. Це завдання та його вирішення стоїть не лише перед Міністерством оборони, а й перед органами державної влади та місцевого самоврядування.

В Україні переважна більшість запасів ракет та боєприпасів є надлишковими. Це не результат воєнної політики держави, а спадщина, яка залишилась від колишнього Радянського Союзу. Ситуація, яка склалася із боєприпасами та ракетами в Україні, багато в чому унікальна. На відміну від інших європейських країн, які у минулі роки накопичували боєприпаси та ракети переважно для використання власними Збройними Силами, Україна має запаси, які повинні були забезпечувати другі ешелони всієї організації Варшавського договору. Накопичення відбувалося як у роки «холодної війни», так і протягом виводу радянських військ із Європи. На відміну від Росії та Сполучених Штатів Америки, які теж мають значні надлишкові запаси боєприпасів і ракет, Україна не володіє незаселеними територіями, де можна було б проводити безпечне знищення, не проводити активних військових операцій, під час яких бойові запаси інтенсивно зменшуються.

На сьогодні у Збройних Силах України на 130 об’єктах зберігається близько 1 190 000 тон боєприпасів, з яких біля 500 тисяч тон підлягають утилізації на період до 2017 року. Якщо проаналізувати динаміку утилізації боєприпасів за період з 1995 по 2010 роки, то можна виокремити три важливих періоди. 1995-2003 роки, коли виконання робіт з утилізації боєприпасів здійснювалося без залучення коштів Державного бюджету, а за рахунок обігових коштів виконавців робіт. Мінімальний обсяг утилізації складав на той час 15 тисяч тон на рік, максимальний – 35 тисяч тон на рік. У зазначений період здійснювалась утилізація в основному ліквідних боєприпасів з вмістом кольорових металів та вибухових речовин, які користувалися попитом на внутрішньому ринку. В 2004-2007 роках виконання робіт з утилізації боєприпасів здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету. Мінімальний обсяг утилізації склав біля 3 тисяч тон боєприпасів на рік, максимальний – 23,5 тисяч тон на рік. Державним замовником робіт з утилізації боєприпасів виступало Міністерство оборони. Третій період – це 2008-2009 роки, коли виконання робіт з утилізації боєприпасів здійснювалось також за рахунок коштів Державного бюджету. Мінімальний обсяг склав 0,5 тисячі тон (по Національному космічному агентству) і максимальний – 14,5 тисяч тон (по Міністерству промислової політики). В цей період державними замовниками були три органи виконавчої влади: Міністерство оборони, Міністерство промислової політики та Національне космічне агентство. Впродовж 2008-2009 років відбулося значне подорожчання вартості утилізації боєприпасів. З тієї причини, що Міністерство промислової політики та Національне космічне агентство не були зацікавлені та не несли відповідальність за стан зберігання боєприпасів у Збройних Силах, а були зацікавлені у підтримці своїх підприємств, на цей час ми відійшли від фрагментарного вирішення питань утилізації боєприпасів та запроваджуємо комплексний підхід.

Урядом прийнято ряд змін до нормативно-правових актів з питань утилізації боєприпасів, які дали можливість на сьогодні Міністерству оборони знайти те необхідне правове підґрунтя, що дозволило сміливо рухатися вперед, незважаючи на недостатнє фінансування робіт у поточному році. Так, за ініціативи Міністерства оборони, у червні цього року внесені зміни до порядку утилізації ракет та боєприпасів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №812 від 2006 року. Зокрема, там передбачено визначення Міністерства оборони єдиним замовником із практичних робіт з утилізації боєприпасів. Міністерство промислової політики та Національне агентство визначені державними замовниками з розвитку існуючих потужностей та створення нових технологій та потужностей з утилізації боєприпасів. Запроваджено механізм виконання робіт за власні кошти виконавців з наступною компенсацією за рахунок Державного бюджету. Спрощено процедуру підготовки переліку боєприпасів, що підлягають утилізації, та збільшено термін його дії до 5 років, що дозволить Міністерству промислової політики та Національному космічному агентству більш планомірно підходити до питання створення та розвитку технологій, зважаючи на ті обсяги боєприпасів, які плануються до утилізації. Також у червні цього року була прийнята постанова Кабінету Міністрів № 463 «Деякі питання утилізації боєприпасів» на підтримку одного з провідних підприємств галузі утилізації. Це Шосткінський казенний завод «Зірка». На сьогоднішній день з ним Міністерством оборони укладено контракт та виконуються роботи з утилізації боєприпасів.

Що стосується 2010 року, то, відповідно до Закону України про Державний бюджет на 2010 рік, для фінансування заходів з утилізації звичайних боєприпасів, непридатних для подальшого використання, передбачено кошти в обсязі 106, 6 млн.грн., в тому числі 20,8 млн. грн. – за загальним фондом, 85,8 млн.грн. - за спеціальним фондом. Також, зважаючи на важливість проблеми утилізації боєприпасів, міністр оборони прийняв рішення щодо спрямування коштів стабілізаційного фонду на заходи з утилізації боєприпасів загальною сумою 80 млн.грн. На сьогодні фактично профінансовано близько 8 млн.грн., що дозволило укласти договори на утилізацію найбільш складних номенклатур боєприпасів загальною вагою 3,2 тис. тон, з яких 1,3 тис. тон з військової частини А0829 (місто Лозова).

Прийняті Кабінетом Міністрів нормативно-правові акти 2010 року дозволили Міністерству оборони укласти договори під виділені бюджетні призначення за спеціальним фондом на суму 25 млн.грн., загальною вагою 9,9 тисяч тон боєприпасів. В тому числі з Державним підприємством «Укроборонсервіс» на утилізацію 2,3 тис. тон боєприпасів та Шосткінським казенним заводом «Зірка» на утилізацію 7,6 тис. тон боєприпасів. Крім цього, завдяки зусиллям Міністерства оборони, в першу чергу міністра оборони, вдалося унормувати питання проведення конкурсу з виконання робіт по утилізації боєприпасів за рахунок власних коштів самих виконавців. На сьогодні Міністерством оборони проводиться процедура вибору виконавців робіт з утилізації боєприпасів загальним обсягом 12,9 тисяч тон. Разом з тим, на сьогодні завершений переговорний процес і на наступному тижні заплановано підписання договору на утилізацію 7 тисяч тон боєприпасів в рамках проекту НАТО «Партнерство заради миру». Таким чином за друге півріччя нашої роботи на кінець 2010 року ми плануємо вийти на загальний обсяг утилізації боєприпасів у 35,9 тисяч тон.

Що стосується наступного року, то прогнозні показники такі: відповідно до проекту закону про Державний бюджет на 2011 рік, Міністерством оборони для виконання заходів з утилізації боєприпасів передбачено 196 мільйонів гривень, що дозволить утилізувати біля 26 тисяч тон боєприпасів за кошти Державного бюджету. При цьому ми сподіваємось, що за рахунок коштів виконавців робіт та інвестиційних проектів ми зможемо укласти договори протягом 2011 року на загальну вагу біля 24 тисяч тон, що дозволить Міністерству оборони утилізувати в 2011 році біля 40 тисяч тон боєприпасів.

Що стосується компонентів ракетного палива, то їх на цей час у Збройних Силах України зберігається у кількості близько 13 тисяч тон. Вони зберігаються на чотирьох складах ракетного палива. Протягом останніх років урядом прийнято всю нормативно-правову базу, яка дозволяє здійснювати планомірні заходи з утилізації компонентів ракетного палива. Останній документ, який зараз знаходиться на розгляді уряду, це Програма утилізації компонентів ракетного палива, яка за попередньою інформацією, буде найближчим часом прийнята і дозволить Міністерству оборони більш планомірно рухатися в цьому напрямку.

На сьогодні утилізація компонентів ракетного палива проходить за проектом «Україна-ОБСЄ». 15 квітня 2009 року було прийнято закон України про ратифікацію меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів та Організацією з безпеки та співробітництва в Європі щодо проекту «ОБСЄ-Україна» стосовно утилізації запасів меланжу компонентів ракетного палива. 16 вересня 2009 року на виконання меморандуму було підписано міжнародний контракт між Міністерством оборони України, секретаріатом ОБСЄ та підприємствами Російської Федерації щодо надання послуг з утилізації 3,15 тисяч тон за кошти ОБСЄ. Країнами-донорами проекту виступили Швеція, Данія, Фінляндія, Німеччина, Норвегія, Польща, Іспанія та Чехія. Першим етапом проекту протягом 2009-2010 років вивезено на утилізацію 3,15 тисяч тон меланжу, в тому числі з військової частини А2989 (станція Цежів Івано-Франківської області) 2,12 тисяч тон, з військової частини А2783 (місто Калинівка Вінницької області) 0,63 тисячі тон, з військової частини А1642 (місто Радехів Львівської області) 0,4 тисячі тон. Першочергово виділяються ті частини, що найближчим часом підлягають розформуванню.

Утилізація меланжу здійснюється на підприємствах Російської Федерації. Це закрите акціонерне товариство «Техноазот», Федеральне казенне підприємство «Завод ім.Свердлова» (м. Дзержинськ Нижегородської області) та Бійський олеумний завод (м.Бійськ Алтайський край), які стали переможцями міжнародного тендеру, що проводила ОБСЄ у квітні 2009 року. Після завершення першого етапу залишки меланжу у Збройних Силах становлять біля 13 тисяч тон. Міністерство оборони на сьогодні прикладає максимальні зусилля для того, щоб прискорити вирішення цих питань. Зокрема, опрацьовано новий контракт з ОБСЄ, який дозволить до кінця 2010 року – початку 2011 року завершити повністю утилізацію компонентів ракетного палива типу меланж в місті Радехів Львівської області. У майбутньому передбачається також прийняття Державної програми утилізації компонентів ракетного палива. Ми будемо також розвивати і створювати вітчизняні технології, заходи щодо утилізації компонентів ракетного палива. Загалом проект ОБСЄ передбачає утилізацію повністю всього запасу компонентів ракетного палива типу меланж в Україні.

Юрий Донской: «Склады боеприпасов в районе атомных станций представляют угрозу для европейской и мировой безопасности»

Мы занимаемся проблемой утилизации боеприпасов и инженерных боеприпасов с 1998 года. Являемся членами программы ООН «Минный монитор», в результате которой мы видим, что эта проблема не только украинская. Во-первых, нужно рассматривать проблему с точки зрения всемирной безопасности, у нас 130 хранилищ, из которых мы должны определить самые опасные. Многие годы компании-утилизаторы занимаются боеприпасами, которые не представляют угрозы для хранения, и никто не утилизирует боеприпасы, которые нужно уничтожать немедленно, потому что они выслужили гарантийные сроки хранения на складах. Я хочу обратить внимание на два склада, которые представляют угрозу для европейской и мировой безопасности - это склад в Цвитохе и так называемые Бужские склады, которые расположены в районе атомных станций. Сегодня ошибка руководства Украины будет в том, чтобы позволять строить третий и четвертый атомные реакторы Хмельницкой атомной станции, не убрав угрозу безопасности станции - склад в Цвитохе.

Мы имеем международные договора, в соответствии с которыми Украина должна утилизировать минное оружие. На складе хранится порядка 110 тысяч тонн боезапасов, из них большая часть – ракеты с радиусом полетов 60-90 километров, часть ракет имеет минный компонент. Если Украина признает международные договора, то она должна выполнять их условия, потому что в случае ЧП или пожара на складе будет разлет ракет и минирование местности в районе атомной станции. Мы обращались к предыдущему правительству, но оно эти угрозы игнорировало.

Согласно Оттавской конвенции, 1 июня страна должна была ликвидировать минное оружие, чего не произошло. Против страны будут штрафные санкции. Сегодня Украине нужно либо возобновлять диалог с Евросоюзом, чтобы немедленно начинать процедуру тендеров по утилизации минного оружия (6 млн. мин), либо тратить свои деньги на оценку риска и утилизацию минного оружия. Если мы этого не сделаем, то есть угроза новых катастроф, как было в Новобогдановке и Лозовой.

Вторая проблема: безопасность для самой страны, она не связана с самой утилизацией боеприпасов, а с угрозами хранилищ. То есть, мы должны и утилизировать боезапасы, и ликвидировать хранилища, согласно международным договорам. Есть проблема конверсии военных объектов, сегодня бывшие ядерные склады в Крыму и склады обычного вооружения - места, куда идут дети, отдыхающие, и там происходят всякие неприятные события.

Третья проблема: угроза для населения связана не столько с утилизацией боеприпасов, сколько с невзорвавшимися боеприпасами, либо взрывоопасными предметами как последствия неудачной утилизации или взрыва складов и хранилищ. Объекты угрозы сегодня – Новобогдановка, Лозовая и другие склады, где происходили пожары с разлетом взрывоопасных предметов.

Мы отмечаем резкий взлет негативной статистики случаев подрывов населения, умышленных попыток найти боеприпас с тем, чтобы распилить его и сдать в металлолом. К сожалению, такие случаи очень часто заканчиваются трагически. Мы должны создать систему адаптации международных стандартов ООН по разминированию и утилизации. Сегодня компании-утилизаторы на своих складах тоже имеют случаи подрывов своего же персонала. У нас есть специалисты, мы помогаем местным властям с тем, чтобы наши люди были задействованы в работе по утилизации боеприпасов. У меня есть пожелания к новому руководству страны создать отдельную группу по этому вопросу, но нужно начинать диалог с донорами, потому что это не только украинская проблема, безопасность сегодня не имеет границ.

Володимир Попович: «Проводити утилізацію вибірково, як це було раніше, є недоцільним»

Так склалося історично, що Україна після розпаду Радянського Союзу отримала надзвичайно великий бойовий потенціал, який був вивезений із країн Європи – наших партнерів по Варшавському договору. Україна також була другим військовим ешелоном для армії Варшавського договору, і на нашій території залишився надзвичайно великий бойовий комплект. За різними даними, він нараховував біля 1,5 млн. тон боєприпасів.

В Україні вже 17 років йде утилізація ракетних боєприпасів. Як кожна серйозна справа, утилізація вимагала нормативно-правових актів, які б вводили це в рамки закону і не дозволяли б повторюватися таким випадкам, як Артемівськ, Новобогданівка та ін. На сьогодні вперше в історії України Кабінетом Міністрів України прийняті нормативно-правові акти, які відкривають широку дорогу утилізації ракет і боєприпасів. Це постанови №940 від 22 жовтня 2008 року і №469 від 16 червня 2010 року, за якими можна працювати і приватним структурам, і державним, а також залучати іноземні інвестиції для проведення робіт з утилізації в Україні. Якби ми в 2005 році мали такі постанови, то на сьогодні всі промисловості заводи були б завантажені ракетними боєприпасами, обсяг утилізації в рік можна було в вивести до 100 тисяч тон. Аналіз минулих років показує, що проводити утилізацію вибірково, як це було раніше, є недоцільним. Сьогодні необхідно зосередити всі зусилля на ліквідації потенційно небезпечних об’єктів.

Нами розроблено два проекти по ліквідації двох потенційно небезпечних об’єктів Збройних сил України. Перший – 47-ий арсенал в селищі Цвітоха Хмельницької області і 6-й міста Ічня Чернігівської області. За інформацією Генерального штабу, ці арсенали не входять до моделі Збройних сил 2011 року і підлягають розформуванню в 2011-2012 роках. Суть наших проектів полягає в об’єднанні зусиль Міністерства оборони, Міністерства промислової політики і структур, які мають відповідні ліцензії, виробничі потужності та фахівців. Тобто на цих двох об’єктах створюються центри ліквідації, основна їх мета - ліквідувати їх протягом п’яти років. Потрібно визначити, що можна реалізувати, модернізувати, реставрувати, відновити і поповнити до боєкомплекту Збройних Сил України, а непридатне необхідно утилізувати. Цю роботу планується провести впродовж п’яти років, а протягом шостого відбудеться демілітаризація території цих арсеналів і передача органам місцевої влади біля двох тисяч гектарів чистої землі для використання в народному господарстві. В рамках цих двох проектів разом з Міністерством оборони створена робоча група, яка на початку травня виїжджала в Цвітоху, де була проведена відповідна робота, зустріч з місцевою владою і знайдено порозуміння, що необхідно робити якомога швидше. На наступний тиждень ми плануємо таку ж поїдку в Ічню. Важливо відзначити, що ці проекти розраховані на незалучення бюджетних коштів для виконання цих робіт.

Скільки є зброї, яку потрібно ліквідувати в Україні? Які це види озброєння? Яких вони часів?

Юрій Бровченко: На сьогодні в України приблизно 130 об’єктів, які зберігають боєприпаси для потреб Збройних Сил України. При цьому, відповідно до Державної програми утилізації звичайних видів боєприпасів, загальних обсяг боєприпасів, які підлягають утилізації до 2017 року, складає близько 500 тисяч тон.

За останні роки найбільш старі боєприпаси утилізовані. Сьогодні можна говорити про 1970-80-ті роки виготовлення боєприпасів, які підлягають утилізації.

Основна маса з них так звана номенклатура Сухопутних військ. Це боєприпаси калібру від 57 до 203 міліметрів. У процентному відношенні можна сказати, що класична артилерія – калібр 100-152 міліметри – це основна вага боєприпасів.

Наскільки утилізація є безпечною для населення?

Юрій Бровченко: Технології, за якими здійснюється утилізація боєприпасів, повністю відповідають нашому законодавству. При цьому кожен виконавець робіт з утилізації боєприпасів має ліцензію Міністерства промислової політики, яка погоджується певними центральними органами виконавчої влади, в тому числі і науково-дослідними інститутами. Ми можемо стверджувати, що технології на сьогодні достатньо безпечні, але ми не повинні забувати, що люди працюють з боєприпасами.

Юрий Донской: Очень опасный боеприпас – это кассетные мины ПФМ-1, разработчик которых российская компания «Базальт». До 1 июня мы должны были уничтожить эти кассеты, но мы даже не приступили к их утилизации. Существует серьезная проблема, ведь данные разработчиками строки их хранения истекли, потому нет гарантии, что под корпусом снаряда не происходят химические реакции. Пластиковый корпус мины трескается, жидкое взрывоопасное вещество истекает, и может быть что угодно. У нас включен таймер, и если склад стоит в районе атомной станции, то не надо ждать, пока там сработает мина и произойдет возгорание. Нужно уже сегодня работать с разработчиком мины в поиске варианта безопасной утилизации. Но не надо тратить свои бюджетные деньги, потому что есть программа Евросоюза. Мы должны возобновить отношения с Евросоюзом с тем, чтобы привести европейские деньги в страну и немедленно начать программу утилизации самых опасных мин в Украине.

Володимир Попович: Утилізація – це надзвичайно небезпечна робота. Нефахівці її проводити не повинні, бо будуть повторюватися і Новобогданівка, і Артемівськ. Наприклад, в Швеції на заводі, який займається утилізацією, технології надзвичайно високі. Сам завод стоїть на березі озера, з якого п’є воду 50-тисячне місто. Їм там дозволено проводити утилізацію і надзвичайних випадків немає. Найновіші безпечні технології існують, і вони будуть використовуватися в Україні.

Які технології використовуються зараз?

Володимир Попович: Зараз всі технології також є безпечними. Всі технологічні процеси, по яким проводиться утилізація, погоджуються з головним конструктором боєприпасів України, ним є директор державного Шосткінського науково-дослідного інституту хімічних продуктів. Все технологічне обладнання і оснастка розробляється Макіївським науково-дослідним інститутом. Без цих двох інститутів утилізація в країні не проводиться.

Чи зверталося Міністерство оборони до Міністерства палива та енергетики з цією проблемою Хмельницької атомної станції, чи погоджувалося будівництво реакторів біля складів, на яких дуже багато боєприпасів треба утилізувати?

Юрій Бровченко: Військова частина в Цвітосі до 2015 році буде розформована, думаю, що до того часу не завершиться будівництво реакторів. На сьогодні Міністерством оборони вживаються максимальні заходи для виведення з військової частини найбільш небезпечних боєприпасів, в першу чергу – це реактивні системи залпового вогню «Град», «Ураган» і «Смерч».

Юрий Донской: Рядом с Хмельницкой атомной станцией в 8-ми километрах стоял склад Славута. Министерство обороны на бюджетные деньги профинансировало вывоз склада оружия боеприпасов из Славуты в Цвитоху. Уменьшило это угрозу? Частично да, но если ракета радиуса 90 километров… В Новобогдановке был разлет более 20-ти километров.

Юрій Бровченко: Із Славути в Цвітоху ніхто боєприпаси не перевозив. Розуміючи цю проблему, із Славути боєприпаси перевозилися в основному в середню частину України. Питання розформування військової бази в Цвітосі стоїть протягом останніх п’яти років, і з кожним роком вживаються максимальні заходи для убезпечення не тільки атомної станції, а й людей, які проживають поруч з цією військовою частиною.

Щороку якась кількість зброї виготовляється або завозиться в Україну. Скільки завозиться по кількості і скільки ліквідовується?

Юрій Бровченко: На сьогоднішній день в Україну боєприпаси не завозяться. Запас, який сьогодні є у Збройних Сил України, є достатнім для виконання всіх навчань і практичних занять бойової підготовки. У Міністерстві оборони розробляються нові зразки боєприпасів до існуючого виду озброєння, проте говорити, що на сьогоднішній день завозяться боєприпаси, недоречно. Обсяги утилізації боєприпасів значно перевищують обсяги, які надходять на забезпечення Збройних Сил. Нові зразки протягом останнього часу не поступають на озброєння, відбувається лише модернізація зразків, які на сьогоднішній день існують.

Скажіть в абсолютних грошових одиницях, скільки коштів планується щороку виділяти на утилізацію і на закупівлю озброєння?

Володимир Попович: В держбюджеті на закупку озброєння передбачається більше 900 мільйонів гривень, а на утилізацію – біля 183 мільйонів. Але самі боєприпаси від загальної кількості озброєння складають 3-4%. Тому що озброєння – це і літаки, і ракети, і танки, автомобілі, мотоцикли.

Юрий Донской: Когда взрывается склад, МЧС выделяет деньги со спецфонда на ликвидацию последствий. Проще деньги, которые есть в спецфонде, отдать Министерству обороны и обеспечивать утилизацию.

За різною інформацію, за даними міжнародних організацій, у населення України на руках є багато зброї. Чи можна пов’язати це з тим, що певна кількість зброї на території держави розкрадається, в тому числі і під час таких випадків як в Новобогданівці?

Володимир Попович: Наявність зброї у населення і у Міністерстві оборони не пов’язані між собою. Система контролю за наявністю і станом озброєння в Міністерстві оборони є досконалою. Кожного року проводиться інвентаризація всієї стрілецької зброї по номерам і кількості. Крім того, всі склади обладнані трьома системами захисту - об’ємною, звуковою сигналізаціями та кінокамерами. На сьогоднішній день Міністерством оборони розроблена система, яка повністю виключає зникнення стрілецького озброєння із складів і передачі або потрапляння його до якихось кримінальних структур.

Юрий Донской: Есть проблема черных следопытов, которые целенаправленно ищут оружие, чтобы извлечь взрывчатку и продать ее или металл. Когда уходил авиационный полк из Артемовска, после ликвидации полка из земли было извлечено 140 тысяч боеприпасов пиротехническими группами МЧС. Есть проблема ликвидации и конверсии военных объектов.

Вторая проблема, которую решает МЧС, – это обнаружение и ликвидация взрывоопасных предметов, которые находятся в земле со времен Второй мировой войны. Часть оружия к людям попадает оттуда, когда черные следопыты и поисковые группы находят оружие и не сдают его, как они должны делать по закону.